Постанова

від 25.02.2025 по справі 212/8621/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1660/25 Справа № 212/8621/24 Суддя у 1-й інстанції - Козлов Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2025 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.

суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.

секретар судового засідання Лідовська А.А.

сторони

позивач ОСОБА_1

відповідач Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»»,

розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимівідеоконференції, впорядкуспрощеного позовногопровадження апеляційнускаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 жовтня 2024 року, ухваленого суддею Козловим Д.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 16 жовтня 2024 року,

ВСТАНОВИВ

В квітні 2024 року ОСОБА_2 через свого представника адвоката Яводчака О. В. звернувся до суду з позовом до Приватного кціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі - ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат») про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я.

В обґрунтування позову зазначив, що він з 21 червня 2004 року працював на ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» з повним робочим днем. 30 червня 2023 року позивача було звільнено з роботи у зв`язку з виходом на пенсію. Робота у трудових відносин позивача з відповідачем негативно вплинули на стан його здоров`я, спричинивши виникнення професійного хронічного захворювання, за фактом якого було проведено розслідування. За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав хронічне професійне захворювання:хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії), група В. ЛН- другого ступеня. Хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху). Згідно довідки МСЕК від 30 липня 2024 року позивачу було встановлено ступінь стійкої втрати працездатності внаслідок проф. захворювання - 35% з 1 липня 2024 року безстроково, а також встановлено 3 групу інвалідності з 1 липня 2024 року. Таким чином через хронічне професійним захворювання було порушено нормальні життєві зв`язки позивача. Тривалий процес лікування позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання позивач відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, що позначається на його душевному та фізичному станах через незворотність негативних змін у його житті, які позивачу мають бути відшкодовані внаслідок ушкодження його здоров`я у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем вимог законодавства зі створення безпечних умов праці. Посилаючись на практику Верховного Суду в аналогічних справах, враховуючи ступінь втрати професійної працездатності позивача (35%), застосовуючи кратність у співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати на час розгляду справи, просив стягнути на користь позивача з відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди 177500 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 жовтня 2024 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерноготовариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 150000,00 грн. без врахування податків з доходу фізичних осіб.

Стягнуто з приватного акціонерноготовариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судові витрати в розмірі 1500,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Представник відповідача ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» адвокат Савельєва Т.Д., будучи незгодною з ухваленим судовим рішенням подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність судового рішення, ухваленого з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, просила його скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у повному обсязі відмовити ОСОБА_2 в задоволенні його позовних вимог та покласти судові витрати за подання апеляційної скарги на позивача.

При цьому, скаржник зазначає, що сума відшкодування моральної шкоди є завищеною, не відповідає судовій практиці і моральним стражданням позивача. Крім того апелянт заперечив проти визначення судом розміру стягнення моральної шкоди без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

24 лютого 2025 року через підсистему "Електронний суд" від представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Яводчака О.В. надійшло клопотання про проведення апеляційного розгляду справи, призначеного на 14:20 годин 25 лютого2025 року за відсутності позивача та його представника. Просять рішення суду першої інстанції залити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача адвоката Савельєву Т.Д.,яка уповному обсязіпідтримала доводиі вимогиапеляційної скарги,просила їхзадовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга сторони відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_2 . ОСОБА_2 з 21 червня 2004 року перебував у трудових відносинах з відповідачем та працював на ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на наступних посадах: електрослюсарем черговим з ремонту обладнання 3 розряду шахти ім. Орджонікідзе; майстром гірничим шахти ім. Орджонікідзе; механіком підземної дільниці дробильно-бункерного комплексу та шахтного підйому №3 шахти ім. Орджонікідзе; механіком підземної дільниці шахтного підйому № НОМЕР_1 шахти ім. Орджонікідзе; заступником головного інженера з ремонту загально шахтного персоналу шахти ім. Орджонікідзе; головним механіком шахти ім. Орджонікідзе; начальником підземної дільниці дробильного бункерного комплексу №22 шахти ім. Орджонікідзе, звідки 30 червня 2023 року його було звільнено з роботи в ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» за ст. 38 КЗпП України у зв`язку з виходом на пенсію, що підтверджується копією трудової книжки позивача, НОМЕР_2 (а. с. 9-11).

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 22 квітня 2024 року, складеного відносно підприємства ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»,встановлено наявність у ОСОБА_2 , стаж роботи якого в умовах впливу шкідливих факторів становив 12 років 4 місяця, професійного захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії), група В. ЛН-другого ступеня; хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху), встановленого ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» за висновком від 19.03.2024 року. При цьому виникнення у позивача професійного захворювання сталось внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, порушень роботи систем вентиляції та пилоподавлення, протягом тривалої дії підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фібро генної дії в повітрі робочої зони, вплив шуму, рівень якого перевищував нормативні значення.

