Постанова

від 25.02.2025 по справі 914/3681/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2025 р. Справа №914/3681/23(380/16187/23)

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Панова І.Ю.,

СуддіЗварич О.В.,

Матущак О.І.,

Секретар судового засідання:Фарина Х.І.

представники сторін:

від позивача: Воробець С.І.;

від відповідача: Кусий А.В.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 б/н від 19.12.2024 (вх. №01-05/3680/24 від 20.12.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 13.11.2024 (повний текст ухвали складено 06.12.2024)

у справі №914/3681/23(380/16187/23) (суддя Артимович В.М.)

за позовом: Публічного акціонерного товариства Нафтопереробний комплекс Галичина, м. Дрогобич, Львівська область

до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича

про визнання протиправними дій, визнання протиправною і скасування постанови

у межах справи №914/3681/23:

за заявою кредитора: Публічного акціонерного товариства Укрнафта, м. Київ

про: банкрутство Публічного акціонерного товариства Нафтопереробний комплекс Галичина (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вулиця Бориславська, будинок 82; ідентифікаційний код 00152388)

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог позовної заяви і судового рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 26.12.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства Нафтопереробний комплекс Галичина (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вулиця Бориславська, будинок 82; ідентифікаційний код 00152388); введено процедуру розпорядження майном Публічного акціонерного товариства Нафтопереробний комплекс Галичина (ідентифікаційний код 00152388); призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 113 від 04.02.2013); постановлено оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства Нафтопереробний комплекс Галичина (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вулиця Бориславська, будинок 82; ідентифікаційний код 00152388); призначено попереднє засідання суду

13.07.2023 Публічне акціонерне товариство Нафтопереробний комплекс-Галичина звернулося до адміністративного суду із позовом, у якому просило наступне: визнати незаконними (неправомірними) дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. щодо стягнення з позивача додаткових витрат виконавчого провадження № 71752405 та при винесенні постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження №71752405 від 03 липня 2023 року; скасувати постанову приватного виконавця про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження № 71752405 від 03 липня 2023 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року у справі № 380/16187/23 позов було задоволено частково; визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження №71752405 від 03 липня 2023 року.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року у справі № 380/16187/23 та закрито провадження у справі.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2024 року у справі № 380/16187/23 (пров. № А/857/25076/23) задоволено заяву Публічного акціонерного товариства Нафтопереробний комплекс-Галичина про передачу справи за встановленою юрисдикцією; справу № 380/16187/23 за позовом Публічного акціонерного товариства Нафтопереробний комплекс-Галичина до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича про визнання протиправними дій, визнання протиправною і скасування постанови передано на розгляд до Господарського суду Львівської області.

Позиція позивача обґрунтована тим, що ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12.06.2023 у справі № 442/3307/23 скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження № 71752405, складену приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким Ігорем Мироновичем. Вказана ухвала суду набрала законної сили негайно після її проголошення. Проте, відповідач не взяв до уваги зазначену ухвалу суду та 03.07.2023 прийняв оскаржену постанову щодо стягнення з позивача додаткових витрат виконавчого провадження № 71752405. Позивач вважає, що оскільки ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12.06.2023 у справі № 442/3307/23 визнано дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження № 71752405 від 08.05.2023 неправомірними та скасовано вказану постанову про відкриття виконавчого провадження, то відсутні правові підстави для стягнення з позивача будь-яких сум у ВП № 71752405, в тому числі додаткових витрат виконавчого провадження.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.11.2024 у справі №914/3681/23(380/16187/23) задоволено позов Публічного акціонерного товариства Нафтопереробний комплекс-Галичина до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича про визнання протиправними дій, визнання протиправною і скасування постанови задовольнити повністю. Визнано незаконними (неправомірними) дії приватного виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства Нафтопереробний комплекс-Галичина додаткових витрат виконавчого провадження №71752405 та при винесенні постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження №71752405 від 03.07.2023. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження №71752405 від 03 липня 2023 року.

Рішення мотивовано тим, що у зв`язку із скасуванням вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження № 71752405 у судовому порядку, відпали правові підстави для стягнення з ПАТ НПК-Галичина витрат виконавчого провадження, у зв`язку з цим, відповідач повинен був врахувати ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08.06.2023 у справі №442/3307/23 при прийнятті оскарженої постанови, а отже, постанова відповідача про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження № 71752405 від 03.07.2023 є протиправною, а тому підлягає скасуванню.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Білецький І.М. оскаржив таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 20.12.2024. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати судове рішення Господарського суду Львівської області від 13.11.2024 у справі №914/3681/23(380/16187/23) та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що ухвала Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12.06.2023 у справі № 442/3307/23, на яку посилався позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, на момент прийняття оскаржуваної постанови не набрала законної сили, оскільки була оскаржена в апеляційному порядку. Таким чином, відповідач не мав жодних перешкод для прийняття оскарженої постанови від 03.07.2023.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2024 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Матущак О.І.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 б/н від 19.12.2024 (вх. №01-05/3680/24 від 20.12.2024) на судове рішення Господарського суду Львівської області від 13.11.2024 у справі №914/3681/23(380/16187/23).

Ухвалою суду від 14.01.2025 призначено справу на 25.02.2025.

В судовому засіданні 25.02.2025 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній. Представник позивача заперечив щодо доводі апеляційної скарги.

У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, і визначеними відповідно до них правовідносинами, вбачається, що:

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича від 08.05.2023 відкрито виконавче провадження № 71752405 з примусового виконання виконавчого листа Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області № 2-2465-2006, виданого 23.01.2023. Боржником у ВП № 71752405 є позивач.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08.06.2023 у справі № 442/3307/23 скаргу ПАТ НПК-Галичина на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження задоволено: визнано дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження № 71752405 від 08.05.2023 неправомірними та скасовано вказану постанову.

Згідно з довідкою, сформованою у підсистемі ЄСІТС Електронний суд, ухвала Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08.06.2023 у справі № 442/3307/23 набрала законної сили 23.06.2023.

14.06.2023 у ВП № 71752405 відповідач прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. В обґрунтування вказаної постанови зазначено, що в ході примусового виконання 15.05.2023, 17.05.2023, 18.05.2023 на депозитний рахунок приватного виконавця надійшли кошти, стягнуті (з ПАТ НПК-Галичина) згідно з виконавчим документом. Стягувачу тричі скеровувались вимоги про надання реквізитів для перерахування коштів. Станом на 14.06.2023 стягувач не виконав вимоги приватного виконавця та був попереджений, що у випадку невиконання вимоги приватного виконавця буде винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

20.06.2023 у ВП № 71752405 відповідач прийняв постанову про скасування процесуального документу, якою скасовано документ "Постанова про повернення виконавчого документа стягувачу" від 14.06.2023, а також прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження № 71752405 у зв`язку із надходженням на адресу приватного виконавця ухвали Дрогобицького районного суду Львівської області від 12.06.2023 р. про повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду.

30.06.2023 представник позивача подав відповідачу заяву (вих. №11-ВП/АО31 від 30.06.2023р.) про повернення всіх стягнутих коштів у ВП № 71752405.

Відповідач 03.07.2023 прийняв постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (надалі оскаржувана постанова). Приймаючи оскаржувану постанову відповідач зазначив, що ним в ході примусового виконання понесено додаткових витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 13348,80 грн., з яких 2070,00грн витрати на відправку поштової кореспонденції, 11278,80грн витрати понесені в ході проведення опису майна боржника, що знаходиться у м. Трускавець Львівської області та м. Рибаківка Миколаївської області. Враховуючи викладене, керуючись статтею 42 Закону України Про виконавче провадження та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, відповідач постановив визначити для позивача розмір додаткових витрат виконавчого провадження у загальній сумі 13348,80 грн.

При перегляді рішення господарського суду колегія суддів Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ст. 129-1 Конституції України).

Виконання судових рішень у господарських справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зазначав про те, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах «Півень проти України» від» 29.06.2004, «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997).

У рішеннях від 06.09.2007 у справі «Моргуненко проти України» та від 27.11.2008 у справі «Крутько проти України ЄСПЛ виснував, що провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою та другою стадіями одного провадження. Виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених вказаним Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Як передбачено частиною першою ст. 4 вищенаведеного закону діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 5) обов`язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Державний виконавець повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність (частина друга статті 4 Закону України №1403-VIII).

Пункт 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII передбачає, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і вказаним Законом.

Відповідно до статті 42 Закону України Про виконавче провадження кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 згаданого Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України. Міністерство юстиції України наказом від 02.04.2012№ 512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802) затвердило Інструкцію з організації примусового виконання рішень, котра містить розділ VI Фінансування виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження. Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.

Таким чином, як вбачається з наведених положень законів, стягнення будь-яких витрат виконавчого провадження можливе лише після відкриття відповідного виконавчого провадження.

Згідно із матеріалами справи, 08.06.2023 Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у справі № 442/3307/23 прийняв ухвалу, якою визнав протиправними дії відповідача при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження та скасував постанову останнього про відкриття виконавчого провадження.

Однак, скаржник обґрунтовує свою апеляційну скаргу тим, що на момент прийняття оскарженої постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження № 71752405 від 03 липня 2023 року, ухвала Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08.06.2023 у справі № 442/3307/23 не набрала законної сили, у зв`язку з її оскарженням до Львівського апеляційного суду. Ухвалою від 13.07.2023 Львівський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження у справі № 442/3307/23.

Статтею 447-1 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до частини першої статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 450 ЦПК України, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються. До участі у справі як заінтересована особа залучається інша сторона виконавчого провадження, оскільки судовим рішенням може бути вирішено питання про її права чи інтереси.

Близьких за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 09 лютого 2022 року у справі № 569/18319/20 (провадження № 61-13694св21) та від 20 липня 2022 року у справі № 213/3685/20 (провадження № 61-2074св22).

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями) (стаття 261 ЦПК України).

Тлумачення статті 261 ЦПК України з урахуванням принципу розумності та «методу чесного читання» свідчить, що у частині першій статті 261 ЦПК України передбачено загальне правило для всіх судових рішень, які постановлюються у формі ухвали. Ухвала суду набирає законної сили за правилами, передбаченим для рішення суду (стаття 273 ЦПК України), тільки в тому випадку, коли для конкретного виду ухвал це прямо передбачено процесуальним законом (статті 460, 479, 480, 487 ЦПК України).

Можливість апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції при цьому значення не має і на момент набрання нею законної сили не впливає. Ухвала суду за результатами розгляду скарги на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, набирає законної сили за правилами статті 261 ЦПК України. Нормами розділу VІ ЦПК України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» не встановлено іншого порядку набрання законної сили ухвалами, які постановляються за результатом розгляду скарги на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Подібні висновки щодо строку і порядку набрання ухвалами законної сили наведені також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 квітня 2019 року у справі № 910/6543/18 та від 30 березня 2020 року у справі № 910/6543/18, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року у справі № 580/3356/20 (адміністративне провадження № К/9901/31235/20) та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 12 січня 2023 року у справі № 761/13085/14-ц (провадження № 61-6496св21) та від 30 січня 2023 року у справі № 501/3311/21 (провадження № 61-9509св22).

Отже, ухвала Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08.06.2023 у справі №442/3307/23 набрала законної сили негайно після її проголошення судом, тобто 08.06.2023. При цьому, факт оскарження такої ухвали в апеляційному порядку процесуальний закон не ставить у залежність від факту набрання нею законної сили, а тому, у зв`язку із скасуванням вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження № 71752405 у судовому порядку, відпали правові підстави для стягнення з ПАТ НПК-Галичина витрат виконавчого провадження.

Підсумовуючи вище викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач повинен був врахувати ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08.06.2023 у справі №442/3307/23 при прийнятті оскарженої постанови, а отже постанова відповідача про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження № 71752405 від 03.07.2023 є протиправною, а тому підлягає скасуванню.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 13.11.2024 у справі №914/3681/23(380/16187/23) ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстави для його скасування відсутні, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути достатньою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 19.12.2024 (вх. №01-05/3680/24 від 20.12.2024) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 13.11.2024 у справі №914/3681/23(380/16187/23) - залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 27.02.2025.

Головуючий суддяПанова І.Ю.,

СуддяЗварич О.В.,

Матущак О.І.