Постанова

від 05.02.2025 по справі 518/448/14-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/290/25

Справа № 518/448/14-ц

Головуючий у першій інстанції Алексєєва О.В.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,

за участю секретаря Скрипченко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 19 вересня 2022 року у цивільній справі за позовом Державної податкової служби України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

12 січня 2011 року Любашівська міжрайонна державна податкова інспекція Одеської області звернулася до Ширяївського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Позовну заяву мотивовано тим, що 11 червня 2010 року об 11:15 годині в.о. начальника Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Мочуляк В.М. та заступник начальника інспекції Калюженко Л.В. рухалися в напрямку м. Одеси для участі у виробничій нараді на автомобілі Сузукі-Свіфт, номерний знак НОМЕР_1 , який належить на праві власності Любашівській міжрайонній державній податковій інспекції Одеської області. На 358 км + 600 м автомобільної дороги Київ-Одеса автомобіль Тойота-Кемрі, номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , здійснив обгін автомобіля Сузукі-Свіфт з правої сторони, по полосі розгону та гальмування. В результаті таких дій автомобіль Тойота-Кемрі вдарив автомобіль Сузукі-Свіфт з правої задньої сторони в результаті чого сам декілька раз перевернувся і зупинився. Автомобіль Сузукі-Свіфт від сильного поштовху різко перетнув смуги руху автомобілів і вдарився об бар`єрне огородження по центру автошляху. Зіткнення сталося внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля Тойота-Кемрі, що підтверджується постановою Ширяївського РВ ГУМВС України в Одеські області від 17.09.2010 року.

У результаті зіткнення пасажир Сузукі-Свіфт ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, а автомобілі отримали механічні пошкодження. Відповідно до постанови Ширяївського РВ ГУМВС України в Одеській області від 17.09.2010 року у відношенні відповідача в порушенні кримінальної справи по ст. 286 КК України було відмовлено за відсутністю у його діях складу злочину та за порушення, які призвели до ДТП, відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

У результаті ДТП автомобілю Сузукі-Свіфт, н/з НОМЕР_1 , що належить Любашівській МДПІ на праві власності, завдані технічні пошкодження.

Загальна сума завданої шкоди 21013,00 грн. Вартість завданої шкоди визначена від залишкової балансової вартості. Початкова вартість автомобіля складає 38 217 грн. Позивач зазначав, що позовні вимоги будуть уточнені після проведення експертизи, про що подано відповідне клопотання у прохальній частині позову.

28 березня 2019 року представником Подільського управління ГУ ДФС в Одеській області надано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача суму матеріальної шкоди в розмірі 59 857 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 19 серпня 2022 року позовну заяву Державної податкової служби України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь Державної податкової служби України 34357 грн. 00 коп.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ДПС України просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у матеріалах справи наявний поліс №ВЕ/2051626 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого автомобіль марки «TOYOTA CAMRY», застрахований Страховиком ЗАТ «Перша страхова компанія», тип договору 1, строк дії з 00:00 16.12.2009 до 15.12.2010 включно. При цьому, у полісі не зазначено ліміти відповідальності страховика, зокрема, за шкоду, заподіяну майну, та розміру франшизи. Однак судом першої інстанції не встановлено ліміту відповідальності.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (стаття 1194 ЦК України).

Згідно з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 автомобіль марки «SUZUKI SWIFT», д/н НОМЕР_1 , належить на праві власності Любашівській міжрайонній податковій інспекції.

Як вбачається із матеріалів справи, 11 червня 2020 року о 12 годині 40 хвилин на 358 км+ 600 м а/д «Київ-Одеса» сталася ДТП за участю автомобіля марки «TOYOTA CAMRY», д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «SUZUKI SWIFT», д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 .

Постановою Ширяївського РВ МВС України в Одеській області від 17 вересня 2010 року відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом вказаної ДТП відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України.

Постановою судді Івано-Франківського міського суду від 23 листопада 2010 року (справа №3-9353/2010) ОСОБА_1 , водія автомобіля марки «TOYOTA CAMRY», д/н НОМЕР_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 340 грн., який сплачено правопорушником.

