Ухвала

від 30.10.2024 по справі 910/4999/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

30.10.2024Справа № 910/4999/21

Суддя Господарського суду міста Києва Літвінова М.Є., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНДЕР ГРУП"

про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

у справі № 910/4999/21

за позовом 1. Міністерства оборони України,

2. Київського квартирно - експлуатаційного управління,

до 1. Київської міської ради,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНДЕР ГРУП",

про визнання недійсним договору оренди.

Представники учасників справи:

від позивача-1: Махреньгін А.Б.;

від позивача-2: Балясний Р.Р.;

від відповідача-1: Поліщук М.В.;

від відповідача-2: Єленін С.М.

ВСТАНОВИВ:

Міністерство оборони України (далі-позивач-1) та Київське квартирно-експлуатаційне управління (далі-позивач-2) звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі-відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНДЕР ГРУП" (далі-відповідач-2) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 23.02.2021.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійним Договір оренди земельної ділянки від 23.01.2021, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕНДЕР ГРУП", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майоровою А.В. та зареєстрований в реєстрі № 347. Стягнуто з Київської міської ради на користь Київського квартирно - експлуатаційного управління судовий збір у розмірі 1 135, 00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНДЕР ГРУП" на користь Київського квартирно - експлуатаційного управління судовий збір у розмірі 1 135, 00 грн.

Постановою Північного апеляційного суду від 28.03.2024 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 у справі № 910/4999/21.

Ухвалою Верховного Суду від 27.05.2024 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі №910/4999/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНДЕР ГРУП" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2023.

Через відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНДЕР ГРУП" про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

16.08.2024 через відділ діловодства суду від МОУ надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.

20.08.2024 через систему "Електронний суд" від представника відповідача-1 надійли заперечення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНДЕР ГРУП" про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами залишено без руху.

13.09.2024 через систему "Електронний суд" від представника заявника надійшла заява про усунення недоліків заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНДЕР ГРУП" про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2024 відкрито провадження за нововиявленими обставинами, призначено судове засідання з розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами на 30.09.2024.

30.09.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 оголошено перерву у судовому засіданні по розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами до 14.10.2024.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 задоволено заяву МОУ про ухвалення додаткового рішення та стягнуто із Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНДЕР ГРУП" на користь Міністерства оборони України судовий збір.

14.10.2024 через систему "Електронний суд" від представника позивача-2 надійшли заперечення.

Представники позивача-1,-2 у судовому засіданні 14.10.2024 заперечили проти заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНДЕР ГРУП" про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Представники відповідача-1,-2 у судовому засіданні 14.10.2024 підтримали заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 оголошено перерву у судовому засіданні по розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами до 30.10.2024.

28.10.2024 через систему "Електронний суд" від представника відповідача-1 надійшли заперечення.

Розглянувши 30.10.2024 у судовому засіданні заяву ТОВ "ЛЕНДЕР ГРУП" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 у справі № 910/4999/21, суд дійшов висновку, що заява задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Частиною 4 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

В обґрунтування заяви, представник ТОВ "ЛЕНДЕР ГРУП" зазначив наступні нововиявлені обставини, а саме: відсутність акту про постійне користування на земельну ділянку Повітрофлотському шосе (сад р-ну "Совки") Залізничного р-н. м. Києва та відсутність інформації про його державну реєстрацію станом на 31.12.2012; реєстрація права власності на земельну ділянку з кадастровим 800000000000:72:488:0422 за Київською міською радою.

Дана інформація була з`ясована представником ТОВ "ЛЕНДЕР ГРУП" з листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 05702-9108 від 04.07.2024, наданого за результатом розгляду адвокатського запиту від 28.06.2024, та інформаційної довідки №388859637 від 30.07.2024, яка сформована з урахуванням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Крім того, заявник зазначив, що обґрунтовуючи рішення Господарського суду м. Києва від 19.06.2023 у справі №910/4999/21, посилаючись на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 у справі №910/361/21, судом у справі №910/4999/21 не встановлювалось наявність у Міністерства оборони України та (або) Київського квартино-експлуатаційного управління, посвідченого відповідно до закону користування спірну Верховного Суду у справі №910/23064/16, права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Представник заявника вказав, що приймаючи рішення від 19 червня 2023 року у справі №910/4999/21, суд визнав доведеним у позивачів належним чином посвідченого права постійного користування спірною земельною ділянкою, а отже наявність у позивачів матеріально-правових підстав для звернення із зазначеним позовом.

Таким чином, заявник вказує, що суд неправильно застосував положення статей 158,193,195-200 Земельного кодексу УССР від 29.11.1922 року, статей 20,21,22 Земельного кодексу УРСР від 1970 року та статей 125,126 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. 77 ГПК України, не врахував правові висновки Касаційного господарського суду у постанові від 12.04.2018 року по справі №910/23064/16, та прийшов до невідповідних висновків, які не підтверджені допустимими доказами, про наявність у позивачів права постійного користування спільною земельною ділянкою та матеріально-правових підстав для звернення із позовом, який є предметом розгляду в цій справі.

У запереченнях на заяву ТОВ "ЛЕНДЕР ГРУП", представник позивача-2 просив суд відмовити в її задоволенні та вважає вищевказану заяву безпідставною, необґрунтованою, поданою зі зловживанням процесуальними правами наданими учасникам судового процесу. Крім того, представник позивача-2 вказав, що зазначені ТОВ "ЛЕНДЕР ГРУП" обставини, не можуть вважатися нововиявленими, з огляду на наступне: неотримання відповідного державного акту на земельну ділянку, надану оборонному відомству у користування згідно з рішення Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 14.05.1963 № 647, не нівелює права Міністерств оборони України, як органу, уповноваженого здійснювати функції управління, на користування вказаними земельними ділянками; заявник не врахував положень частини 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" , у якій закріплено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними, зокрема, якщо на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації; позивач-2 звертає увагу суду, що в матеріалах справи №910/4999/21 міститься апеляційні та касаційні скарги ТОВ "ЛЕНДЕР ГРУП на рішення Господарського суду м. Києва у справі №910/4999/21 в яких ТОВ "ЛЕНДЕР ГРУП" зазначало про відсутність акту про постійне користування на земельну ділянку розташовану по Повітрофлотському шосе (сад р-ну "Совки") Залізничного р-н. м. Києва та відсутності інформації про його державну реєстрацію станом на 31.12.2012, однак під час судового розгляду справи суди неодноразово розглядали дані твердження ТОВ "ЛЕНДЕР ГРУП" та надавали їм правову оцінку; Київське КЕУ зазначає, що Київська міська рада в незаконний спосіб набуло та зареєструвало право власності на земельну ділянку з кадастровим № 800000000000:72:488:0422 та ТОВ "ЛЕНДЕР ГРУП" станом на дату укладення договору оренди земельної ділянки було достеменно відомо, що право власності на дану земельну ділянку було зареєстровано за Київською міською радою; позивач-2 вказав, що рішенням Господарським судом м. Києва від 30.05.2024 у справі№910/2085/24, залишено без змін постановою ПАГС від 08.10.2024, якими постановлено усунути перешкоди державі в особі Київської міської державної (військової) адміністрації та Міністерства оборони України у розпорядженні та користуванні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації права власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на земельну ділянку площею 0,2784 га з кадастровим номером 8000000000:72:488:0422 з припиненням такого права.

Суд зазначає, що перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є, одночасна наявність таких трьох умов:

- по-перше, їх існування на час розгляду справи,

- по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи,

- по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі.

Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Тож, нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов`язково вплинула б на остаточні висновки суду; юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

Водночас нововиявленими можуть бути визнані лише істотно значимі, суттєві обставини, тобто такі обставини, обізнаність суду стосовно яких у розгляді справи забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 у справі №910/361/21 задоволено позовні вимоги Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління до Київської міської ради, ТОВ "Лендер Груп", Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: Комунальне підприємство "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва", про витребування нежитлового будинку площею 330 кв. м, який розташований по АДРЕСА_1 , визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 13.02.2020 №107/8277, а також скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:488:0422 у Державному земельному кадастрі. Означене рішення суду залишено без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022 та Верховного Суду від 26.10.2022.

Під час розгляду справи №910/361/21 судами встановлено, що земельна ділянка площею 0,2784 га (кадастровий номер 8000000000:72:488:0422) є частиною земельної ділянки площею 2,9173 га в межах військового містечка № НОМЕР_1 , яка відповідно до рішення Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 14.05.1963 № 647 надана оборонному відомству для державних потреб оборони. Вказана земельна ділянка не вільна від забудови, зокрема, від об`єктів нерухомого військового майна, тому рішенням Київської міської ради від 13.02.2020 № 107/8277 порушені права держави, уповноваженим органом управління якої є Міністерство оборони України, та Київського квартирно- експлуатаційного управління як балансоутримувача вказаних об`єктів у межах військового містечка № НОМЕР_1 . Судами також встановлено, що спірна земельна ділянка у встановленому законодавством порядку з державної власності не вибувала, віднесена до категорії земель оборони, її цільове призначення не змінено у встановленому законом порядку, і станом на час розгляду справи є державною власністю. Разом із тим відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з 23.02.2021 земельна ділянка площею 0,2784 га з кадастровим номером 8000000000:72:488:0422, яка розташована по АДРЕСА_1 перебуває у власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Під час розгляду справи №910/361/21 судами встановлено, що земельна ділянка площею 0,2784 га з кадастровим номером 8000000000:72:488:0422 є частиною земельної ділянки площею 2,9173 га, що розташована в межах в/м № НОМЕР_1 , яка на підставі рішення Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 14.05.1963 № 647 надана оборонному відомству для державних потреб оборони та належить до земель оборони, що перебувають у державній власності. Наведені документи в їх сукупності свідчать про приналежність вищевказаних земель до земель оборони, перебування земельної ділянки площею 10,0356 га у межах в/м № НОМЕР_1 та її використання підрозділами Міністерства оборони України за цільовим призначенням. З урахуванням наведеного у користуванні Міністерства оборони України та на обліку Київського квартирно-експлуатаційного управління в межах військового містечка № НОМЕР_1 залишилась земельна ділянка площею 2,9173 га.

