Постанова

від 19.12.2017 по справі 816/1016/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 р. м. Харків Справа № 816/1016/17 Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П.

за участю: секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2017р. по справі № 816/1016/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Хорольська"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Хорольська" (надалі - ТОВ АФ "Хорольська"), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 07.09.2017) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.03.2017 №0001951401 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 375845,99 грн, з яких 288011,00 грн - за податковими зобов'язаннями та 87834,99 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року адміністартивний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Хорольська" - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 09.03.2017 №0001951401 у частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 375845,99 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (ідентифікаційний код 39461639) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Хорольська" (ідентифікаційний код 37137609) витрати зі сплати судового збору в розмірі 5637 (п'ять тисяч шістсот тридцять сім) гривень 72 (сімдесят дві) копійки.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач вказує, що висновки суду про задоволення позову не відповідають обставинам справи, а постанова суду першої інстанції від 12.10.2017 винесена з порушенням норм матеріального права, а саме: пп. 209.15 п. 209.15 ст. 209, п. 209.2, п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу Укаїни, та порушенням процесуальних норм: ст.ст. 4, 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що у період з 16.01.2017 по 10.02.2017 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ АФ "Хорольська" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2015 по 30.09.2016, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2015 по 30.09.2016, за результатами якої складено акт № 136/16-31-14-01-10/37137609 від 17.02.2017 /т. 1 а.с. 19-132/.

За висновками перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

- вимог підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит за податковою декларацією з ПДВ (сільськогосподарська декларація) на загальну суму 288011,00 грн, у т.ч. за періодами: липень 2016 року - 85832,00 грн, серпень 2016 року - 202179,00 грн;

- пунктів 209.2, 209.15 статті 209 Податкового кодексу України, абзацу 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 № 11 в частині нецільового використання суми ПДВ зі спецрахунку в сумі 18584,59 грн.

На підставі вказаного акта перевірки, відповідачем 09.03.2017 винесено податкове повідомлення - рішення № 0001951401 /т.1 а.с. 157/, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 383244,47 грн, у т.ч. за податковими зобов'язаннями у розмірі 288011,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 95233,47 грн.

Як встановлено судом, спірне донарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість контролюючим органом здійснено у зв'язку завищенням позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за декларацією спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства на суму 288011,00 грн.

Так, перевіркою встановлено, що позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту податкової декларації щодо спеціального режиму оподаткування ПДВ суми податку загалом у розмірі 288011,00 грн від вартості легкових автомобілів, які не призначені для безпосереднього використання в межах здійснення сільськогосподарського виробництва, а тому сума ПДВ щодо їх придбання неправомірно врахована при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість (спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства). За твердженням відповідача, сплачені у ціні придбаних автомобілів суми ПДВ мали бути зараховані до податкового кредиту загальної податкової декларації з ПДВ, а не декларації сільськогосподарського товаровиробника.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем, як суб'єктом спеціального режиму оподаткування, правомірно використано суми ПДВ усього у розмірі 12665,79 грн зі спеціального рахунку сільськогосподарського виробника для технічного обслуговування легкового автомобіля Renault New Duster, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення в частині нарахування податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 375845,99 грн винесено відповідачем неправомірно, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень т у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка повинна містити обов'язкові реквізити, визначені цією ж нормою.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

У пункті 201.10 статті 201 Податкового кодексу України вказано, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладене, необхідною умовою для виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, за наявності належно оформлених податкових накладних.

Нормами статті 209 Податкового кодексу України врегульовано спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства.

Пунктом 209.13 зазначеної статті визначено, що сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування подає податкову декларацію у строки та в порядку, що встановлені для інших платників податку. Форма податкової декларації, яка подається сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, затверджується відповідно до пункту 201.15 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 209.3 статті 209 Податкового кодексу України якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг, то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з підпунктом "а" підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит: товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів.

У разі зміни напряму використання товарів/робіт, основних фондів платник податку проводить коригування податкового кредиту виходячи з вартості придбання товарів/послуг, балансової (залишкової) вартості основних фондів, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснено зміну напряму використання.

Пунктом 209.2 статті 209 Податкового кодексу України передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 209.7 статті 209 Податкового кодексу України сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Таким чином при визначені напряму декларування сум ПДВ визначальним є безпосереднє використання придбаних товарів/послуг у виробництві сільськогосподарської продукції.

Судовим розглядом встановлено, що позивач на підставі договору купівлі- продажу № 16-297 від 27.07.2016 придбав транспортний засіб автомобіль Skoda Superb Ambition 1,8 TSI/132kW /т.1 а.с. 202-208/, а також запасні частини до вказаного автомобілю та роботи з їх установки, що також підтверджується видатковою накладною, актом прийому-передачі автомобілю, актом виконаних робіт /т.1 а.с. 209-210/, податковими накладними /т.1 а.с. 213, 2016-217/, згідно з якими позивачем сплачено суми ПДВ усього у розмірі 124101,44 грн.

Також позивачем придбано на умовах фінансового лізингу автомобілі Lada Niva 21214 3D 1,7 у кількості 2 шт (на загальну суму 510062,40 грн (у т.ч. ПДВ - 85010,40 грн), на підтвердження чого надано рамковий договір фінансового лізингу № 2031-FL від 21.03.2016, видаткові накладні, акти приймання-передачі товару, податкові накладні, згідно з якими позивачем сплачено суми ПДВ усього у розмірі 85010,40 грн. /т.1 а.с. 219-250, т.2 а.с. 1-10/. Також згідно з умовами вказаного вище договору позивачем сплачено комісійну винагороду лізингодавцю за отриманий товар у лізинг у розмірі 4927,20 грн, у т. ч. ПДВ у розмірі 821,20 грн /т.2 а.с. 10, 85/.

Згідно з договором купівлі - продажу транспортного засобу № 941931 від 17.08.2016 позивачем придбано Renault New Duster /т.2 а.с. 11-15/, а також запасні частини до вказаного автомобілю та роботи з їх установки /т.2 а. с. 21/, позивачем надані видаткова накладна, акт приймання-передачі, податкові накладні, згідно з якими позивачем сплачено суми ПДВ усього у розмірі 78077,97 грн /т.2 а.с. 16-26/.

На підтвердження оплати придбаних автомобілів позивачем надані платіжні доручення /т.1 а.с. 211, 215, т.2 а.с. 10, 18, 25/.

На підставі вказаних податкових накладних позивачем віднесено до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ суб'єкта спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства суму податку в загальному розмірі 244684,57 грн.

Придбані автомобілі оприбутковані позивачем, на підтвердження чого останній надав картки рахунку 131 "Основні засоби", оборотно-сальдову відомість по рахунку 601, акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, /т.3 а.с. 137-140, 145-149/.

Придбані автомобілі на підставі наказів позивача закріплені за працівниками підприємства: автомобіль Renault New Duster, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, закріплені за фінансовим директором ТОВ АФ "Хорольська" ОСОБА_3 /т.3 а.с. 141, 139/, автомобіль Lada Niva, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, закріплено за головним агрономом ТОВ АФ "Хорольська" ОСОБА_4 /т.3 а.с.142, 137/, автомобіль Lada Niva, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, закріплено за директором виробничого підрозділу ВП АФ "ім. Ватутіна" ОСОБА_5 /т.3 а.с.144, 138/, а автомобіль Skoda Superb, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, закріплено за водієм ОСОБА_6 /т.3 а. с. 143, 140/.

Як зазначив позивач під час розгляду справи, автомобіль Lada Niva, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, використовується у сільськогосподарській діяльності підприємства, а саме: головний агроном ТОВ АФ "Хорольська" ОСОБА_4 використовує, зокрема для забезпечення впровадження агротехнічних та організаційно-економічних заходів, спрямованих на підвищення родючості ґрунту, зміцнення зернового господарства, створення міцної кормової бази для тваринництва; забезпечення вдосконалення технологій вирощування зернових та інших сільськогосподарських культур; виконання заходів щодо розробки та вивчення біологічних особливостей вирощуваних культур, сортів, властивостей ґрунту, кліматичних умов, науково-обґрунтованих систем сівозмін, захисту ґрунту від ерозії, його обробітку, застосування добрив, захисту посівів від шкідників, хвороб і бур'янів. Згідно з поясненнями позивача /т.2 а.с. 210/ специфіка роботи агронома потребує перебування на полях, де вирощуються сільськогосподарські культури, для контролю і своєчасного реагування на проблеми, які виникають у процесі вирощування. Позивач зазначив /т.2 а.с. 211/, що у його користуванні перебувають земельні ділянки на території Хорольського району Полтавської області загальною площею 12547,40 га. На підтвердження вказаних обставин позивач надав до суду посадову інструкцію головного агронома ТОВ АФ "Хорольська", подорожні листи, інформацію Відділу Держгеокадастру у Хорольському районі про наявність у користуванні ТОВ АФ "Хорольська" земельних ділянок, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу /т.3 а.с. 102-117, 127-131, 155-162, 165/.

Автомобіль Lada Niva, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, за твердженням позивача, використовується у сільськогосподарській діяльності підприємства, а саме: директор виробничого підрозділу ВП "Агрофірма "ім. Ватутіна" ОСОБА_5 використовує, зокрема для організації впровадження на виробництві нової техніки і прогресивних технологій; організації виконання виробничих програм, договірних та інших зобов'язань виробничого підрозділу; організації вчасного укладання (переукладання) договорів оренди земельних ділянок; пошуку земельних ділянок з можливістю оренди товариством та сприяння укладанню договорів оренди відповідних земельних ділянок. Згідно з поясненнями позивача /т.2 а.с. 211/ спеціалізацією виробничого підрозділу Агрофірма "Ім. Ватутіна" є рослинництво і тваринництво, поля, що оброблюються підрозділом, знаходяться на території Хорольського району Полтавської області, кількість молочних ферм у складі підрозділу 2. За твердженням позивача, для переміщення директора виробничого підрозділу між указаними виробничими ділянками використовувався придбаний легковий автомобіль. На підтвердження вказаних обставин позивач надав до суду протокол № 3 загальних зборів учасників ТОВ АФ "Хорольська" про створення виробничих (структурних) підрозділів, у т. ч. ВП Агрофірма "Ім. Ватутіна", трудовий договір, укладений між ТОВ АФ "Хорольська" та ОСОБА_5, подорожні листи, інформацію Відділу Держгеокадастру у Хорольському районі про наявність у користуванні ТОВ АФ "Хорольська" земельних ділянок, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу /т.3 а.с. 118, 120-126, 9-70, 155-162, 166/.

Також придбаний позивачем автомобіль Renault New Duster, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на підставі розпорядження від 09.09.2016 закріплений за фінансовим директором ТОВ АФ "Хорольська" ОСОБА_3 /т.3 а.с. 141, 139/ та використовується у сільськогосподарській діяльності підприємства, а саме: фінансовий директор ТОВ АФ "Хорольська" ОСОБА_3 використовує, зокрема для організації ведення бухгалтерського обліку та контролю; адміністрування податків; взаємодії з податковими органами; управління ліквідністю підприємства; контролю розрахункових та кредитних операцій; адміністрування взаємодії з банками, лізинговими компаніями; бюджетування; супроводження та забезпечення проходження аудитів, інспекцій та перевірок. Згідно з поясненнями позивача /т.2 а.с. 212/ придбаний автомобіль використовується для переміщення фінансового директора до податкових органів, банківських і лізингових установ з метою вирішення питань поточної діяльності, а також обговорення питань, що стосуються виконання позивачем умов кредитних договорів. Також позивач зазначив, що має декілька виробничих підрозділів, розміщених в інших населених пунктах: с. Петрівка (ВП Агрофірма "Ім. Ватутіна"), с. Тарасівка (ВП Агрофірма "Тарасівське"), с. Березняки (ВП Агрофірма "Перше травня"), с. Кривці (ВП Агрофірма "Колос"), с. Петракіївка (ВП "Хорольський комбікормовий завод"); оскільки фінансовий директор здійснює керівництво роботою бухгалтерами цих відокремлених підрозділів, їх консультування, контроль діяльності, існує виробнича необхідність періодичного відвідування цих підрозділів. На підтвердження вказаних обставин позивач надав до суду протокол № 3 загальних зборів учасників ТОВ АФ "Хорольська" про створення виробничих (структурних) підрозділів, у т. ч. ВП Агрофірма "Ім. Ватутіна", посадову інструкцію фінансового директора ТОВ АФ "Хорольська", подорожні листи, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу /т.3 а.с. 118, 132-136, 93-101, 164/.

Автомобіль Skoda Superb, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, розпорядженням від 15.08.2016 закріплено за водієм ОСОБА_6 /т.3 а. с. 143, 140/, та використовується у сільськогосподарській діяльності підприємства, а саме: генеральний директор ТОВ АФ "Хорольська" використовує, зокрема з метою загального керівництва діяльністю підприємства, що, на думку позивача, узгоджується з вимогами абзацу 7 пункту "б" підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України, а саме: до виробничих факторів відноситься отримання послуг, супутніх веденню сільськогосподарської діяльності з питань оподаткування, бухгалтерської звітності та обліку, організації внутрішнього виробничого управління. На підтвердження вказаних обставин позивач надав до суду протокол № 3 загальних зборів учасників ТОВ АФ "Хорольська" про створення виробничих (структурних) підрозділів, у т. ч. ВП Агрофірма "Ім. Ватутіна", наказ №72/1к від 01.11.2012 про затвердження генерального директора, статут ТОВ Агрофірма "Хорольська", подорожні листи, інформацію Відділу Держгеокадастру у Хорольському районі про наявність у користуванні ТОВ АФ "Хорольська" земельних ділянок, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу /т.1 а.с. 175, 177-194, т.3 а.с. 118, 71-92, 155-162, 163/.

