Рішення

від 27.02.2025 по справі 200/16826/17

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа№200/16826/17

Провадження №2/932/792/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2025 року м.Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого-судді Цитульського В.І., за участю секретаря судового засідання Дубовик К.В., представника позивача ОСОБА_1 , прокурора Бурлаченко О.Л., представників відповідачів Рибіної І.В. та Губи В.В., розглянувши у відкритому засіданні цивільну справу за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мошковська Наталія Миколаївна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Германенко Наталія Ігорівна, за участі Прокуратури Дніпропетровської області, про визнання недійсним договорів іпотеки, про задоволення вимог іпотекодержателя та свідоцтва про право на спадщину,

В С Т А Н О В И В :

Основні процесуальні рішення та дії.

29.09.2017 Дніпровська міська рада звернулася із позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 із позовом про визнання недійсними договорів іпотеки №815 від 24.07.2015 та про задоволення вимог іпотекодержателя №1026 від 10.09.2015, укладених між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо об`єкта незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 та скасувати державні реєстрації за вказаними правочинами, а також про повернення земельної ділянки за вказаною адресою шляхом звільнення її від самочинного будівництва.

Для вирішення справи визначено суддю Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Шевцову Т.В., яка ухвалою від 04.10.2017 відкрила позовне провадження у справі.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Яковлева Д.О. від 10.05.2018 відведено від участі у справі суддю Шевцову Т.В.

13.03.2019 для розгляду справи визначено суддю Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Томаша В.І., який ухвалою від 19.03.2019 прийняв справу до свого провадження за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.07.2019 до участі у справі, в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Прокуратуру Дніпропетровської області.

У зв`язку із закінченням строку відрядження судді, за наслідками повторного автоматизованого розподілу, 26.09.2019 для розгляду справи було визначено суддю Женеску К.В., яка ухвалою від 26.09.2019 прийняла справу до свого провадження.

У зв`язку із відстороненням судді, за наслідками повторного автоматизованого розподілу 16.04.2020, для розгляду справи було визначено суддю Сліщенка Ю.Г., який ухвалою від 16.04.2020 прийняв справу до свого провадження.

У зв`язку із звільненням судді, за наслідками повторного автоматизованого розподілу 04.02.2021, для розгляду справи було визначено суддю Лукінову К.С., яка ухвалою від 05.02.2021 прийняла справу до свого провадження.

Ухвалою суду від 30.03.2021 провадження у справі зупинено до залучення спадкоємців відповідача.

У зв`язку із закінченням строку відрядження судді, за наслідками повторного автоматизованого розподілу 02.05.2022, для розгляду справи було визначено суддю Цитульського В.І., який ухвалою від 06.05.2022 прийняв справу до свого провадження.

Ухвалою суду від 13.04.2023 провадження у справі відновлено, витребувано спадкові справи.

Ухвалою від 04.07.2023 до участі у справі залучено правонаступників відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_2

25.03.2024 позивачем подано заву, якою виключено вимоги про скасування державних реєстрацій та про повернення земельної ділянки шляхом її звільнення, а також доповнено вимогою про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину від 19.10.2023 №865 на ім`я ОСОБА_3 .

Така заява прийнята до розгляду ухвалою суду від 15.04.2024.

Ухвалою суду від 03.06.2024 закрито підготовче провадження у справі.

Узагальнені доводи позивача.

Об`єкт незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 побудований самочинно, а право власності первинно зареєстровано на підставі заочного рішення суду, яке скасоване. Крім того при реєстрації права власності за ОСОБА_3 безпідставно збільшено площу об`єкта. Земельна ділянка під таким об`єктом належить територіальній громаді міста Дніпра і реєстраціє права власності на об`єкт нерухомості на такій земельній ділянці за відповідачем порушує право власності територіальної громади.

В судовому засіданні представник позивача просив задовільнити позов, навів пояснення, аналогічні фабулі позову.

Узагальнені доводи прокуратури.

Прокурор в судовому засіданні просила задовільнити позов покликаючись на самочинність будівництва та скасування рішення на підставі якого проведено первинну реєстрацію права власності.

Узагальнені доводи відповідачів.

У відзиві представник ОСОБА_4 зазначає, що будинок будувався ТОВ «Ейфель» з 2008 року на орендованій земельній ділянці. 02.07.2012 об`єкт будівництва вибув із володіння товариства в процесі виконавчого провадження. У 2014 році земельна ділянка під об`єктом надана в оренду ОСОБА_4 . Ним також укладено попередній договір про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно транспортної інфраструктури. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.10.2016 ТОВ «Ейфель» відмовлено у витребуванні майна від ОСОБА_5 . Рішенням встановлено правомірність набуття власності на будинок останнім. Рішенням у справі №200/21311/16-ц ОСОБА_4 відмовлено у продовження договору оренди земельної ділянки з підстав того, що власником об`єкту на ній є ОСОБА_5 . Останній звертався до міської ради про надання земельної ділянки в оренду та про її викуп, проте такі звернення залишилися без відповіді.

Відповідач зазначає, що позбавлення власності у даному випадку буде суперечити рішенням Європейського суду з прав людини.

Орім цього відповідач вважає відсутніми порушені права позивача та відсутність у нього права на позов.

У відзиві представник ОСОБА_3 зазначає про: неналежний спосіб захисту, зокрема належним способом має бути віндикація; відсутність підстав визнання правочинів недійсним з огляду на те, що на момент їх укладення рішення суду яким визнано право власності на майно за ОСОБА_4 було чинним; недобросовісність поведінки позивача, який спочатку надав право користування земельною ділянкою під забудову а пізніше привласнив збудований об`єкт не у спосіб, встановлений законом (за рішенням суду) а протиправно за власним рішенням.

Представники відповідачів в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, навели мотиви аналогічні наведеним вище.

Фактичні обставини встановлені судом.

19.10.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу на ім`я ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після ОСОБА_5 на об`єкт незавершеного будівництва багатоквартирного житловий будинок по АДРЕСА_1 загальною площею 12381,50 кв.м.

ОСОБА_5 набув право власності на незавершений будівництвом багатоквартирний житловий будинок, що розташований на АДРЕСА_1 , що складається з цокольного поверху літ. А, загальною площею 1088,8 кв. м, готовністю 44% від ОСОБА_4 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 10.09.2015, реєстровий номер 1026, укладеного на виконання договору іпотеки від 25.07.2015, реєстровий номер 815.

В свою чергу за ОСОБА_4 право власності було зареєстровано на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.06.2015 №202/5198/15-ц, яке скасовано ухвалою цього ж суду від 11.09.2015.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.03.2024 речові права за вказаними правочинами було зареєстровано в такому Реєстрі.

Постановою Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №804/3987/17 встановлено, що по АДРЕСА_1 , збудовано багатоповерховий будинок. Наявність такого об`єкта незавершеного будівництва (самочинного будівництва) є загальновідомим фактом, оскільки він знаходиться в центрі міста та інформація про це міститься в мережі Інтернет. Об`єкт незавершеного будівництва (самочинного будівництва) побудований на земельній ділянці, яка не відведена для такої мети забудовнику, без належних дозвільних документів.

Постановою Верховного Суду від 11.03.2020 в справі №200/13237/18 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_5 до Дніпровської міської ради, третя особа ОСОБА_4 , про визнання протиправними та скасування: розпорядження в.о. міського голови від 12.09.2017 №1092-р; рішення Дніпровської міської ради від 20.09.2017 №80/24; рішення Дніпровської міської ради від 20.09.2017 №83/24; рішення Дніпровської міської ради від 11.10.2017 №30/25; рішення Дніпровської міської ради від 20.12.2017 №47/28 «Про врегулювання питання, пов`язаних з подальшим використанням об`єкта нерухомого майна».

Постановою Верховного Суду від 04.10.2023 в справі №200/18631/17 змінено в частині мотивування рішення суду першої інстанції про відмовлено у задоволенні позову Дніпровської міської ради до ОСОБА_5 про визнання права комунальної власності затериторіальною громадою міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради на незавершений будівництвом багатоквартирний житловий будинок літ. А-1, загальною площею 13198,3 кв.м на АДРЕСА_2 .

При цьому Верховний Суд виходив із того, що оскільки право власності територіальної громади на вищевказаний об`єкт нерухомості зареєстровано в установленому законом порядку і Дніпровська міська рада не зазначила, яким чином наявність у відповідача сумніву щодо належності цього майна територіальній громаді перешкоджає їй в реалізації свого права власності, у задоволенні позову необхідно було відмовити з підстав недоведеності міською радою наявності порушення права, за захистом якого вона звернулася до суду.

Рішеннями судів в межах цивільних справ №200/13237/18 та №200/18631/17 встановлено зокрема наступне.

Розпорядженням Дніпропетровського міського голови від 15.10.2014 №553-р незавершеному будівництву по АДРЕСА_3 , відповідно до ситуаційної схеми розміщення.

Розпорядженням виконуючого обов`язки Дніпропетровського міського голови від 24.11.2015 року №882-р вулиця Плеханова перейменована на вулицю Князя Володимира Великого.

Рішенням Дніпровської міської ради від 20.09.2017 №80/24 «Про присвоєння адреси незавершеному будівництвом багатоквартирному будинку по АДРЕСА_4 », незавершеному будівництвом багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_2 присвоєно адресу АДРЕСА_2 .

Рішенням Дніпровської міської ради від 20.12.2017 №47/28 «Про врегулювання питань пов`язаних з подальшим використанням об`єкта нерухомого майна», визначено об`єктом права комунальної власності територіальної громади місті Дніпра, в особі Дніпровської міської ради, об`єкт нерухомого майна: незавершений будівництвом багатоквартирний житловий будинок літ. А, за адресою: АДРЕСА_2 ; визначено балансоутримувачем об`єкта нерухомого майна комунальне підприємство «Дніпровські активи» Дніпровської міської ради; передано з балансу комунального підприємства «Міське управління справами» Дніпровської міської ради об`єкт нерухомого майна на баланс КП «Дніпровські активи» Дніпровської міської ради; визнано таким, що втратило чинність рішення міської ради від 11.10.2017 №30/25 «Про визначення об`єктом права комунальної власності територіальні громади міста Дніпра об`єкта нерухомого майна по АДРЕСА_2 ».

За територіальною громадою міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради зареєстровано право комунальної власності на об`єкт нерухомого майна незавершений будівництвом багатоквартирний житловий будинок загальною площею 13198,3 кв.м на АДРЕСА_2 . Підстава для державної реєстрації рішення Дніпровської міської ради від 20.12.2017 №47/28.

Дніпропетровським окружним адміністративним судом від 16.10.2024 у справі №160/3109/24, скасовано рішення Дніпровської міської ради від 20.12.2023 ;242/45 «Про відмову гр. ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок по АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 ) по факту розміщення незавершеного будівництва квартирного (багатоквартирного) житлового будинку для продажу у власність» та зобов`язано Дніпровську міську раду розглянути відповідну заяву ОСОБА_3 .

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 4800 грн. та 3028 грн.

Норми права, що застосував суд.

У п. 7.22 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 №922/2416/17 зазначено серед іншого, що:

- скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення;

- за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №922/3537/17);

- при вирішенні таких спорів необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження.

Разом із тим, за приписами ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (ч.1).

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.2, постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №680/214/16-ц та від 14.09.2021 у справі №359/5719/17).

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч.3).

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч.5).

Відповідно до частини шостої постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6«Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці.

Це майно не є об`єктом права власності, воно не може бути предметом поділу та встановлення порядку користування в судовому порядку; на нього не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, у тому числі продаж його з прилюдних торгів.

За приписами ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.2 вказаної статті, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У відповідності до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченомупунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 вказано, що ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу, навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (постанова Верховного Суду від 19.12.2019 у справі №520/11429/17).

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10.02.2010), постанови КЦС ВС від 07.10.2020 у справі №465/3586/17, від 08.10.2020 у справі №712/22134/12, від 05.10.2020 у справі №347/637/18, від 27.10.2020 у справі №243/11349/18.

Висновок суду.

1. Вирішуючи справу суд бере до уваги факти, встановлені описаними вище рішеннями, адже такі набрали законної сили та ухвалені у справах у яких брали участь ті самі учасники що й в даній справі (їх попередники).

2. Преюдиційною є та обставина, що об`єкт щодо якого укладені оскаржувані правочини та свідоцтво збудований самочинно.

Рішення суду про визнання права власності на самочинне будівництво (на підставі якого проведено первинну реєстрацію права власті на об`єкт) за ОСОБА_4 скасовано.

Відповідно ОСОБА_4 , його контрагент ОСОБА_5 та його спадкоємець ОСОБА_3 не набували права власності на таке майно, таке майно не могло бути предметом цивільно-правових угод та спадкування.

Відтак доводи позивача про недійсність оскаржуваних правочинів та свідоцтва знайшли своє підтвердження.

3. Заперечення відповідачів щодо будівництва об`єкту суд не бере до уваги, адже такі доводи не спроможні заперечити описаних фактів про самочинність будівництва та відсутність правових підстав для набуття такого майна у власність.

6. Щодо добросовісності то суд вважає що така обставина не має вирішального значення для вирішення даної справи з огляду на самочинність будівництва.

Окрім цього, судом враховано наступні обставини: майно передається в іпотеку через місяць після ухвалення заочного рішення (яке ухвалено через 4 дні від дня відкриття провадження у справі) та для забезпечення договору позики на 5,7 млн. грн. строком на 1 місяць; вимоги іпотекодержателя задовольняються за день до скасування такого рішення та після подання заяви про його перегляд.

Щодо ОСОБА_3 то оскаржуване свідоцтво отримано нею після закінчення судових справ №804/3987/17 та №200/13237/18, а також після відкриття провадження у даній справі.

На переконання суду, вказані обставини заперечують факт добросовісності набуття власності ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

7. Щодо способу захисту суд враховує таку преюдиційну обставину як факт прийняття об`єкта незавершеного будівництва у комунальну власність рішенням позивача та реєстрацію за ним права власності на об`єкт.

Суд не дає оцінку правомірності вказаному рішенню та реєстрації, оскільки це виходить за межі підстав даної справи, а також через те, що відповідні рішення оцінювалися судами в справі №200/13237/18.

Окрім цього рішенням у справі №200/18631/17 відмовлено у задоволенні позову Дніпровської міської ради про визнання права комунальної власності за територіальною громадою міста Дніпра на незавершений будівництвом багатоквартирний житловий будинок з підстав того, що право власності територіальної громади на вищевказаний об`єкт нерухомості зареєстровано в установленому законом порядку.

Відтак позивач не має можливості заявити віндикаційний позов чи позов про визнання права власності на підставі ст.376 ЦК України.

Одночасно оскаржувані рішення та свідоцтво, на підставі яких проведено державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості, порушує права територіальної громади як власника землі на якій такий об`єкт розміщено.

Зокрема породжуються нові правовстановлюючі документи та реєстрації, відповідачі претендують на набуття земельної ділянки, стверджуючи що є власниками нерухомості на ній, покликаючись на приписи ст.377 ЦК України стверджують про наявність у них речових прав на землю.

Окрім цього визнання недійсним таких документів, що буде мати наслідком скасування державної реєстрації за ними, призведе до правової визначеності (не може бути двох різних та паралельних правовстановлюючих документів та реєстрацій на один і той самий об`єкт нерухомості), унеможливить виникнення подальших протиправних правовідносин щодо майна, залучення до них інших осіб, перешкодить виникненню нових судових спорів.

Відтак суд погоджується, що задоволення позовних вимог, наслідком яких буде недійсність безпідставних правовстановлюючих документів на майно, скасування державної реєстрації на нього із закриттям відповідного розділу в реєстрі, є ефективним у даному випадку.

8. Інші доводи учасників не впливають на правильність вирішення спору, тому су не дає їм оцінки.

Розподіл судових витрат.

Оскільки суд задовольняє позов, із відповідачів підлягає стягненню в користь позивача сплачений ним судовий збір.

Інших судових витрат не заявлено.

На підставі викладеного суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Дніпровської міської ради задовільнити.

Визнати недійсним договір іпотеки, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 25.07.2015, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М., реєстровий номер 815.

Визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 10.09.2015, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М., реєстровий номер 1026.

Визнання недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_3 після ОСОБА_5 , видане 19.10.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Германенко Н.І., реєстровий номер 865.

Стягнути із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в користь Дніпровської міської ради судовий збір в сумі по 3914 грн. з кожної.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.І.Цитульський