Постанова

від 19.02.2025 по справі 260/5758/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 260/5758/24 пров. № А/857/25101/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Сеник Р.П.

секретар судового засідання Василюк В.Б.

за участю:

позивач ОСОБА_1

представник позивача Карпович А.П.

представник відповідач Гончаров В.В.,

третя особа Козачук Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року про забезпечення позову у справі №260/5758/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Вища кваліфікаційно-дисциплінарної комісія адвокатури (суддя Дору Ю.Ю. м. Ужгород) про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області (далі - відповідач), третя особа Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (далі третя особа) в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 28.08.2024, яким адвоката ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України.

16 вересня 2024 року, через систему «Електронний суд», ОСОБА_1 повторно подала до суду заяву про забезпечення позову. Позивач просила суд зупинити дію рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 28.08.2024 року, яким адвоката ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України до вирішення справи судом.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 зазначала, що невжиття заходів забезпечення позову, шляхом зупинення дії оскаржуваних позивачем рішень, може призвести до порушення її конституційного права на працю, суттєво вплинути на майнове становище та ділову репутацію, істотно ускладнить або навіть унеможливить здійснення ефективного захисту та поновлення її прав і законних інтересів у разі визнання їх судом порушеними. Також, позивач стверджує, що зупинення адвокатської діяльності заявника є втручанням в її конвенційні права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист людини та основоположних свобод, в частині права на працю. Таке втручання може бути обґрунтованим виключно у разі його правомірності, тобто після надання судом оцінки правомірності оскаржуваних рішень.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 заяву ОСОБА_1 задоволено, зупинено дію рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 28.08.2024 року, яким адвоката ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 260/5758/24.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції Вища кваліфікаційної-дисциплінарна комісія адвокатури подала апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить апеляційний суд скасувати оскаржену ухвалу та прийняти нову, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги полягають у покликанні на висновки Верховного Суду, викладені у постановах касаційного суду щодо питань забезпечення позову, та в загальному зводяться до того що, на думку скаржника, ОСОБА_1 не довела очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості невідворотності додаткових зусиль та витрат у майбутньому.

Представник скаржника доводи скарги підтримує в повному обсязі, просить її задовольнити.

ОСОБА_1 та її представник проти вимог скарги заперечують, вважають її безпідставною, відтак просять суд відмовити у задоволенні вимог скаржника.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та думку позивача і її представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні скарги слід відмовити з огляду на наступне.

Предметом оскарження у цій справі є рішення КДКА Закарпатської області від 28.08.2024 року, яким адвоката ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України.

Оскаржуване у даній справі рішення прийнято відповідачем за результатами ухваленого рішення 31.07.2024 про порушення дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_1 та розгляду матеріалів такої справи.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у справі № ЗП/260/44/24 пров. № А/857/20323/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року про відмову в забезпеченні позову у справі № ЗП/260/44/24 скасовано та прийнято нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Зупинено дію рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 31.07.2024 року, яким порушено дисциплінарну справу відносно адвоката ОСОБА_1 - до вирішення справи судом.

Отже, станом на час розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову - шляхом зупинення дії рішення КДКА Закарпатської області від 28.08.2024 року, яким адвоката ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення, у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України, дію рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 31.07.2024 року, яким порушено дисциплінарну справу відносно адвоката ОСОБА_1 зупинено відповідно до Постанови ВААС від 12 вересня 2024 року у справі № ЗП/260/44/24.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції погодився із тим, що оскаржене у цій справі рішення КДКА Закарпатської області від 28.08.2024 року, щодо адвоката ОСОБА_1 , впливає на реалізацію даною особою права на працю у вигляді здійснення нею адвокатської діяльності, а позбавлення права на зайняття такою діяльністю може бути позбавленням єдиного джерела існування.

Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції апеляційний суд враховує таке.

Враховуючи в сукупності обставини справи, колегія суддів приходить до переконливого висновку про наявність вагомих підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а відтак дотримання судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали вимог ст.150 КАС України.

Наведений висновок обґрунтовується наступним.

Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Із змісту вимог ч.2 ст.151 КАС України слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Системний аналіз ст.150 КАС України дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Із змісту роз`яснень, які наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», слідує, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989р., рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006р. у справі «Пантелеєнко проти України» (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2019р. у справі № 826/10936/18 та від 30.09.2019р. у справі № 420/5553/18.

Як вбачається зі змісту заявленого клопотання ОСОБА_1 , необхідність вжиття заходів забезпечення позову мотивована наявністю очевидних ознак порушення прав, свобод та інтересів особи, яка звернулася до суду, спірним рішенням відповідача.

