Постанова

від 26.02.2025 по справі 816/1016/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 816/1016/17

адміністративне провадження № К/9901/32664/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А., Судді: Юрченко В.П., Хохуляк В.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області (правонаступник Головне управління ДПС у Полтавській області)

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року (Суддя: Канигіна Т.С.),

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року (Судді: Дюкарєва С.В., Перцова Т.С., Жигилій С.П.),

у справі № 816/1016/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Хорольська» (правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю «Астарта Прихоролля»)

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Хорольська» (далі - ТОВ АФ «Хорольська»), звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області) в якому, враховуючи заяву про зменшення позовних вимог від 07.09.2017, просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.03.2017 року №0001951401 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 375 845,99 грн, з яких 288 011 грн - за податковим зобов`язанням та 87 834,99 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 5-18, т. 3 а.с. 176).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на протиправність прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення посилаючись на те, що придбані ним автомобілі призначені для використання у господарській діяльності у межах виробництва сільськогосподарської продукції, а тому фінансовий результат їх придбання правомірно відображений у податковій декларації з податку на додану вартість спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства (скороченій). Водночас, після отримання позивачем від контролюючого органу розрахунку до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, позивач погодився з висновками податкового органу про нарахування штрафних (фінансових) санкцій у зв`язку з нецільовим використанням коштів зі спеціального рахунку у розмірі 2 951,85 грн - за господарською операцією з оплати товарів ФОП ОСОБА_1 та у розмірі 4 446,63 грн - за господарською операцією з оплати товарів ТОВ «ТК Юліс» (оплата за канцтовари та продукти харчування), у зв`язку з чим подав заяву про зменшення позовних вимог.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 09.03.2017 року № 0001951401 на суму 375 845,99 грн збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість (т. 3 а.с. 182-190, 252-258).

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої зазначив на правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, внаслідок порушення ТОВ АФ «Хорольська» вимог пунктів 209.15.1 п. 209.15 статті 209 Податкового кодексу України у зв`язку з завищенням податкового кредиту по податковій декларації з податку на додану вартість (спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства) на загальну суму 288 011 грн, в тому числі: липень 2016 року - 85 832 грн, серпень 2016 року - 202 179 грн; вимог пунктів 209.2, 209.15 статті 209 Податкового кодексу України, абзацу 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 № 11 в частині нецільового використання суми ПДВ у розмірі 12 665,79 грн зі спецрахунку.

Такі висновки контролюючого органу обґрунтовані тим, що придбані позивачем легкові автомобілі та витрати на їх обслуговування не можуть бути виробничими факторами, оскільки транспортні засоби не використовуються позивачем у виробництві сільськогосподарської продукції та не є основними фондами, які використовуються у виробництві сільськогосподарської продукції. Фактично відповідач вказує в доводах касаційної скарги, що в процесі виробництва (вирощування) сільськогосподарської продукції не задіяні легкові автомобілі (їх технічне обслуговування), а також, вони не є сільськогосподарською технікою. Тоді, як підтверджуючих доказів використання вказаних транспортних засобів в процесі виробництва сільськогосподарської продукції, а також відповідних пояснень щодо ролі цих транспортних засобів у впровадженні на виробництві нової техніки і прогресивних технологій, договірних та інших зобов`язань виробничого підрозділу, організації вчасного укладання (переукладання) договорів оренди земельних ділянок позивачем не надано. До того ж, встановлення вищенаведених обставин підтверджує і нецільове використання суми ПДВ усього у розмірі 12 665,79 грн зі спеціального рахунку сільськогосподарського виробника для технічного обслуговування легкового автомобіля Renault New Duster, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Враховуючи викладене, скаржник просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове про відмову у задоволенні позову (т. 4 а.с. 1-4).

