Ухвала

від 27.02.2025 по справі 916/2078/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 916/2078/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Кролевець О. А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСІМТРАСТ"

на рішення Господарського суду Одеської області

у складі судді Невінгловської Ю. М.

від 30.09.2024 та

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Колоколов С. І., Діброва Г. І., Савицький Я.Ф.

від 20.01.2025

за позовом Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСІМТРАСТ"

про стягнення 17 472,62 грн,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року Акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСІМТРАСТ" про стягнення заборгованості у розмірі 17 472,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов договору № Л/В-23280п/НЮ від 20.03.2023 про надання послуг з технічного обслуговування вантажних вагонів з відчепленням в частині оплати отриманих послуг.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 у справі № 916/2078/24 позов задоволено. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСІМТРАСТ" на користь Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" заборгованість у розмірі 17472,67 грн.

Постановою від 20.01.2025 Південно-західний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 у справі № 916/2078/24.

07 лютого 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКСІМТРАСТ" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 у справі № 916/2078/24.

11 лютого 2025 року на адресу Суду надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження, в яких Акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" просить відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 916/2078/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСІМТРАСТ" на рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2025, оскільки скаржником не доведено наявності підстав, передбачених частиною 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України для можливості відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСІМТРАСТ", врахувавши заперечення Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" проти відкриття касаційного провадження, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Справи, на які поширюється дія пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, є малозначними в силу властивостей притаманних їм, виходячи з ціни пред?явленого позову та його предмета (постанова об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20).

Згідно з частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.

Ціна позову у даній справі становить 17 472,62 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату подання позову (100 х 3 028,00 грн = 302 800,00 грн). Таким чином справа № 916/2078/24 є малозначною.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Отже Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Необхідність відкриття касаційного провадження у малозначній справі Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКСІМТРАСТ" обґрунтовує відсутністю єдиної правозастосовчої практики та невірним трактуванням пункту 1.8. розділу ІІІ Збірника тарифів працівниками залізниці. Скаржник зазначає, що у зв`язку із цим він отримав роз`яснення Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" № ЦД-12-4017, в якому зазначено, що збір за маневрову роботу під час відчеплення вагонів від поїзда на шляху прямування не нараховується та ці витрати відносяться до експлуатаційних витрат. Таким чином скаржник вважає, що подана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКСІМТРАСТ" наголошує, що задоволення позову у справі № 916/2078/24 потягне за собою зловживання службовим становищем окремих працівників Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" та незаконне збагачення за рахунок добропорядних контрагентів залізниці. Скаржник також зауважує, що наразі в судах на розгляді перебуває декілька справ за його участю, відповідно справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для нього як учасника справи.

Розглянувши викладені скаржником доводи щодо наявності випадків для касаційного оскарження судових рішень у малозначній справі, передбачених підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).

Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування.

При цьому, фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Суд звертається до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів:

- кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності;

- якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.

Такі критерії, серед іншого, можливо використовувати для визначення чи має справа фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже останнє є оціночним поняттям.

Водночас аргументи та доводи, викладені у касаційній скарзі, не відповідають вказаним вище критеріям, адже вони не містять жодних доказів кількісного та якісного виміру наявності питання фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКСІМТРАСТ" не наводить обґрунтованих аргументів, які б свідчили про неоднозначність правозастосовчої практики саме у питанні застосування норм права у подібних правовідносинах. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКСІМТРАСТ" також не наводить обґрунтувань, які би дозволили дійти висновку, що при перегляді оскаржуваних судових рішень у цій справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як такі, що мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСІМТРАСТ" стосовно відсутності єдиної правозастосовчої практики та невірного трактування пункту 1.8. розділу ІІІ Збірника тарифів працівниками залізниці, по суті є обґрунтуванням наявності виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), та, як вбачається із викладеного вище, не є належним обґрунтуванням того, що подана касаційна скарга у справі № 916/2078/24 має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Також, за оцінкою Суду, касаційна скарга не містить й переконливих аргументів, які б свідчили про її виняткове значення для скаржника. Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним їх власним тлумаченням, до переоцінки доказів, які були здійснені судами попередніх інстанцій під час розгляду справи по суті, і в цілому до заперечення результату розгляду справи. При цьому самі лише посилання учасника справи на винятковість конкретної справи без належних обґрунтувань Судом до уваги не беруться, оскільки такою може бути оцінка сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що скаржник не навів обґрунтованих доводів, що касаційна скарга у справі № 916/2078/24 має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа № 916/2078/24 має виняткове значення для скаржника, а отже Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСІМТРАСТ" не дотримано умови допуску малозначної справи до касаційного оскарження, передбачені підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням того, що касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі та відсутність обставин, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 916/2078/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСІМТРАСТ" на рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 916/2078/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСІМТРАСТ" на рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2025.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді І. Д. Кондратова

О. А. Кролевець