Постанова

від 26.02.2025 по справі 906/13/25

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року Справа № 906/13/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Черначук А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області на ухвалу Господарського суду Житомирської області у справі № 906/13/25 від 7 січня 2025 року (суддя Нестурчук С.С.)

час та місце постановлення ухвали: 7 січня 2025 року; м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65;

за позовом керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області

в інтересах держави в особі Ружинської селищної ради

до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Фермерського господарства «Всьому свій час», Приватного підприємства «Відродження»

про витребування земельних ділянок

за участю представників сторін:

від Органу прокуратури - Гіліс І.В.;

від Відповідача 2 - Спесивцев В.В.;

від Позивача, Відповідача 1, Відповідача 3, Відповідача 4, Відповідача 5, Відповідача 6 - не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області (надалі Прокурор) в інтересах держави в особі Ружинської селищної ради (надалі Позивач) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовними вимогами до ОСОБА_1 (надалі Відповідач 1), ОСОБА_2 (надалі Відповідач 2), ОСОБА_3 (надалі Відповідач 3), ОСОБА_4 (надалі Відповідач 4), ОСОБА_5 (надалі Відповідач 5), Фермерського господарства «Всьому свій час» (надалі Відповідач 6), Приватного підприємства «Відродження» (надалі Відповідач 7) про витребування земельних ділянок з приватної власності та з оренди.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в порушення порядку, визначеного статтями 32, 116, 118 Земельного кодексу України, статтею 13 Закону України Про фермерське господарство, фізичні особи, які стали членами Фермерського господарства «Дека» після його створення отримали безоплатно у власність земельні ділянки комунальної власності, які знаходились на праві постійного користування у вказаного фермерського господарства (наразі перебуває в процесі припинення). В подальшому земельні ділянки були передані Відповідачем 1, Відповідачем 2, Відповідачем 3, Відповідачем 4, Відповідачем 5 в оренду Відповідача 6 та Відповідача 7.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 7 січня 2025 року в справі № 906/13/25 відмовлено у відкритті провадження у справі. Роз`яснено, що справа відноситься до юрисдикції загального суду.

Приймаючи дану ухвалу, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на землю, реєстрації або обліку прав на землю, яка (права на яку) є предметом спору, сторонами яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, розглядаються в порядку господарського судочинства, а інші - за правилами цивільного судочинства. Оскільки у заявленому позові сторонами є фізичні особи, які не є підприємцями, ця справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Суд при цьому вважав посилання Прокурора на постанову Великої Палати Верховного Суду від 5 жовтня 2022 року в справі №922/1830/19 не релевантним, оскільки позов, з яким звернувся Прокурор до господарського суду, не стосується користування землями фермерського господарства.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, Прокурор звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій з підстав, висвітлених в ній, просив ухвалу місцевого господарського суду скасувати та направити справу для продовження розгляду її по суті.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу Прокурор, зокрема, виходив з того, що рішенням засновника ФГ «Дека В» №1 від 17 травня 2021 року надано згоду на розпаювання між членами господарства земельних ділянок сільськогосподарського призначення за кадастровими номерами 1825255100:08:000:0059, 1825255100:08:000:0060, що перебувають в постійному користуванні фермерського господарства, в розмірі земельної частки (паю), що відповідає розміру земельної частки (паю) на території Позивача Ружинського району Житомирської області. Констатує, що рішенням сесії Позивача №416 від 9 вересня 2021 року надано дозвіл членам ФГ «Дека В» Відповідачу 1, Відповідачу 2, Відповідачу 3, Відповідачу 4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в розмірі та по вартості рівну середній земельній ділянці (паю), площею 2,87 Га в умовних кадастрових гектарах на території Позивача Бердичівського (Ружинського) району Житомирської області, для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка знаходиться у постійному користуванні Деки Володимира Івановича на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 31 серпня1994 року, серія ЖТ05-23№000005, кадастровий номер 1825255100:08:000:005.

