Ухвала

від 27.05.2024 по справі 910/4999/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/4999/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНДЕР ГРУП"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2023

за позовом: 1) Міністерства оборони України;

2) Київського квартирно - експлуатаційного управління,

до: 1) Київської міської ради;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНДЕР ГРУП",

про визнання недійсним договору оренди,

ВСТАНОВИВ:

04.04.2024 (через систему ?Електронний суд?) Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕНДЕР ГРУП" (далі - Товариство, скаржник) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 (повний текст складено 07.03.2024) та рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2024 касаційну скаргу залишено без руху на підставі частин 2, 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у зв`язку з тим, що скаржником не обґрунтовано виключний випадок касаційного оскарження, передбачений пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 4 частини 3 статті 310 ГПК України, не надано належних доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі та наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнано неповажними, тому запропоновано скаржнику навести інші підстави для поновлення строку та надати докази на їх підтвердження; надано скаржнику строк для усунення недоліків.

26.04.2024 (через систему ?Електронний суд?) Товариство подало заяву про усунення недоліків із обґрунтуванням виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 4 частини 3 статті 310 ГПК України, доказами доплати судового збору у встановленому законом розмірі та клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

В якості інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження скаржником зазначено, що про те, що 14.07.2023 між Товариством (Клієнт) та адвокатом Єлєніним Сергієм Михайловичем було укладено договір про надання правової допомоги (додається); директор Товариства Чорнобай Ірина Олександрівна після початку повномасштабної агресії російської федерації проти України 15.03.2022 виїхала з України до Швейцарії, де постійно проживає, отримавши статус захищеної особи та об`єктивно не має можливість систематично моніторити/перевіряти , тому тільки 05.04.2024 змогла зареєструвати Електронний кабінет Товариства в підсистемі Електронний суд ЄСІТС; всі судові рішення, які після 15.03.2022 надіслані судами Товариству в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення, залишаються не отриманими на поштовому відділенні 01015 у місті Києві; на виконання завдань Клієнта, 04.04.2024 адвокат Єлєнін С. М. через електронну пошту звернувся до Господарського суду м. Києва із заявою про видачу Товариству копії постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024, яку отримав 11.04.2024, а також підготував та подав через Електронний суд касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2023; виходячи з викладених обставин, скаржник діяв добросовісно та невідкладно, як тільки йому стало відомо про складання повного тексту постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024; при цьому пропущення скаржником процесуальних строків для касаційного оскарження після забезпечення в Єдиному державному реєстрі судових рішень надання загального доступу постанови, є незначним і об`єктивно зумовлене відсутністю з 15.03.2022 директора Товариства в Україні.

Перевіривши заяву скаржника про усунення недоліків касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що підстави наведені скаржником у заяві не є поважними, з огляду на таке.

Частиною 2 статті 288 ГПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Право господарського суду при вирішенні питання, що виникає у зв`язку із відновленням пропущеного процесуального строку, унормовуються процесуальним законодавством. Зокрема, відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Суд зазначає, що клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинні містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Судом установлено, що оскаржувана постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята 28.02.2024, повний текст складено та підписано - 07.03.2024, отже з цього моменту почався перебіг двадцятиденного строку, встановленого для її оскарження в касаційному порядку. Таким чином, останній день строку, встановленого для оскарження зазначеного судового рішення в касаційному порядку, припадав на 27.03.2024, проте касаційну скаргу подано 04.04.2024, тобто скаржником пропущено строк, встановлений статтею 288 ГПК України, для подання касаційної скарги.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення ЄСПЛ у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Судом з`ясовано, що Товариство безумовно було обізнано про існування судового провадження у справі №910/4999/21, оскільки було скаржником в суді апеляційної інстанції.

Як зазначено в заяві про усунення недоліків 14.07.2023 між Товариством (Клієнт) та адвокатом Єлєніним С. М. було укладено договір про надання правової допомоги.

Згідно інформації із автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми ?Діловодство спеціалізованого суду? саме адвокат Єлєнін С. М. подавав апеляційну скаргу від імені Товариства. До апеляційної скарги додано ордер про надання правничої (правової) допомоги Товариству адвокатом Єлєніним С. М. серії АА №1349971 від 08.09.2023 в Північному апеляційному господарському суді, в якому зазначено, що договором про надання правничої (правової) допомоги від 14.07.2023 повноваження адвоката не обмежуються.

За змістом статті 61 ГПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки (ч.1); обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері (ч.2); підстави і порядок припинення представництва за довіреністю визначаються Цивільним кодексом України, а представництва за ордером - законодавством про адвокатуру (ч.3); про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю або ордером має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви (ч.4); у разі припинення повноважень представника на здійснення представництва особи у справі представник не може бути у цій самій справі представником іншої сторони, третьої особи на іншій стороні або третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору (ч.5).

До касаційної скарги та заяви про усунення недоліків Товариством не надано доказів надсилання до апеляційного господарського суду заяви про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю або ордером адвоката - Єлєніна С. М.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справах "Олександр Шевченко проти України" (Case of Aleksandr Shevchenko v. Ukraine) від 26.04.2007, № 8371/02 та "Трух проти України" (Trukh v.Ukraine) від 14.10.2003.

Разом з тим, Суд звертає увагу на те, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у цій справі була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 11.03.2024.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Нормами статті 4 цього Закону передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Згідно з частиною 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

За приписами частин 1-4 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 зі справи "Пономарьов проти України", вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Вказані рішення Європейського суду з прав людини застосовується у даній справі як джерело права і його висновки про можливість відновлення процесуального строку лише за умови наведення відповідних причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від їх доведення, не дають правових підстав зробити мотивований висновок по суті заявленого клопотання.

Отже, ураховуючи прецедентну практику Європейського суду з прав людини та імперативні приписи процесуального законодавства, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку. При цьому слід зауважити, що для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

З огляду на викладене, скаржником не зазначено поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, які Судом могли б бути розцінені як поважні підстави для поновлення строку. Отже, заявником не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на касаційне оскарження.

Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 292 ГПК України, якщо заяву про поновлення строку не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Пунктом 4 частини 1 статті 293 ГПК України визначено, що Суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Ураховуючи те, що скаржником лише частково усунуто недоліки зазначені в ухвалі Верховного Суду від 18.04.2024 та не доведено наявність існування об`єктивно непереборних обставин, що перешкоджали своєчасному зверненню із касаційною скаргою, а самі лише посилання на поважність причин пропуску строку за вказаних вище обставин не можуть бути покладені в основу мотивів для поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті касаційного провадження у справі №910/4999/21 за касаційною скаргою Товариства на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 292, 293 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №910/4999/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНДЕР ГРУП" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2023.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Л. І. Рогач

Є. В. Краснов