Верховним Судом відкрито касаційне провадження у справі, закінчено підготовку справи до розгляду, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 16.01.2017 по 10.02.2017 відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ АФ «Хорольська» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2015 по 30.09.2016, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2015 по 30.09.2016, за результатами якої складено акт перевірки № 136/16-31-14-01-10/37137609 від 17.02.2017 року (т. 1 а.с. 19-132), з висновками про порушення позивачем:

- вимог підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит за податковою декларацією з ПДВ (сільськогосподарська декларація) на загальну суму 288 011,00 грн, у т.ч. за періодами: липень 2016 року - 85 832,00 грн, серпень 2016 року - 202 179,00 грн;

- пунктів 209.2, 209.15 статті 209 Податкового кодексу України, абзацу 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 № 11 в частині нецільового використання суми ПДВ зі спецрахунку в сумі 18 584,59 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 09.03.2017 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001951401 (т.1 а.с. 157, т. 2 а.с. 118), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 383 244,47 грн, у т.ч. за податковими зобов`язаннями у розмірі 288 011,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 95 233,47 грн.

Як встановлено судами, спірне донарахування грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість контролюючим органом здійснено у зв`язку завищенням позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за декларацією спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства на суму 288 011,00 грн за липень 2016 року та серпень 2016 року, внаслідок безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації щодо спеціального режиму оподаткування сум ПДВ від вартості легкових автомобілів, які не призначені для безпосереднього використання в межах здійснення сільськогосподарського виробництва.). За висновками відповідача, сплачені у ціні придбаних автомобілів суми ПДВ мали бути зараховані до податкового кредиту загальної податкової декларації з ПДВ, а не декларації сільськогосподарського товаровиробника.

Висновки контролюючого органу про порушення позивачем пунктів 209.2, 209.15 статті 209 Податкового кодексу України, абзацу 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 № 11 (в оскаржуваній частині позивачем) обґрунтовані нецільовим використанням суми ПДВ зі спецрахунку у розмірі 12 665,79 грн, витраченої на технічне обслуговування легкового автомобіля Renault New Duster, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій за результатами оцінки наданих позивачем пояснень з їх документальним підтвердженням, дійшли оцінки, що придбані позивачем автомобілі призначені для використання у господарській діяльності у межах виробництва сільськогосподарської продукції, а саме для забезпечення діяльності сільськогосподарського виробника, а тому фінансовий результат їх придбання правомірно відображений у податковій декларації з податку на додану вартість спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства (скороченій). Встановлення вищенаведених обставин за висновками судів попередніх інстанцій доводить і правомірність використання суми ПДВ усього у розмірі 12 665,79 грн зі спеціального рахунку сільськогосподарського виробника для технічного обслуговування легкового автомобіля Renault New Duster, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що не спростовано контролюючим органом під час розгляду справи.

Надаючи оцінку вищенаведеним висновкам судів попередніх інстанцій в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства врегульований статтею 209 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Пунктом 209.1 статті 209 ПК України встановлено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно з підпунктом 209.2.3 пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України суми податку на додану вартість, що підлягають перерахуванню на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, не підлягають сплаті до бюджету та повністю залишаються в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для використання у виробництві сільськогосподарських товарів/послуг. Зазначені суми коштів акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на таких рахунках у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 11 від 12.01.2011 року (далі - Порядок), встановлено, що сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу, а починаючи з 01.01.2017 перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.

Так, у відповідності до пункту 209.13 статті 209 ПК України, сільськогосподарське підприємство - суб`єкт спеціального режиму оподаткування подає податкову декларацію у строки та в порядку, що встановлені для інших платників податку. Форма податкової декларації, яка подається сільськогосподарським підприємством - суб`єктом спеціального режиму оподаткування, затверджується відповідно до пункту 201.15 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а» підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит: товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів.

Таким чином, при визначенні напряму декларування сум податку на додану вартість визначальним є безпосереднє використання придбаних товарів/послуг у виробництві сільськогосподарської продукції. Водночас факт безпосереднього зв`язку використання придбаних товарів/послуг у виробництві сільськогосподарської продукції може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик товарів/послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів/послуг для використання у виробництві сільськогосподарської продукції, відповідали б змісту цієї діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена також і в постанові Верховного Суду від 07 березня 2023 року у справі № 440/2211/19 (адміністративне провадження № К/9901/159/20), але не виключно.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач на підставі договору купівлі- продажу № 16-297 від 27.07.2016 придбав транспортний засіб автомобіль Skoda Superb Ambition 1,8 TSI/132kW (т.1 а.с. 202-208), а також запасні частини до вказаного автомобілю та роботи з їх установки, що підтверджується видатковою накладною, актом прийому-передачі автомобілю, актом виконаних робіт (т.1 а.с. 209-210), податковими накладними, платіжним дорученням (т.1 а.с. 211, 213, 215, 216-217), згідно з якими позивачем сплачено суми ПДВ усього у розмірі 124 101,44 грн (т.1 а.с. 211, 215).

Також, позивачем на умовах фінансового лізингу придбані автомобілі Lada Niva 21214 3D 1,7 у кількості 2 шт (на загальну суму 510 062,40 грн (у т.ч. ПДВ - 85 010,40 грн), на підтвердження чого надано рамковий договір фінансового лізингу № 2031-FL від 21.03.2016 із протоколами лізингу від 05.07.2016 року до нього, видаткові накладні, акти приймання-передачі товару, платіжне доручення, податкові накладні, згідно з якими позивачем сплачено суми ПДВ усього у розмірі 85 010,40 грн (т.1 а.с. 219-250, т.2 а.с. 1-10). Також згідно з умовами вказаного вище договору позивачем сплачено комісійну винагороду лізингодавцю за отриманий товар у лізинг у розмірі 4 927,20 грн, у т. ч. ПДВ у розмірі 821,20 грн (т.2 а.с. 10).

Крім цього, судами встановлено, що згідно з договором купівлі - продажу транспортного засобу № 941931 від 17.08.2016 позивачем придбано Renault New Duster (т.2 а.с. 11-15), а також запасні частини до вказаного автомобілю та роботи з їх установки (т.2 а. с. 21), в підтвердження чого позивачем надані видаткова накладна, акт приймання-передачі, податкові накладні, платіжне доручення, згідно з якими позивачем сплачено суми ПДВ усього у розмірі 78 077,97 грн (т.2 а.с. 16-26).

На підставі отриманих податкових накладних, позивачем віднесено до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ суб`єкта спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства суму податку в загальному розмірі 244 684,57 грн.

За висновками судів попередніх інстанцій, придбані автомобілі на підставі наказів позивача закріплені за працівниками підприємства: автомобіль Renault New Duster, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , закріплені за фінансовим директором ТОВ АФ "Хорольська" ОСОБА_5 (т.3 а.с. 141, 139), автомобіль Lada Niva, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , закріплено за головним агрономом ТОВ АФ "Хорольська" ОСОБА_2 (т.3 а.с.142, 137), автомобіль Lada Niva, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , закріплено за директором виробничого підрозділу ВП АФ "ім. Ватутіна" ОСОБА_3 (т.3 а.с.144, 138), а автомобіль Skoda Superb, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , закріплено за водієм ОСОБА_4 (т.3 а. с. 143, 140). Оприбуткування придбаних автомобілів підтверджено наданою позивачем карткою рахунку 131 «Основні засоби», оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 601, актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (т.3 а.с. 137-140, 145-149).

В доводах касаційної скарги скаржник наголосив, що придбані позивачем легкові автомобілі та витрати на їх обслуговування не можуть бути виробничими факторами, адже не використовуються позивачем у виробництві сільськогосподарської продукції та не є основними фондами, які використовуються у виробництві сільськогосподарської продукції, з приводу чого відсутні також і відповідні пояснення позивача із підтверджуючими доказами.