Згідно відомостей, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вбачається, що на підставі рішення сесії Позивача №613, зареєстровано право власності за Відповідачем 1, Відповідачем 2, Відповідачем 3, Відповідачем 4, Відповідачем 5 на вищевказані земельні ділянки сільськогосподарського призначення, та що, 17 січня 2022 року зареєстровано за Відповідачем 6 право оренди на земельні ділянка за кадастровими номерами 1825255100:08:000:0079, 1825255100:08:000:0078, 1825255100:08:000:0080, 1825255100:08:000:0082, 1825255100:08:000:0085 на підставі договорів оренди від 12 січня 2022 року, укладених між фермерським господарством та власниками земельних ділянок. Строк дії договору - 7 років.

Констатує, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена у пункті 6.67 Постанови від 5 жовтня 2022 року по справі № 922/1830/19, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики зазначено, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Скаржник зазначає, що при винисенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не враховано, що у спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа), адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб - підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання.

На переконання Прокурора, що вказаний спір стосується законності передачі у власність громадянам земель комунальної власності, наданих у користування Фермерському господарству «Дека В», з огляду на що Прокурор вважає, що справа підсудна Господарському суду Житомирської області. При цьому вважає, що аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 1 березня 2023 року по справі № 747/319/21 -ц.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження в справі № 906/13/25 за апеляційною скаргою Прокурора. Запропоновано сторонам надати відзив на апеляційну скаргу Прокурора, сторонам письмові пояснення.

Через підсистему «Електронний суд» Північно-західного апеляційного господарського суду 7 лютого 2025 року від Відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу Прокурора, в котрому Відповідач 2 просив залишити ухвалу місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначивши, що посилаючить на позицію, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 жовтня 2022 року в справі №922/1830/19 Прокурор не врахував те, що предметом розгляду даної справи є визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагенства у Харківській області від 16 вересня 2014 року № 2215-СГ «Про надання в оренду земельних ділянок» відповідачу, а також визнання недійсним договору оренди землі від 29 грудня 2014 року, укладеного між ГУ Держземагенства у Харківській області та відповідачем.

При цьому відповідач 2 вказує, що Велика Палата Верховного Суду в якості критерію при визначенні юрисдикції зважала на те, що із заявами про надання земельної ділянки повторно звертається фізична особа, підстави ототожнювати яку з фермерським господарством, яке було раніше створене цією фізичною особою, чи з фермерським господарством, створеним після отримання повторно земельної ділянки для ведення фермерського господарства на його переконання, відсутні. Зауважує, що у кожній окремій справі юрисдикція спору ставиться у залежність від обставин справи, які не є визначальними ані з точки зору суб`єктного складу спору, ані з точки зору змісту правовідносин.

Відповідач 2 вказав, що предмети та підстави позовних вимог у справах №922/1830/19 та №906/13/25 не є тотожними та подібними, оскільки обставини які висвітлені у справі №922/1830/19 стосуються правомірності надання в оренду земельних ділянок фізичній особі для ведення фермерського господарства з подальшим укладенням договору оренди землі та реєстрації іншого речового права, в тому числі права суборенди. Тобто на момент звернення Позивача до суду, вказані земельні ділянки з позиції Відповідача 2 знаходились у комунальній формі власності, а спір виникає саме щодо користування такими земельними діляками незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство. Вважає, що у даній справі підставою позовних вимог є саме витребування земельних ділянок з приватної власності громадян, які надані їм за рішенням органу місцевого самоврядування у власність, а тому, приналежність вказаних земельних ділянок раніше до земель фермерського господарства не змінює їх правовий статус на момент подання позову прокурором.

Відповідач 2 у відзиві також вказав, що якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору. Констатує, що до таких висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 16 вересня 2024 року по справі № 445/1090/20, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 442/7672/19.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 січня 2025 року, проведення підготовчих дій завершено, призначено справу №906/13/25 до розгляду на 26 лютого 2025 року об 14:40 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24 лютого 2025 року клопотання представника Відповідача 2 задоволено, забезпечено представнику Відповідачу 2 участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду на 26 лютого 2025 року о 14:40 год..

В судове засідання від 26 лютого 2025 року представники Позивача та Відповідача 1, Відповідача 3, Відповідача 4, Відповідача 5, Відповідача 6 не з`явилися.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 ГПК України, що вказує на те, що ухвалою суду від 17 січня 2025 року явка сторін обов`язковою не визнавалась.

Разом з тим суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначено статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, що по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З огляду на все вищевказане, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників Позивача та Відповідача 1, Відповідача 3, Відповідача 4, Відповідача 5, Відповідача 6, оскільки останні не скористались своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України. Тому, колегія апеляційного господарського суду вбачає за можливим розглядати дану апеляційну скаргу без участі представників Позивача та Відповідача 1, Відповідача 3, Відповідача 4, Відповідача 5, Відповідача 6, за наявними в матеріалах справи доказами.

В судовому засіданні від 26 лютого 2025 року, Прокурор підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, та з підстав, висвітлених в ній, просить суд її задоволити, оскаржувану ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду, зазначивши, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена у пункті 6.67 постанови від 5 жовтня 2022 року по справі № 922/1830/19, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики зазначено, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство. Прокурор вказав, що у спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу, адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб - підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання. Враховуючи, що вказаний спір стосується законності передачі у власність громадянам земель комунальної власності, наданих у користування Фермерському господарству «Дека В», Прокурор вказав, що справа підсудна Господарському суду Житомирської області.

В судовому засіданні від 26 лютого 2025 року, представник Відповідача 2 просив залишити ухвалу місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник вказав, що посилаючить на позицію, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 жовтня 2022 року в справі №922/1830/19 Позивач не врахував те, що предметом розгляду даної справи є визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагенства у Харківській області від 16 вересня 2014 року № 2215-СГ «Про надання в оренду земельних ділянок» Відповідачу, а також визнання недійсним договору оренди землі від 29 грудня 2014 року. Представник Відповідача 2 зазначив, що якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору, до таких висновків дійшов Верховний Суд у своїй Постанові від 16 вересня 2024 року по справі № 445/1090/20.

Заслухавши пояснення Прокурора, представника Відповідача 2, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу та пояснень стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, Північно західного апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржувану ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду по суті.

При цьому, апеляційний господарський суд виходив з наступного.

Прокурор в інтересах держави в особі Позивача звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовними вимогами до Відповідач 1, Відповідач 2, Відповідач 3, Відповідач 4, Відповідач 5, Відповідач 6, Відповідач 7 про витребування земельних ділянок з приватної власності та з оренди. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в порушення порядку, визначеного статтями 32, 116, 118 Земельного кодексу України, статтею 13 Закону України Про фермерське господарство, фізичні особи, які стали членами Фермерського господарства «Дека» після його створення отримали безоплатно у власність земельні ділянки комунальної власності, які знаходились на праві постійного користування у вказаного фермерського господарства. В подальшому земельні ділянки були передані Відповідачем 1, Відповідачем 2, Відповідачем 3, Відповідачем 4, Відповідачем 5 в оренду Відповідача 6 та Відповідача 7.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 7 січня 2025 року в справі № 906/13/25 відмовлено у відкритті провадження у справі. Роз`яснено, що справа відноситься до юрисдикції загального суду.

При цьому, позиція суду першої інстанції та представника Відповідача 2 зводиться до того, що оскільки у заявленому позові сторонами є фізичні особи, які не є підприємцями, ця справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Посилання ж Прокурора на постанову Великої Палати Верховного Суду від 5 жовтня 2022 року в справі №922/1830/19 суд вважав не є релевантним, оскільки позов, з яким звернувся Прокурор до господарського суду, не стосується користування землями фермерського господарства.

Разом з цим, Відповідач 2 зауважує, що з огляду на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року в справі №633/408/18, на яку Прокурор посилається в обгрунтування позовних вимог, вбачається, що вказана справа з подібними спірними правовідносинами та суб`єктним складом учасників, як і у заявленому Прокурором позові, розглядалася за правилами цивільного судочинства.

При цьому, колегія суддів досліджуючи численну практику Верховного Суду з аналогічних правовідносин, матеріально-правовим обгрунтування, підставами позовних вимог, а саме: витребування земельної ділянки, яке обгрунтоване порушенням порядку отримання земельної ділянки, визначеного статтями 32, 116, 118 Земельного кодексу України та статтею 13 Закону України Про фермерське господарство, яке полягає в отримання фізичними особами, які стали членами Фермерського господарства «Дека» після його створення, безоплатно у власність земельні ділянки комунальної власності, які знаходились на праві постійного користування у вказаного фермерського господарства, зазначає наступне.

Так, відповідно до норм статтей 2, 4 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності та інших справ як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб - підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання, відповідно до статті 20 ГПК України, норми якої визначають особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів.

У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа).

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі №922/1830/19 зазначила, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Згідно з нормами частини першої, пункту 1 частини другої статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду, як постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду забезпечує, зокрема, у визначених законом випадках здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 лютого 2023 року у справі №917/1701/23, від 12 вересня 2023 року у справі №556/889/22, від 28 лютого 2024 року у справі №182/8900/19.

Такі правові висновки Верховного Суду повинні бути враховані відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", частини 4 статті 236 ГПК України.

У даній справі рішенням Позивача від 9 вересня 2021 року за №416 вирішено надати дозвіл для Відповідача 1, Відповідача 2, Відповідача 3, Відповідача 4, Відповідача 5 саме для ведення фермерського господарства (а.с. 43-45) а не для здійснення будь-якої іншої господарської діяльності. Відтак, результатом реалізації даного рішення було саме надання таких земельних ділянок для ведення фермерського господарства. При цьому, про характер правовідносин пов`язаний саме із користуванням землями фермерського господарства, свідчить і порядок отримання спірних земельних ділянок Відповідачами. Оскільки витребувані земельні ділянки отримані саме на безоплатній основі без проведення аукціону чи процедури приватизації вказаних земельних ділянок, яка лежить поза межами безоплатного отримання земельних ділянок, з огляду на особливості спірних земельних ділянок, а передбачає загальний порядок отримання земельної ділянки. При цьому колегі суду звертає увагу і на те, що в даному випадку не було дотримано й загального порядку безоплатної передачі земельних ділянок, передбаченої статтею 118 Земельного кодексу України, враховуючи при цьому вид земельної ділянки землі фермерського господарства, корі були отримані ОСОБА_6 31 серпня 1994 року на підставі Державного акту на право постійного користування саме для ведення фермерського господарства.

Таким чином, спірні правовідносини, з огляду на докази, доучені до матеріалів справи стосуються приватизації майна, а саме безоплатної приватизації земельної ділянки громадянином, який є членом фермерського господарства.

Згідно із Витягами з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, витребувані земельні ділянки мають цільове призначення: для ведення фермерського господарства (а.с. 75-96).

Окрім того, як вбачається з інформаційної довідки №405159444 від 25 листопада 2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, - за Відповідачем 1, Відповідачем 2, Відповідачем 3, Відповідачем 4, Відповідачем 5 зареєстровано право власності на спірні земельні ділянки саме для ведення фермерського господарства (а.с. 99-104).

Враховуючи, що земельна ділянка надавалася в користування ОСОБА_7 для ведення фермерського господарства, тобто для використання у підприємницькій діяльності, то за своїм змістом правовідносини, що склалися між сторонами у цій справі, притаманні саме господарській діяльності яка пов`язана із створенням та веденням фермерського господарства. Сам по собі факт того, що земельна ділянка надана у власність фізичній особі для ведення фермерського господарства та зміна цією особою в подальшому порядку використання та цільового призначення отриманих земельних ділянок в супереч вимогам земельного законодавства (в тому числі й численних позиції Верховного Суду щодо відсутності прав у членів фермерського господарств на отримання земельних ділянок, які надані засновнику такого господарства з метою створення та ведення фермерського господарства) не може бути єдиним та визначальним критерієм для віднесення цієї справи до юрисдикції цивільних судів.

А відтак, у справі № 906/13/25 виник спір між Прокурором, який пред`явив позов в інтересах держави в особі Позивача, яка реалізує політику у сфері земельних відносин, та фізичними особами з приводу отримання у власність земельної ділянки для створення і ведення фермерського господарства, тому вона підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Висновок суду першої інстанції про належність даного спору до підвідомчості цивільних судів ґрунтується виключно на суб`єктному складі учасників справи, без врахування змісту правовідносин, а відтак є помилковими та не відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 5 жовтня 2022 року у справі №922/1830/19 (саме для вирішення правової визначенності щодо підсудності справ пов`язаних із землями фермерського господарства в тому числі й за участю фізичних осіб).

В той же час, щодо покликання місцевого господарського суду в оскаржуваній ухвалі як на підставу відмови у відкриття провадження на позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 5 жовтня 2022 року в справі №922/1830/19, то колегія суду звертає увагу на наступне.

Наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду в справі №922/1830/19 була необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду в справі №817/1911/17 (провадження № К/9901/61297/18), в якій висловлений Касаційним адміністративним судом у справі № 817/1911/17 підхід, що де-факто встановлює заборону на приватизацію землі фермерського господарства, наданої йому у користування. Вказано, що це може призвести до анулювання прав членів фермерського господарства, передбачених у статті 32 Земельного кодексу України та статті 13 Закону України «Про фермерське господарство». Окрім того, в зазначеній постанові суду закладається суперечність між цими статтями та пунктом "а" частини першої статті 121 Земельного кодексу України. Адже, з одного боку, кожен громадянин (безвідносно до того чи є він членом фермерського господарства) має право на безоплатну передачу йому земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства (тобто будь-якої ділянки) - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство (пункт а) частини першої статті 121 Земельного кодексу України), а з іншого боку, така ж особа, яка є членом фермерського господарства, не має права на приватизацію земельної ділянки, що перебуває у користуванні фермерського господарства і на якій вона працює.

Відтак, будь яких питань щодо юрисдикції та розгляду справи за правилами цивільного чи господарського судочинства в даній справі не здійснювалося, що вказує на помилковість доводів місцевого господарського суду та Відповідача 2.

Окрім того, щодо покликання Відповідача 2 на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року по справі № 442/7672/19, та постанову від 16 вересня 2024 року по справі №3445/1090/20 то колегія суду вважає їх не релевантними до даних правовідносин, оскільки дані відносини мають як зовсім інший склад їх учасників так і зовсім інший предмет та підставу позовних вимог та вид спірних земельних ділянок, а саме в даних справах відсутні землі саме фермерського господарства та ці справи стосуються зобов`язання міської ради вирішення питання про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки між будинками, цільове призначення якої - для ведення садівництва/особистого селянського господарства (що має відмінність).

В той же час, колегією суддів враховується, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по cправі № 918/122/24 в постанові від 29 січня 2025 року за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_8 на постанову Північно західного апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2024 року (колегія суддів у складі: Філіпова Т.Л. головуючий, Василишин А.Р., Бучинська Г.Б.) та рішення Господарського суду Рівненської області від 15 квітня 2024 року (за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Здолбунівської міської ради Рівненського району до ОСОБА_8 та Товариства з обмеженою відповідальністю ?Акріс Агро Груп? про витребування земельної ділянки) закрив касаційне провадження.

При цьому у касаційній скарзі, Відповідач 1 просив скасувати вказані судові рішення, закрити провадження у справі та залишити позовну заяву без розгляду із покликанням при цьому на постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18, від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18, які стали підставою для винесення оскаржуваного судового рішення та на які покликається представник Відповідача 2.

