Ухвала від 27.02.2025 по справі в/560/4060/19

Справа № в/560/4060/19

УХВАЛА

27 лютого 2025 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в складі колегії: головуючої-судді Гнап Д.Д. , суддів Блонського В.К. , Тарновецького І.І.

за участі:секретаря судового засідання Задворної В.М. представника відповідача Ленчика В.М. представника третьої особи Ленчика В. М. розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами по адміністративній справі № 560/4060/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Хмельницької обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Офіс Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Хмельницького окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Хмельницької обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Офіс Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням від 25.11.2020 Хмельницький окружний адміністративний суд позов задовольнив частково, визнав протиправними і скасував накази Прокуратури Хмельницької області за №1000к та №1003к від 13.11.2019 в частині вказаної у цих наказах такої підстави, як лист виконувача обов`язків Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України Дунаса Т.О. від 01.11.2019 №11/1/1-2407 вих-19, в решті позовних вимог відмовив.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року скасовано рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року. Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково: визнано протиправними та скасовано накази прокуратури Хмельницької області від 13.11.2019 №1000к та №1003к, якими ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звільнено з відповідних посад: прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області та органів прокуратури; прокурора відділу представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді, прокуратурі області та органів прокуратури - на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 15.11.2019; поновлено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на відповідних посадах: прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Хмельницької області; прокурора відділу представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді, прокуратурі області та органів прокуратури; стягнуто з прокуратури Хмельницької області на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.11.2019 по 25.11.2020 у розмірі 253152,78 грн та 241395,00 грн відповідно, з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковою постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задоволено. Ухвалено додаткову постанову, якою стягнуто з Хмельницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.11.2019 по 13.04.2021 із застосуванням коефіцієнту 4,02 підвищення посадового окладу з 15.09.2020 (початку роботи Хмельницької обласної прокуратури) у сумі 583146,00 грн.

Додатковою постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року стягнуто з Хмельницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.11.2019 по 13.04.2021 із застосуванням коефіцієнту 4,02 підвищення посадового окладу з 15.09.2020 (початку роботи Хмельницької обласної прокуратури) у сумі 461241,74 грн.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено. Касаційну скаргу Хмельницької обласної прокуратури задоволено частково.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року та додаткові постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року та від 28 вересня 2021 року у справі № 560/4060/19 скасовано.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 560/4060/19 залишено в силі.

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про перегляд за виключними обставинами рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.11.2020 у справі №560/4060/19, у якій просить:

- скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.11.2020 у справі №560/4060/19 та увалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 до Хмельницької обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу прокурора Хмельницької області від 13.11.2019 №1003к, поновлення на займаній посаді та в органах прокуратури, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу із застосуванням коефіцієнту 4,02 підвищення посадового окладу повністю.

Підставою для звернення до суду із даною заявою стало ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18 грудня 2024 року справа № 11-р (ІІ)2024, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, згідно з яким прокурор звільняється з посади ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, яка у свою чергу не застосовувалась судом при вирішенні справи. Конституційний суд України у вказаному рішенні виходив із того, що за пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697 підставою для звільнення прокурора з посади, яку він обіймає в органі прокуратури, є не індивідуальний акт права - відповідне персоналізоване кадрове рішення Генерального прокурора стосовно прокурора Офісу Генерального прокурора (пункт 1 частини другої статті 51 Закону № 1697) або керівника обласної прокуратури щодо прокурора обласної чи окружної прокуратури (пункт 2 частини другої статті 51 Закону № 1697), а організаційне рішення Генерального прокурора щодо ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, у якому прокурор обіймає посаду, або скорочення кількості посад прокурорів органу прокуратури. Заявник вказує, що аналізуючи пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697, Конституційний Суд України ураховує також і те, що внаслідок його застосування уможливлена ситуація, за якої прокурор "виключається зі штатного розпису" органу прокуратури, однак зберігає статус прокурора без можливості реалізації відповідних функцій, що створює юридичну невизначеність у правовідносинах та їх юридичних наслідках, зокрема в аспекті його функціональних обов`язків та професійного майбутнього. Значущим у цьому аспекті конституційного контролю є й те, що звільнення прокурора з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697 уможливлює вплив чи тиск на незалежність прокурора у зв`язку з тим, що прокурора може бути звільнено з посади не лише внаслідок його рішень, дій або бездіяльності, а також і через ухвалення рішення щодо ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або скорочення кількості посад прокурорів органу прокуратури.

Отже, пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697 надає Генеральному прокурору дискреційні повноваження без чіткого визначення їх обсягу.

Реалізація Генеральним прокурором повноваження з ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або скорочення кількості посад прокурорів органу прокуратури має не лише такий юридичний наслідок, як ліквідація чи реорганізація органу прокуратури або скорочення кількості посад прокурорів органу прокуратури, а також прихований юридичний наслідок - звільнення прокурора з посади, яку він обіймає у відповідному органі прокуратури.

Ухвалою від 21 січня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами призначено до розгляду, відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення суду у справі № 560/4060/19. Розгляд заяви про перегляд рішення суду за виключними обставинами призначено у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судовому засіданні на 11 лютого 2025 року, колегією суддів у складі: головуючої судді Гнап Д.Д., судді - Блонський В.К., Тарновецький І.І.

03.02.2025 представником Хмельницької обласної прокуратури подано до суду відзив на заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами, в якому зазначає, що заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки рішення Конституційного Суду України не може застосовуватись до спірних правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

07.02.2025 від представника Офісу Генерального прокурора надійшов відзив на заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами, в якому просить у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за виключними обставинами відмовити повністю. Вказує, що ухвалення Конституційним Судом України рішення про визнання неконституційним п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону №1697-VII не впливає на правовідносини, які є предметом спору у справі №560/4060/19.

07.02.2025 від заявника до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №в/560/4060/19.

11.02.2025 розгляд заяви у справі №в/560/4060/19 відкладено на 27.02.2025.

Ухвалою суду від 27 лютого 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження за заявою про перегляд за виключними обставинами рішення суду у справі 560/4060/19 - відмовлено.

Заявником подано до суду заяву про розгляд заяви про перегляд судового рішення у справі № в/560/4060/19 за виключними обставинами за його відсутності.

Представник відповідача та третьої особи у судовому засіданні заперечував щодо задоволення заяви про перегляд судового рішення у справі № в/560/4060/19 за виключними обставинами, оскільки рішення Конституційного Суду України не має ретроспективної дії та поширюється лише на правовідносини, які виникли після його ухвалення. Просив у задоволенні заяви відмовити.

Розглянувши заяву, відзиви на заяву, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Конституційний суду України у пункті 5.6 рішення від 18 грудня 2024 року № 11-р(ІІ)/2024 вказав: "Аналізуючи пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697, Конституційний Суд України ураховує також і те, що внаслідок його застосування уможливлена ситуація, за якої прокурор „виключається зі штатного розпису органу прокуратури, однак зберігає статус прокурора без можливості реалізації відповідних функцій, що створює юридичну невизначеність у правовідносинах та їх юридичних наслідках, зокрема в аспекті його функціональних обов`язків та професійного майбутнього".

Значущим у цьому аспекті конституційного контролю є й те, що звільнення прокурора з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697 уможливлює вплив чи тиск на незалежність прокурора у зв`язку з тим, що прокурора може бути звільнено з посади не лише внаслідок його рішень, дій або бездіяльності, а також і через ухвалення рішення щодо ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або скорочення кількості посад прокурорів органу прокуратури.

Отже, пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697 надає Генеральному прокурору дискреційні повноваження без чіткого визначення їх обсягу.

З огляду на викладене Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697 суперечить частині першій статті 8, пункту 14 частини першої статті 92, частині другій статті 131-1 Конституції України.»

Положеннями частини першої статті 361 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто, зокрема, за виключними обставинами.

Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Заявник визначає підставою для перегляду ухваленого у цій справі судового рішення наявність виключної обставини, передбаченої пунктом 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, а саме, встановлену Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Конституційним судом України рішення по справі №3-157/2023 від 18 грудня 2024 року, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 9 частини 1 статті 51 ЗУ «Про прокуратуру» відповідно до якого прокурора звільняють з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року у справі № 808/1628/18 сформульовано висновок про те, що судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог не передбачає можливості його примусового виконання й тому не може вважатися «не виконаним» у розумінні пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, а значить не може переглядатися за виключними обставинами з указаної нормативної підстави. Також у цій постанові зазначено, що рішення Конституційного Суду України не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, адже на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішення суду першої інстанції положення вказаної норми були чинними та підлягали застосуванню.

У подальшому наведена позиція підтримана в ухвалах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року у справі №140/2217/19 та від 22 грудня 2022 року у справі № 805/1312/16-а.

Аналогічний підхід Верховний Суд застосував і під час розгляду заяв про перегляд за виключними обставинами судового рішення у справах № 600/1450/20-а, №140/11713/20, № 240/35883/21, № 200/5229/20-а, № 420/1255/21, № 160/6238/20, № 420/1319/21, № 420/4572/20, № 380/21729/21, № 580/2313/20, № 620/4397/20.

Згідно з частиною першою статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Частиною другою статті 152 Конституції України визначено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 24 грудня 1997 року № 8-зп у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій), вказав про те, що: «частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.».

У Рішенні від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України зазначив про те, що: «незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.».

Тобто, рішення Конституційного Суду України не має ретроспективної (ретроактивної) дії та поширюється лише на правовідносини, які виникли після його ухвалення.

Встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їхнього окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, передусім має значення як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, уже встановленої остаточним судовим рішенням у справі.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

Згідно частини 1 статті 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Отже, з огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами по цій справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 248, 256, 368 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.11.2020 у справі №560/4060/19 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні було проголошені вступна та резолютивна частини ухвали суду, - з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 27 лютого 2025 року

Головуюча суддя СуддіД.Д. Гнап В.К. Блонський І.І. Тарновецький