Згідно з Висновку № 9026 судової автотоварознавчої експертизи від 29.01.2013 ринкова вартість з урахуванням пошкоджень автомобіля «SUZUKI SWIFT», д/н НОМЕР_1 становить 2798, вартість відновлювального ремонту вказаного авто визначається рівною 105 137,56 грн., оскільки сума відновлювального ремонту (105137,56 грн) перевищує ринкову вартість автомобіля (59857,00 грн.), то сума матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля «SUZUKI SWIFT», д/н НОМЕР_1 становить 59 857, так як відновлювати даний ТЗ економічно недоцільно.

Згідно з відомостей ДПС України № 8512/5 від 18.07.2022 року щодо доходів ОСОБА_1 вбачається, що станом на день вчинення правопорушення ОСОБА_1 працював у ТОВ «МЕРКУРІЙ ХОЛДИНГ ГРУПП» (ЄДРПОУ 33601976).

Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що 11.06.2010 року ОСОБА_1 виконував на авто «TOYOTA CAMRY», д/н НОМЕР_2 » трудові обов`язки.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідачем не надано суду будь-які докази того, що під час ДТП, 11 червня 2010 року, він виконував трудові обов`язки. Крім того, відповідні клопотання не були заявлені позивачем під час підготовчого провадження у справі. Таким чином, сторонами не доведено, що відповідач під час ДТП, що мало місце 10 червня 2010 року , виконував трудові обов`язки.

Суд, відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Водночас, в матеріалах справи наявний ПОЛІС № ВЕ/2051626 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого автомобіль марки «TOYOTA CAMRY», д/н НОМЕР_2 , застрахований Страховиком ЗАТ «Перша страхова компанія», страхувальник - ОСОБА_4 , тип договору - 1, строк дії з 00:00 16.12.2009 до 15.12.2010 р. включно.

При цьому, у полісі не зазначено ліміти відповідальності страховика, зокрема, за шкоду, заподіяну майну, та розмір франшизи.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної у постанові від 14.12.2021 року, у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20:

«149. … Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права та обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-ІV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-ІV випадках МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом № 1961-ІV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Також з приводу стягнення майнової шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, висновки про правильне застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного суду від 04.07.2018 року у справі №755/18006/15-ц, які підтверджують її відшкодування саме страховою компанією в межах страхового ліміту.

Згідно з зазначених висновків у постанові вказано, що відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції станом на день вчинення ДТП (11.06.2010 р.) договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися, зокрема, на умовах: страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір І типу).

Таким чином, шкода, заподіяна ОСОБА_1 внаслідок ДТП, повинна бути у межах ліміту відповідальності страховика відшкодована страховиком.

Також відповідно до п. 35.1 ст. 35 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на день вчинення ДТП) для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий МТСБУ) відповідну заяву.

Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до ПрАТ "Перша страхова компанія".

Водночас, згідно з положень п. 9.1, 9.2 вказаного вище Закону (в редакції, станом на дату вчинення ДТП), обов`язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти. Обов`язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого.

За наведених обставин стягненню з відповідача підлягає різниця між розміром заподіяної шкоди та лімітом відповідальності страховика, а саме 59 857,00 грн 25 500,00 грн. = 34357,00 грн.

У зв`язку з наведеним, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довела обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала.

Стосовно доводів апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає таке.

У матеріалах справи наявний ПОЛІС № ВЕ/2051626 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого автомобіль марки «TOYOTA CAMRY», д/н НОМЕР_2 , застрахований Страховиком ЗАТ «Перша страхова компанія», страхувальник - ОСОБА_4 , тип договору - 1, строк дії з 00:00 16.12.2009 до 15.12.2010 включно

Водночас, згідно з положень п. 9.1, 9.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, станом на дату вчинення ДТП), обов`язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти. Обов`язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого.

Таким чином, законодавцем було встановлено мінімальний ліміт відповідальності страховика, який мав встановлюватись в полісах страхування. Саме по собі незазначення конкретної суми не спростовує мінімальний поріг ліміту страхової відповідальності, який необхідно відшкодувати потерпілому.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 19 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 17 лютого 2025 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк