Ухвала

від 25.02.2025 по справі 161/6724/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25лютого 2025 року

м. Київ

справа № 161/6724/24

провадження № 61-859ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року в справі за позовом Департаменту соціальної та ветеранської політики Луцької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів та

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року Департамент соціальної та ветеранської політики Луцької міської ради звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з

ОСОБА_1 133 851,43 грн надміру виплачених коштів державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям; 3 685,15 грн допомоги на дітей як одинокій матері; 8 000,00 грн одноразової грошової допомоги багатодітним сім`ям.

Вказує, що на підставі поданих ОСОБА_1 заяв і декларацій про доходи та майновий стан їй було призначено та виплачено допомогу малозабезпеченій сім`ї в період з 01 вересня 2020 року до 31 серпня 2021 року.

14 вересня 2020 року ОСОБА_1 призначено соціальну допомогу на дочку ОСОБА_2 як одинокій матері на період з 01 вересня 2020 року до

31 серпня 2021 року.

У поданих разом із заявами деклараціях ОСОБА_1 зазначила, що транспортних засобів у власності та користуванні немає.

Згідно з Законом України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» під час проведення перевірки правильності та повноти інформації, що надається заявником для призначення державних соціальних допомог, було виявлено, що у власності відповідачки є два транспортні засоби: автомобіль марки «Fiat Panda», 2011 року випуску та автомобіль марки «Ford Focus»,

2012 року випуску, про що складено відповідний акт від 13 жовтня 2021 року

№ 396.

На підставі прийнятих рішень від 21 жовтня та 17 листопада 2021 року відповідачці було припинено виплату призначеної державної соціальної допомоги.

19 листопада 2021 року та 21 лютого 2024 року на адресу відповідачки було направлено повідомлення про повернення надміру виплачених коштів, однак отримані кошти нею не повернуто.

16 жовтня 2024 року рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області в задоволенні позову відмовлено.

18 грудня 2024 року постановою Волинського апеляційного суду апеляційну скаргу Департаменту соціальної та ветеранської політики Луцької міської ради задоволено.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 жовтня

2024 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Департаменту соціальної та ветеранської політики Луцької міської ради 133 851,43 грн надміру виплачених коштів державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям; 3 685,15 грн допомоги на дітей як одинокій матері; 8 000,00 грн одноразової грошової допомоги багатодітним сім`ям.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

12 січня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Волинського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року, в якій просить її скасувати, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 жовтня 2024 року залишити в силі.

10 лютого 2025 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу заявниці залишено без руху та надано десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.

Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

У лютому 2025 року до Верховного Суду надійшло клопотання про усунення недоліків касаційної скарги, зі змісту якого та доданих до нього додатків встановлено виконання особою, яка подає касаційну скаргу, вимог ухвали.

Касаційна скарга подана у строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судових рішень за пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 753/15556/15-ц, в постановах Верховного Суду

від 18 липня 2018 року в справі № 345/2072/16-ц, від 06 березня 2019 року в справі № 607/4570/17-ц, що є підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення в малозначних справах та в справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Вбачається, що між сторонами виник спір про про стягнення надміру виплачених коштів в розмірі 145 536,58 грн, що не перевищує вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день звернення з касаційною скаргою (242 240,00 грн).

Отже, касаційна скарга подана на судове рішення в малозначній справі, яке відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню.

Однак у касаційній скарзі заявниця посилається на те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Зокрема, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заявниця вказує, що що її сім`я є малозабезпеченою, в неї на утриманні перебуває четверо дітей, повернення виплаченої державою соціальної допомоги може призвести до покладення на неї надмірного фінансового тягаря.

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України

від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Аналіз змісту касаційної скарги та доданих до неї матеріалів свідчить, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням, справа становить значний суспільний інтерес і має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункти «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), а тому судове рішення в справі підлягає касаційному оскарженню.

Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження.

Суд не встановив достатніх й обґрунтованих підстав для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження.

Згідно з частиною восьмою статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

На підставі наведеного та керуючись статтями 389, 390, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження в справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 18 грудня

2024 року.

Витребувати з Луцького міськрайонного суду Волинської області цивільну справу № 161/6724/24 за позовом Департаменту соціальної та ветеранської політики Луцької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік

В. М. Ігнатенко

І. М. Фаловська