Згідно із довідкою МСЕК № 573760 від 30.07.2024 року вбачається, що ОСОБА_2 було встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково з 1 липня 2024 року внаслідок професійного захворювання.

Згідно із довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 130119 від 30.07.2024 року вбачається, що ОСОБА_2 було первинно встановлено втрату 35% працездатності (30% ХОЗЛ, 5% туговухість) безстроково з 1 липня 2024 року з рекомендацією медикаментозного та санаторно-курортного лікування.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 виходив з того, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійні захворювання отримані під час виконання ним трудових обов`язків на підприємстві Відповідача, тому Позивачу роботодавець ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», зобов`язаний відшкодувати спричинену втратою здоров`я моральну шкоду, правові підстави для стягнення якої визначені статтями 153, 237-1 КЗпП України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, та не може погодитись з доводами відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову та завищеного розміру відшкодування моральної шкоди, з огляду на таке.

Статтею 3КонституціїУкраїни передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46КонституціїУкраїни передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону праці» відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності.Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до змісту п.1 ч.2 ст.23 ЦК України (в редакції 2004 року) моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Як зазначено в п.4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Також Конституційний Суд України у своєму рішенні від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 роз`яснив право застрахованих громадян, які є потерпілими на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Враховуючи, що відшкодування працівнику моральної шкоди у випадку, передбаченому ст.237-1 КЗпП України, покладено на власника або уповноважений ним орган та, як встановлено судом за Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 01 лютого 2024 року втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами та пов`язаними із виконанням безпосередніх трудових обов`язків позивачем, а роботодавець, у свою чергу, не забезпечив створення безпечних умов праці, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність провини відповідача у заподіянні моральної шкоди ОСОБА_2 ушкодженням його здоров`я, внаслідок чого існує необхідність відшкодування позивачу завданої моральної шкоди за рахунок саме ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат».

Так невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у нього професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.

Доводи відповідачащодо винисамого позивачау виникненніу ньогопрофесійних захворювань,колегія суддіввідхиляє,оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин з відшкодування моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Як зазначено у пункті 53 постанови Верховного Суду від 01 квітня 2020 року по справі №821/1841/17, практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

У п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", роз`яснено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі, характер моральних страждань і наслідки, що наступили.

Згідно з ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або у інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

З оскаржуваногорішення вбачається,що,визначаючи розмірвідшкодування моральноїшкоди судпершої інстанціївиходив змеж позовнихвимог тадоводів позовноїзаяви,суд врахував,що позивачз липня2024було первинно безстроковопідтверджено 35%втрати нимпрацездатності професійногозахворювання,взяв доуваги кількістьчасу,яку ОСОБА_2 пропрацював напідприємстві ушкідливих умовах12років 04місяці, ступінь втрати ним працездатності через отримані 2 професійні захворювання, групу інвалідності позивача (ІІІ безстроково) та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, визначив до стягнення розмір компенсації моральної шкоди 150000 грн.

На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, судом враховано конкретні обставини по справі, моральні страждання позивача, які останній переносить у зв`язку із отриманим на підприємстві відповідача професійним захворюванням, тому відхиляє доводи сторони відповідача щодо завищеного розміру відшкодування моральної шкоди.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення положенняЗакону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві»( даліЗакон № 466), яким внесено зміни до п.п.164.2.14 астатті 164 Податкового кодексу Українищодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року), колегія суддів зазначає на наступне.

У пункті163.1 статті 163 ПК Українипередбачено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт164.1 статті 164 ПК Українита підпункт 164.1.1 цього пункту).

Відповідно до пункту «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК Українизі змінами, внесеними згідно ізЗаконом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

У попередній редакції зазначена норма права передбачала, щодо загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК Українидоповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».

Колегія суддів зауважує, що застосування сполучника «а також» підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частин пункту «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Граматичне та системне тлумачення зазначеногопункту ПК Україниу чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачається, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 180/377/20 (провадження № 61-1св21).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21 (провадження № 61-18490св21) викладено висновок про застосування нової редакції підпункту «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК Українив частині оподаткування сум відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, що компенсується, зокрема її батькам, згідно з яким такі суми не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що сума моральної шкоди, підлягає стягненню без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

З огляду на вищезазначене суд першої інстанції правильно визнав, що відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди, а доводи відповідача в апеляційній скарзі є необґрунтованими та фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 жовтня 2024 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повнесудове рішенняскладено 25 лютого 2025 року.

Головуючий:

Судді: