Ухвала від 27.02.2025 по справі 320/14892/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в задоволенні відводу судді

27 лютого 2025 року справа № 320/14892/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Василенко Г.Ю. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області про визнання протиправними дії,

в с т а н о в и в :

21 березня 2023 року до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, в якому просить суд визнати протиправними (незаконними) дії відповідача - видача Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Київської області свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №222 від 28.04.2005.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2023 справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В. від 13.05.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Встановлено позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В. від 23.05.2023 заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволено та поновлено пропущений строк. Відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено, що справа буде розглядатися одноособово суддею Шевченко А.В. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В. від 13.02.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області про визнання протиправними (незаконними) дій - видача Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Київської області свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 222 від 28.04.2005 залишено без розгляду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2024 справу розподілено раніше визначеному складу суду та передано судді Шевченко А.В. для розгляду.

19.11.2024 головуючою суддею Шевченко А.В. подано до суду заяву про самовідвід.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В. від 19.11.2024 заяву про самовідвід судді Шевченко А.В. від розгляду адміністративної справи № 320/14892/23 задоволено, матеріали адміністративної справи № 320/14892/23 передано до Відділу канцелярії суду для визначення складу суду в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2024 справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Василенко Г.Ю.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду Василенко Г.Ю. від 10.12.2024 адміністративну справу №320/14892/23 прийнято до провадження; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання; запропоновано сторонам протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення цієї ухвали подати до суду письмові пояснення щодо спірних правовідносин з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду.

23.12.2024 позивачем подано через канцелярію суду заяву про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження та допит позивача в якості свідка; письмові пояснення від 23.12.2024.

24.12.2024 через підсистему "Електронний суд" відповідачем подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду.

07.01.2025 представником відповідача через підсистему "Електронний суд" подано додаткові письмові пояснення.

13.01.2025 позивачем подано через канцелярію суду заяву від 08.01.2025 про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження та заперечення проти доводів і міркувань , викладених у заяві відповідача про залишення позову без розгляду від 24.12.2024 та додаткових поясненнях від 07.01.2025.

04.02.2025 позивачем подано через канцелярію суду заяву від 28.01.2025 про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження та допит позивача в якості свідка.

06.02.2025 позивачем подано через канцелярію суду заяву від 05.02.2025 про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження та допит позивача в якості свідка.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду Василенко Г.Ю. від 12.02.2025 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, оскільки дана справа не віднесена до імперативно визначеного переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, а процесуальні перешкоди для розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження відсутні.

24.02.2025 позивачем через канцелярію суду подано заяву про відвід судді Василенко Г.Ю. від розгляду справи №320/14892/23.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду Василенко Г.Ю. від 26.02.2025 визнано необґрунтованим відвід судді Київського окружного адміністративного суду Василенко Г.Ю. Матеріали адміністративної справи передано до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2025 для розгляду даної заяви про відвід судді визначено суддю Кушнову А.О.

Згідно з частиною восьмою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Судом ухвалено здійснювати розгляд заяви про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Василенко Г.Ю. в порядку письмового провадження.

Підстави для відводу судді передбачені статтями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Частиною другою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя (частина третя статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 37 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.

Відповідно до вимог частини першої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи (частина друга статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною четвертою статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-3, 5 частини першої статті 36, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.

Частиною дванадцятою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Заява позивача від 24.02.2025 про відвід судді Василенко Г.Ю. мотивована тим, що відмовивши позивачу ухвалою від 12.02.2025 у задоволенні заяви про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, суддя Василенко Г.Ю. грубо порушила вимоги статті 44 КАС України. та позбавила позивача права на безпосереднє, всебічне, повне та об`єктивне дослідження його справи.

Крім того, позивач вважає, що відмовивши у розгляді справи за правилами загального позовного провадження, суддя Василенко Г.Ю. позбавила права позивача подати належним чином засвідчені копії документів, доданих останнім до позовної заяви як ксерокопії документів.

На думку позивача, вказані обставини викликають сумнів стосовно того, що суддя Василенко Г.Ю. не може забезпечити достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу своєї безсторонності, а також ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе судове рішення.

За твердженням позивача, вказані обставини є підставою для відводу судді Василенко Г.Ю. від розгляду даної справи.

Розглядаючи заяву про відвід судді, суд ураховує таке.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність судді є презумпцією, поки не надано доказів протилежного.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Тобто, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами. Відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

При цьому, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10.05.2018 в адміністративній справі № 800/592/17.

Суд зазначає, що жодних доказів, які б відповідали вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, та підтверджували наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості складу суду при розгляді даної справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не вбачається, а отже вимоги заяви ґрунтуються на особистих припущеннях заявника.

Заява про відвід зводиться до того, що суддя Василенко Г.Ю. протиправно відмовила позивачу у задоволенні заяви про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, адже позбавила позивача права на безпосереднє, всебічне, повне та об`єктивне дослідження його справи, тим самим позбавила останнього можливості надати належним чином засвідчені копії документів, доданих до позовної заяви як ксерокопії документів.

Такі доводи позивача суд вважає необґрунтованими.

Як було зазначено судом вище, ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду Василенко Г.Ю. від 12.02.2025 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, оскільки дана справа не віднесена до імперативно визначеного переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, а процесуальні перешкоди для розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження відсутні.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції (Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 року, ратифікована Законом України від 17.07.1997 №4 75/97), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. Frаnсе Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість, надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).

Тобто, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення такого права.

У даному випадку ОСОБА_1 забезпечено доступ до суду.

При цьому, суд вказує, що здійснення розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження без виклику сторін не свідчить про обмеження позивачу доступу до правосуддя.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997року №475/97-ВР, публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983року у справі "Ахеn v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002року "Varela Assalino contre le Portugal", заява №64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд наголошує на тому, що у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін позивач не позбавлений можливості реалізовувати права, передбачені статтями 44, 46, 47 КАС України, а також належним чином доводити свою позицію, у тому числі подавати належним чином засвідчені докази у справі.

До того ж, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, аргументами іншої сторони, та реагувати на вказані аргументи з урахуванням приписів чинного процесуального законодавства.

Суд відмічає, що розгляд та вирішення справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін жодним чином не обмежує сторін у справі в реалізації наданих їм прав процесуальним законом.

Доказів на підтвердження існування об`єктивних обставин, які б свідчили про сумніви у неупередженості або об`єктивності судді Василенко Г.Ю., позивачем не надано.

Отже позивач не погоджується з процесуальними діями судді в частині відмови у задоволенні заяви про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Частиною четвертою статті 36 КАС України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

В даному випадку доводи позивача, які зазначені як підстава для відводу судді Василенко Г.Ю., суд розцінює як незгоду з процесуальними діями судді, що є підставою для висновку про необґрунтованість заяви про відвід судді.

Заявником не наведено інших підстав для відводу судді, передбачених ст.36 та ст.37 КАС України.

Проаналізувавши наведені в поданій заяві про відвід судді доводи, суд дійшов висновку, що зазначена заява не містить посилань на обставини, які за суб`єктивними чи об`єктивними критеріями унеможливлюють участь судді Василенко Г.Ю. у розгляді цієї справи відповідно до статті 36 КАС України.

Оскільки підстав для висновку про наявність визначених статтею 36 КАС України та інших підстав для відводу судді Василенко Г.Ю. немає, заява ОСОБА_1 від 24.02.2025 про відвід судді Василенко Г.Ю. від розгляду адміністративної справи № 320/14892/23 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 36, 37, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

1. У задоволенні заяви позивача - ОСОБА_1 від 24.02.2025 про відвід судді Василенко Г.Ю. від розгляду адміністративної справи № 320/14892/23 - відмовити.

2. Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення. Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.

Суддя Кушнова А.О.