Повістка

від 20.02.2025 по справі 908/2682/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 3/86/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2025Справа № 908/2682/24

м. Запоріжжя, Запорізька область

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І.,

за участю секретаря судового засідання Паскарь К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Малого приватного підприємства «АЗІЯ» про ухвалення додаткового рішення у справі №908/2682/24

за позовом: Малого приватного підприємства «АЗІЯ» (вул. Сагайдачного, буд. 16, прим. 5/1, с. Софіївська Борщагівка, Бучанський район, Київська область, 08147; ідентифікаційний код юридичної особи 13500454)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» (Південне шосе, буд. 72, каб. 5, м. Запоріжжя, 69008; ідентифікаційний код юридичної особи 31158623)

про стягнення коштів у розмірі 1 281 285,75 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Сінькова Юлія Костянтинівна (в режимі відеоконференції) адвокат, ордер №1525410 від 02.10.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №5660 від 07.07.2022;

від відповідача: Хоменко Олександр Олексійович (в режимі відеоконференції), адвокат, довіреність №276/24 від 26.12.2023,свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №10370/10 від 08.11.2021.

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.

03.10.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Малого приватного підприємства «АЗІЯ» (скорочене найменування МПП «АЗІЯ») до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» (скорочене найменування ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ») про стягнення заборгованості в розмірі 1 281 285,75 грн, з яких: 963 144,51 грн основного боргу, 248 874,00 грн інфляційних втрат, 69 267,24 грн трьох процентів річних. Витрати зі сплати судового збору в розмірі 15 375,43 просить покласти на відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2024 справу №908/2682/24 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 08.10.2024 відкрито провадження у справі №908/2682/24; присвоєно справі номер провадження 3/86/24; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 05.11.2024 об 11:00 год. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.01.2025 у справі №908/2682/24 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» (Південне шосе, буд. 72, каб. 5, м. Запоріжжя, 69008; ідентифікаційний код юридичної особи 31158623) на користь Малого приватного підприємства «АЗІЯ» (вул. Сагайдачного, буд. 16, прим. 5/1, с. Софіївська Борщагівка, Бучанський район, Київська область, 08147; ідентифікаційний код юридичної особи 13500454) суму 708 805,07 грн (сімсот вісім тисяч вісімсот п`ять гривень 07 коп.) основного боргу, 196 532,73 грн (сто дев`яносто шість тисяч п`ятсот тридцять дві гривні 73 коп.) інфляційних втрат, 50 932,09 грн (п`ятдесят тисяч дев`ятсот тридцять дві гривні 09 коп.) трьох процентів річних; у задоволенні іншої частини позову відмовлено; стягунта з відповідача суму 11 474,68 грн (одинадцять тисяч чотириста сімдесят чотири гривні 68 коп.) витрат зі сплати судового збору.

11.02.2025 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Запорізької області надійшла заява ПП «АЗІЯ» про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 93 500,00 грн та гонорару успіху в розмірі 47 813,50 грн, а всього 141 313,50 грн.

Ухвалою суду від 12.02.2025заявуПП «АЗІЯ» про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу прийнято до розгляду, призначено судове засідання на 20.02.2025 о 12:30 год.

Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк до 19.02.2025 для надання суду обґрунтованих письмових заперечень на клопотання позивача.

19.02.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про зменшення суми витрат на правничу допомогу.

У судовому засіданні 20.02.2025технічна фіксація здійснювалась за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua.

Представник позивача підтримала заяву про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти заяви про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу.

У судовому засіданні 20.02.2025 суд визнав наявні документи достатніми для об`єктивного та всебічного розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення, внаслідок чого, в порядку статтей 240, 244 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення, повідомлено, що повне додаткове рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин додаткового рішення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Під час подання позовної заяви позивачем було вказано орієнтовний розмір судових витрат на правничу допомогу. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат позивача на правову (правничу) допомогу становив суму 55 000,00 грн. Також було зазначено, що вартість послуг адвоката щодо представництва інтересів позивача у суді першої інстанції, що може впливати на остаточний розмір гонорару: участь адвоката у судових засіданнях з представництва інтересів клієнта 25 000,00 грн, складання процесуальних документів після відкриття провадження по справі із розрахунку 3 000,00 грн за 1 годину роботи адвоката. Тобто всього орієнтовна сума витрат на правничу допомогу становила 80 000,00 грн.

У заяві про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу позивач просить стягнути в розмірі 93 500,00 грн та гонорару успіху в розмірі 47 813,50 грн, а всього 141 313,50 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач надав заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, в якій вказує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору поставки. У спорах такого характеру, за відсутності особливостей у спірних правовідносинах, відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо факту надання послуг, судова практика є сталою. Також звертає увагу суду, що витрати на професійну правничу допомогу значно завищена у цій справі. Просить знизити суму витрат на відшкодування правничої допомоги, оскільки такі витрати не можуть бути джерелом збагачення позивача за рахунок відповідача.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 1312 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

У силу дії пункту 12 частини 3 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Частинами першою та другою статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Розгляд справи №908/2682/24 здійснювався в порядку загального позовного провадження.

При цьому суд враховує, що позивачем дотримано процесуального строку подачі доказів на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

У позові вказано орієнтовний розмір судових витрат у вигляді правничої допомоги, які позивач очікував понести при розгляді справи, в розмірі 80 000,00 грн.

Рішення у справі ухвалено 05.02.2025.

Заяву про понесені судові витрати на професійну правничу допомогу сформовано позивачем в системі «Електронний суд» 10.02.2025, зареєстрована судом 11.02.2025. До заяви на підтвердження на підтвердження витрат надано: копію договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 12.12.2022, додаткової угоди № 1 від 01.02.2024 до договору про надання правової (правничої) допомоги від « 12» грудня 2022 року, рахунок-фактуру № 15 від 20.03.2024, №23 від 15.07.2024, №23-1 від 05.02.2025, Акти приймання-передачі наданих послуг №15 від 03.05.2024, №23 від 26.09.2025, №23-1 від 05.02.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Сінькової Ю.К. № 5660 від 07.07.2022, ордер серії АН №1525410 від 02.10.2024.

Чинне процесуальне передбачає надання попереднього розрахунку судових витрат, в тому числі щодо правничої допомоги, а докази понесення цих витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Позивачем строки подачі доказів понесених судових витрат дотримано, про що зазначено вище.

Позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача 141 313,50 грн витрат на професійну (правничу) допомогу, з яких: 93 500,00 грн та гонорару успіху в розмірі 47 813,50 грн.

Суд, розглянувши заяву позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вивчивши заперечення відповідача та вислухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 3ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.ч. 3, 4ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява N19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI).

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (п. п. 130-132, 134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Так, 12.12.2022 між адвокатом Сіньковою Юлією Костянтинівною (Адвокат) та МПП «АЗІЯ» (Клієнт) було укладено договір про надання правничої (правничої) допомоги, згідно з п. 1.1. якого Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на мовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до п. 5.1 Договору інформація щодо розміру гонорару Адвоката носить конфіденційний характер та оформлюється окремим додатком до даного Договору.

Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним Договором (п. 6.1 Договору).

Між Адвокатом та позивачем підписано Додаткову угоду №1 від 01.02.2024 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 12.12.2022, відповідно до якої визначено вид і вартість послуг:

Досудове врегулювання спору та досудова підготовка матеріалів:

Вивчення матеріалів договору та первинної документації, усна консультація - 10 000,00 грн;

Досудове врегулювання спору (претензійна робота) 15 000,00 грн;

Складання позовної заяви адвокатом з підготовкою доказів, нарахування штрафних санкцій, направлення позову 30 000,00 грн;

Участь адвоката в судових засіданнях 25 000,00 грн (виходячи з вартості 5000,00 грн за 1 судове засідання);

Складання процесуальних документів після відкриття провадження у справі 3000,00 грн 1 година роботи адвоката.

Пунктом 4.1 Додаткової угоди №1 від 01.02.2024 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 12.12.2022 передбачено гонорар успіху адвоката у розмірі 5% загальної суми стягнення.

Між адвокатом та позивачем підписані Акти приймання-передачі наданих послуг №15 від 03.05.2024 на суму 25 000,00 грн (вивчення матеріалів, усна консультація 10 000,00 грн, досудове врегулювання спору 15 000,00 грн), №23 від 26.09.2025 на суму 30 000,00 грн (складання позовної заяви), №23-1 від 05.02.2025 на суму 38 500,00 грн (участь адвоката в судових засіданнях у справі №908/2682/24 25 000,00 грн; вивчення відзиву, складання відповіді на відзив, підготовка та долучення доказів 7500,00 грн; підготовка протоколів перевірки електронних підписів, складання заяви про їхнє долучення 6000,00 грн). Усього послуг на суму 93 500,00 грн.

До актів додано опис робіт та вартість послуги.

З матеріалів справи убачається, що правничу допомогу у цій справі у вигляді представництва інтересів в суді надано позивачу адвокатом Сіньковою Ю.К. на підставі ордеру серії АН №1525410 від 02.10.2024, який було видано позивачем для представництва та захисту інтересів позивача у Господарському суді Запорізької області на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 12.12.2022.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 74 ГПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Відповідач просить зменшити витрати на професійну правничу допомогу до 30 000,00 грн у зв`язку із значним завищенням суми витрат.

Щодо заперечень позивача суд зазначає таке.

Зокрема, згідно з положеннями частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд бере до уваги, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Еast/WestАllianceLimited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Правова позиція, наведена вище, викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.10.2019 року у справі № 905/1795/18.

Щодо гонорару успіху.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, виснувала про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ). При цьому зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ЄСПЛ застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

При цьому стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Отже, співставляючи вартість наданих юридичних послуг адвокатом в межах даної справі, беручи до уваги наведені відповідачем доводи щодо неспівміроності заявленої суми, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до відшкодування судові витрати на правову допомогу у загальному розмірі93 500,00 грнне відповідають критеріям розумності, співмірності щодо участі адвоката Сінькової Ю.К. у даній справі.

Суд враховує, що кожна справа має свою специфіку, а тому враховуючи всі аспекти даної справи, суд вважає, що для належного представлення інтересів позивача у цій справі заявлені витрати в частині послуг, наданих на стадії розгляду справи в суді першої інстанції, не відповідають критеріям співмірності, реальності та розумності.

Зокрема, суд вважає неспівмірною вартість претензійної роботи адвоката у розмірі 15 000,00 грн з подальшим зверненням до суду. Також, беручи до уваги розумну необхідність судових витрат безпосередньо для даної справи, завищену, як на думку суду, вартість послуги за вивчення матеріалів справи та усної консультації (10 000,00 грн) і складання позовної заяви (30 000,00 грн), які за змістом охоплюються послугою консультації, вивчення матеріалів та підготовкою позову, а не як окремі послуги в контексті витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді, також завищену вартість за участь у судових засіданнях (5000,00 грн за 1 судове засідання), виходячи з кількості і тривалості засідань у справі, питань, які на них розглядались та в яких брала участь представник позивача, а також беручи до уваги часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткової відмови стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат в сумі 63 500,00 грн, та відповідно не покладає такі витрати на позивача.

Отже, з аналізу матеріалів справи, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням складності справи, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, часткового задоволення позову, а також того, що розмір заявлених витрат на професійну правову допомогу не повністю відповідає критеріям їхньої реальності та розумності, суд дійшов висновку, що позивачу підлягає відшкодуванню 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Також, у даному випадку, суд, зважаючи на положення статті 126 ГПК України, дослідивши докази, надані заявником на підтвердження понесених судових витрат, практику ЄСПЛ та Верховного Суду, дійшов висновку, що «гонорар успіху» не був необхідним у зв`язку з розглядом даної справи, в тому числі, але не виключно, враховуючи численну судову практику в подібних справах. За вказаних обставин дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на позивача відшкодування «гонорару успіху», який сплачує заявник на користь адвоката в межах їх домовленості за умовами договору. У цій частині суд не покладає на відповідача суму судових у страт у вигляді гонорару успіху 47 813,50 грн.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236 242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву Малого приватного підприємства «АЗІЯ» про ухвалення додаткового рішення у справі №908/2682/24 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» (Південне шосе, буд. 72, каб. 5, м. Запоріжжя, 69008; ідентифікаційний код юридичної особи 31158623) на користь Малого приватного підприємства «АЗІЯ» (вул. Сагайдачного, буд. 16, прим. 5/1, с. Софіївська Борщагівка, Бучанський район, Київська область, 08147; ідентифікаційний код юридичної особи 13500454) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн (тридцять тисяч гривень 00 коп.). Видати наказ.

У решті вимог заяви відмовити.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 27.02.2025.

Направити додаткове рішення суду учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси в електронній формі із застосуванням ЄСІТС.

СуддяС.І. Педорич