Однак колегія суддів зазначає, що як вбачається за змісту оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанції під час розгляду справи за результатами оцінки наявних в матеріалах даної справи пояснень позивача та наданих доказів на їх підтвердження встановили, що:

- автомобіль Lada Niva, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , використовується у сільськогосподарській діяльності підприємства, а саме: головний агроном ТОВ АФ "Хорольська" ОСОБА_2 використовує, зокрема для забезпечення впровадження агротехнічних та організаційно-економічних заходів, спрямованих на підвищення родючості ґрунту, зміцнення зернового господарства, створення міцної кормової бази для тваринництва; забезпечення вдосконалення технологій вирощування зернових та інших сільськогосподарських культур; виконання заходів щодо розробки та вивчення біологічних особливостей вирощуваних культур, сортів, властивостей ґрунту, кліматичних умов, науково-обґрунтованих систем сівозмін, захисту ґрунту від ерозії, його обробітку, застосування добрив, захисту посівів від шкідників, хвороб і бур`янів. Згідно з поясненнями позивача (т.2 а.с. 210), оцінку яким надано судами попередніх інстанцій, специфіка роботи агронома потребує перебування на полях, де вирощуються сільськогосподарські культури, для контролю і своєчасного реагування на проблеми, які виникають у процесі вирощування. Крім цього суди врахували, що позивач зазначив (т.2 а.с. 211), що у його користуванні перебувають земельні ділянки на території Хорольського району Полтавської області загальною площею 12 547,40 га. На підтвердження вказаних обставин позивач надав до суду посадову інструкцію головного агронома ТОВ АФ "Хорольська", подорожні листи, інформацію Відділу Держгеокадастру у Хорольському районі про наявність у користуванні ТОВ АФ "Хорольська" земельних ділянок, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (т.3 а.с. 102-117, 127-131, 155-162, 165).

-автомобіль Lada Niva, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , використовується у сільськогосподарській діяльності підприємства, а саме: директор виробничого підрозділу ВП "Агрофірма "ім. Ватутіна" ОСОБА_3 використовує, зокрема для організації впровадження на виробництві нової техніки і прогресивних технологій; організації виконання виробничих програм, договірних та інших зобов`язань виробничого підрозділу; організації вчасного укладання (переукладання) договорів оренди земельних ділянок; пошуку земельних ділянок з можливістю оренди товариством та сприяння укладанню договорів оренди відповідних земельних ділянок. Згідно з поясненнями позивача (т.2 а.с. 211), оцінку яким надано судами попередніх інстанцій, спеціалізацією виробничого підрозділу Агрофірма "Ім. Ватутіна" є рослинництво і тваринництво, поля, що оброблюються підрозділом, знаходяться на території Хорольського району Полтавської області, кількість молочних ферм у складі підрозділу 2. За твердженням позивача, для переміщення директора виробничого підрозділу між указаними виробничими ділянками використовувався придбаний легковий автомобіль. На підтвердження вказаних обставин позивач надав до суду протокол № 3 загальних зборів учасників ТОВ АФ "Хорольська" про створення виробничих (структурних) підрозділів, у т. ч. ВП Агрофірма "Ім. Ватутіна", трудовий договір, укладений між ТОВ АФ "Хорольська" та ОСОБА_3 , подорожні листи, інформацію Відділу Держгеокадастру у Хорольському районі про наявність у користуванні ТОВ АФ "Хорольська" земельних ділянок, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (т.3 а.с. 9-70, 118, 120-126, 155-162, 166);

-придбаний позивачем автомобіль Renault New Duster, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на підставі розпорядження від 09.09.2016 закріплений за фінансовим директором ТОВ АФ «Хорольська» ОСОБА_5 (т. 3 а.с. 141, 139) та використовується у сільськогосподарській діяльності підприємства, а саме: фінансовий директор ТОВ АФ «Хорольська» ОСОБА_5 використовує, зокрема для організації ведення бухгалтерського обліку та контролю; адміністрування податків; взаємодії з податковими органами; управління ліквідністю підприємства; контролю розрахункових та кредитних операцій; адміністрування взаємодії з банками, лізинговими компаніями; бюджетування; супроводження та забезпечення проходження аудитів, інспекцій та перевірок. Згідно з поясненнями позивача (т.2 а.с. 212), оцінку яким було надано судами попередніх інстанцій, придбаний автомобіль використовується для переміщення фінансового директора до податкових органів, банківських і лізингових установ з метою вирішення питань поточної діяльності, а також обговорення питань, що стосуються виконання позивачем умов кредитних договорів. Також позивач зазначив, що має декілька виробничих підрозділів, розміщених в інших населених пунктах: с. Петрівка (ВП Агрофірма "Ім. Ватутіна"), с. Тарасівка (ВП Агрофірма "Тарасівське"), с. Березняки (ВП Агрофірма "Перше травня"), с. Кривці (ВП Агрофірма "Колос"), с. Петракіївка (ВП "Хорольський комбікормовий завод"); оскільки фінансовий директор здійснює керівництво роботою бухгалтерами цих відокремлених підрозділів, їх консультування, контроль діяльності, існує виробнича необхідність періодичного відвідування цих підрозділів. На підтвердження вказаних обставин позивач надав до суду протокол № 3 загальних зборів учасників ТОВ АФ "Хорольська" про створення виробничих (структурних) підрозділів, у т. ч. ВП Агрофірма "Ім. Ватутіна", посадову інструкцію фінансового директора ТОВ АФ "Хорольська", подорожні листи, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (т.3 а.с. 93-101, 118, 132-136,164);

До того ж, за висновками судів, оскільки позивачем, як суб`єктом спеціального режиму оподаткування правомірно використано суми ПДВ усього у розмірі 12 665,79 грн зі спеціального рахунку сільськогосподарського виробника для технічного обслуговування легкового автомобіля Renault New Duster, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (який, як встановлено судами використовується у сільськогосподарській діяльності підприємства), суди дійшли висновку про неправомірність зафіксованого актом перевірки нецільового використання коштів (суми ПДВ усього у розмірі 12 665,79 грн);

- придбаний автомобіль Skoda Superb, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , розпорядженням від 15.08.2016 закріплено за водієм ОСОБА_4 (т.3 а. с. 143, 140), та використовується у сільськогосподарській діяльності підприємства, а саме: генеральний директор ТОВ АФ "Хорольська" використовує, зокрема з метою загального керівництва діяльністю підприємства. На підтвердження вказаних обставин позивач надав до суду протокол № 3 загальних зборів учасників ТОВ АФ "Хорольська" про створення виробничих (структурних) підрозділів, у т. ч. ВП Агрофірма "Ім. Ватутіна", наказ №72/1к від 01.11.2012 про затвердження генерального директора, статут ТОВ Агрофірма "Хорольська", подорожні листи, інформацію Відділу Держгеокадастру у Хорольському районі про наявність у користуванні ТОВ АФ "Хорольська" земельних ділянок, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (т.1 а.с. 175, 177-194, т.3 а.с. 118, 71-92, 155-162, 163).

Отже, надання оцінки судами попередніх інстанцій таким поясненням позивача разом із їх документальним підтвердженням в контексті використання придбаних автомобілів (та їх технічне обслуговування) для забезпечення діяльності сільськогосподарського виробника у процесі функціонування сільськогосподарського підприємства (остаточним результатом якого є виробництво сільськогосподарської продукції), свідчить про необґрунтованість доводів касаційної скарги про відсутність таких доказів та пояснень з боку позивача під час розгляду справи.

Загалом, викладені в касаційній скарзі доводи не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушили норми процесуального права і не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, що сплачені в ціні даних автомобілів суми податку на додану вартість правомірно віднесені позивачем до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість спеціального режиму оподаткування та про відсутність порушень з боку позивача в частині нецільового використання коштів (суми ПДВ усього у розмірі 12 665,79 грн).

Тоді, як в доводах касаційної скарги скаржник фактично просить суд здійснити переоцінку доказів у справі, що відповідно до положень частини 2 статті 341 КАС України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, оскільки суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Отже касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області (правонаступник Головне управління ДПС у Полтавській області) залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року у справі № 816/1016/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: І.А. Васильєва

Судді: В.П. Юрченко

В.В. Хохуляк