Рішення

від 27.02.2025 по справі 360/1648/24

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

27 лютого 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1648/24

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовною заявою адвоката Тарасенко Дар`ї Юріївни в інтересах ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

24.12.2024 до Луганського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява адвоката Тарасенко Дар`ї Юріївни в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області (далі відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Управління Державної міграційної служби України в Луганській області щодо не документування ОСОБА_1 довідкою про реєстрацію особи громадянином України, що є підставою для отримання документа, що підтверджує громадянство України паспорта громадянина України, після прийняття у неї декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення іноземного громадянства;

- зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Луганській області документувати ОСОБА_1 довідкою про реєстрацію особи громадянином України, що є підставою для отримання документа, що підтверджує громадянство України паспорта громадянина України;

- стягнути з Управління Державної міграційної служби України в Луганській області на користь ОСОБА_1 суму відшкодування моральної шкоди у сумі 50000 грн, спричиненої протиправною бездіяльністю Відповідача;

- стягнути з Управління Державної міграційної служби України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати, в тому числі витрати на послуги адвоката у сумі 10000 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 у справі № 360/1343/23 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Луганській області, оформлену листом від 26.10.2023 №К-27/6/4401- 23/4401.3.3/93-23, у прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства. Зобов`язано Управління Державної міграційної служби України в Луганській області розглянути звернення ОСОБА_1 від 28.09.2023 щодо прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства, з урахуванням висновків суду, та прийняти відповідне рішення.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2024 рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 у справі № 360/1343/23 залишено без змін. Рішення суду набрало законної сили 10.04.2024.

02.05.2024 Луганським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи у справі № 360/1343/23.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 у справі №360/1343/23 було виправлено описки, допущені в судових рішеннях та виконавчих листах.

Після отримання виконавчих листів та ухвали про виправлення описки Адвокат в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою про відкриття виконавчого провадження.

ОСОБА_1 отримано лист від УДМС України в Луганській області від 07.05.2024 про результати виконання рішення суду, згідно якого відповідач повторно прийняв рішення про відсутність у позивача законних підстав для подання декларації про відмову від іноземного громадянства.

Надалі листом Управління Державної міграційної служби України в Луганській області від 13.06.2024 ОСОБА_1 повідомлено про прийняття на виконання рішення суду декларації про відмову від іноземного громадянства від 28.09.2023 разом із додатками до заяви від 27.05.2024.

У зв`язку з вищенаведеним, позивачем було подано до міграційного органу заяву з проханням видати їй на руки паспорт громадянина України.

ОСОБА_1 було отримано відповідь на дану заяву, в якій зазначається, що внаслідок тимчасової окупації з лютого 2022 року територій Луганської області, реалізація на території Луганської області державної політики у сферах міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб на території Луганської області не здійснюється.

Отже, УДМС у Луганській області з лютого 2022 року по цей час не надає адміністративні послуги, у тому числі оформлення паспорта громадянина України у формі картки, населенню Луганської області. Враховуючи викладене, УДМС у Луганській області на сьогодні не має можливості здійснити заходи щодо оформлення та видачі Стягувачу паспорта громадянина України у формі картки.

ОСОБА_1 подано до УДМС України в Луганській області заяву з проханням видати їй довідку за формою 44, зразок якої затверджено наказом МВС України 16.08.2012 № 715, в якій буде зазначено, що вона є підставою для оформлення паспорта громадянина України для забезпечення їй можливості оформити паспорт громадянина України у територіальному органі/територіальному підрозділі ДМС за місцем фактичного проживання відповідно до довідки ВПО.

ОСОБА_1 було отримано відповідь на зазначену заяву.

На підставі отриманої відповіді ОСОБА_1 звернулася до Державної міграційної служби України із заявою від 21.08.2024 з проханням повідомити, чи повноважний Голосіївський відділ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області як територіальний підрозділ ДМС за місцем проживання ОСОБА_1 видати їй паспорт громадянина України, а також повідомити, які документи вона має подати до Голосіївського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області для отримання паспорта на тій підставі, що Управлінням Державної міграційної служби України в Луганській області прийнято її декларації про відмову від іноземного громадянства, і вона має лист про таке прийняття, рішення суду, а також довідку про реєстрацію громадянином України та тимчасове посвідчення громадянина України.

Адвокатом подано до ДМС України адвокатський запит з проханням повідомити про результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.08.2024, на яку отримано відповідь ДМС України, в якій зазначено, що ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області отримано та зареєстровано звернення ОСОБА_1 від 28.08.2024 за №К-8875-24 та вихідним листом від 16.09.2024 за №К-8875-24/8010.5.2/2437- 24 надана відповідь.

Адвокатом подано адвокатський запит до ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області з проханням надати копію відповіді на звернення ОСОБА_1 від 16.09.2024 за №К-8875-24/8010.5.2/2437- 24.

21.10.2024 отримано відповідь, у якій вказано, що оформити паспорт громадянина України особі, яка набула громадянство України (ситуація Позивачки) можливо лише за наявності довідки про реєстрацію громадянином України, в якій чітко зазначено, що вона є підставою для оформлення паспорта громадянина України.