Оскільки метою використання перелічених транспортних засобів є використання їх у виробництві сільськогосподарської продукції, а саме: забезпечення діяльності сільськогосподарського виробника, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказане не позбавляє сільгоспвиробника, як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, права на податковий кредит із сум ПДВ від придбання вказаних транспортних засобів.

Стосовно обґрунтованості включення позивачем до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ суб'єкта спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства суму податку зі сплаченої комісійної винагороди лізингодавцю за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням договору лізингу № 2031-FL від 21.03.2016, є послугами супутніми веденню сільськогосподарської діяльності, оскільки вказані автомобілі придбавались саме з метою використання у виробництві сільськогосподарської продукції. Також суд звертає увагу на те, що роботи з обладнання автомобілів Renault New Duster та Skoda Superb належать до виробничих факторів, оскільки здійснені для підвищення експлуатаційних характеристик автомобіля і забезпечення його інтенсивного використання у сільськогосподарській діяльності.

Отже, позивачем правомірно включено вказані вище суми до складу податкового кредиту спеціального режиму ПДВ для сільськогосподарських виробників.

В акті перевірки відповідачем встановлено порушення ТОВ АФ "Хорольська" вимог пунктів 209.2, 209.15 статті 209 Податкового кодексу України, абзацу 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 № 11 в частині нецільового використання суми ПДВ зі спецрахунку в сумі 18584,59 грн.

Згідно з підпунктом 209.2.3 пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України суми податку на додану вартість, що підлягають перерахуванню на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, не підлягають сплаті до бюджету та повністю залишаються в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для використання у виробництві сільськогосподарських товарів/послуг. Зазначені суми коштів акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на таких рахунках у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 11 від 12.01. 2011 (далі - Порядок), встановлено, що сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу, а починаючи з 01.01.2017 перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.

Згідно з актом перевірки ТОВ АФ "Хорольська" здійснює розрахунки за отримані товари/послуги всупереч вимогам Порядку, а саме:

26.02.2016 перераховано кошти ТОВ "ТК "Юліс" за канцтовари, платіжне доручення № С8-1767 від 26.02.2016 в сумі 3557,30 грн (у т. ч. ПДВ 567,29 грн);

22.12.2016 перераховано кошти ФОП ОСОБА_7 за напої, платіжне доручення № С8-8633 від 22.12.2016 в сумі 2361,48 грн (у т. ч. ПДВ 393,58 грн);

25.08.2016 перераховано кошти ТОВ "Соллі Плюс Полтава" за технічне обслуговування легкового автомобіля, платіжне доручення № С8-8842 від 25.08.2016 в сумі 12665,79 грн (у т.ч. ПДВ 2110,97).

Позивач погодився з висновками податкового органу, які стосуються визначення грошових зобов'язань за штрафними (фінансовими) санкціями у зв'язку з нецільовим використанням коштів зі спеціального рахунку, а саме: у розмірі 2951,85 грн - за господарською операцією з оплати товарів ФОП ОСОБА_7, у розмірі 4446,63 грн - за господарською операцією з оплати товарів ТОВ "ТК ОСОБА_1".

Стосовно застосування до позивача штрафної санкції у зв'язку з використанням сум податку на додану вартість, що акумулюються на спеціальному рахунку, за технічне обслуговування легкового автомобіля, сплачених ТОВ "Соллі Плюс Полтава", платіжне доручення № С8-8842 від 25.08.2016 в сумі 12665,79 грн (у т.ч. ПДВ 2110,97), суд зазначає, що вказані витрати передбачені пунктом 209.2 статті 209 Податкового кодексу України та використані у виробництві сільськогосподарських товарів/послуг, а саме: для обслуговування автомобіля Renault New Duster, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який, як встановлено судом вище, використовується у сільськогосподарській діяльності підприємства.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем як суб'єктом спеціального режиму оподаткування правомірно використано суми ПДВ усього у розмірі 12665,79 грн зі спеціального рахунку сільськогосподарського виробника для технічного обслуговування легкового автомобіля Renault New Duster, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи надані сторонами докази по справі в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що податковим органом, як суб"єктом владних повноважень, не було надано належних доказів, які свідчать про наявність у первинних документах недостовірних відомостей, а також про спрямованість дій платника на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висвноком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення в частині нарахування податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 375845,99 грн є неправомірним та підлягає скасуванню.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2017р. по справі № 816/1016/17 залишити без задоволення .

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2017р. по справі № 816/1016/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_8 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_9 ОСОБА_10 Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27.12.2017 р.