Постанова від 11.02.2025 по справі 372/2962/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/5342/2025

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2025 року місто Київ

справа №372/2962/21

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.

за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 12 листопада 2024 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами та на додаткову ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 19 листопада 2024 року про стягнення витрат на професійну допомогу, постановлену під головуванням судді Висоцької Г.В., у справі за заявою позивача ОСОБА_1 про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мельник Марина Володимирівна, Обухівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального Управління міністерства юстиції (м.Київ), ОСОБА_5 про визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_4 , Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мельник Марина Володимирівна про витребування майна, визнання договору іпотеки недійсним, скасування рішень про державну реєстрацію обтяження прав,-

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Обухівського районного суду Київської області з позовом до відповідачів, в якому просила:

визнати за нею право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 39,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить їй на підставі договору купівлі-продажу від 29 січня 2015 року, який було посвідчено приватним нотаріусом Обухівського міського нотаріального округу Мельник М.В., реєстраційний №243, орієнтовною вартістю 650 000 грн.;

визнати за нею право власності на земельну ділянку загальною площею 0,004979 га, кадастровий номер 3223110100:01:099:0164, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для комерційного використання, що належить їй на підставі договору купівлі-продажу від 29 січня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського міського нотаріального округу Мельник М.В., реєстраційний номер договору 245, орієнтовною вартістю 150 000 грн.

У листопаді 2021 року ОСОБА_3 звернулася до Обухівського районного суду Київської області з зустрічним позовом до відповідачів, в якому просила:

витребувати у ОСОБА_1 на її користь об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 20347332231: нежитлове приміщення, магазин «Подарунки» літ. А, загальною площею 79,3 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2034453223: земельну ділянку, на якій розміщене нежитлове приміщення, кадастровий номер 3223110100:01:099:0164, загальною площею 0,004979 кв.м;

визнати недійсним договір іпотеки від 28 вересня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М.В. і зареєстрований в реєстрі за №3839;

скасувати рішення приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Мельник М.В. про державну реєстрацію обтяження прав №60630112, №60630582 від 28 вересня 2021 року.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 29 вересня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено.

Витребувано у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 20347332231: нежитлове приміщення, магазин «Подарунки» літ. А, загальною площею 79,3 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2034453223: земельну ділянку, на якій розміщене нежитлове приміщення, кадастровий номер 3223110100:01:099:0164, загальною площею 0,004979 кв.м.

Визнано недійсним договір іпотеки від 28 вересня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М.В. та зареєстрований в реєстрі за №3839.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Мельник М.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №60630112 і №60630582 від 28 року 2021 року.

Постановою Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року залишено без змін.

У червні 2024 року ОСОБА_1 подала до Обухівського районного суду Київської областізаяву, в якій просила переглянути рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 вересня 2022 року за нововоявленими обставинами. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 вересня 2022 у справі №372/2962/21 скасувати в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 та ухвалити нове, яким у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_4 , Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мельник М.В. про витребування майна та визнання договору іпотеки недійсним відмовити.

Заяву обґрунтовувала тим, що у зв'язку із висновками, викладеними у постанові Київського апеляційного суду від 14 травня 2024 року у справі №372/4508/21 та враховуючи в якості доказу копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження №51354041 від 31 грудня 2015 року, дана справа №372/2962/21 має бути переглянута судом за нововиявленими обставинами щодо початку перебігу позовної давності та звернення позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 із позовом після спливу позовної давності.

Вказувала, що ОСОБА_3 при розгляді даної справи зазначала, що вона довідалася про порушення своїх прав на спірне майно (магазин та земельну ділянку) лише в ході примусового виконання виконавчого листа №372/1036/15-ц від 08 листопада 2019 року у виконавчому провадженні №62813580, відкритого 13 серпня 2020 року приватним виконавцем Яцишиним А.М.

Зазначала, що вона, як позивач за первісним позовом, під час розгляду даної справи не мала змоги спростувати дані твердження відповідача ОСОБА_3 .

Посилалася на те, що беручи до уваги висновки, викладені у постанові Київського апеляційного суду від 14 травня 2024 року у справі №372/4508/21, вона вважає, що починаючи від 30 грудня 2015 року ОСОБА_3 довідалася, достеменно знала та була безпосередньо обізнана, оскільки дізналася з публічних даних ДРРНМ, що власником спірного нерухомого майна, яке вона витребовувала від ОСОБА_4 остання не була, оскільки від 29 січня 2015 року законним власником такого майна була ОСОБА_1 .

Вважає, що на момент звернення у листопаді 2021 року позивача за зустрічним позовом до суду з позовом про витребування нерухомого майна позовна давність за такими позовними вимогами в будь-якому випадку без наявності жодних поважних причин спливла 30 грудня 2018 року, що є законною та беззаперечною підставою для відмови в позові в повному обсязі.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 12 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

24 листопада 2024 року на адресу суду першої інстанції надійшла заява представника відповідача ОСОБА_3 - Тернового Р.Б. про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу адвоката, які пов`язані із розглядом справи №372/2962/21 у розмірі 20000 грн.

15 листопада 2024 року на адресу суду першої інстанції надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про зменшення витрат на правову (правничу) допомогу по справі №372/2962/21, в якому остання просила відмовити у стягненні з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, оскільки заява є безпідставна та необгрунтована та представником відповідача не долучено до заяви документів, які б свідчили про оплату гонорару, та інших витрат, оформлені у встановленому законом порядку.

Додатковою ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 19 листопада 2024 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу адвоката, які пов`язані із розглядом справи №372/2962/21 у розмірі 12000 грн.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 12 листопада 2024 року, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила оскаржувану ухвалу скасувати та заяву задовольнити.

В обґрунтування вимог посилалася на те, що суд першої інстанції не врахував, що нововиявленою обставиною, як юридичним фактом, який має істотне значення для розгляду справи, яка переглядається, але не був і не міг бути відомий позивачу ОСОБА_1 на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, є саме обставина пропуску строку позовної давності під час подачі до суду відповідачем зустрічного позову, яка існувала на час розгляду справи та ухвалення судом рішення, котре позивач просить переглянути, а не сам документ (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження № 51354041 від 31 грудня 2015 року), яким встановлено фактичну обставину щодо звернення 30 грудня 2015 року відповідачем до реєстратора з реалізацією ухвали Апеляційного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту па спірне майне.

Вказувала, що принаймні з 30 грудня 2015 року відповідачу ОСОБА_3 стало відомо або ж вона могла дізнатися про іншого власника спірного майна ОСОБА_1 , а не з серпня 2021 року, як очевидно неправдиво зазначала відповідач через своїх представників у справі.

Зазначала, що представник відповідача ОСОБА_3 , подаючи заперечення на заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами ніяким чином не спростовує того факту, що відповідач 30 грудня 2015 року дійсно зверталася до реєстраційної служби із реалізацією (виконанням) зазначеної ухвали суду від 21 грудня 2015 року про забезпечення позову і як наслідок отримала витяг з Державного реєстру речових прав па нерухоме майно про реєстрацію обтяження №51354041 від 31 грудня 2015 року.

03 лютого 2025 року від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Також, не погоджуючись з додатковою ухвалою суду першої інстанції від 19 листопада 2024 року, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати додаткову ухвалу та у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилалася на те, що судом першої інстанції при розгляді заяви про ухвалення додаткового рішення порушено змагальність сторін та не враховано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу від представника позивача від 15 листопада 2024 року, при цьому взято до уваги доводи відповідача.

Вказувала, що в заяві про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення суми судових витрат від 14 листопада 2024 року представник відповідача за первісним позовом просив стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи №372/2962/21, у розмірі 20000,00 грн., а суд першої інстанції не надав жодної оцінки цій обставині. При цьому вимога заявника про стягнення з самого себе грошових коштів не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Зазначала, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що представником відповідача не долучено до заяви документів, які б свідчили про оплату гонорару, та інших витрат, оформлені у встановленому законом порядку.

03 лютого 2025 року від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційних скарг та просила їх задовольнити.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_8 проти доводів апеляційних скарг заперечував та просив залишити їх без задоволення.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 вересня 2022 року, суд першої інстанції виходив з того, що наведені заявником у заяві обставини не є нововиявленими у розумінні ст.423 ЦПК України.

Ухвалюючи у справі додаткове судове рішення, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн. При цьому, суд вказав, що виходячи з критеріїв реальності та розумності, а також враховуючи складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу в сумі 20 000 грн. є завищеним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Щодо ухвали про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 1 ст.423 ЦПК України передбачено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.

Пунктом 1 ч.2 ст.423 ЦПК Українивизначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2011 року суд повторив власні висновки вже відображені в рішенні «Брумареску проти Румунії», що право на справедливий розгляд судом, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Також у п.44 Суд зазначив, що така процедура (перегляд за нововиявленими обставинами) не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя. Однак, Суд повинен визначити, чи була така процедура застосована у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції.

У пункті 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» роз'яснено, що перегляд судових рішень, що набрали законної сили, у зв'язку з нововиявленими обставинами є самостійною стадією цивільного процесу, в якому судом перевіряється наявність чи відсутність правових підстав для цього - юридичних фактів, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, хоча їх подання до суду могло потягти ухвалення іншого за змістом судового рішення.

Згідно з п.3 вказаної постанови нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

За правилами цивільно-процесуального законодавства, обставини, які є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Процедура скасування остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, заява №69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, від 18 листопада 2004 року).

Нововиявленими є лише такі обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі, обґрунтовують вимоги або заперечення сторін, можуть вплинути на висновки суду про права й обов'язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені судом, який ухвалював це рішення, не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд зазначеного рішення, та стали відомі тільки після його ухвалення.

Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи.

Крім того, судове рішення не може переглядатись у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені ч.2 ст.423 ЦПК України відсутні, а також якщо обставини, визначені ч.2 ст.423 ЦПК України були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 29 вересня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Витребувано у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 20347332231: нежитлове приміщення, магазин «Подарунки» літ. А, загальною площею 79,3 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2034453223: земельну ділянку, на якій розміщене нежитлове приміщення, кадастровий номер 3223110100:01:099:0164, загальною площею 0,004979 кв.м. Визнано недійсним договір іпотеки від 28 вересня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М. В. та зареєстрований в реєстрі за №3839. Скасовано рішення приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Мельник М. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №60630112 і №60630582 від 28 року 2021 року.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки спірне нерухоме майно вибуло з власності ОСОБА_3 без її волі, реєстрація права власності позивачки на нього та подальша передача такого майна в іпотеку є незаконною. Обраний ОСОБА_3 спосіб захисту її порушених прав та інтересів шляхом витребування магазину і земельної ділянки у останнього їх набувача ОСОБА_1 , відповідає способам захисту, визначеним пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України, та сприяє ефективному відновленню її порушеного права та інтересу. Крім того, суд вважав, що позовна давність позивачкою за зустрічним позовом пропущена з поважних причин, а тому право підлягає захисту.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що його вимоги є взаємовиключними з вимогами за зустрічним позовом, які підлягають задоволенню.

Постановою Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 вересня 2022 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 , погодився з висновками суду першої інстанції щодо їх обґрунтованості, зазначивши, що витребування майна у ОСОБА_1 є законним, пропорційним та виправданим заходом, який переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, не порушує гарантій, визначених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Первісний позов ОСОБА_1 про визнання права власності на спірне нерухоме майно не підлягає задоволенню у зв`язку з обранням позивачкою неефективного способу захисту, спрямованого на уникнення застосування положень статей 387-388 ЦК України.

Постановою Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Стельникович С.А., залишено без задоволення. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року залишити без змін.

В частині доводів касаційної скарги про пропуск ОСОБА_3 позовної давності при зверненні до суду з вимогами про витребування майна, колегія суддів зауважила, що судом першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, було правильно встановлено початок перебігу позовної давності, враховано об`єктивну необізнаність власника з неодноразовим перепродажем майна та розірванням договорів купівлі-продажу з метою відновлення права власності попереднього реєстраційного власника, неможливість дізнатися про набуття ОСОБА_1 права власності на спірне майно до видачі виконавчих листів у справі №372/4917/13-ц.

У цьому контексті колегія суддів Верховного Суду зауважила, що судом апеляційної інстанції було надано обґрунтовану правову оцінку доводам ОСОБА_1 щодо визначення початку перебігу позовної давності за зустрічними позовними вимогами та правильно враховано відсутність у судових рішеннях, ухвалених у справі № 372/4917/13-ц, встановлених обставин продажу спірного нерухомого майна на користь ОСОБА_1 .