Таким чином, за результатами розгляду справи № 910/361/21 суди дійшли висновку, що рішення Київської міської ради від 13.02.2020 №107/8277 "Про передачу ТОВ "ЛЕНДЕР ГРУП" в оренду земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції з об`єктами сервісного обслуговування на АДРЕСА_1 прийнято всупереч вимогам ст. ст. 20, 116, 140, 141 ЗК України та поза межами повноважень, визначених ст. ст. 122-124 цього Кодексу.

Крім того, рішенням Господарським судом м. Києва від 30.05.2024 у справі №910/2085/24, залишено без змін постановою ПАГС від 08.10.2024, якими постановлено усунути перешкоди державі в особі Київської міської державної (військової) адміністрації та Міністерства оборони України у розпорядженні та користуванні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації права власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на земельну ділянку площею 0,2784 га з кадастровим номером 8000000000:72:488:0422 з припиненням такого права.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002, а також рішенні Європейського суду з прав людини Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, § § 42 та 60, від 22.11.2007 встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З огляду на наведене обставини щодо приналежності спірної земельної ділянки площею 0,2784 га з кадастровим номером 8000000000:72:488:0422 до земель оборони, які не вибували з державної власності, є преюдиційними для цієї справи обставинами, у зв`язку з чим не потребують повторного вивчення та доведення.

Також, вищевказані обставини, були повторно встановлені судами першої та апеляційної інстанції в межах справи №910/2085/24.

Прийняття та розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов`язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як вбачається із рішення Європейського Суду з прав людини заява № 69529/01, пп. 27-28, та рішення від 6 грудня 2005 року у справі "Попов проти Молдови" № 2 (Popov v.Moldova № 2), заява № 19960/04, п. 46) процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.

Проте заява відповідача-2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 у справі №910/4999/21 за нововиявленими обставинами, не містить будь-яких нововиявлених обставин про які відповідач-2 не знав чи міг не знати та обґрунтованих доводів про неможливість отримання доказів, на їх підтвердження, під час розгляду справи у суді першої інстанції.

При цьому суд вказує, що порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "міг дізнатись", що містяться в статті 320 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про обставини, а тому доведення факту, через який заявник не знав про існування саме цієї обставини, яка мала значення для розгляду судової справи, недостатньо.

Заявник повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про такі обставини, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 70 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення.

Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 у справі № 2а-23903/09/1270 та постанові від 03.04.2018 у справі № 477/1012/14-а.

Суд зазначає, що відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" заява № 52854/99, "Устименко проти України" (заява № 32053/13).

Відповідно до п.72 рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява № 48553/99) зазначено:

"Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції ( 995_004 ), яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів."

Посилання, що одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду мається міститься і у справах Європейського суду з прав людини "Брумареску проти Румунії", "Салов проти України" та інші.

У справі Рябих проти Росії (рішення від 24.07.03., п.52) Європейський суд постановив: правова певність передбачає повагу до принципу res judicata, тобто принципу остаточності судових рішень. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її в суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення в уже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (пункти 7.4, 7.5. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 року у справі №19/028-10/13).

Отже, з урахуванням положень чинного законодавства, виходячи з того, що не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, які встановлюються на підставі доказів і які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі, а також не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювались судом у процесі розгляду справи, суд дійшов висновку, а заявником не було спростовано, що обставини, на які посилається заявник як на нововиявлені не мають тих ознак, одночасна наявність яких є необхідною умовою віднесення тієї чи іншої обставини до нововиявленої, тобто, такої, яка може бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення.

Втім, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНДЕР ГРУП" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 у справі № 910/4999/21 за нововиявленими обставинами фактично спрямована на повторний розгляд справи та винесення нового рішення у справі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заява ТОВ "ЛЕНДЕР ГРУП" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 у справі № 910/4999/21 за нововиявленими обставинами фактично спрямована і на переоцінку доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні заяви ТОВ "ЛЕНДЕР ГРУП" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 у справі №910/4999/21 за нововиявленими обставинами та зазначене рішення суд залишає в силі.

Керуючись статтями 234, 235, 320, 325 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНДЕР ГРУП" про перегляд судового рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 у справі №910/4999/21 за нововиявленими обставинами відмовити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 у справі №910/4999/21 залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та її може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано: 27.02.2025.

Суддя Літвінова М.Є.