Колегія суддів вважає, що з огляду на обставини справи, наявність судових рішень в справі № 260/10589/23 та оскарження в судовому порядку повторного рішення відповідача від 28.08.2024 про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, доводи заяви про забезпечення позову є обґрунтованими.

Предметом оскарження у розглядуваній справі є рішення КДКА Закарпатської області від 28.08.2024, яким адвоката ОСОБА_1. повторно притягнуто до дисциплінарної відповідальності на підставі скарги Лоханька Д.Є .

Апеляційний суд звертає увагу на ті обставини, що КДКА Закарпатської області повторно порушено дисциплінарну справу відносно адвоката ОСОБА_1 після скасування судом аналогічного рішення КДКА Закарпатської області з підстав порушення підвідомчості розгляду дисциплінарного провадження (справа № 260/10589/23).

У вказаній справі (260/10589/23) учасниками є ті ж особи, що й у справі, що розглядається, зокрема, адвокат ОСОБА_1. та КДКА Закарпатської обл., третя особа ВКДКА.

Вказане судове рішення у справі № 260/10589/23 набрало законної сили і згідно ч.1 ст.370 КАС України є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Поза сумнівом, на підставі згаданого рішення, позивач не зможе займатися адвокатською діяльністю, що безпосередньо впливає на її права та інтереси.

Не вирішуючи наперед питання правомірності рішення КДКА Закарпатської обл. від 28.08.2024р., апеляційний суд зауважує, що КДКА Закарпатської області, як суб`єкт владних повноважень, повинен з надзвичайною обережністю підходити до вирішення таких чутливих питань, які пов`язані із притягненням адвоката до дисциплінарної відповідальності та враховувати при цьому існуючу судову практику, щоб максимально мінімізувати можливі негативні наслідки своїх рішень.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача та її представника про те, що як розгляд дисциплінарної справи, так і ймовірні негативні наслідки дисциплінарного провадження щодо адвоката ОСОБА_1 впливають на реалізацію цією особою права на працю у вигляді здійснення нею адвокатської діяльності, а у випадку зупинення чи позбавлення права на зайняття такою діяльністю особа може бути позбавлена єдиного джерела існування.

Невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних позивачем рішень може призвести до порушення її конституційного права на працю, суттєво вплинути на майнове становище та ділову репутацію, що істотно ускладнить або навіть унеможливить здійснення ефективного захисту та поновлення її прав і законних інтересів у разі визнання їх судом порушеними.

Зупинення адвокатської діяльності позивача є втручанням в її конвенційні права, гарантовані ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в частині права на працю. Таке втручання може бути обґрунтованим виключно у разі його правомірності, тобто після надання судом оцінки правомірності оскаржуваних рішень.

Разом з тим, зважаючи на те, що вказане рішення порушує її право на працю, а також зачіпає права третіх осіб, що звертаються з метою отримання адвокатських послуг, а, відтак, невжиття заходів забезпечення позову може потягнути настання таких негативних наслідків, як спричинення шкоди діловій та професійній репутації.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки наявні правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Здійснюючи реальну оцінку співмірності та адекватності застосованих заходів забезпечення позову, колегія суддів враховує співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Твердження відповідача і третьої особи про те, що застосовані судом заходи забезпечення позову в цій справі є рівнозначними вирішенню спору по суті, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки, суд перевіряє виключно наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, прямо передбачених ст.150 КАС України; протиправність/правомірність оскаржуваного рішення КДКА Закарпатської області не перевірялася і може бути встановлена тільки на підставі з`ясування всіх фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, що здійснюється судом при ухваленні рішення за результатами розгляду позовних вимог по суті.

Таким чином, оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що зазначені позивачем у клопотанні про забезпечення позову доводи свідчать про наявність законних та переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених ст.151 КАС України з підстав очевидності ознак порушення прав, свобод та інтересів особи, яка звернулася до суду, спірним рішенням відповідача.

При цьому, колегія суддів також враховує висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні від 31.07.2003р. у справі «Доран проти Ірландії» (Doran v. Ireland), відповідно до яких поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008р.) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ст.6 КАС України, ст.17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

На цій підставі колегія суддів формує висновок про те, що судом першої інстанції надано правильну правову оцінку підставам застосування заходів забезпечення адміністративного позову, заявленим у заяві про забезпечення позову, на відповідність їх вимогам ч.2 ст.150 КАС України і, як наслідок, судом застосовані заходи забезпечення позову за наявності підстави, визначеної ч.2 ст.150 КАС України.

Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що заявлене клопотання про вжиття заходів забезпечення позову є підставним та обґрунтованим, через що підлягає до задоволення.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування оскаржуваного судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі відповідача.

До того ж слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін у справі, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду 1-ї інстанції - без змін.

За правилами ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,-

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року про забезпечення позову у справі №260/5758/24 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 26.02.25