Постанова від 25.02.2025 по справі 906/1288/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2025 року Справа №906/1288/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Петухов М.Г.

суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Переходько К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Звягельської міської ради на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 09.01.2025 (суддя Машевська О.П., повний текст додаткового рішення складено 10.01.2025)

за позовом Керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Звягельської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старий Звягель"

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 890888,67 грн

за участю:

прокурора - Ковальчук І.Л.,

представника позивача - Грибинюк Т.М.

представника відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 09.01.2025 клопотання ТОВ "Старий Звягель" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Звягельської міської ради Житомирської області на користь ТОВ "Старий Звягель" витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 40 000,00 грн.

Суд першої інстанції, на підставі встановлених обставин про відсутність факту сплати ТОВ "Старий Звягель" адвокату витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 61250,00 грн, враховуючи предмет спору та його значення для позивача, керуючись дискреційними повноваженнями не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, дійшов висновку про покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн, які підлягають відшкодуванню відповідачу у справі згідно резолютивної частини цього рішення суду.

Крім того, суд вказав, що оскільки не є правопорушенням відсутність у ТОВ "Старий Звягель" зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, на якій розташований майновий комплекс консервного заводу та оскільки лише з моменту набрання рішенням суду по суті законної сили відповідач достеменно буде вважатися обізнаним про суму несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою у спірний період, а відтак, відхилив аргументи прокурора про покладення витрат на професійну правничу допомогу у повному розмірі виключно на відповідача у справі за правилом ч.9 ст.129 Кодексу.

Також господарський суд зауважив, що пропозицію укласти договір оренди спірної земельної ділянки у спірний період могли зробити як ТОВ "Старий Звягель", так і Звягельська міська рада, прийнявши, насамперед, відповідне рішення, у якому встановити щонайменше річну орендну ставку та строк користування, з огляду на що не прийняв до уваги аргументи прокурора про те, що спір у цій справі виник внаслідок неправильних дій ТОВ "Старий Звягель", оскільки останнім не було укладено договір оренди із Звягельською міською радою у спірний період.

Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням, Звягельська міська рада звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване додаткове рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Апелянт, зокрема, вказує, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, а тому й витрати на професійну правничу допомогу необхідно покласти саме на відповідача за правилом ч.9 ст.129 ГПК, що не було враховано судом першої інстанції.

Скаржник також зазначає, що суд першої інстанції помилково посилається на рішення Верховного Суду у справах №201/9127/21 від 25.09.2024, №910/5201/19 від 20.07.2022, №916/2119/22 від 13.03.2024, оскільки всі ці справи містять різні встановлені обставини, різні предмети спору, а також нормативно-правове регулювання правовідносин, тобто правовідносини у них не є подібними з правовідносинами у справі №906/1288/23 та не підлягають врахуванню при прийнятті рішення.

При цьому, вважає, що судом першої інстанції при ухваленні додаткового рішення по справі №906/1288/23 не застосовано правових висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, в яких неодноразово наводилась правова позиція, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплатити за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване, при цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Звертає увагу суду, що у відзиві на позов зазначено, що витрати на професійну правову допомогу орієнтовно складатимуть 40000,00 грн із розрахунку 1 години роботи адвоката 2500,00 грн, а відповідно до прибуткового касового ордеру від 30.10.2023 ТОВ "Старий Звягель" сплачено лише 20 000,00 грн.

З огляду на викладене, апелянт вважає, що сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн суперечить принципу пропорційного розподілу таких витрат та ч.9 ст.129 ГПК України, оскільки рішення у справі №906/1288/23 ухвалено не на користь відповідача, який визнав позов частково.

У відповідності до ст.263 ГПК України відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому, зокрема, вказує, що апелянт, заявляючи про неспівмірність витрат на правничу допомогу, не наводить жодних розрахунків та обґрунтувань щодо розміру правничої допомоги, яку вважає співмірною.

Крім того, звертає увагу суду, що саме апелянт, Звягельська міська рада, не заявляла у суді першої інстанції жодних заяв чи клопотань щодо застосування ч.9 ст.129 ГПК України. Твердження апелянта про те, що спір виник саме внаслідок неправомірних дій відповідача є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Відповідач зазначає, що судом першої інстанції було зменшено розмір витрат на правничу допомогу з урахуванням клопотання апелянта та принципу співмірності до розміру суми, щодо якої було відмовлено у задоволені позовних вимог. Відтак, сама лише незгода апелянта з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення.

Із урахуванням викладеного, просить апеляційну скаргу Звягельської міської ради залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 09.01.2025 - без змін.

19.02.2025 року від позивача надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу, згідно якого зауважує, що рішення Господарського суду Житомирської області від 19.12.2024 у справі №906/1288/23 не є позитивним та ухваленим на користь відповідача, а у клопотанні від 19.02.2024 представник відповідача просив здійснити розподіл судових витрат у разі ухвалення саме позитивного рішення на користь відповідача та стягнути витрати не зі Звягельської міської ради, а з Житомирської обласної прокуратури.

Також вказує, що як вбачається з судового рішення від 19.12.2024, суд погодився з доводами прокурора та позивача щодо збереження відповідачем за рахунок органу місцевого самоврядування коштів, що мали бути сплачені за користування земельною ділянкою комунальної форми власності, на якій знаходиться нерухоме майно відповідача. При цьому, часткова відмова в позові пов`язана лише з розміром заявленої до стягнення суми.

Позивач вказує, що у письмових поясненнях та запереченнях від 30.12.2024 року на клопотання представника відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі №906/1288/23 щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу зазначалось і про застосування ч.9 ст.129 ГПК України, що спростовує відповідні доводи відповідача.

У судове засідання, що відбулося 25.02.2025, відповідач не забезпечив явку повноважного представника, хоча належним чином повідомлявся судом про дату, час та місце розгляду справи (т.4, а.с.83, 85 зворот), про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи приписи ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, приймаючи до уваги належне повідомлення учасників справи про розгляд справи та той факт, що їх явка в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзив на апеляційну скаргу, заперечення на відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Житомирської області від 19.12.2024 у даній справі стягнуто з ТОВ "Старий Звягель" на користь Звягельської міської ради Житомирської області безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати у сумі 219320,03 грн. У стягненні безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати у сумі 671568,64 грн відмовлено.

19.12.2024 ТОВ "Старий Звягель" подано клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі в загальному розмірі 81250,00 грн.

Разом з тим, суд вказав, що вважає справедливим покласти на Звягельську міську раду 40000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, надану ТОВ "Старий Звягель" адвокатом Сірою А.В.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи, колегія суддів враховує, що відповідно до ст.59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

Згідно з ч.1, 2 ст.16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.1, 2 ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, та у постанові Верховного Суду від 20.07.2021 у справі №922/2604/20 вказано, що "склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат" (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі №910/1929/19 від 01.06.2022).

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Крім того, ч.4 ст.126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5, 6 ст.126 ГПК України).

Колегія суддів зауважує, що принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення. Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити також з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, останнім було подано до суду копії: договору про надання правничої допомоги від 30.10.2023, додаткову угоду №1 від 30.10.2023, акт про надання послуг у справі № 906/1288/23 від 19.12.2024, прибутковий касовий ордер від 30.10.2023 на суму 20 000,00 грн (т.4, а.с.11-15).

30.10.2023 року між адвокатом Сірою Аліною Василівною (адвокат) та ТОВ "Старий Звягель" (клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги, згідно з умовами п.1.1. якого адвокат зобов`язується надавати роз`яснення і консультації з питань цивільного, господарського права та процесу, а також виконувати необхідні юридично значимі дії щодо представництва і захисту законних прав та інтересів клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах та організаціях всіх форм власності та підпорядкування, в тому числі, але не виключно, судах усіх рівнів та спеціалізацій, органах прокуратури, правоохоронних органах, а клієнт зобов`язаний оплачувати таку правову допомогу в порядку і розмірі, передбаченому у п.5 цього договору.

Предметом цього договору також охоплюється надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів клієнта в судах під час здійснення господарського, адміністративного та кримінального, конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (п.1.2. договору).

За умовами п.5.1, 5.3 договору, вартість надання правової допомоги адвокатом за цим договором визначається сторонами у відповідній додатковій угоді. До розрахунку вартості години роботи в неробочий час застосовується коефіцієнт "2" (погодинна ставка збільшується вдвічі). Під неробочим часом в даному випадку розуміється час з 18:00 до 9:00 год., святкові і вихідні дні ( а.с. 13, т.4).

У додатковій угоді №1 від 30.10.2023 сторони погодили, що правнича допомога надається у справі №906/1288/23 на підставі погодинної оплати, вартість якої складає 2500,00 грн; вартість участі адвоката в одному судовому засіданні визначається виходячи із часу, який було витрачено на участь в засіданні, але в будь-якому випадку складає не менше 2500,00 грн за участь в одному судовому засіданні.

Із акта про надання послуг від 19.12.2024 вбачається, що адвокат надав клієнту правничу допомогу у справі №906/1288/23, а саме вивчення позовної заяви з додатками, аналіз судової практики та пiдготовка i подання до суду відзиву на позовну заяву; пiдготовка та подання до суду клопотання про долучення документiв та клопотання про призначення у справі судової експертизи; вивчення та аналіз письмових пояснень тадокументiв, поданих Звягельською мiською радою; вивчення та аналіз документiв, поданих Звягельською мiською радою; пiдготовка та подання до суду клопотання про витребування документiв у позивача; підготовка та подання до суду клопотання про долучення документiв; підготовка та подання до суду заяву про часткове визнання позовних вимог; прибуття до суду для участі у судових засіданнях по справі; вивчення клопотання прокурора та пiдготовка i подання до суду заперечення на клопотання щодо повернення до підготовчого засідання, на загальну суму 81250,00 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідач надав належні докази про понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п.19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19; п.127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 ).

Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.

Частинами 1, 2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Апеляційний суд також враховує, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч.4 ст.126 ГПК України (схожа правова позиція, викладена у додаткові постанові Верховного Суду від 31.08.2023 у справі №824/20/23).

Позивач, обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказує, що сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн, яку задоволив суд першої інстанції, суперечить принципу співмірного та пропорційного розподілу таких витрат, а також та ч.9 ст.129 ГПК України, оскільки рішення у справі №906/1288/23 ухвалено не на користь відповідача, який визнав позов частково, а спір виник з неправильних дій ТОВ "Старий Звягель".

Оцінюючи вказані доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.129 ГПК інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, законом передбачений принцип пропорційності розподілу судових витрат.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позов прокурора в інтересах Звягельської міської ради задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Старий Звягель" на користь Звягельської міської ради Житомирської області безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати у сумі 219320,03 грн. У стягненні безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати у сумі 671568,64 грн відмовлено.

При розгляді клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції застосував пропорцію за наступною формулою: 671568,64грнх100:890888,67 грн = 75,38 %, тоді із суми 81250,00 грн розмір витрат складає 61246,25 грн.

Однак, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу саме в розмірі 40 000,00 грн є співмірними із розміром вимог в частині яких було відмовлено позивачу та з безпосередньою участю адвоката відповідача у суді першої інстанції під час розгляду вказаної прави.

Частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Наведені висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Судом першої інстанції було враховано факт часткового визнання відповідачем позову на суму 219320,03 грн, вжиття відповідачем заходів щодо досудового врегулювання спору шляхом направлення апелянту пропозиції укласти мирову угоду на суму, що визначається відповідачем, а також враховано і доводи апелянта, які були заявлені у запереченнях та поясненнях на клопотання про стягнення судових витрат, поданих до суду 30.12.2024, де останній просив у разі задоволення заяви про судові витрати зменшити їх розмір, враховуючи принцип співмірності.

Окрім того, щодо неспівмірності розміру вартості такої правничої послуги адвоката, як участь у судових засіданнях з підстав незначної їх тривалості, господарський суд із врахуванням висновків Верховного Суду у справі №910/7586/19 вірно вказав, що участь у судовому засіданні є не формальною присутністю на ньому, а є підготовкою адвоката до цього засідання, витраченим часом на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікуванням та безпосередньою участю у судовому засіданні.

Апеляційний суд також зауважує, що позивачем було надано необґрунтований розрахунок розміру орендної плати, який був заявлений до стягнення у позовній заяві, оскільки такий розрахунок був спростований саме представником відповідача на підставі досліджених та проаналізованих доказів, долучених прокурором та позивачем до матеріалів справи, що призвело до часткового задоволення позовних вимог. Відтак, правова позиція, сформована представником відповідача, та здійснений ним контррозрахунок безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати, були переконливими та обґрунтованими, що і стало підставою саме для часткового задоволення позовних вимог.

Отже, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що господарським судом при ухваленні оскаржуваного судового рішення та визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу враховано правові позиції як позивача, так і відповідача, чим забезпечив баланс прав та інтересів обох сторін спору.

