Постанова

від 27.02.2025 по справі 526/1480/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 526/1480/21 Номер провадження 22-ц/814/165/25Головуючий у 1-й інстанції Максименко Л.В. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Панченка О.О.,

суддів: Одринської Т.В., Кузнєцової О.І.

при секретарі Філоненко О.В.

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Савчака Ярослава Олеговича

на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 12 квітня 2024 року, ухваленого у складі головуючого судді Максименко Л.В., повний текст судового рішення складено 22 квітня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ТОВ «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс», ТОВ «Фінансова компанія «Інвестиційні рішення та стратегії» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, -

В С Т А Н О В И В :

Зміст позовних вимог

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Гадяцького районного суду Полтавської області з позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ТОВ «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс», ТОВ «Фінансова компанія «Інвестиційні рішення та стратегії» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними.

В обгрунтування позову вказав, що 29 січня 2007 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено кредитний договір № 505-Г, відповідно до умов якого Банк зобов`язався надати у користування під споживчі потреби грошові кошти у розмірі 29000 доларів США під процентну ставку у розмірі 10% річних до 28 .01.2027 року.

В забезпечення виконання умов даного Кредитного договору між Позичальником та Банком укладено Договір іпотеки № 505-Г 29 січня 2007 року.

Кредитні кошти позичальник за договором використав за цілями призначення, а саме для придбання 3-х кімнатної квартири.

Згідно з умовами Договору іпотеки позивачем передано, Банком прийнято в іпотеку нерухоме майно, а саме: 3-х кімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 64,2 кв.м., житловою площею 38,1 кв.м.

В подальшому Банк відступив право вимоги за Кредитним договором та Договором іпотеки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» шляхом укладення 10.10.2019 року Договору про відступлення права вимоги та Договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, який був посвідчений приватним нотаріусом Скульською Т.А. зареєстрований в реєстрі за № 3407.

Позивач вважає, що Кредитний договір № 505-1 від 29.01.2007 року підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст якого суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та моральним засадам. Зокрема посилається на незаконий кредитний договір через його укладання в іноземній валюті

Також зазначає, що згідно з абз. 2,3 ч.1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Оскільки в п.4.7. Кредитного договору визначена щомісячна комісійна винагорода у розмірі 292 грн. зазначене положення не відповідає нормам Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч.8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Отже правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Вказує, що всі зазначені обставини у своїй сукупності дають підстави для визнання кредитного договору недійсним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 12 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ТОВ «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс», ТОВ «Фінансова компанія «Інвестиційні рішення та стратегії» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним залишено без задоволення.

Рішення мотивовано тим, що при звернені до суду з даним позовом позивачем не наведено жодної правової підстави та не надано жодного аргументованого доказу, як належного, так і допустимого на підтвердження недійсності оспорюваних ним договорів, не вказано в чому полягає порушення його прав з боку відповідачів, як банку, так і товариств за відступленими правами вимоги (до останніх взагалі не заявлено жодних вимог).

Відсутність обставин та доказів, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася до суду, є підставою для відмови у позові.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції його оскаржив представник ОСОБА_1 адвокат Савчак Ярослав Олегович подавши апеляційну скаргу, в якій, зазначає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, існує невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а тому просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Кредитний договір № 505-1 від 29.01.2007 року підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст якого суперечить ЦК України оскільки всупереч нормам ЦК України укладений в іноземній валюті.

Зазначає, що згідно з абз. 2,3 ч.1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Оскільки в п.4.7. Кредитного договору визначена щомісячна комісійна винагорода у розмірі 292 грн. зазначене положення не відповідає нормам Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч.8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Отже правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

02.07.2024 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестиційні Рішення та Стратегії» адвокат Галінкін Валерій Феліксович надав Полтавському апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до частини 1 статті 367Цивільного процесуальногокодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Сторони в судове засідання не з`явилися, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами справи. Неявка в судове засідання представника позивача адвоката Савчака Я.О. у зв`язку з зайнятістю в інших судових засіданнях суд не вважає поважною причиною, оскільки така поведінка має систиматичний характер, а надання переваги участі в іншому судовому засіданні є правом представника позивача.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29 січня 2007 року між АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 505-Г про надання в тимчасове користування кредитних ресурсів в сумі 29 000 Доларів США з оплатою по процентній ставці 10 % річних строком до 28 січня 2027 року. Кредитні ресурси отримані Позичальником за цим Договором використовується за цільовим призначенням: для придбання трикімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.7-12 т.1)

Для забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих ОСОБА_1 , між сторонами укладено договір іпотеки №505-Г від 29.01.2007. Цього ж дня договір посвідчений приватним нотаріусом Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Заєць Н.М. за реєстровим № 447. Відповідно до пункту 1 даного договору іпотекодавець передає в іпотеку наступне нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2 .

10 жовтня 2019 року між АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інтайм Фінанс», за результатами відкритих електронних торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону № UA-ЕА-2019-08-02-000101-b від 18.09.2019 року, укладений договір про відступлення прав вимоги, зокрема прав вимоги до боржників за наступними договорами:

кредитний договір № 505-Г від 29.01.2007 року, укладений між АТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1 ;

договір іпотеки № 505-Г від 29.01.2007 року, укладений між АТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Заєць Н.М. за реєстровим № 447; договір поруки № 505-Г від 29.01.2007 року, укладений між АТ «Банк «Фінанси та кредит» ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

З 10 жовтня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Інтайм Фінанс» є правонаступником усіх майнових прав АТ «Банк «Фінанси і кредит» та набуло статусу Іпотекодержателя, зокрема за договором іпотеки № 505-Г від 29.01.2007.

02 жовтня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Інвестиційні рішення та стратегії» укладено Договір № 02-10/2020-1 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами. (а.с.45-46 т.1)

Відповідно до п. 1 Договору № 02-10/2020-1 про відступлення прав вимоги від 02.10.2020 первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора до позичальників зазначених у Додатку № 1 до цього договору, за кредитними договорами з урахуванням усіх змін, доповнень, додатків до них, згідно Додатка № 1.

07 липня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Інвестиційні рішення та стратегії» укладено договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В., реєстровий № 1383.(а.с. 49-51т.1).

Відповідно до п. 1.1. Договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 07.07.2021 у зв`язку із укладенням між новим іпотекодержателем та первісним іпотекодержателем Договору № 07/07-2021 про відступлення прав вимоги від 07.07.2021 за умовами якого первісний іпотекодержатель відступив новому іпотекодержателю всі права вимоги за кредитним договором № 505-Г від 29.01.2007 року з урахуванням усіх змін та доповнень внесених до нього, укладеним між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1 , первісний іпотекодержатель відступає, а новий іпотекодержатель набуває прав первісного іпотекодержателя, належних первісному іпотекодержателю згідно Договору іпотеки № 505-Г від 29.01.2007 укладеного між ПАТ «Банк «Фінанси та іпотекодавцем ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Гадяцького районного нотаріального округу Заєць Н.М., за реєстровим № 447.

З 07 липня 2021 року новим правонаступником усіх майнових прав ПАТ «Банк «Фінанси і кредит» за Кредитним договором № 505-Г від 29.01.2007 року та набуло статусу іпотекодержателя за Договором іпотеки № 505-Г від 29.01.2007 стало ТОВ «Фінансова компанія «Інвестиційні Рішення та Стратегії».

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, щопри звернені до суду з даним позовом позивачем не наведено правових підстав та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження недійсності оспорюваних ним договорів, не вказано в чому полягає порушення його прав з боку відповідачів, як банку, так і товариств за відступленими правами вимоги.

Колегія суддів вважає такий висновок суду вірним з огляду на наступне.

Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини

Відповідно до частини 1 статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною 2статті 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Положеннями статті 89ЦПК України визначено, щосуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи вбачається, що як на підставу для визнання недійсними кредитного договору № 505-Г від 29.01.2007 та договору іпотеки № 505-Г від 29. 01.2007 ОСОБА_1 посилається на те, що кредитний договір № 505-Г від 29.01.2007 року укладено в іноземній валюті, що є порушенням вимог чинного законодавства.

Аналізуючи діюче законодавство, колегія суддів зазначає, що ст.. 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Статтею 524 ЦК Українивизначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК Українивстановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору № 505-Г від 29.01.2007 року Банк надає Позичальнику в тимчасове користування кредитні ресурси в сумі 29 000 доларів США з оплатою по процентній ставці 10 процентів річних.

Згідно з п. 3.2 Кредитного договору № 505-Г від 29.01.2007 року позичальник зобов`язується щомісяця в термін 10 числа кожного місяця здійснювати погашення позичкової заборгованості за виданими кредитними ресурсами у розмірі 120,83 доларів США, згідно Графіка зниження розміру заборгованості (Додаток № 1 до Договору).

Таким чином, беручи до уваги викладене вбачається, що як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, в тому числі кредитних договорів не суперечить вимогам чинного законодавства.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) в якій зазначено, що «із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству».

З огляду на викладене, зважаючи як на умови Кредитного договору № 505-Г від 29.11.2007 так і з огляду на приписи цивільного Законодавства та судову практику Верховного Суду, укладення оскаржуваного кредитного договору в іноземній валюті не може бути підставою для визнання кредитного договору недійсним.

Щодо твердження апелянта про наявність несправедливих умов в кредитному договорі і порушення цим відповідачем при укладанні кредитного договору Закону України «Про захист прав споживачів» зокрема ст..ст. 11,18 слід зазначити, що в цілому вказані порушення не можуть бути самостійними підставами для визнання кредитного договору недійсним, а в разі незгоди з окремими його положеннями позивач не позбавлений права оскаржити їх окремо в судовому порядку.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких суд дійшов шляхом повного та всебічного з`ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 374 ЦПК Україниза наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст.374,ст.ст. 375,382 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Савчака Ярослава Олеговича залишити без задоволення.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 12 квітня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 лютого 2025 року.

Головуючий О.О.Панченко

Судді Т.В.Одринська

О.Ю.Кузнєцова