Ухвала від 10.07.2025 по справі в/560/4060/19

УХВАЛА

10 липня 2025 року

м. Київ

справа №в/560/4060/19

адміністративне провадження № К/990/26742/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М.В.,

суддів - Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі №в/560/4060/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Хмельницької обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Офіс Генерального прокурора, про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до прокуратури Хмельницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Офіс Генерального прокурора, про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано протиправними і скасовано накази прокуратури Хмельницької області за №1000к та №1003к від 13 листопада 2019 року в частині вказаної у цих наказах такої підстави, як лист виконувача обов`язків Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України Дунаса Т.О. від 01 листопада 2019 року №11/1/1-2407 вих-19. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року скасовано рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року. Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частковою Визнано протиправними та скасовано накази прокуратури Хмельницької області від 13 листопада 2019 року №1000к та №1003к, якими ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звільнено з відповідних посад: прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області та органів прокуратури; прокурора відділу представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді, прокуратурі області та органів прокуратури - на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 15 листопада 2019 року. Поновлено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на відповідних посадах: прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Хмельницької області; прокурора відділу представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді, прокуратурі області та органів прокуратури. Стягнуто з прокуратури Хмельницької області на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 листопада 2019 року по 25 листопада 2020 року у розмірі 253152,78 грн та 241395,00 грн відповідно, з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковою постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задоволено. Ухвалено додаткову постанову, якою стягнуто з Хмельницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 листопада 2019 року по 13 квітня 2021 року із застосуванням коефіцієнту 4,02 підвищення посадового окладу з 15 вересня 2020 року (початку роботи Хмельницької обласної прокуратури) у сумі 583146,00 грн.

Додатковою постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року стягнуто з Хмельницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 листопада 2019 року по 13 квітня 2021 року із застосуванням коефіцієнту 4,02 підвищення посадового окладу з 15 вересня 2020 року (початку роботи Хмельницької обласної прокуратури) у сумі 461241,74 грн.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено. Касаційну скаргу Хмельницької обласної прокуратури задоволено частково. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року та додаткові постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року та від 28 вересня 2021 року у справі № 560/4060/19 скасовано. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року у справі №560/4060/19 залишено в силі.

17 січня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про перегляд за виключними обставинами рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року у справі №560/4060/19, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2024 року у справі №11-р(ІІ)/2024, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, згідно з яким прокурор звільняється з посади ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, яка у свою чергу не застосовувалась судом при вирішенні справи.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року, відмовлено у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами.

20 червня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі №в/560/4060/19. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції, направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 червня 2025 року визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Білак М.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 липня 2025 року визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Білак М.В., судді: Мацедонська В.Е., Мельник-Томенко Ж.М.

Перевіривши матеріали касаційної скарги та зміст ухвалених у цій справі судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження з наступних підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

Перевіривши матеріали касаційної скарги та зміст ухвалених у цій справі судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження з наступних підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною другою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Такими ухвалами в силу пунктів 3, 4, 5, 13, 17, 20 частини першої статті 294 КАС України є ухвали щодо: повернення заяви позивачеві (заявникові); відмови у відкритті провадження у справі; залишення позову (заяви) без розгляду; закриття провадження у справі; відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є, зокрема, встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане (пункт 1 частини п`ятої статті 361 КАС України).

Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про перегляд судового рішення за виключними обставинами, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що оскільки заявник у цій справі просить переглянути за виключними обставинами судове рішення, яким йому в задоволенні позову відмовлено, тобто рішення, що не підлягає примусовому виконанню, таке судове рішення не може вважатися невиконаним в розумінні положень пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України з огляду на висновок Верховного Суду в ухвалі від 14 травня 2020 року у справі №808/1628/18. Крім цього, суди зазначили, що рішення Конституційного Суду України поширюється лише на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього.

У контексті вказаного Верховний Суд звертає увагу на те, що питання про перегляд за виключними обставинами судових рішень, які набрали законної сили, у зв`язку з встановленою Конституційним Судом України неконституційністю (конституційністю) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, уже неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду, у тому числі у правовідносинах щодо яких виник спір.

Так, у постанові від 19 лютого 2021 року у справі №808/1628/18 об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду висловила позицію, згідно з якою судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог не передбачає можливості його примусового виконання, а тому воно не може вважатися «не виконаним» у розумінні пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, а значить не може переглядатися за виключними обставинами за указаної нормативної підстави.

У цій постанові також зазначено, що рішення Конституційного Суду України не змінює правового регулювання спірних правовідносин і не доводить факту допущення судом помилки під час вирішення спору, адже на час виникнення спірних правовідносин і прийняття рішення суду першої інстанції положення відповідної норми були чинними та підлягали застосуванню.

Питання застосування наслідків установлення Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) закону чи іншого нормативно-правового акта також було предметом дослідження Великої Палати Верховного Суду у кримінальній справі №4819/49/19, у якій теж вирішувалася заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №4819/49/19, зокрема, зазначено, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, уже встановленої остаточним судовим рішенням.

Слід зазначити, що аналогічний підхід щодо застосування положень пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України Верховний Суд висловив, як у справі №440/4627/19 (постанова від 17 грудня 2023 року), так і під час розгляду заяв про перегляд за виключними обставинами судових рішень у справах за позовами прокурорів, що були звільнені з прокуратури, відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», зокрема у справі №600/1450/20-а (ухвала від 13 квітня 2023 року), у справі №200/5229/20-а (ухвала від 27 квітня 2023 року), у справі №420/1255/21 (ухвала від 03 травня 2023 року), у справі №420/1319/21 (ухвала від 04 травня 2023 року), у справі №580/2313/20 (ухвала від 10 травня 2023 року), у справі №620/4397/20 (ухвала від 11 травня 2023 року), у справі №420/4589/20 (ухвала від 06 березня 2025 року), у справі №420/4572/20 (ухвал від 13 березня 2025 року) та інших.

Висновки судів попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях повністю узгоджуються із зазначеними висновками Верховного Суду.

Отже, Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, вірно застосували пункт 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права.

Ураховуючи, що зміст оскаржених рішень судів першої та апеляційної інстанцій свідчить про правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Частиною другою статті 333 КАС України встановлено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Керуючись статтями 328, 328, 333 КАС України,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі №в/560/4060/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Хмельницької обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Офіс Генерального прокурора, про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді М.В. Білак

В.Е. Мацедонська

Ж.М. Мельник-Томенко