Таким чином, судами першої, апеляційної та касаційної інстанції надано відповідну правову оцінку доводам ОСОБА_1 щодо пропуску ОСОБА_3 строку позовної давності, а обставини, на які посилається заявниця, як на нововиявлені, зводяться до переоцінки доказів, які вже оцінили суди у процесі розгляду даної справи.

При цьому постанова Київського апеляційного суду від 14 травня 2024 року у справі №372/4508/21, в якій зроблено висновок про пропуск ОСОБА_3 строку позовної давності при зверненні із позовом до ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про витребування майна, визнання договору іпотеки недійсним та скасування рішень, не є підставою для перегляду рішення суду в цій справі за нововиявленими обставинами, оскільки рішення суду не є нововиявленою обставиною, як і не є нововиявленими обставинами, викладені у ній висновки щодо строку позовної давності.

А відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Обухівського районнонного суду Київської області від 29 вересня 2022 року.

Колегія суддів звертає увагу, що одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності.

Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

Колегія суддів враховує рішення Європейського суду з прав людини у справі «Христов проти України» (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04) від 19 лютого 2009 року, де в п.33 зазначено, що «Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, п.61, ECHR 1999-VII). 34. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (див. там же, п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини.

Доводи заявника зводяться до бажання повторного перегляду вже вирішеної справи тільки з метою її нового слухання і вирішення, проте це порушує принцип остаточності рішення суду (res judicata).

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, оскільки вони висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Щодо додаткової ухвали про стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідності до статті 26 Закону України Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Матеріалами справи встановлено, що у заперечення на заяву про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами представник ОСОБА_3 - Терновий Р.Б. вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат складає 25 000 грн., які просив стягнути з ОСОБА_1

12 листопада 2024 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відмовлено.

14 листопада 2024 року представник ОСОБА_3 - Терновий Р.Б. звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

На підтвердження надання правничої допомогу, суду було надано: договір №1408 про надання правничої допомоги від 28 жовтня 2021 року, рахунок-акт №00892-25 від 14 листопада 2024 року на суму 20000,00 грн.

Згідно рахунку-акту №00892-25 від 14 листопада 2024 року ОСОБА_3 надано наступну правничу допомогу:

- аналіз заяви про перегляд рішення та формування правової позиції для заперечення на таку заяву (вартість - 7 500 грн);

- підготовка та надсилання заперечення на заяву про перегляд рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами до Обухівського районного суду Київської області (вартість - 12 500 грн).

У клопотанні про зменшення витрат на правничу допомогу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просила суд відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, посилаючись, зокрема, на неспівмірність понесених витрат зі складністю розгляду справи, та відсутність доказів понесення таких витрат.

Урахувавши характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, прийнявши до уваги клопотання про зменшення судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, з яким погоджується і колегія суддів, про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 12 000 грн.

Визначена судом сума є співмірною з наданими учаснику справи послугами, що відповідає принципу розподілу судових витрат.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при розгляді заяви про ухвалення додаткового рішення порушено змагальність сторін та не враховано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу від представника позивача від 15 листопада 2024 року, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню, судом першої інстанції було враховано клопотання про зменшення розміру витрат, стягнувши 12 000 грн., а не 20 000 грн, як було заявлено заявником.

Колегія суддів відхиляє доводи про те, що в заяві про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення суми судових витрат від 14 листопада 2024 року представник відповідача за первісним позовом просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи №372/2962/21, у розмірі 20000 грн., оскільки такі доводи не спростовують висновків суду. Зазначення в заяві про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу адвоката, колегія суддів розцінює як описку, яка не може бути підставою для відмови у стягненні витрат.

Доводи апеляційної скарги про неврахування судом відсутності доказів, які б свідчили про оплату гонорару та інших витрат, колегія суддів відхиляє, оскільки у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, ухвала та додаткова ухвала суду постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 12 листопада 2024 року та на додаткову ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 19 листопада 2024 року - залишити без задоволення.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 12 листопада 2024 року та додаткову ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 19 листопада 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 27 лютого 2025 року.

Головуючий:

Судді: