Постанова

від 17.02.2025 по справі 2-807/09

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №2-807/09 Головуючий у 1-й інст. Шалота К. В.

Категорія 84 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №2-807/09 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторинговакомпанія» про видачу дублікатів виконавчих листів

у цивільній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «БМ Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору

за апеляційноюскаргою Товариства зобмеженоювідповідальністю «Українськафакторинговакомпанія»

на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 09 вересня 2024 року, постановлену під головуванням судді Шалоти К.В.

в с т а н о в и в :

У вересні 2024 року ТОВ «Українська факторингова компанія» звернулося до суду із заявою, у якій просили:

- видати дублікат виконавчого листа по справі №2-807/09 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 про стягнення за кредитним договором №2/14/170308 від 17.03.2008 року;

- видати дублікат виконавчого листа по справі №2-807/09 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 про стягнення за кредитним договором №2/14/170308 від 17.03.2008 року.

В обґрунтування заяви зазначає, що рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 19.06.2009 року задоволено позов ПАТ «БМ Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2/14/170308 від 17.03.2008 року.

Вказує, що ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 07.08.2019 року було замінено стягувача у виконанні рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19.06.2009 року з ПАТ«БМ Банк» на ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг» відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 07.11.2022 року було замінено стягувача у виконанні рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19.06.2009 року з ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг» на ТОВ «Українська факторингова компанія» відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

У зв`язку з відсутністю в матеріалах справи, що були передані ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг» до ТОВ «Українська факторингова компанія» виконавчого листа по справі №2-807/09 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ТОВ «Українська факторингова компанія» було направлено адвокатські запити до органів ДВС. З відповіді вбачається, що у Богунському ВДВС перебувало виконавче провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за виконавчим листом №2-807/09. 01 грудня 2020 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. 24.06.2019 Житомирським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області винесено постанову про повернення виконавчого листа №2-807/09 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «БМ Банк» в солідарному порядку заборгованомті на загальну суму 142995,40 грн.

Вважає, що строк звернення до виконання виконавчого листа встановлено до 01.12.2023 року відносно боржника ОСОБА_2 та до 01.10.2021 року відносно боржника ОСОБА_1 , та який не сплинув на момент звернення стягувача до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа, відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року №2129-ІХ «Про внесення зміни до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», який було доповнено пунктом 10-2, згідно з яким, зокрема тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Відносно видачі дублікату виконавчого листа вказує, що у постанові про повернення від 01.12.2020 стягувачем вказано ПАТ «БМ Банк». Проте, рішенням Національного банку України від 06.11.2018 року відкликано банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій у ПАТ «БМ Банк» та виключено цей банк з Державного реєстру банків України, після чого відбувся процес ліквідації банку та припинення юридичної особи.

Отже, на момент винесення постанови про повернення виконавчого листа стягувачу відсутня особа, яка мала б можливість взагалі отримати виконавчий лист разом з постановою про повернення.

Зазначає, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби/приватного виконавця свідчить про те, що його було втрачено.

Відповідно до п.17.4 Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Враховуючи викладене просили задовольнити їх заяву.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 09 вересня 2024 року заяву Товариства зобмеженою відповідальністю«Українська факторинговакомпанія»про видачудублікатів виконавчихлистів у цивільній справі за позовом Відкритого акціонерноготовариства «БМБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 простягнення заборгованостіпо кредитномудоговору - повернуто заявнику без розгляду на підставі ч.4 ст.183 ЦПК України.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції Товариство зобмеженоювідповідальністю«Українська факторинговакомпанія» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що повертаючи заяву без розгляду суд вказав, що «з доданої до заяви копії постанови державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Шестопалова В.Ю. про повернення виконавчого документа стягувачу від 01.12.2020 вбачається, що боржником у виконавчому листі №2-807/09, виданому 21.07.2009 Корольовським районним судом міста Житомира є ОСОБА_2 , а не ОСОБА_2 , як зазначено у поданій до суду заяві заявника».

Вважає, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок, що долучені до заяви копії ухвал Корольовського районного суду м. Житомира від 07.08.2019 та від 07.11.2022 у справі №2-807/09 з ЄДР судових рішень не містять зазначення відомостей про осіб, щодо яких постановлено відповідні судові рішення.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду по справі №210/1333/19 від 25.01.2021 року встановлено, що на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі суддя не вправі вирішувати питання достатності доказів, поданих позивачем на обґрунтування своїх вимог, а кожна сторона може розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, відсутність певних доказів не перешкоджає розгляду справи, за результатами якого вирішується питання про доведеність чи недоведеність пред`явлених позовних вимог, оцінка доказів є можливою виключно на стадії розгляду справи по суті.

Вказує, що у такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99).

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна сторона має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Враховуючи зазначене, вважає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч.2 ст.369 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Повертаючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, щоу поданій представником заявника заяві про видачу дубліката виконавчого листа, як інших осіб зазначено: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 простягнення заборгованості,з якихпредставник заявникапросить видатидублікати виконавчихлистів усправі №2-807/09.Натомість здоданої дозаяви копіїпостанови державноговиконавця Богунськоговідділу державноївиконавчої службиу містіЖитомирі Центрально-Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Хмельницький)Шестопалова В.Ю.про поверненнявиконавчого документастягувачу від01.12.2020вбачається,що боржникому виконавчомулисті №2-807/09,виданому 21.07.2009Корольовським районнимсудом містаЖитомира,єСавицькаМарія Зенонівна,а не ОСОБА_2 ,як зазначеноу поданійдо судузаяві заявника.Тому вважав, що в заявіпро видачудублікатів виконавчихлистів усправі №2-807/09зазначеноіншу особу,ніж боржникау справі№2-807/09,щодо стягненнязаборгованості,з якогоКорольовським районнимсудом містаЖитомира 21.07.2009видавався виконавчийлист.Крім того, додані до заяви заявника тексти ухвал Корольовського районного суду м. Житомира від 07.08.2019 та від 07.11.2022 не містять зазначення відомостей про осіб, щодо яких постановлено відповідні судові рішення.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.183 ЦПК Українибудь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, що вимагаються цим Кодексом.

Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (ч.4 ст. 183 ЦПК України).

Судом встановлено, що у вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторинговакомпанія» звернулося до суду першої інстанції із заявою про видачу дубліката виконавчого листа по справі №2-807/09 від 19 вересня 2009 року.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції Україниоднією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

Зазначене конституційне положення відображено й у статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною 1 статті 431 ЦПК Українипередбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Процесуальні питання видачі дубліката виконавчого документу врегульовані упідпункті 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «перехідні положення» ЦПК України, відповідно до якого до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Статтею 183 § 2 «Заяви з процесуальних питань» глави 1Розділу ІІІ «Позовне провадження» ЦПК Українирегулюються загальні вимоги щодо форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення, які подаються виключно з процесуальних питань при розгляді справ позовного провадження, в тому числі на стадії виконання судового рішення.

Повертаючи заяву без розгляду заявнику, суд першої інстанції, з чим не погоджується колегія суду, виходив з того, щоу поданій представником заявника як відповідача зазначено іншу особу, ніж боржника у справі №2-807/09 щодо стягнення заборгованості, з якого Корольовським районним судом міста Житомира 21.07.2009 видавався виконавчий лист, та додані до заяви заявника тексти ухвал Корольовського районного суду м. Житомира від 07.08.2019 та від 07.11.2022 не містять зазначення відомостей про осіб, щодо яких постановлено відповідні судові рішення.

Однак, незгода суду з наведеним у заяві колом боржників (відповідачів) не є підставою для повернення заяви заявнику без розгляду.

В постанові Верховного Суду від 25.01.2021 у справі №201/1333/19 зазначено, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року та «Нун`єш Діаш проти Португалії» від 10 квітня 2003 року).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Оскільки подана заява про видачу дубліката виконавчого листа відповідає положенням ч.1 ст.183 ЦПК України, а невірне зазначення прізвища боржника не є підставою для повернення заяви без розгляду, колегія апеляційного суду приходить до висновку про скасування ухвалиКорольовського районного суду м.Житомира від 09 вересня 2024 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційний суд, при цьому, враховує актуальну практику Європейського Суду з прав людини, яка спирається на такі загально-правові категорії принципу правової визначеності, як «якість та точність закону», «законні очікування», тощо.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на права осіб (рішення у справах «Олександр Волков проти України», «C.G. та інші проти Болгарії» та ін). Окрім того, Європейський суд зазначає, що відповідальність за подолання недоліків законодавства, правових колізій, прогалин, інтерпретаційних сумнівів лежить, в тому числі, і на судових органах, які застосовують та тлумачать закони (рішення у справах «Вєренцов проти України», «Кантоні проти Франції»).

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК Україниапеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК Українипідставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 259, 268, 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторинговакомпанія» задовольнити.

Ухвалу Корольовського районногосуду м.Житомира від09вересня 2024року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 26 лютого 2025 року.

Головуючий Судді