Постанова

від 27.01.2025 по справі 914/3681/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року

м. Київ

Справа № 914/3681/23(442/3307/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В. Г. - головуючого, Картере В. І., Огородніка К. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 914/3681/23 (442/3307/23)

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс-Галичина" на дії приватного виконавця та скасування постанови

у межах справи № 914/3681/23

за заявою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

до Публічного акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс-Галичина"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи

1. ПАТ "Нафтопереробний комплекс-Галичина" (далі - ПАТ "НПК-Галичина") звернулося до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. (далі - приватний виконавець Білецький І. М.) щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання арбітражного рішення міжнародного арбітражного центру Австрійської федеральної економічної палати від 15.09.2004.

2. 19.06.2024 Господарський суд Львівської області постановив ухвалу у справі № 914/3681/23(442/3307/23) про задоволення скарги ПАТ "НПК "Галичина"; визнав незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. та скасував постанову про відкриття виконавчого провадження від 08.05.2023 № 71752405.

3. 17.10.2024 Західний апеляційний господарський суд прийняв постанову, якою скасував ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.06.2024 та відмовив у задоволенні скарги ПАТ "НПК-Галичина" на дії приватного виконавця.

4. ПАТ "НПК-Галичина" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.06.2024.

5. У відзиві приватний виконавець Білецький І. М. просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.

6. У відзиві також був наведений попередній орієнтовний розрахунок судових витрат на суму 40 000,00 грн, які приватний виконавець Білецький І. М. очікував понести у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції.

7. 13.01.2025 Верховний Суд прийняв постанову про залишення касаційної скарги ПАТ "НПК-Галичина" без задоволення, а постанови Західного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 у справі № 914/3681/23 (442/3307/23) без змін.

8. 14.01.2025 до Верховного Суду надійшла заява приватного виконавця Білецького І. М. про ухвалення додаткового судового рішення у цій справі, в якій заявник просить стягнути на свою користь з ПАТ "НПК-Галичина" 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

9. 16.01.2025 ухвалою Верховний Суд прийняв до розгляду заяву приватного виконавця Білецького І. М. у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

10. Розглянувши заяву приватного виконавця Білецького І. М., суд вважає, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.

11. Згідно з частиною першою статті 244 ГПК України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

12. Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

13. За змістом частини першої та третьої статті 123 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

14. Відповідно до частин першої та абзацу першого частини другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

15. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

16. Отже, право сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, відшкодувати понесені нею судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу адвоката, передбачене зазначеними нормами закону.

17. Згідно з частиною четвертою статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

18. У постанові від 18.12.2024 у справі № 921/357/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відшкодування судових витрат має відбуватись на будь-якій стадії судового провадження, зокрема і на стадії судового контролю за виконанням судових рішень. На підставі аналізу статей 339, 343, 344 ГПК України Велика Палата Верховного Суду виснувала, що приватний виконавець як суб`єкт, чиї дії можуть бути предметом оскарження, має право на відшкодування судових витрат, понесених ним під час здійснення судом відповідного судового провадження, на загальних підставах.

19. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

20. Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

21. Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

22. За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

23. Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

24. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

25. Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

26. Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

27. За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

28. Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

29. Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у Главі 63 ЦК України. Зокрема, стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

30. Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

31. Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

32. Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України;

(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

33. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

34. У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

35. Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19, від 16.02.2023 у справі № 911/1779/21, від 16.01.2025 у справі № 921/112/24.

36. Відповідно до частини п`ятої статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

37. Водночас за приписами частини шостої статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

38. Отже, процесуальне законодавство надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у разі незгоди із розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.

39. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначено, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

40. На підтвердження обставин понесення приватним виконавцем витрат на професійну правничу допомогу у цій справі в суді касаційної інстанції та розміру цих витрат суду надано договір про надання правової допомоги (професійної правничої допомоги) від 30.12.2024 № 114П, укладеного між приватним виконавцем Білецьким І. М. (клієнт) та адвокатом Кусим А. В.

41. Згідно з пунктом 1.1 цього договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, щодо справи за скаргою ПАТ "НПК-Галичина" на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. та скасування постанови приватного виконавця від 08.05.2023 про відкриття виконавчого провадження № 71752405.

42. За надання правової допомоги згідно з цим договором клієнт оплачує адвокату гонорар шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок адвоката на протязі 5-ти днів з моменту отримання клієнтом рахунку. Вартість надання правової допомоги в межах надання правової допомоги у Верховному Суді у справі, визначеній в пункті 1.1. цього договору становить 40 000,00 грн, що сплачуються протягом п`яти днів з моменту отримання клієнтом рахунку.

43. Отже, у договорі від 30.12.2024 № 114П його сторони передбачили фіксований розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги у Верховному Суді.

44. Як вбачається із матеріалів справи, представництво інтересів приватного виконавця Білецького І. М. у Верховному Суду у цій справі здійснював адвокат Кусий А. В., який від імені свого довірителя підписав та подав відзив на касаційну скаргу ПАТ "НПК-Галичина". Адвокат на підтвердження своїх повноважень до відзиву долучив ордер про надання правничої допомоги від 30.12.2024 серії ВС № 1335380, виданий на підставі договору від 30.12.2024 № 114П.

45. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає доведеними обставини надання адвокатом Кусим А. В. приватному виконавцю професійної правничої допомоги у цій справі у суді касаційної інстанції у розмірі 40 000,00 грн.

46. Водночас у частині п`ятій статті 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

47. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

48. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

49. Зокрема, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/164/21 (провадження № 12-14гс22).

50. Ураховуючи, що за результатами касаційного перегляду справи Верховний Суд постановою від 13.01.2025 касаційну скаргу ПАТ "НПК-Галичина" залишив без задоволення, дослідивши заяву приватного виконавця Білецького І. М. про ухвалення додаткового рішення, додані до заяви документи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що розмір заявлених витрат на правничу (правову) допомогу у сумі 40 000,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних, неспівмірні зі складністю справи і необхідним обсягом правничих послуг, отже, їх розмір є необґрунтованим.

51. Разом з тим, надаючи правову оцінку співмірності суми витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, проаналізувавши обсяг наданих послуг, виходячи з наведених вище критеріїв їх оцінки та керуючись статтями 126, 129 ГПК України, колегія суддів вважає, що витрати приватного виконавця Білецького І. М. на професійну правничу допомогу, пов`язані з касаційним переглядом цієї справи, підлягають розподілу у сумі 15 000,00 грн.

Керуючись статтями 126, 129, 234, 235, 244, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс-Галичина" (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Бориславська, буд. 82; код ЄДРПОУ 00152388) на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича (79013, м. Львів, вул. Грабовського 11, офіс 104; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 15 000,00 (п`ятнадцять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції.

Доручити Господарському суду Львівської області видати наказ на виконання додаткової постанови.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Картере

К. Огороднік