Отже, ОСОБА_1 має право звернутися до територіального органу/ територіального підрозділу ДМС за місцем свого фактичного проживання відповідно до довідки про взяття на облік ВПО та отримати паспорт.

04.11.2024 ОСОБА_1 звернулася до Подільського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області із заявою та пакетом документів на оформлення паспорта громадянина України згідно з п. 35 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою КМУ від 25 березня 2015 рроку № 302. Серед документів нею подано довідку про реєстрацію громадянином України №4445-000003217/144 від 02.11.2021.

ОСОБА_1 відмовлено в прийнятті документів на оформлення паспорта.

ОСОБА_1 04.11.2024 засобами поштового зв`язку відправлено на адресу Подільського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області заяву з проханням надати їй в письмовому вигляді відмову в прийнятті документів на оформлення паспорта із зазначенням підстав такої відмови.

ОСОБА_1 отримано відповідь від Подільського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, в якій зазначено, що довідка про реєстрацію особи громадянином України №4445-000003217/144 від 02.11.2021, видана УДМС України у Луганській області на ім`я ОСОБА_1 для оформлення тимчасового посвідчення громадянина України, котру було пред`явлено, не може слугувати підставою для оформлення паспорта громадянина України, так як на підставі цієї довідки заявниці оформлено ТПГУ.

Подільським відділом також було акцентовано, що довідка про реєстрацію особи громадянином України є формалізованим документом, оформлюється згідно з додатком № 44, затвердженим наказом МВС від 16.08.2012 № 715 «Про затвердження зразків документів, які подаються для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, та журналів обліку», має відповідну графу, в якій територіальним органом ДМС зазначається документ, який підтверджує громадянство України, підставою для оформлення якого є довідка про реєстрацію особи громадянином України.

Подільським відділом було чітко зазначено, що для завершення процедури набуття громадянства України та отримання довідки про реєстрацію особи громадянином України для оформлення паспорта громадянина України ОСОБА_1 потрібно звернутися до УДМС України в Луганській області.

12.12.2024 адвокатом в інтересах ОСОБА_1 подано до УДМС в Луганській області заяву з проханням оформити на ім`я ОСОБА_1 довідку про реєстрацію особи громадянином України, в якій буде чітко зазначено, що вона є підставою для оформлення документа, що підтверджує громадянство України паспорта громадянина України.

Адвокатом отримано відповідь від 18.12.2024, в якій зазначено, що ОСОБА_1 має право здати до відповідного підрозділу ДМС тимчасове посвідчення, надати оригінал Довідки про реєстрацію особи громадянином України, яка знаходиться у неї на руках, і після звернення не повертається заявнику, а залишається в ТО ДМС, який оформлює паспортний документ, та замість тимчасового посвідчення отримати паспорт громадянина України, з 02.11.2021 ОСОБА_1 є громадянином України, реєструвати дану особу, громадянина України, повторно громадянином України законодавством не передбачено.

Наполягає, що така позиція УДМС в Луганській області суперечить чинному законодавству України. Необхідність та обов`язковість подачі для оформлення паспорта довідки, в якій чітко зазначено, що вона є підставою для оформлення паспорта, підтверджена як листом ДМС України, так і Подільським відділом, який відмовив в оформленні паспорта Позивачці у зв`язку з тим, що вона не подала довідку, в якій зазначено, що вона є підставою для оформлення паспорта.

До суду через підсистему «Електронний суд» від Управління Державної міграційної служби України в Луганській області надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.

02.11.2021 рішенням відповідача оформлено набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону громадянці рф ОСОБА_1 .

Відповідач на виконання пункту 117 Порядку № 215, на ім`я ОСОБА_1 02.11.2021 оформлено та видано Довідку № 445-000003217/44 про реєстрацію особи громадянином України, оригінал даного документу знаходиться у позивача (копія є в матеріалах справи), відповідно до законодавства України з 02.11.2021 ОСОБА_1 є громадянином України.

Довідка № 445-000003217/44 про реєстрацію особи громадянином України від 02.11.2021 видана ОСОБА_1 до паспорта громадянина рф № НОМЕР_1 виданого 28.06.2014, орган видачі ФМС 77305, про що і повідомлено позивача листом від 02.09.2024 №К-81/6/4401-24/4401.3/111-24 за результатом розгляду звернення від 16.08.2024 та не є предметом спору у цій справі.

Отже, у справі № 360/1343/23 встановлено, що 1) пункт 119 Порядку № 215 не передбачає видачу довідки, що є підставою для виготовлення паспорта громадянина України; 2) ОСОБА_1 раніше оформлено та видано Довідку від 02.11.2021 №445-000003217/44 про реєстрацію особи громадянином України до паспорта громадянина рф № НОМЕР_1 , виданого 28.06.2014, орган видачі ФМС 77305; 3) видача такої довідки до Тимчасового посвідчення громадянина України нормами чинного законодавства не передбачено.

Довідка про реєстрацію особи громадянином України, відповідно до пункту 117 Порядку № 215, подається особою для одержання документів, що підтверджують громадянство України.

Документами, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України є тимчасове посвідчення громадянина України та паспорт громадянина України.

04.10.2023 УДМС у Луганській області на підставі Довідки № 445-000003217/44 про реєстрацію особи громадянином України, оформленою 02.11.2021 на ім`я ОСОБА_1 , та зобов`язання про припинення нею громадянство рф, оформлено та видано останній тимчасове посвідчення громадянина України НОМЕР_2 , яке посвідчує особу ОСОБА_1 і підтверджує її належність до громадянства України, оригінал цього документу знаходиться у неї.

Отже, згідно норм чинного законодавства України, Довідка про реєстрацію особи громадянином України подається особою для одержання документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України (такими документами у даному випадку законодавством України визначені тимчасове посвідчення громадянина України та паспорт громадянина України).

ОСОБА_1 відповідно до законодавства України з 02.11.2021 є громадянином України, на її ім`я оформлено тимчасове посвідчення громадянина України, яке посвідчує особу та підтверджує громадянство України ОСОБА_1 , реєструвати дану особу повторно громадянином України законодавством не передбачено.

УДМС у Луганській області на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 у справі № 360/1343/23 прийнято декларацію ОСОБА_1 про відмову від іноземного громадянства від 28.09.2023 замість зобов`язання припинити іноземне громадянство.

Такими документами у випадку позивача згідно законодавства є:

1) тимчасове посвідчення громадянина України, яке отримала на підставі Довідки №445-000003217/44 про реєстрацію особи громадянином України, оформленою 02.11.2021 на ім`я ОСОБА_1 та оригінал якої залишено позивачу для отримання в подальшому паспортного документу замість тимчасового посвідчення громадянина України № НОМЕР_2 , після подання нею в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства;

2) паспорт громадянина України замість тимчасового посвідчення громадянина України № НОМЕР_2 , після подання нею в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства, ОСОБА_1 має надати оригінал Довідки № 445- 000003217/44 про реєстрацію особи громадянином України від 02.11.2021, яка їй вже не повертається, а залишається в ТО ДМС, який оформлює паспорт громадянина України позивачу.

02.11.2021 рішенням УДМС у Луганській області оформлено набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону громадянці рф ОСОБА_1 .

На виконання пункту 117 Порядку № 215, УДМС у Луганській області на ім`я ОСОБА_1 02.11.2021 оформлено та видано Довідку № 445- 000003217/44 про реєстрацію особи громадянином України, оригінал даного документу знаходиться у позивача (копія є в матеріалах справи), відповідно до законодавства України з 02.11.2021 ОСОБА_1 є громадянином України.

Отже, видача іншої довідки про реєстрацію особи громадянином України нормами чинного законодавства України не передбачено.

У листі Подільського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 22.11.2024 №К-21/6/8031-24/8031/24-24 відсутнє посилання на нормативно-правові акти, якими передбачено громадянину України видавати Довідку про реєстрацію особи громадянином України, її форма та порядок видачі такої довідки.

Витребування від особи інших документів, крім визначених законодавством України, зокрема пунктом 35 Порядку No302, як зазначено у листі Подільського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 22.11.2024 № К-21/6/8031-24/8031/24-24, для оформлення паспорта громадянина України є безпідставним та незаконним.

ОСОБА_1 зверталась до Подільського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області із заявою та пакетом документів для оформлення паспорта громадянина України згідно з п. 35 Порядку №302 та отримала відмову.

Оскарження та перегляд рішень про відмову в оформленні, обміні та видачі паспорта регламентовано пунктами 115-117 Порядку №302.

Отож, ОСОБА_1 має право оскаржити рішення Подільського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області про відмову в оформленні та видачі паспорта в адміністративному порядку або до суду.

Звертаючись до УДМС у Луганській області із заявою у довільній формі від 16.07.2024 (вх. К-70/6/4401-24 від 30.07.2024, на яку у позові посилається представник позивача, копія додається) стосовно «прошу видати мені на руки паспорт громадянина України» позивач звернулася до відповідача в порядку Закону України «Про звернення громадян», та не надала жодного необхідного документу для оформлення їй паспорта громадянина України, визначених пунктом 35 Порядку №302.

Відповідь УДМС у Луганській області (є в матеріалах справи) від 14.08.2024 вих. №К-70/6/4401-24/4401.3/101-24 була надана позивачу також відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

До суду через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив в якій підтримано заявлені вимоги та зазначено, що посилання Відповідача на те, що в ухвалі суду у справі №360/1343/23 зазначено, що довідка про реєстрацію особи громадянином України, в якій зазначено, що вона є підставо для оформлення паспорта, не передбачена чинним законодавством України є встановленим фактом згідно ч. 4 ст. 78 КАС України не заслуговує на увагу, так як суперечить приписам КАС України.

Подільським відділом зазначено, що для завершення процедури набуття громадянства України та отримання довідки про реєстрацію особи громадянином України для оформлення паспорта громадянина України ОСОБА_1 потрібно звернутися до УДМС України в Луганській області.

ОСОБА_1 звернулася до Подільського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області щодо оформлення паспорта, натомість отримала відмову з підстави неподання довідки про реєстрацію особи громадянином України, в якій зазначено, що вона є підставою для оформлення паспорта.

Отже, УДМС в Луганській області порушує право ОСОБА_1 в частині недокументування її довідкою про реєстрацію особи громадянином України, в якій зазначено, що вона є підставою для оформлення паспорта громадянина України.

Докази прийняття відповідачем декларації позивача наявні в матеріалах справи.

Позивач просить зобов`язати відповідача видати довідку, а не повторно зареєструвати позивача громадянином України.

До суду через підсистему «Електронний суд» надійшло заперечення на відповідь на відзив в якому зазначено, що ухвала Луганського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі № 360/1343/23 (є в матеріалах справи), яка є такою, що набрала законної сили 11.11.2024 , є обов`язковою для учасників справи а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, є обов`язковою для позивача і відповідача у даній справі № 360/1648/24, може бути прийнята судом до уваги.

Позивачу ОСОБА_1 оформлено та видано ТПГУ саме відповідно до Правил 1111, без застосування засобів Реєстру, ТПГУ не містить безконтактного електронного носія, відсутній унікальний номер запису в Реєстрі; до ТПГУ вклеєно фотокартку позивача.

Ухвалою суду від 31.12.2024 позов залишено без руху.

Ухвалою від 06.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 10.01.2025 у задоволенні клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Подільського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей72-76,90 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України), суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , є громадянкою України відповідно до тимчасового посвідчення громадянки України № НОМЕР_2 .

Відповідно до довідки № 4445-00003217/144 про реєстрацію особи громадянином України видана ОСОБА_1 02.11.2021 остання набула громадянство України на підставі частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» та є громадянином України з 02.11.2021. Довідка видана до паспорта рф № 75 0170468 виданого 28.06.2014 і є підставою для оформлення документа, що підтверджує громадянство України: тимчасового посвідчення громадянина України.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 у справі №360/1343/23, залишене без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2024, адміністративний позов задоволено; визнано протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України у Луганській області, оформлену листом від 26.10.2023 № К-27/6/4401-23/4401.3.3/93-23, у прийнятті у позивача декларації про відмову від іноземного громадянства; зобов`язано Управління Державної міграційної служби України у Луганській області розглянути звернення позивача від 28.09.2023 щодо прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства, з урахуванням висновків суду, та прийняти відповідне рішення.

02.05.2024 Луганським окружним адміністративним судом було видано виконавчі листи по справі № 360/1343/23.

Ухвалою суду від 15.05.2024 у справі № 360/1343/23 виправлено описки, допущені в судових рішеннях та виконавчих листах.

Листом № К-6361-24/6.4/4185-24 від 12.07.2024 ДМС України повідомило позивача, що завершення процедури набуття громадянства України повинно здійснювати УДМС у Луганській області.

Позивач звернулась до відповідача із заявою від 16.07.2024 в якій просила видати паспорт громадянина України.

Відповідно до відомостей Автоматизовано системи виконавчого провадження ВПВР у провадженні УЗПВР у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 75627503 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 360/1343/23, відкрите 24.07.2024.

Листом № К-70/6/4401-24/4401.3/101-24 від 14.08.2024 відповідач повідомив позивача про те, що УДМС у Луганській області з лютого 2022 року не надає адміністративні послуги, у тому числі оформлення паспорта громадянина України у формі картки, населенню Луганської області. Враховуючи викладене, УДМС у Луганській області на сьогодні не має можливості здійснити заходи щодо оформлення та видачі Вам паспорта громадянина України у формі картки.

Згідно листа № К-7833-24/6.4/5213-24 від 21.08.2024 ДМС України повідомило, що за інформацією вказаного територіального органу, на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13.12.2023, яке 03.04.2024 набрало законної сили, з урахуванням вимог окремої ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 13.05.2024, прийнята декларація про відмову від іноземного громадянства від 17.08.2023, яка не відповідає встановленому зразку декларації про відмову від іноземного громадянства, затвердженої наказом МВС України від 16.08.2012 № 715 «Про затвердження зразків документів, які подаються для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, та журналів обліку». У разі набуття особою громадянства України на території України заявник для оформлення паспорта подає довідку про реєстрацію особи громадянином України, яка є підставою для оформлення документа, що підтверджує громадянство України паспорта громадянина України.

Листом № К-81/6/4401-24/4401.3/111-24 від 02.09.2024 відповідач повідомив позивача, що УДМС у Луганській області оформлено та видано Довідку №4445-000003217/144 від 02.11.2021 про реєстрацію особи громадянином України. 04.10.2023 видане тимчасове посвідчення громадянина України НОМЕР_2 , яке посвідчує особу і підтверджує її належність до громадянства України. На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 у справі №360/1343/23, УДМС у Луганській області прийнята декларація ОСОБА_1 про відмову від іноземного громадянства від 28.09.2023 разом із додатками до заяви від 27.05.2024, про що повідомлено листом від 13.06.2024 вих. №К-53/6/4401-24/4401.2/74-24. Після набуття громадянства України, оформлена та видана Довідка про реєстрацію особи громадянином України №4445- 000003217/144 від 02.11.2021, згідно пункту 117 Порядку №215, як було зазначено вище. Оригінал Довідки на даний час знаходиться у позивача.

Листом від 16.09.2024 за №К-8875-24/8010.5.2/2437- 24 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області повідомило позивача, що оформлення паспорта громадянина України у зв`язку з набуттям громадянства України передбачено у разі оформлення довідки про реєстрацію особи громадянином України, яка є підставою для оформлення паспорта громадянина України.

Листом № 6.1-9974/1-24 від 14.10.2024 ДМС України повідомило представника позивача про ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області отримано та зареєстровано звернення ОСОБА_1 від 28.08.2024 за №К-8875-24 та вихідним листом від 16.09.2024 за №К-8875-24/8010.5.2/2437- 24 надана відповідь.

Листом № К-21/6/8031-24/8031/24-24 від 22.11.2024 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області повідомило позивача, що довідка про реєстрацію особи громадянином України № 4445-00003217/144 видана Управлінням Державної міграційної служби України у Луганській області для оформлення тимчасового посвідчення громадянина України, котру пред`явлено не може слугувати підставою для оформлення паспорта громадянина України. На підставі довідки УДМВС України в Луганській області оформлено тимчасове посвідчення громадянина України.

Представник позивача звернулась до відповідача із заявою від 12.12.2024 в якій просила відповідача оформити на ім`я позивача довідку про реєстрацію особи громадянином України, в якій буде чітко зазначено, що вона є підставою для оформлення документа, що підтверджує громадянство України паспорта громадянина України.

Листом № 4401.3-1933/44.1-24 від 18.12.2024 відповідач повідомив, що на виконання пункту 117 Порядку № 215, на ім`я ОСОБА_1 02.11.2021 оформлено та видано Довідку №445-000003217/44 про реєстрацію особи громадянином України, з 02.11.2021 ОСОБА_1 є громадянином України. Довідка №445-000003217/44 про реєстрацію особи громадянином України від 02.11.2021 видана ОСОБА_1 до паспорта громадянина рф № НОМЕР_1 , виданого 28.06.2014, орган видачі ФМС 77305. 04.10.2023 УДМС у Луганській області на підставі Довідки № 445- 000003217/44 про реєстрацію особи громадянином України, оформленою 02.11.2021 на ім`я ОСОБА_1 , та зобов`язання припинити нею громадянство рф, було оформлено та видано останній тимчасове посвідчення громадянина України серії НОМЕР_2 , яке посвідчує особу ОСОБА_1 і підтверджує ї належність до громадянства України, оригінал цього документу знаходиться у неї. ОСОБА_1 з 02.11.2021 є громадянином України, на її ім`я оформлено тимчасове посвідчення громадянина України, яке посвідчує особу та підтверджує громадянство України ОСОБА_1 , реєструвати дану особу повторно громадянином України законодавством не передбачено. УДМС у Луганській області на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 у справі № 360/1343/23 прийнято декларацію ОСОБА_1 про відмову від іноземного громадянства від 28.09.2023 замість зобов`язання припинити іноземне громадянство.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно достатті 4 Конституції Українив Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Згідно із положеннями частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначеноЗаконом України від 18.01.2001 № 2235-III «Про громадянство України»(далі - Закон № 2235-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною першоюстатті 1 Закону № 2235-IIIгромадянство України - це правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України - це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Положеннямстатті 6 Закону № 2235-III закріплено підстави набуття громадянства України, зокрема, згідно з пунктом 2 частини першої вказаної статті громадянство України набувається за територіальним походженням.

Відповідно до частини першоїстатті 8 Закону № 2235-ІІІособа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно доЗакону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Згідно з частиною п`ятоюстатті 8 Закону № 2235-III іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

При цьому, відповідно до частини першоюстатті 1 Закону № 2235-IIIзобов`язання припинити іноземне громадянство - це письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України.

Згідно з частиною восьмоюстатті 8 Закону № 2235-IIIособа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов`язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов`язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.

Відповідно до частини першоїстатті 1 Закону № 2235-IIIдекларацією про відмову від іноземного громадянства є документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.

Відповідно до частини першоїстатті 9 Закону № 2235-IIIіноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.

Відповідно до пункту 2 частини другоїстатті 9 Закону № 2235-IIIоднією з умов прийняття до громадянства України, зокрема, є подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов`язання припинити іноземне громадянство (для іноземців). Іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Відповідно до частини першоїстатті 1 Закону № 2235-IIIнезалежною від особи причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства - є невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства за ініціативою особи чи якщо така процедура не здійснюється або вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленогозакономв Україні на момент, коли особа набула громадянство України.

Відповідно до приписів статті 24 Закону № 2235-III центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження щодо: видання особам, стосовно яких прийнято рішення про встановлення, оформлення належності до громадянства України, та особам, які набули громадянство України, паспортів громадянина України, тимчасових посвідчень громадянина України, довідок про реєстрацію особи громадянином України (пункт 7 частини першої).

З матеріалів справи вбачається, що позивачу видано довідку № 4445-00003217/144 про реєстрацію особи громадянином України, яка з 02.11.2021 набула громадянство України на підставі частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» та є громадянином України з 02.11.2021. Довідка видана до паспорта рф № 75 0170468 виданого 28.06.2014 і є підставою для оформлення документа, що підтверджує громадянство України: тимчасового посвідчення громадянина України.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 у справі №360/1343/23, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2024, визнано протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України у Луганській області, оформлену листом від 26.10.2023 № К-27/6/4401-23/4401.3.3/93-23, у прийнятті у позивача декларації про відмову від іноземного громадянства; зобов`язано Управління Державної міграційної служби України у Луганській області розглянути звернення позивача від 28.09.2023 про прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства, з урахуванням висновків суду, та прийняти відповідне рішення.

Спірним питанням у цій справі є зобов`язання відповідача документувати позивача довідкою про реєстрацію особи громадянином України, що є підставою для отримання документа, що підтверджує громадянство України паспорта громадянина України.

Так, Указом Президента України від 27.03.2011 № 215 з метою організації виконання Закону № 2235-III затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (Порядок № 215).

Цей Порядок визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.

Відповідно до приписів пункту 117 Порядку № 215 у разі прийняття щодо особи рішення про встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України або оформлення набуття громадянства України територіальний орган Державної міграційної служби України, дипломатичне представництво чи консульська установа України за місцем її проживання реєструють особу громадянином України.

Такій особі видається довідка про реєстрацію особи громадянином України, яка подається нею для одержання документів, що підтверджують громадянство України.

Матеріалами справи підтверджено видача відповідачем відповідної довідки, що підтверджується позивачем та її представником, тобто позивач на підставі рішення зареєстрована громадянином України.

Згідно з пунктом 119 Порядку № 215 особам, які набули громадянство України та взяли зобов`язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленомуЗакономпорядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.

Позивачу видано тимчасове посвідчення громадянина України.

Аналіз пунктів 117, 119 Порядку № 215 свідчить про те, що у разі прийняття рішення про встановлення належності до громадянства України, такій особі видається довідка та в подальшому особа зобов`язана припинити іноземне громадянство.

Документи надані позивачем вказують на прийняття щодо позивача рішення про набуття громадянства та прийняттям відповідачем на виконання рішення суду декларації про відмову від іноземного громадянства.

Відповідно до пункту 1 Правил оформлення і видачі тимчасового посвідчення громадянина України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1111 (далі Правила 1111) тимчасове посвідчення громадянина України (далі - тимчасове посвідчення) - документ, який посвідчує особу і підтверджує її належність до громадянства України.

Пунктом 1 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 (далі Порядок № 302) паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Отже, документом, який посвідчує особу є тимчасову посвідчення громадянина України або паспорт громадянина України.

Суд враховує, що з 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти УкраїниУказом Президента України № 64/2022введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Кількома наступними Указами продовжено строк дії воєнного стану, який діє станом і на час розгляду цієї справи.

Відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 07.01.2025 № 3 «Деякі питання продовження строку дії тимчасового посвідчення громадянина України в умовах воєнного стану» установлено, що строк дії тимчасових посвідчень громадянина України, оформлених територіальними органами Державної міграційної служби або посольствами чи консульськими установами України за кордоном, громадянам Російської Федерації та громадянам Республіки Білорусь, які набули громадянство України відповідно до Закону УкраїниПро громадянство України в період з 24 лютого 2020 р., продовжується на строк, визначенийабзацом першимпункту 5 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 20 серпня 2024 р. № 3897-IX Про внесення змін до деяких законів України щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які беруть участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України.

Зазначеною нормую встановлено, що громадяни Російської Федерації та громадяни Республіки Білорусь (крім осіб, зазначених упункті 3цього розділу), які в період з 24 лютого 2020 року набули громадянство України відповідно доЗакону України"Про громадянство України" і подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, зобов`язані подати документ про припинення іноземного громадянства до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України, протягом 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX, якщо строк виконання поданого зобов`язання сплив.

Також суд зазначає, що відповідно достатті 5 Указу Президента України від 27 березня 2001 року № 215Питання організації виконання Закону України Про громадянство України, Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 405 відповідачем видано довідку встановленого зразка, форма якого затверджена Наказом МВС України № 16.08.2012 № 715.

Аналіз змісту довідки № 4445-00003217/144 про реєстрацію особи громадянином України свідчить про її належне оформлення для отримання тимчасового посвідчення громадянина України.

З наведеного, суд вважає безпідставним посилання представника позивача на лист ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 22.11.2024 К-21/6/8031-24/8031/24-24 та зазначає таке.

Пунктом 16 Порядку № 302 встановлено, що ДМС має право отримувати інформацію про особу з наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, в обсязі, необхідному для ідентифікації особи у зв`язку з оформленням (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміном паспорта.

Доступ до зазначеної інформації здійснюється з дотриманням вимогЗакону України Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах.

Пунктом 18 Порядку № 302 встановлено, що У разі відсутності в ДМС інформації про належність особи до громадянства України територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС проводить перевірку факту належності особи до громадянства України, у тому числі шляхом надіслання до МЗС запитів щодо набуття особою громадянства України, перебування на постійному/тимчасовому консульському обліку.

Згідно з пунктом 19 Порядку № 302 документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремлених підрозділів (далі - уповноважені суб`єкти), територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС.

Подання документів для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта здійснюється лише до територіального органу/територіального підрозділу ДМС у разі:

набуття особою громадянства України (за винятком випадків набуття особою громадянства України відповідно достатті 7Закону України Про громадянство України).

Пунктом 20 Порядку № 302 визначено, що документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються особою або її законним представником/уповноваженою особою (далі - заявники) територіальному органу/територіальному підрозділу ДМС, уповноваженому суб`єкту за місцем звернення особи.

Згідно з пунктом 29 Порядку № 302 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта сканує із застосуванням засобів Реєстру до заяви-анкети документи, які подаються заявником. Оригінали документів (крім довідки про реєстрацію особи громадянином України, паспорта, що підлягає обміну, документів, що підтверджують сплату адміністративного збору) повертаються заявнику після оформлення заяви-анкети.

Відповідно до підпункту 2 пункту 35 Порядку № 302 заявник для оформлення паспорта подає: оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків або одного з них, які на момент народження особи перебували у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або у разі, коли батьки чи один із батьків такої особи на момент її народження були іноземцями або особами без громадянства, або у разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України.

У даному випадку позивачу видано тимчасове посвідчення громадянина України та довідка про реєстрацію особи громадянином України з етою отримання зазначеного посвідчення.

Позивач звернувся до територіального органу ДМС в м. Києві та отримав листа з роз`яснення необхідності звернутись до відповідача за видачою довідки, яка, як встановлено судом, видана позивачу в 2021 році.

Тобто, звертаючись до суду з даним позовом, підстави такого звернення зводяться до не згоди з діями ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області викладені в листі.

Суд акцентує, що не згода з рішенням суб`єкта владних повноважень щодо питань оформлення паспорта громадянина України, в даному випадку територіального органу ДМС в м. Києві, є підставою для звернення з позовом в іншому провадженні.

Так, наведеними нормами законодавства не встановлено обмеження щодо видачі довідки про реєстрацію особи громадянином України повторно, з метою оформлення паспорта громадянина України.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 №795 затверджено Перелік платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби, і розмір плати за їх надання (далі Перелік № 795).

Пунктом 26 Переліку № 795 встановлено, що розмір плати за надання послуги з видачі довідки про реєстрацію особи громадянином України складає 137,75 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1098 затверджено Порядок надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби платних послуг (далі - Порядок № 1098).

Цей Порядок визначає механізм надання підрозділами МВС, Національної поліції та ДМС платних послуг, у тому числі адміністративних, фізичним і юридичним особам (далі - послуги)(пункт 1 Порядку № 1098).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1098 послуги надаються за письмовою заявою фізичних або юридичних осіб із зазначенням їх прізвища, власного імені, по батькові (за наявності), найменування юридичної особи, задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), місцезнаходження юридичної особи та виду послуги, а також за постановою (ухвалою) суду в цивільних, господарських, адміністративних справах, за постановою у виконавчому провадженні, у кримінальному провадженні на замовлення підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, їх захисників, законного представника, потерпілого, його представника і законного представника (далі - замовники).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 1098 оплата наданих послуг здійснюється шляхом перерахування замовником коштів через банки, відділення поштового зв`язку, програмно-технічні комплекси самообслуговування або через електронний платіжний засіб у безготівковій формі.

Надання послуг здійснюється після підтвердження їх оплати.

Порядком встановлено плату за видачу спірної довідки у сумі 137,75 грн.

Отже, видача спірної довідки є платною послугою, яка надається при умові сплати адміністративного збору та особистого звернення.

Вказане свідчить про можливість неодноразового звернення осіб за довідками про реєстрацію громадянином України за умови дотримання вимог наведених постанов Уряду.

З матеріалів справи встановлено, що з метою отримання довідки про реєстрацію громадянином України позивач звернулась до відповідача.

Відповідач листом повідомив позивача про відсутність підстав для видачі спірної довідки.

З урахуванням викладених норм, суд критично оцінює посилання відповідача про те, що позивачу вже видана довідка і повторно довідка не видається.

При цьому, відповідач в листі повідомляє про неможливість надання адміністративних послуг через введений воєнний стан та тимчасову окупацію території Луганської області але залишає поза увагою, що видача довідки про реєстрацію особи громадянином України також є адміністративною послугою.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач не позбавлена права на отримання спірної довідки у разі дотримання відповідних вимог (особисте звернення та сплата збору).

Проте, в матеріалах справи відсутні відомості про сплату позивачем збору (137,75 грн) з метою отримання зазначеної довідки доказів плати збору, що не спростовано позивачем.

Натомість, відповідач, розглянувши заяву позивача, відмовив їй з підстав видачі такої довідки раніше, а не через невиконання позивачем вимог приписів зазначених порядків в частині сплати збору.

Форма рішення, яке повинен прийняти відповідач за результатами розгляду заяви про перерахунок пенсії не має затвердженої форми, проте за усталеною судовою практикою Верховного Суду повинно мати підстави такої відмови та відповідати критеріям обґрунтованості (логічності та структурованості викладення мотивів, пов`язаність мотивів з наведеними нормами права, наявність правової оцінки, відповідність висновків фактичним обставинам та відсутність немотивованих висновків).

Зміст листа не вказує на наявність у нього критеріїв (ознак) рішення суб`єкта владних повноважень (логічності та структурованості викладення мотивів, пов`язаність мотивів з наведеними нормами права, наявність правової оцінки, відповідність висновків фактичним обставинам та відсутність немотивованих висновків).

Згідно із частинами першою та другою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2статті 77КАС України).

На переконання судурішення відповідача, викладене у листі за результатами розгляду заяви позивача, прийнятий не на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже не відповідає приписам статті 2 КАС України.

Отже, відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не документування позивача довідкою про реєстрацію особи громадянином України, що є підставою для отримання документа, що підтверджує громадянство України паспорта громадянина України.

В частині вимог про зобов`язання відповідача, з урахуванням наведених норм законодавства та встановлених обставин справи, суд вважає, що належним способом судового захисту є саме зобов`язання повторно розглянути заяву позивача від 16.08.2024, з урахуванням висновків викладених у даному рішенні.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача суму відшкодування моральної шкоди у сумі 50000 грн, спричиненої протиправною бездіяльністю відповідача, суд зазначає наступне.

Стаття 56 Конституції Українипередбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Приписами статті 23 ЦК Українипередбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування

Відповідно до частини першої статті 201 ЦК Україниособистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановленеКонституцієюта законами України.

Згідно зістаттею 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб`єктом владних повноважень, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17.

Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (пункт 49).

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (пункт 52).

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (пункт 56).

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

У розвиток цих положень у постанові від 27.11.2019 у справі № 750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (пункт 51).

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (пункт 53).

З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем (пункт 54).

Поняття «моральна шкода» є оціночним, комплексним і таким, що потребує дослідження в кожному окремому випадку.

В позовній заяві в обґрунтування моральної шкоди позивач вказує на те, що відповідач ігнорує рішення, яке набрало законної сили з метою набуття громадянства та невидачі довідки про реєстрацію громадянином України, що призвело до повторного звернення до суду з новим позовом.

Оцінюючи обґрунтування моральної шкоди виходить з наступного.

По-перше, позивач є громадянином України, що підтверджено тимчасовим посвідченням громадянина України, отже остання вже набула громадянство.

По друге, рішення суду на яке посилається позивач не стосується спірних правовідносин, що свідчило б про продовження бездіяльності відповідача у цьому спорі. Позивач не спростовує факт прийняття у неї декларації про відмову від іноземного громадянства.

По - третє, звертаючись із заявою про отримання спірної довідки в серпні 2024 року позивач, за встановлених обставин, не оплачувала відповідну послугу, тобто нею не дотримано всіх умов, а тому листом № К-81/6/4401-24/4401.3/111-24 від 02.09.2024 повідомлена про відсутність підстав для її видачі.

Отже, враховуючи строковість спірних правовідносин, позивачем не доведено, а судом не встановлено факту існування душевного страждання, пов`язаного з тривалою неможливістю отримати спірну довідку.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення моральної шкоди.

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення.

Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Також при вирішенні цієї справи судом береться до уваги висновок ЄСПЛ, викладений у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003, у якому вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першоюстатті 132 КАС Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачка при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 1937,92 грн (квитанція про сплату № 2631-5652-6829-8148 на суму 968,96 грн та квитанціяID:6144-3968-2345-6795 від 02.01.2025 на суму 968,96 грн).

З огляду на те, що позовні вимоги носять немайновий характер і позов підлягає задоволенню частково, відповідно до приписів частини першоїстатті 139 КАС Українисуд присуджує позивачці за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн.

Щодо стягнення на користь позивача понесених судових витрат на правничу допомогу адвоката, суд зазначає таке.

Відповідно до частини сьомоїстатті 139 КАС Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Пунктом 1 частини третьоїстатті 132 КАС Українивизначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС Українипередбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частинами першою, сьомоюстатті 139 КАС Українивизначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно частини дев`ятоїстатті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно дозаконудосудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність":

- договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1);

- гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат з оплати правничої допомоги наданої при підготовці адміністративного позову, представником позивача надано до матеріалів справи: копію додатку № 3 до договору про надання правової допомоги № 12/09/23-1 від 12.09.2023, опис послуг, рахунок -фактура.

Відповідно до додатку № 3 загальна вартість наданих послуг складає 10000,00 грн.

Виконавцем надані такі послуги:

- аналіз законодавства з відповідних питань 1 год;

- аналіз судової практики з відповідних питань 1,5 год;

- написання безпосередньо тексту позовної заяви; 2 год

Відповідачем заявлено заперечення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн, в обґрунтування яких зазначено про не співмірність наданих послуг.

Суд звертає увагу, що аналіз законодавства з відповідних питань та аналіз судової практики з відповідних питань не включаються до правничих витрат.

Таким чином, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн, є документально підтвердженими, вони співмірні зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами понесенні судові витрати на правничу допомогу у сумі 3000,00 грн, а тому вони підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250,255,262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву адвоката Тарасенко Дар`ї Юріївни в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області (місцезнаходження: вул. Партизанська, буд. 12, м. Сіверськодонецьк, Сіверськодонецький район, Луганська область, код ЄДРПОУ 37851432) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії відмовити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Державної міграційної служби України в Луганській області щодо не документування ОСОБА_1 довідкою про реєстрацію особи громадянином України, що є підставою для отримання документа, що підтверджує громадянство України паспорта громадянина України.

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.08.2024 щодо видачі довідки про реєстрацію особи громадянином України, з урахуванням висновків викладених у даному рішенні.

В іншій частині відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 гривень (дев`ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 3000,00 (три тисячі грн 00 коп.) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленогостаттею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Смішлива