Окрім того, колегія суду вважає нерелевантною до даних правовідносин і постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28 квітня 2023 року в справі № 915/390/22 (предмет позову в. о. керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Березнегуватської селищної ради Баштанського району Миколаївської області витребування на користь органу місцевого самоврядування земельної ділянки від Фермерського господарства "Орбіта", яке її орендарем на підставі укладеного з ОСОБА_9 (третьою особою-2) договору оренди землі від 27.01.2021), оскільки як вбачається з встановлених судами обставин справи, власником земельної ділянки, про витребування якої прокурором заявлено позов, є фізична особа ( ОСОБА_9 ), а земельну ділянку йому надано у власність для ведення особистого селянського господарства. В даній ж справі земельну ділянку надано Відповідачам для ведення фермерського господарства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 лютого 2023 року у справі №917/1701/23, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2023 року у справі №556/889/22, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2024 року у справі №182/8900/19, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2023 року у справі №274/1477/20, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року у справі №622/1363/19, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 травня 2024 року у справі №495/6097/20, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2024 року у справі №128/789/17.

Поряд з тим апеляційний господарський суд констатує відсутність в даний час практики Верховного Суду з цього приводу адже в деяких аналогічних справах Верховний Суд в проміжок останнього року приймає і протилежні судові рішення, визначаючи, що справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства (№918/132/24, №918/122/24), по суті не зважаючи на позицію ВПВС наведену в цій постанові та враховану колегією при прийнятті даної постанови. Дане ж призводить до того, що в однакових справах, які однаково вирішені судом на рівні ВС застосовується як скасування так і позиція щодо правильності вирішення судом нижчої інстанції, як господарської спарви.

Також колегією апеляційного господарського суду враховується те, що правовою підставою позовних вимог Прокурора є порушення статтей 32, 116, 118 Земельного кодексу України та статті 13 Закону України "Про фермерські господарства", якими передбачено право членів фермерських господарств на приватизацію земельних ділянок із тих, що були раніше надані їм у користування для ведення фермерського господарства.

Отже, спір між сторонами виник щодо правомірності/неправомірності здійснення Відповідачами 1-5 приватизації відповідних земельних ділянок в обраний ними спосіб (саме як членами фермерського господарства) та з метою ведення фермерського господарства.

Таким чином, правовідносини у справі стосуються приватизації майна, а саме безоплатному одержанні у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства. Водночас, справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду, у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, підлягають розгляду господарськими судами.

Отже, з дослідженого судом встановлено, що спір у даній справі стосується надання земельних ділянок саме для ведення фермерського господарства та щодо приватизації земельних ділянок громадянами як членами фермерських господарств, а тому має вирішуватися господарським судом у відповідності до послідовної практики Верховного Суду та статті 20 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, з огляду на відсутність єдиної та сталої правової позиції, в частині того, які суди розглядають даний спір (що описано вище в даній справі) щодо правомірності/неправомірності приватизації земельних ділянок в обраний відповідачами спосіб (саме як членами фермерського господарства) та з метою ведення фермерського господарства, враховуючи характер спірних правовідносин, підставу та предмет позову діючи з призми правової позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеної в постанові від 5 жовтня 2022 року у справі №922/1830/19 (в якій і вирішувалося питання щодо підсудності спорів пов`язаних із землями фермерського господарства), колегія суддів доходить висновку, що дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За змістом частини 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкриття провадження у справі така справа передається на розгляд суду першої інстанції.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на доказах, долучених до матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Прокурора підлягає задоволенню, та скасовує ухвалу суду першої інстанції в справі № 906/13/25 від 7 січня 2025 року та віддповідно направляє справу № 906/13/25 до Господарського суду Житомирської області для продовження її розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області на ухвалу Господарського суду Житомирської області у справі № 906/13/25 від 7 січня 2025 року - задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Житомирської області у справі № 906/13/25 від 7 січня 2025 року - скасувати.

3. Справу № 906/13/25 направити до Господарського суду Житомирської області для продовження її розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

6. Справу №906/13/25 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови виготовлено 28 лютого 2025 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.