Ухвала

від 27.02.2025 по справі 580/6619/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 лютого 2025 року

м. Київ

справа №580/6619/24

адміністративне провадження №К/990/5115/25

Верховний Суд у складі колегії судів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутін І. В., Шишова О. О.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року у справі № 580/6619/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов, в якому позивач просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення

від 15 вересня 2020 року № 0164090120 на суму 6 800,00 грн.,

від 03 червня 2021 року № 0046620707 на суму 17 000,00 грн.,

№ 0046630707 на суму 1020,00 грн.,

№ 0046640707 на суму 17000,00 грн.,

№ 0046650707 на суму 5100,00 грн.;

розпорядження 17 вересня 2020 року № 847-р про анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку звернення в суд. Позовну заяву про визнання протиправними та скасування рішень повернуто позивачу з усіма доданими до неї документами.

Не погодившись з вказаною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року скаржник подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року апеляційну скаргу на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору, пропуском строку апеляційного оскарження та встановлено десятиденний строк на усунення недоліків з моменту отримання судового рішення.

Вказану ухвалу отримано скаржником 02 жовтня 2024 року, однак станом на час прийняття цього судового рішення, недоліки апеляційної скарги усунуто не було, судовий збір за її подання не сплачено, заяву про поновлення строку не подано, інші причини його пропуску не вказано.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року.

На погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою 05 лютого 2025 року (що підтверджується відміткою на поштовому конверті).

Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про залишення її без руху з наступних підстав.

1. Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Під дію названої норми підпадають ухвали місцевих та апеляційних адміністративних судів, якими вирішуються питання, пов`язані з процедурою розгляду адміністративної справи, інші процесуальні питання, та якщо ці ухвали можуть бути оскаржені у випадках, установлених процесуальним законом.

Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 1 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3 028,00 гривні.

Скаржник до касаційної скарги документ про сплату судового збору не додав.

Проте в тексті касаційної скарги вона зазначає, що звільнена від сплати судового збору, з посиланням на свій майновий стан на підставі пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір».

На підтвердження своїх доводів стосовно перевищення судового збору по справі 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік, додатково надав суду відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з 1 кварталу 2023 року по 4 квартал 2023 року.

За приписами частини першої статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

При цьому, згідно з частинами першою, другою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справлення судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду касаційної інстанції, далі - Закон № 3674-VI).

За статтею 1 Закону № 3674-VI під судовим збором розуміється збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно з статтею 2 цього Закону платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом..

У статті 5 цього Закону передбачено категорію (коло) осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. До кола цих осіб скаржник не входить.

Відповідно до статті 8 вказаного Закону № 3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.

Отже, наведеною нормою встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

Аналіз цих норм дає підстави вважати, що сторона повинна навести обставини, які свідчать про її незадовільне (скрутне) матеріальне становище та подати суду відповідні докази.

Такими доказами можуть бути, але не виключно довідка про доходи за попередній календарний рік разом із відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків, довідка про склад сім`ї, довідка з пенсійного фонду, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків, документи про заборгованість перед іншими особами, наприклад, за комунальні послуги тощо, виписки з відповідних реєстрів інших об`єктів цивільного права, рухомого та/чи нерухомого майна, а також інші документи, що підтверджують незадовільний майновий стан скаржника. Суд наголошує, що за певних обставин до довідки про доходи можуть бути включені не усі види отриманих матеріальних активів за відповідний період при їх реалізації.

Скаржник документальних чи інших таких доказів не пред`явив, а документ з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з І кварталу 2023 року по 4 квартал 2023 року не ілюструє беззаперечне незадовільне (скрутне) майнове становище позивача за 2024 рік, що передував року подання касаційної скарги (2025).

Враховуючи, що скаржником не додано належних та допустимих доказів на підтвердження розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору.

При цьому, Суд роз`яснює, що відмова у звільненні від сплати судового збору не позбавляє особу права повторного звернення із такою заявою із обов`язковим наданням необхідних доказів.

Для усунення недоліків касаційної скарги в частині розміру сплаченого судового збору, скаржнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. за такими реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м. Київ/Печерський район/22030102; рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007; код ЄДРПОУ: 37993783; код банку отримувача: 899998; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)»; призначення платежу: *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(дата оскарження справи) по справі

---

(номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд) (назва суду, де розглядається справа).

2. Крім того, відповідно до частини першої статті 329 КАС України Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною другою вказаної статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 КАС України.

Судом встановлено, що оскаржувана ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду прийнята 21 жовтня 2024 року, проте касаційну скаргу направлено до суду касаційної інстанції лише 05 лютого 2025 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.

У касаційній скарзі скаржник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження, мотивуючи це тим, що вперше касаційну скаргу подано до касаційного суду в належний строк, однак, ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2025 року її повернуто з причин неусунення недоліків касаційної скарги, яка отримання позивачем 29 січня 2025 року, що на думку заявника, є підставою для поновлення строку касаційного оскарження.

Так, судом встановлено, що вперше подану 25 листопада 2024 року касаційну скаргу Верховний Суд ухвалою від 12 грудня 2024 року залишив без руху і надав десятиденний строк для усунення виявлених недоліків, а саме: надати документ про сплату судового збору або надати докази для звільнення від сплати судового збору. У зв`язку із невиконанням скаржником вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, Верховний Суд ухвалою від 21 січня 2025 року касаційну скаргу повернув, відмовивши у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору. Примірник цієї ухвали позивачем отримало 29 січня 2025 року, згідно з відомостями, які містяться в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду».

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що повернення касаційної не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну та не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судових рішень.

Також, Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Однак, про наявність таких обставин скаржник не зазначає.

Водночас, слід звернути увагу й на те, що звертаючись з касаційною скаргою вдруге скаржник так і не усунув недоліків, які стали підставою для повернення попередньо поданої касаційної скарги - доказів сплати судового збору до касаційної скарги так і не долучено, а також не долучено доказів про незадовільне (скрутне) майнове становище позивача за попередній рік, що передував року подання касаційної скарги, у даному випадку це 2025 рік.

Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Поряд з цим, Суд акцентує увагу, що Кодекс адміністративного судочинства України не встановлює додатковий тридцятиденний строк для повторного звернення з касаційною скаргою, після первинного повернення такої скарги, а лише вказує на те, що після повернення касаційної скарги скаржник має право повторно звернутися до суду зі скаргою, усунувши недоліки, які стали підставою для повернення такої скарги.

Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання, викладених позивачем у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.

У випадку наявності інших підстав та доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у строк визначений законом, скаржник має право звернутися до Верховного Суду з відповідною обґрунтованою заявою.

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України До касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За таких обставин, відповідно до норм статей 169, 332 КАС України, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом подання до суду касаційної інстанції: документу про сплату судового збору у вказаному Судом розмірі та за належними реквізитами або надати докази для звільнення від сплати судового збору; обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інші підстав поважності пропуску строку на касаційне оскарження та доказів на підтвердження вказаних у заяві обставин.

Керуючись ст. 169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року у справі № 580/6619/24 залишити без руху.

Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

Роз`яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

У разі невиконання вимог ухвали в іншій частині в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов