Постанова

від 25.02.2025 по справі 160/29834/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/29834/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року

у справі №160/29834/24

за позовом ОСОБА_1

до П`ятихатської міської ради, Виконавчого комітету П`ятихатської міської ради, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до П`ятихатської міської ради, Виконавчого комітету П`ятихатської міської ради, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просив:

- зобов`язати Виконавчий комітет П`ятихатської міської ради знищити всю інформацію про ОСОБА_1 і його РНОКПП починаючи від 14.11.2006 по 08.11.2024;

- зобов`язати П`ятихатську міську раду знищити всю інформацію про ОСОБА_1 і його РНОКПП починаючи від 14.11.2006 по 08.11.2024;

- зобов`язати ГУ ДПС у Дніпропетровській області знищити всю інформацію про ОСОБА_1 і його РНОКПП починаючи від 14.11.2006 по 08.11.2024;

- визнати Податкову вимогу № 0022436-1309-0436 від 29 липня 2024 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області - недійсною;

- визнати Рішення №0022436-1309-0436 від 29 липня 2024 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області - недійсним;

- визнати договір оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1224510100:01:008:0012 між Виконавчим комітетом П`ятихатської міської ради та ОСОБА_1 № б/н від 23.10.2008, зареєстрований у Жовтоводському відділенні Дніпропетровської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру за №040813803352 від 18.12.2008 таким, що порушує публічний порядок шляхом порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина ОСОБА_1 ;

- встановити, що договір оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1224510100:01:008:0012 між Виконавчим комітетом П`ятихатської міської ради та ОСОБА_1 № б/н від 23.10.2008, зареєстрований у Жовтоводському відділенні Дніпропетровської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру за № 040813803352 від 18.12.2008, є нікчемним по ч. 2 ст.258 ЦКУ;

- визнати договір оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1224510100:01:020:0025 між П`ятихатською міською радою та ОСОБА_1 № б/н від 15.04.2010, зареєстрований у Жовтоводському відділенні Дніпропетровської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру за № 041013800940 від 15.07.2010, таким, що порушує публічний порядок шляхом порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина ОСОБА_1 ;

- встановити, що договір оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1224510100:01:020:0025 між П`ятихатською міською радою та ОСОБА_1 № б/н від 15.04.2010, зареєстрований у Жовтоводському відділенні Дніпропетровської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру за №041013800940 від 15.07.2010, є нікчемним по ч. 2 ст. 258 ЦКУ

- визнати додаткову угоду від 16-02-2012 до договору оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1224510100:01:008:0012 між Виконавчим комітетом П`ятихатської міської ради та ОСОБА_1 № б/н від 23.10.2008, зареєстрованому у Жовтоводському відділенні Дніпропетровської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру за №040813803352 від 18.12.2008, такою, що порушує публічний порядок шляхом порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина ОСОБА_1 ;

- встановити, що додаткова угода від 16.02.2012 до договору оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1224510100:01:008:0012 між Виконавчим комітетом П`ятихатської міської ради та ОСОБА_1 № б/н від 23.10.2008, зареєстрованому у Жовтоводському відділенні Дніпропетровської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру за № 040813803352 від 18.12.2008, є нікчемною по ч. 2 ст. 258 ЦКУ;

- визнати додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки б/н від 02.07.2015 за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1224510100:01:020:0025 між П`ятихатською міською радою та ОСОБА_1 № б/н від 15.04.2010, зареєстрованому у Жовтоводському відділенні Дніпропетровської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру за № 041013800940 від 15.07.2010, такою, що порушує публічний порядок шляхом порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина ОСОБА_1 ;

- встановити, що додаткова угода до договору оренди земельної ділянки б/н від 02.07.2015 за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1224510100:01:020:0025 між П`ятихатською міською радою та ОСОБА_1 № б/н від 15.04.2010, зареєстрованому у Жовтоводському відділенні Дніпропетровської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру за № 041013800940 від 15.07.2010, є нікчемною по ч. 2 ст. 258 ЦКУ;

- визнати додаткову угоду від 30.01.2024 до договору оренди земельної ділянки за адресою: м. П`ятихатки, вул. Театральна, 70-А, кадастровий номер 1224510100:01:008:0012 між Виконавчим комітетом П`ятихатської міської ради та ОСОБА_1 № б/н від 23.10.2008, зареєстрованому у Жовтоводському відділенні Дніпропетровської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру за №040813803352 від 18.12.2008, таким, що порушує публічний порядок шляхом порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина ОСОБА_1 ;

- встановити, що додаткова угода від 30.01.2024 до договору оренди земельної ділянки за адресою: м. П`ятихатки, вул. Театральна, 70-А, кадастровий номер 1224510100:01:008:0012 між Виконавчим комітетом П`ятихатської міської ради та ОСОБА_1 № б/н від 23.10.2008, зареєстрованому у Жовтоводському відділенні Дніпропетровської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру за №040813803352 від 18.12.2008, є нікчемною по ч. 2 ст. 258 ЦКУ;

- визнати додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки б/н від 29.07.2020 за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1224510100:01:020:0025 між П`ятихатською міською радою та ОСОБА_1 № б/н від 15- зареєстрованому у Жовтоводському відділенні Дніпропетровської регіональної філії Центру державного земельного кадастру за № 041013800940 від 15.07.2010, такою, що порушує публічний порядок шляхом порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина ОСОБА_1 ;

- встановити, що додаткова угода до договору оренди земельної ділянки б/н від 29.07.2020 за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1:1-510100:01:020:0025 між П`ятихатською міською радою та ОСОБА_1 № б/н від 15.04.2010, зареєстрованому у Жовтоводському відділенні Дніпропетровської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру за № 041013800940 від 15.07.2010, є нікчемною по ч. 2 ст. 258 ЦКУ;

- стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5305918,5 гривень на відшкодування моральної шкоди;

- стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 821 гривня 20 коп. на відшкодування матеріальної шкоди;

- стягнути з Виконавчого комітету П`ятихатської міської ради за рахунок коштів Місцевого бюджету на користь ОСОБА_1 4244734,8 гривні на відшкодування моральної шкоди;

- стягнути з П`ятихатської міської ради за рахунок коштів Місцевого бюджету на користь ОСОБА_1 1061183,7 гривні на відшкодування моральної шкоди;

- стягнути з П`ятихатської міської ради за рахунок коштів Місцевого бюджету на користь ОСОБА_1 691 гривня 20 коп. на відшкодування матеріальної шкоди;

- стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат на проведення почеркознавчої експертизи в розмірі, встановленому експертною установою, попередньо 20 000 гривень;

- скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1224510100:01:008:0012 між Виконавчим комітетом П`ятихатської міської ради та ОСОБА_1 № б/н від 23.10.2008, зареєстрованого у Жовтоводському відділенні Дніпропетровської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру за №040813803352 від 18.12.2008;

- скасувати державну реєстрацію додаткової угоди від 16.02.2012 до договору оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1224510100:01:008:0012 між Виконавчим комітетом П`ятихатської міської ради та ОСОБА_1 № б/н від 23-10-2008, зареєстрованого у Жовтоводському відділенні Дніпропетровської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру за №040813803352 від 18.12.2008;

- скасувати державну реєстрацію додаткової угоди від 30.01.2024 до договору оренди земельної ділянки за адресою: м. П`ятихатки, вул. Мірошниченко, 70а, кадастровий номер 1224510100:01:008:0012 між Виконавчим комітетом П`ятихатської міської ради та ОСОБА_1 № б/н від 23.10.2008, зареєстрованого у Жовтоводському відділенні Дніпропетровської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру за № 040813803352 від 18.12.2008;

- скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1224510100:01:020:0025 між П`ятихатською міською радою та ОСОБА_1 № б/н від 15.04.2010, зареєстрованого у Жовтоводському відділенні Дніпропетровської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру за №041013800940 від 15.07.2010;

- скасувати державну реєстрацію додаткової угоди б/н від 02.07.2015 до договору оренди за адресою: м. П`ятихатки, вул. Прокопенко (район Укртелекому), кадастровий номер 1224515150:01:020:0025 між П`ятихатською міською радою та ОСОБА_1 № б/н від 15.04.2010, зареєстрованого у Жовтоводському відділенні Дніпропетровської регіональної філії Центру державного земельного кадастру за №041013800940 від 15.07.2010;

- скасувати державну реєстрацію додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки б/н, від 29.07.2020 за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1224510100:01:020:0025 між П`ятихатською міською радою та ОСОБА_1 № б/н від 15.04.2010, зареєстрованого у Жовтоводському відділенні Дніпропетровської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру за №041013800940 від 15.07.2010.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року у справі № 160/29834/24 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.

Судом першої інстанції зазначено, що звертаючись до Виконавчого комітету П`ятихатської міської ради та П`ятихатської міської ради, позивач просить: визнати договори оренди земельних ділянок та додаткових угод до цих договорів такими, що порушують публічний характер та нікчемними у розумінні ЦК України; відшкодування матеріальної та моральної шкоди; скасування державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок та додаткових угод до них, що підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже позивачем в позовній заяві об`єднано позовні вимоги до різних відповідачів, які належить розглядати в порядку різного судочинства, тобто порушено правила об`єднання позовних вимог.

Згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу). З огляду на те, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог, встановлені КАС України, за відсутністю підстав для застосування положень статті 172 КАС України, суд вважав за необхідне повернути позовну заяву. Також зазначено, що повернення позовної заяви позивачеві свідчить не про допущення судом формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин. При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини. Позивачу роз`яснено право повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року у справі № 160/29834/24, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вказує, що земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, належать до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, та зазначає:

Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Стосовно "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним".

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В Україні систему судів утворено згідно з положеннями статей 6, 124, 125 Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя в рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 5); суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частини перша статті 18). Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура. Процесуальними кодексами України встановлено неоднакову процедуру судового провадження щодо різних правовідносин.

На підставі положень Конституції України про судову спеціалізацію (частина 1 статті 125) і про гарантування кожному права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина 2 статті 55) в Україні утворено окрему систему судів адміністративної юрисдикції. Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень визначено як безпосереднє завдання адміністративного судочинства (частина 1 статті 2 КАС України). Адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Системний аналіз вказаних норм Конституції та законів України дає підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень у межах спеціалізації судів підпорядковано гарантіям права кожної особи на ефективний судовий захист. При цьому адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом, зокрема у постановах від 1 лютого 2022 року у справі № 640/18584/20 та від 16 листопада 2022 року у справі № 320/8650/20.

У Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини 2 статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Згідно з висновками Конституційного Суду України, що викладені в рішенні від 9 вересня 2010 року № 19-рп/2010, забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.

Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур). При цьому, суд, який розглядає справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, за змістом вказаних статей, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше визначеними суб`єктами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб`єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, водночас на цих суб`єктів покладено обов`язок виконувати вимоги та приписи чинного законодавства . При цьому необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Водночас, обов`язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб`єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватися цим суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Отже, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

При цьому єдиною та необхідною правовою підставою для віднесення спору до публічно-правового є одночасна сукупність наступних умов: 1) однією зі сторін є суб`єкт владних повноважень, тобто орган державної влади або орган місцевого самоврядування чи установа, якій державою делеговано виконання відповідних владно-розпорядчих функцій; 2) спірні правовідносини виникли у зв`язку зі здійсненням ним владно-управлінських функцій; 3) перебування сторін спору у відносинах влади-підпорядкування.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели дії органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб.

Конституційний Суд України у Рішенні від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України вирішив, що:

- положення пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 ЗК України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього Кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб`єкти владних повноважень;

- положення пункту 1 частини першої статті 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Разом з тим, як вбачається з адміністративного позову, позивач просить визнати нікчемними договори оренди земельних ділянок та додаткові угоди, в яких П`ятихатська міська рада й Виконавчий комітет П`ятихатської міської ради є орендодавцями, тобто реалізують повноваження власника земельних ділянок, що свідчить про приватноправовий характер цього спору.

Спори щодо реалізації органом місцевого самоврядування функцій щодо розпорядження належним їм майном не можуть бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки не підпадають під визначення публічно-правового спору, наведеного у статті 4 КАС України, з огляду на те, що П`ятихатська міська рада й Виконавчий комітет П`ятихатської міської ради у таких правовідносинах не виконує владних управлінських функцій, а реалізує повноваження власника майна.

Частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Тобто, в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що частина заявлених у цій справі позовних вимог підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що свідчить про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують.

Приписами п.6 ч.4 ст. 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Відтак, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної появи позивачу згідно приписів п.1 ч.4 ст.169 КАС України. Зворотні доводи скаржника свого підтвердження не знайшли.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року у справі № 160/29834/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.

Головуючий - суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк

суддяЯ.В. Семененко