Разом з тим, надаючи оцінку доводам апелянта про необхідність застосування при розподілі судових витрат у даній справі положень ч.9 ст.129 ГПК України, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч.9 ст.129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Верховний Суд у постанові від 21.03.2023 у справі №911/813/21 вказав, що ч.9 ст.129 ГПК наділяє суд дискреційними повноваженнями щодо покладання на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, судових витрат повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, однак за умови, що відповідний висновок суду має бути належним чином обґрунтованим. Наведена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. Така позиція Верховного Суду є сталою та послідовною, викладена також у постановах Верховного Суду від 25.11.2021 у справі №904/5929/19, від 15.09.2022 у справі №910/10159/21 та в додаткових постановах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №916/376/19, від 12.07.2022 у справі №910/18970/19.

Таким чином, процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони. При цьому, висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли щодо використання ТОВ "Старий Звягель" земельної ділянки, власником якої є Звягельська міська рада, без укладення договору оренди. При цьому, відповідач є власником нерухомого майна, яке розміщено на спірній земельній ділянці, а саме комплексу колишнього консервного заводу.

Як вірно враховано судом першої інстанції, відповідно до приписів ч.2 ст.120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди, зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій цей будинок, будівля, споруда розташовані (постанова Верховного Суду від 13.03.2024 у праві № 916/2119/22).

Отже, положення ст.120, 125 ЗК України, ст.1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

У випадках, передбачених ч.3 ст.1212 ЦК України, юридичним фактом, який породжує кондикційне зобов`язання, як правило, є рішення суду. Тому саме в момент набрання рішенням суду законної сили особа дізнається про володіння чужим майном без достатньої правової підстави і обов`язок повернути це майно іншій особі. У такій правовій ситуації суд у власному рішенні констатує безпідставність набуття особою майна та підтверджує відсутність юридичних підстав для його збереження такою особою надалі, а тому з моменту набрання ним законної сили особа в конкретному випадку достеменно може вважатися обізнаною про своє володіння чужим майном без достатньої правової підстави і обов`язок повернути майно іншій особі (правовий висновок, викладений в п.194 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.09.2024 у справі №201/9127/21).

Таким чином, оскільки не є правопорушенням відсутність у ТОВ "Старий Звягель" зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, на якій розташований майновий комплекс консервного заводу та оскільки лише з моменту набрання рішенням суду по суті законної сили відповідач достеменно буде вважатися обізнаним про суму несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою у спірний період, є вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для покладення витрат на професійну правничу допомогу у повному розмірі виключно на відповідача у справі за правилом ч.9 ст.129 Кодексу.

Окрім того, з урахуванням ч.2 ст.638, ст.641 ЦК України, ч.1 ст.124, ст.134 ЗК України, колегія суддів погоджується з господарським судом, що пропозицію укласти договір оренди спірної земельної ділянки у спірний період могли надати як ТОВ "Старий Звягель", так і Звягельська міська рада, прийнявши відповідне рішення, у якому встановити річну орендну ставку та строк користування.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу витрат відповідача на надання професійної правничої допомоги, враховуючи такі критерії як обґрунтованість, реальність, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру з урахуванням предмету та підстав спору, обсягу матеріалів у справі, кількості підготовлених відповідачем процесуальних документів, кількості засідань та тривалості розгляду справи, складності справи та значення справи для сторін, що повністю узгоджується з процесуальними нормами права і не свідчать про втручання у договірні відносини між адвокатом та клієнтом, а також застосувавши дискреційні повноваження суду при розподілі судових витрат, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення заяви представника ТОВ "Старий Звягель" щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а саме в сумі 40000,00 грн, що спростовує відповідні доводи апеляційної скарги.

Щодо посилань апелянта на підтвердження здійснення оплати послуг адвоката відповідачем лише частково (у сумі 20 000,00 грн відповідно до прибуткового касового ордеру від 30.10.2023), апеляційний суд зауважує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (правова позиція Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладена у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

У силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.

Судова колегія вказує, що порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, останньою не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення додаткового рішення Господарського суду Житомирської області від 09.01.2025 без змін, з огляду на що апеляційна скарга Звягельської міської ради задоволенню не підлягає.

Оскільки Законом України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір не справляється за подання заяви про винесення додаткового судового рішення, тому апеляційна скарга на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 09.01.2025 про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, не є об`єктом справляння судового збору.

Таким чином, за наслідком апеляційного перегляду додаткового рішення Господарського суду Житомирської області від 09.01.2025 про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цій справі, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 09.01.2025 у справі №906/1288/23 залишити без змін, апеляційну скаргу Звягельської міської ради - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена "27" лютого 2025 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Олексюк Г.Є.