Постанова

від 18.02.2025 по справі 922/4391/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 року м. Харків Справа № 922/4391/23 (922/2216/24)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Здоровко Л.М.

за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М.

за участю представників:

арбітражний керуючий - Рудоконога В.М. - діє на підставі ухвали ГСХО від 13.11.2024 та свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №1998

ТОВ "Техбуд-7" - Бородіна Є.А., ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ №1240111 від 13.08.20241

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" (вх.№2938 Х/2)

на рішення Господарського суду Харківської області від 16.10.2024 (повний текст складено 06.11.2024, суддя Кононова О.В.) у справі № 922/4391/23 (922/2216/24)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техбуд-7", м. Харків,

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожно-будівельна компанія Профіт", м.Харків,

2. Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради м. Харків,

про стягнення коштів,

та за зустрічним позовом розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожно-будівельна компанія Профіт" арбітражного керуючого Попадюка І.В., м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техбуд-7", м. Харків,

за участю 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, м. Харків,

про визнання недійсним правочину,

що розглядаються в межах провадження у справі № 922/4391/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожно-будівельна компанія Профіт",

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.11.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельна компанія Профіт".

Визнано розмір вимог ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" в сумі 99 757 140,00 грн (99 520 000,00 грн основний борг, 150 000,00 грн судові витрати у справі № 922/3558/23, 26 840,00 судовий збір за звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у даній справі та 60 300,00 грн витрат пов`язаних із розглядом цієї справи (авансовий платіж згідно ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства).

Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо Будівельна компанія Профіт" код ЄДРПОУ 41442772.

Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Попадюка Ігоря Васильовича.

Здійснено офіційне оприлюднення на офіційному веб-порталі судової влади України про відкриття справи про банкрутство боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо Будівельна компанія Профіт" код ЄДРПОУ 41442772.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.06.2024 (попереднє засідання) визнано наступний розмір грошових вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" в загальній сумі 265521264,16 грн.;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Східбудпостач" до боржника в загальному розмірі 1834482,95грн.;

- Комунального підрядного підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "Шляхрембуд" в загальному розмірі 268498,00грн;

- Головного управління ДПС, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України в загальному розмірі 6674,00грн.;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг+" до боржника в загальному розмірі 231 388 637,90 грн.

27.06.2024 до Господарського суду Харківської області в межах справи про банкрутство від Товариства з обмеженою відповідальністю "Техбуд-7" надійшла позовна заява (вх. № 2216) до 1. ТОВ "Дорожньо Будівельна компанія Профіт" та 2. Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, в якій позивач просив суд стягнути з Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради на свою користь заборгованість у розмірі 4 899 386,40 грн та суму сплаченого судового збору у розмірі 73 490,80 грн.

Підставою позову позивачем визначено заборгованість за Договором про закупівлю робіт №654, укладеного 28.07.2021 між ТОВ "Дорожно-будівельна компанія Профіт" (Підрядник) та Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (Замовник) та право вимоги по якому перейшло до ТОВ "Техбуд-7" відповідно до укладеного між ТОВ "Дорожно-будівельна компанія Профіт" та ТОВ "Техбуд-7" Договору про відступлення права вимоги № 31 від 09.10.2023.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.06.2024 прийнято позовну заяву ТОВ "Техбуд-7" до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2216/24 в межах справи №922/4391/23 про банкрутство ТОВ "Дорожньо Будівельна компанія Профіт". Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

30.07.2024 розпорядник майна - арбітражний керуючий Попадюк І.В., звернувся до Господарського суду Харківської області із зустрічним позовом до ТОВ "Дорожно-будівельна компанія Профіт", в якому просив суд:

- поновити строк на зверненні із зустрічним позовом до спільного розгляду з первісним позовом у справі 922/4391/23 (922/2216/24),

- прийняти зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом у справі 922/4391/23 (922/2216/24);

- визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги (Цесії) № 31 від 09.10.2023 та Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 12.10.2023, укладені Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорожно-будівельна компанія Профіт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техбуд-7".

Вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що оспорювані Договір про відступлення права вимоги (Цесії) №31 від 09.10.2023 та Угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 12.10.2023 між ТОВ "Дорожньо-будівельна компанія Профіт" та ТОВ "Техбуд-7" є недійсними внаслідок їх фраудаторності.

Зокрема, арбітражний керуючий доводив, що правочини укладені 09.10.2023 та 12.10.2023 відповідно, безпосередньо перед порушенням справи про банкрутство у так званий «підозрілий період», при загрозі неплатоспроможності та при надмірній заборгованості ТОВ "Дорожно-будівельна компанія Профіт", отже є сумнівними в розумінні ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства; вказані правочини вчинені на шкоду кредиторам боржника поза межами конкурсної процедури банкрутства, що підтверджує їх неправомірну та недобросовісну мету, шляхом створення відповідачу - ТОВ "Техбуд-7", преференції у виконанні зобов`язання та порушує черговість задоволення вимог певних кредиторів боржника; умови Договору про відступлення права вимоги №31 не мають прозорої ділової мети та здійснені на невигідних умовах, отже боржник відмовився від власних майнових вимог; вимоги ТОВ "Техбуд-7" до боржника за Угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 4 899 386,40 грн не можна вважати однорідними, оскільки такі вимоги в більшій своїй частині складаються з неустойки, строк позовної давності якої минув; в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують дійсність господарських операцій за договором поставки та надання послуг та їх податковий облік; оспорюваний договір Цесії та Угода про зарахування зустрічних однорідних вимог укладені з метою зменшення майнових активів боржника (ТОВ "Дорожно-будівельна компанія Профіт").

Ухвалою від 05.08.2024 Господарський суд Харківської області прийняв до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельна компанія Профіт" арбітражного керуючого Попадюка І.В. в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожно-будівельна компанія Профіт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техбуд-7" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги. Об`єднав вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом та постановив перейти до розгляду справи №922/4391/23 (922/2216/24) за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.10.2024 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Техбуд-7" задоволено.

Стягнуто з Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальність "Техбуд-7" заборгованість у сумі 4 899 386,40 грн. Стягнуто з Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальність "Техбуд-7" суму сплаченого судового збору в розмірі 73 490,80 грн.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Мотивуючи рішення в частині задоволення первісного позову, суд першої інстанції визнав доведеним наявність заборгованості 2-го відповідача (Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради ) перед ТОВ "Дорожньо-будівельна компанія Профіт" за виконані роботи за Договором про закупівлю робіт №654 від 28.07.2021, право вимоги за яким набуто ТОВ "Техбуд-7" згідно Договору про відступлення права вимоги (Цесії) №31 від 09.10.2023.

Досліджуючи правові підстави набуття ТОВ "Техбуд-7" права вимоги за Договором про закупівлю робіт №654 від 28.07.2021 суд також визнав доведеним факт укладання між ТОВ "Техбуд-7" та ТОВ "ДБК Профіт" Договору поставки №79 від 25.08.2021 та Договору про надання послуг №80 від 25.08.2021. Надавши правову оцінку умовам Договору про відступлення права вимоги від 09.10.2023 та Угоди про зарахування зустрічних вимог від 12.10.2023, суд дійшов висновку, що вказані правочини не свідчать про відмову ТОВ "Дорожньо-будівельна компанія Профіт" від власних активів, не підтверджують здійснення дій з відчуження належного йому майна; внаслідок укладення оспорюваних договорів не зменшувалася маси активів боржника, оскільки сторони мали зустрічні зобов`язання один до одного; укладення правочинів не завдало збитків боржнику або кредиторам. У зв`язку з цим, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог арбітражного керуючого про визнання недійсними Договору про відступлення права вимоги (Цесії) №31 від 09.10.2023 та Угоди про зарахування зустрічних вимог від 12.10.2023.

Ініціюючий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд", не погодився з рішенням Господарського суду Харківської області, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 16.10.2024 у справі №922/4391/23 (922/2216/24) повністю та ухвалити нове рішення на підставі пункту 2 частини 1 статті 277 ГПК України з урахуванням всіх обставин справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Овіс Трейд" на рішення Господарського суду Харківської області від 16.10.2024 у справі №922/4391/23 (922/2216/24) залишено без руху. Встановлено ТОВ "Овіс Трейд" десятиденний строк з дня вручення ухвали для виправлення недоліків апеляційної скарги шляхом надання суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 91 822,16 грн. Роз`яснено, що наслідки не усунення недоліків, визначених ухвалою, у строк, встановлений судом, передбачені статтями 174, 260, 261 ГПК України.

23.12.2024, після постановлення апеляційним господарським судом ухвали без руху, від апелянта надійшла заява про усунення недоліків.

У заяві представник ТОВ "Овіс Трейд" зазначав, що у зв`язку з відсутністю фінансової можливості сплатити судовий збір у розмірі 91 822,16 грн, апелянт вимушений відмовитись від частини вимог, заявлених у апеляційній скарзі, а саме, від вимог майнового характеру, які заявлені у первісній апеляційній скарзі.

У заяві скаржник зазначив, що підтримує вимоги апеляційної скарги в частині зустрічного позову (немайнового) та просив суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічної позовної заяви про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги та просив суд ухвалити нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги задовольнити. Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги.

До заяви про усунення недоліків апеляційної скарги апелянтом надано уточнену апеляційну скаргу, в резолютивній частині якої ТОВ «Овіс Трейд» просило скасувати рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/4391/23 (922/2216/24) від 16.10.2024 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та ухвалити нове рішення, яким вимоги, заявлені у зустрічному позові задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначає наступні доводи:

- кредитор ТОВ «Овіс Трейд» не приймало участь у справі, оскільки не було повідомлено належним чином про існування справи, про рішення Господарського суду Харківської області №922/4391/23 (922/2216/24) кредитор дізнався з відкритих джерел;

- рішення Господарського суду Харківської області справі №922/4391/23 (922/2216/24) обмежує права ТОВ «Овіс Трейд» (Кредитора), оскільки рішенням втрачено дебіторську заборгованість відповідача 1, який є боржником у справі про банкрутство №922/4391/23, та, відповідно, зменшено фінансові активи, за рахунок яких мало б відбуватись погашення вимог кредиторів, отже ТОВ «Овіс Трейд» має достатнє обґрунтування для подання апеляційної скарги;

- позивачем подано позовну заяву до суду саме під час процедури банкрутства відповідача 1;

- грошові вимоги до боржника заявлено в обхід процедури банкрутства для зменшення активів боржника перед кредиторами, отже договір Цесії між позивачем та відповідачем 1 є фраудаторним;

- за змістом п. 7.1. Договору Цесії Боржник відступив відповідачу майновий актив - право вимоги до третьої особи в сумі 4 899 386,40 грн. При цьому обов`язок сплати компенсації за відступлене право у відповідача виникає лише після повного розрахунку третьої особи з відповідачем;

-зарахування зустрічних однорідних вимог в розмірі 4 899 386,40 грн за Угодою не можна вважати однорідними, оскільки вимоги відповідача до боржника в більшості складаються з неустойки, строк позовної давності якої минув, а саме, 4 309 997,56 основний борг, 5 156 370,29 грн неустойка (строк позовної давності минув 30.11.2022), отже, сума основного боргу є більшою на 589 388,84 грн ніж сума заборгованості, тому вказані вимоги не є однорідними;

- відступлення відбулось за місяць до відкриття провадження у справі про банкрутство, тобто у період загрози неплатоспроможності та при надмірній заборгованості;

- судом першої інстанції не було розглянуто обставини правомірності договору Цісії;

- умови відступлення права вимоги не мають прозорої ділової мети та лише підтверджують недійсність господарських операцій;

- боржником не надано доказів, що підтверджують дійсність господарських операцій за договором поставки та надання послуг в частині основного боргу, отже, оспорювані договір Цесії та Угода є правочином, що укладений з метою зменшення майнових активів боржника.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.12.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" пропущений строк подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 16.10.2024 у справі №922/4391/23 (922/2216/24). Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Овіс Трейд" на рішення Господарського суду Харківської області від 16.10.2024 у справі № 922/4391/23 (922/2216/24). Розгляд справи призначено на 05.02.2025. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 10 днів з дня вручення даної ухвали.

06.01.2025 (вх. №177 від 07.01.205 ) позивачем за первісним позовом надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити ТОВ «Овіс Трейд» в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі; закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Овіс Трейд» на рішення Господарського суду Харківської області від 162.10.2024 року у справі № 922/4391/23 (922/2216/24).

Зокрема, ТОВ "Техбуд-7" зазначає наступні доводи:

- провадження у даній справі відкрито в межах провадження у справі №922/3558/23 про банкрутство, стороною якої є ТОВ «Овіс Трейд». Отже, ТОВ «Овіс Трейд» було обізнано про розгляд справи, тому апелянтом не обґрунтовано обставини пропуску строку на апеляційне оскарження;

-апелянт не зазначив, в якій частині оскаржуваного судового рішення (в мотивувальній та/ або резолютивній) вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки. В той час як сторонами спірних правовідносин є ТОВ «Техбуд-7» (в якості Кредитора), ТОВ «Дорожньо-будівельна компанія Профіт» (в якості первісного Боржника) та Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (в якості Боржника), а в результаті укладення низки договорів між ТОВ «Техбуд-7» та ТОВ «Дорожньо-будівельна компанія Профіт», саме первісний позивач ТОВ «Техбуд-7», виступає в ролі кредитора, враховуючи виконані з його сторони зобов`язання та понесені витрати;

- доводи апелянта про те, що Договір про відступлення права вимоги №31 (Цесії) від 09.10.2023 є фраудаторним є необґрунтованими зважаючи на укладені між ТОВ «Техбуд-7» та ТОВ «Дорожньо-будівельна компанія Профіт» Договір поставки №79 від 25.08.2021 та Договір про надання послуг №80, від 25.08.2021, за якими ТОВ "Техбуд-7" виконано відповідні роботи та послуги, що підтверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), претензій щодо необхідності сплати заборгованості, низки видаткових та товаротранспортних накладних тощо. Тобто, у ТОВ "Техбуд-7" були всі підстави вимагати відповідної компенсації за виконані роботи та надані послуги;

- під час розгляду справи судом першої інстанції, ТОВ «Техбуд-7» не було відомо та не могло бути відомо про вірогідність порушення справи про банкрутство, оскільки провадження у справі про банкрутство ТОВ «Дорожньо-будівельна компанія Профіт» порушено Господарським судом Харківської області 29.11.2023, в той же час, договір Цесії та Угода про зарахування зустрічних вимог були укладені 09 жовтня та 12 жовтня 2023 року відповідно, тобто ще до того, як позивачу могло стати відомо про наявність судової справи про банкрутство;

- апелянтом не доведено, що укладені Договір та Угода мають ознаки фраудаторного правочину та суперечать вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України.

05.02.2025 арбітражним керуючим Рудоконогою В.М. надано додаткові пояснення у справі, в яких арбітражний керуючий зазначив, що апеляційну скаргу ТОВ Овіс Трейд підтримує в повному обсязі. Просить рішення Господарського суду Xapківської областi у справi №922/4391/2З (922/2216/24) вiд 16.10.2024 скасувати повністю та ухвалити нове, яким вимоги зустрічного позову задовольнити в повному обсязі; долучити до матеріалів справи витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні №72024171010000040 від 08.10.2024; відповідь ГУ ДПС у Харківській області щодо стану подання звітності боржником №62/877/6/20-40-53-08-03.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 розгляд справи відкладено на 18.02.2025 за клопотанням представника ТОВ «Овіс Трейд».

17.02.2025 від ТОВ «Техбуд-7» надійшла заява (правова позиція на додаткові пояснення арбітражного керуючого), в якій позивач просить відмовити арбітражному керуючому Рудконогій В.М. у долученні до матеріалів справи витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 72024171010000040 від 08.10.2024 року та відповіді ГУ ДПС у Харківській області; відмовити арбітражному керуючому Рудконогій В.М. в задоволенні вимог про скасування рішення Господарського суду Харківської області від 16.102024 та ухваленні нового рішення.

18.02.2025 від представника ТОВ «Овіс Трейд» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

У клопотанні представник ТОВ «Овіс Трейд» зазначає, що попереднє судове засідання було відкладено з причин хвороби представника скаржника адвоката Бевзюк О. Разом з цим, на даний час представник ТОВ «Овіс Трейд» ще знаходиться на лікарняному та не має можливості прибути у судове засідання.

Розглянувши клопотання представника ТОВ «Овіс Трейд» про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до частини 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Звертаючись до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, представник ТОВ «Овіс Трейд» повідомляє про неможливість прибуття у судове засідання через знаходження на лікарняному. Разом з цим, доказів, що підтверджують наведені доводи, до клопотання не надано.

Судова колегія враховує, що у судовому засіданні 05.02.2025 було задоволено клопотання представника ТОВ «Овіс Трейд» про відкладення розгляду справи, враховуючи погане самопочуття представника. Розгляд справи відкладено на 18.02.2025.

Згідно п. 5 ухвали Східного апеляційного господарського суду від 26.12.2024 явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась. Також повідомлено, що неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник ТОВ «Овіс Трейд» про час, день та місце повідомлений судом належним чином, проте представником у своєму клопотанні не обґрунтовано мотивів, з яких його участь у судовому засіданні слід вважати обов`язковою. Зважаючи на доводи клопотання, судова колегія вважає, що ТОВ «Овіс Трейд» не було позбавлено можливості вчинити дії з організації представництва інтересів у суді іншим представником.

Також колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Отже, при вирішенні питання щодо можливості відкладення розгляду справи суд апеляційної інстанції також враховує процесуальні строки апеляційного розгляду, встановлені Господарським процесуальним кодексом України.

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Овіс Трейд" на рішення Господарського суду Харківської області від 16.10.2024 у справі №922/4391/23 (922/2216/24) відкрито 26.12.2025, отже, останнім днем розгляду справи є 24.02.2025.

В силу приписів Господарського процесуального кодексу України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Зважаючи на процесуальні строки розгляду справи, приймаючи до уваги, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а правова позиція ТОВ «Овіс Трейд» викладена в процесуальних документах, що містяться в матеріалах справи та в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника ТОВ «Овіс Трейд» за наявними у справі матеріалами.

Щодо наданих арбітражним керуючим Рудоконогою В.М. документів, а саме, витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні №72024171010000040 від 08.10.2024 та відповіді ГУ ДПС у Харківській області щодо стану подання звітності боржником №62/877/6/20-40-53-08-03, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини третьої статті 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Разом з цим, арбітражним керуючим не було обґрунтовано неможливість подання вказаних документів до суду першої інстанції з причин, які об`єктивно не залежали від заявника, що унеможливлює розгляд вказаних документів в ході апеляційного перегляду справи.

В судовому засіданні арбітражний керуючий підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник ТОВ "Техбуд-7" проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Зважаючи на вищенаведені приписи ч. 1 ст. 269 ГПК України та вимоги апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення суду першої інстанції в частині зустрічних позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу доводи сторін, заслухавши арбітражного керуючого та представника відповідача за зустрічним позовом, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів встановлено наступне.

В провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа про банкрутство ТОВ «Дорожньо-будівельна компанія Профіт», яка порушена 29.11.2023. ТОВ «Овіс Трейд» є ініціюючим кредитором боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

З наведеного слідує, що ГПК України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділи на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

З`ясовуючи питання про те, чи стосується оскаржуване судове рішення, що оскаржується безпосередньо прав та обов`язків скаржника, суд апеляційної інстанції зазначає, що законодавством про банкрутство передбачено певну процедуру набуття кредиторами статусу учасника провадження у справі про банкрутство, яка формалізується ухвалою суду про визнання поданих вимог кредитора боржника, і дозволяє таким кредиторам оскаржувати прийняті у справі судові рішення.

Особа, яка має до боржника кредиторські вимоги, набуває саме процесуального статусу кредитора - сторони та учасника провадження у справі про банкрутство з правом на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, які визначають права та обов`язки учасників провадження у справі про банкрутство, після звернення із заявою із кредиторськими вимогами у справі про банкрутство, розгляду такої заяви судом та визнання його вимог до боржника господарським судом з прийняттям відповідного рішення (правова позиція Верховного Суду у постанові від 08.08.2018 у справі № 24-7/210-05-8241).

В силу особливостей справи про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі № 911/5186/14).

Особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме, кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника, визнання цих кредиторських вимог судом. Тільки після цього така особа набуває статусу кредитора та має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 910/15648/18 від 01.04.2021).

Визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів. Отже, кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство , які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів, у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №905/2030/19 (905/2445/19)).

Апеляційну скаргу подано ініціюючим кредитором - ТОВ «Овіс Трейд», грошові вимоги якого до боржника - ТОВ "Дорожно-будівельна компанія Профіт", визнано ухвалою господарського суду Харківської області від 24.06.2024. Отже, ТОВ «Овіс Трейд» набуто статус кредитора у справі, а тому товариство має беззаперечне процесуальне право на оскарження судового рішення у даній справі.

Щодо суті заявлених сторонами вимог, судом першої інстанції встановлено наступні обставини:

1. 28.07.2021 між ТОВ "Дорожно-будівельна компанія Профіт" (Підрядник, відповідач 1) та Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (Замовник, відповідач 2) укладено Договір про закупівлю робіт №654 (далі - Договір про закупівлю робіт);

2. 25.08.2021 між ТОВ "Дорожно-будівельна компанія Профіт" та ТОВ "Техбуд-7" укладено договір поставки №79 та договір про надання послуг №80;

3. 09.10.2023 між ТОВ "Техбуд-7" та ТОВ "Дорожно-будівельна компанія Профіт" укладено Договір про відступлення права вимоги №31 відповідно до якого, ТОВ "Дорожно-будівельна компанія Профіт" відступило ТОВ "Техбуд-7" право вимоги в розмірі 4899386,40 грн, що виникло у ТОВ "Дорожно-будівельна компанія Профіт" на підставі Договору про закупівлю робіт №654 від 28.07.2021, укладеного з Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради;

4. 12.10.2023 між ТОВ "Техбуд-7" та ТОВ "Дорожно-будівельна компанія Профіт" укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, якою сторони зарахували зустрічних однорідні вимоги ТОВ "Техбуд-7" за Договором про відступлення права вимоги №31 від 09.10.2023 та заборгованість ТОВ "Дорожно-будівельна компанія Профіт" за Договором поставки №79 від 25.08.2021 та Договором про надання послуг №80 від 25.08.2021.

Предметом зустрічного позову в межах справи про банкрутство ТОВ "Дорожно-будівельна компанія Профіт", є вимоги арбітражного керуючого ТОВ "Дорожно-будівельна компанія Профіт" про визнання недійсними правочинів, укладених боржником - ТОВ "Дорожно-будівельна компанія Профіт" з ТОВ "Техбуд-7", а саме, Договору про відступлення права вимоги №31 (Цесії) від 09.10.2023 та Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 12.10.2023, як таких, що містять ознаки фраудаторних.

Рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні зустрічного позову арбітражного керуючого відмовлено, є предметом апеляційного оскарження.

Зокрема, як вважає апелянт, оскаржувані правочини: не мають прозорої ділової мети та лише підтверджують недійсність господарських операцій; укладенням спірних правочинів втрачено дебіторську заборгованість Відповідача 1, який є боржником у справі про банкрутство №922/4391/23, та, відповідно, зменшено фінансові активи, за рахунок яких мало б відбуватись погашення вимог кредиторів; ТОВ "Техбуд-7" подано позовну заяву до суду саме під час процедури банкрутства Відповідача 1; грошові вимоги до боржника заявлено в обхід процедури банкрутства для зменшення активів боржника перед кредиторами; судом першої інстанції обставини правомірності договору Цісії не було розглянуто; боржником не надано доказів, що підтверджують дійсність господарських операцій за договором поставки та надання послуг в частині основного боргу.

Підтримуючи правову позицію арбітражного керуючого у зустрічному позові, апелянт вважає, що спірні договори мають ознаки фраудаторного правочину, отже є недійсними. Правовою підставою визнання оспорюваних правочинів недійсними скаржником аргументовано із посиланням на норми статей 3, 13, 203, 215, 234 ЦК України.

Надаючи оцінку аргументам скаржника та дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, колегія суддів зазначає наступне.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Частиною третьою статті 215 ЦК України визначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).

Частиною третьою статті 215 ЦК України визначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже закон передбачає право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а положення, закріплені у спеціальній нормі (частині третій статті 215 ЦК України), що стосується недійсності правочину, передбачають можливість оскарження правочину зацікавленою особою, яка не є стороною договору.

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

Розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного. До таких засобів віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у ст. 42 КУзПБ, який є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності.

Згідно з ч. 1 ст. 42 КУзПБ господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав:

боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник уклав договір із заінтересованою особою;

боржник уклав договір дарування (ч. 2 ст. 42 КУзПБ).

Отже, законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами ЦК України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються тоді коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.

Строк, встановлений у статті 42 КУзПБ (три роки, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство), становить так званий "підозрілий період", у межах якого є найбільш вірогідним вчинення боржником правочинів, опосередковано спрямованих на завдання шкоди кредиторам боржника (п. 25 постанови Верховного Суду від 28.02.2023 у справі № 906/43/22 (906/366/22)).

На відміну від вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, законодавство про банкрутство (ст. 42 КУзПБ) не визначає вимоги до укладеного правочину, а врегульовує спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та містить спеціальні положення щодо строків (сумнівного періоду протягом якого боржник вчиняє правочини), суб`єктів (осіб, які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними (зокрема, постанови Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 908/3549/16, від 04.04.2023 у справі №906/43/22 (906/343/22), від 22.02.2024 у справі № 909/69/22 (909/118/23)).

Колегія суддів зазначає, що інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство, який закріплений у ст. 42 КУзПБ, є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника.

Стаття 42 КУзПБ встановлює підстави, з яких правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, а також правові наслідки визнання таких правочинів недійсними.

Визначені наведеною нормою підстави є додатковими, специфічними підставами для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

Застосування положень ст. 42 КУЗПБ та визнання згідно з наведеною нормою недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є тим засобом, який спрямований на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливого задоволення вимог кредиторів.

Тлумачення ст. 42 КУзПБ свідчить, що закріплені в ній підстави недійсності визначальним критерієм недійсності визначають негативні наслідки виконання боржником/прийняття ним на себе майнових зобов`язань, тобто економіко-правову оцінку дій боржника, що призвели до зменшення його активів (приховування майна) та неплатоспроможності.

Отже, визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимальне та справедливе задоволення вимог кредиторів.

Колегія суддів також враховує, що правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18).

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

Укладення фраудаторних правочинів є характерним для боржників у процедурах банкрутства, позаяк неплатоспроможність боржника означає ситуацію, коли не вистачає коштів для задоволення всіх вимог кредиторів і, діючи недобросовісно, боржник намагається створити переваги для задоволення вимог "дружнього" кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам, порушивши встановлену законом черговість або пропорційність задоволення вимог окремого класу кредиторів.

Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, дружина чи колишня дружина боржника, чоловік чи колишній чоловік боржника, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) (див., зокрема, постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18, від 26 квітня 2023 року в справі № 644/5819/20).

У спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (висновки сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 02.10.2019 у справі № 587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 19.11.2019 у справі № 918/204/18, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 927/531/18).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особливістю відступлення права на підставі правочину (договору) є те, що такий правочин одночасно: 1) змінює суб`єктний склад зобов`язання на стороні кредитора; 2) як договір купівлі-продажу регулює відносини між його сторонами, при цьому обов`язком боржника (первісного кредитора) є передача новому кредитору прав в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України), документів, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ст. 517 ЦК України).

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути різні об`єкти - які належать покупцеві і ті, які йому не належать (майбутні об`єкти або товар, якого ще в продавця немає). Це слідує з консенсуальної природи договору купівлі-продажу, головним змістом якого є виконання продавцем свого обов`язку передати предмет договору покупцеві, а для покупця - вимагати його передання. Тобто для договору купівлі-продажу не важливо те, чи має продавець предмет договору, чи існує він і чи він належить продавцеві. Важливо те, що продавець зобов`язується виконати свій обов`язок відносно предмета договору.

Якщо продавець не виконує свій обов`язок, він має відповідати перед покупцем. Тобто для продавця негативні наслідки настають саме у вигляді його відповідальності перед покупцем за невиконання договору. Сам же договір існує як домовленість між сторонами з приводу виконання продавцем обов`язку передати покупцеві предмет договору - відступити право вимоги.

У даній справі апелянт вважає, що укладені між ТОВ "Дорожньо-будівельна компанія Профіт" та ТОВ "Техбуд-7" Договір про відступлення права вимоги (Цесії) №31 та Угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 12.10.2023 мають ознаки фраудаторних правочинів. Зокрема, на думку скаржника, відступлення права вимоги здійснено на невигідних умовах, а тому боржник відмовився від власних активів.

Встановлені обставини свідчать, що 09.10.2023 між ТОВ "Дорожньо-будівельна компанія Профіт" та ТОВ "Техбуд-7" було укладено Договір про відступлення права вимоги (Цесії) №31.

Відповідно до умов п. 1.1. Договору (далі Договір цесії) Сторони дійшли згоди, що ТОВ "Дорожньо-будівельна компанія Профіт" (Первісний кредитор) відступає, а ТОВ "Техбуд-7" (Новий кредитор) повністю приймає належне Первісному кредитору право вимоги за Договором про закупівлю робіт №654 від 28.07.2021, укладеного між Первісним кредитором та Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (Основний договір). Новий кредитор приймає право вимоги, що належить Первісному кредитору за Основним договором.

Новий кредитор стає Кредитором Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (Боржник) та займає місце Первісного кредитора в зобов`язаннях, що існують на момент укладення цього договору (п. 1.2. Договору).

Згідно п. 1.3. договору, підписанням Договору Сторони підтверджують передачу Первісним кредитором Новому кредитору всіх оригіналів документів на підтвердження права вимоги за Основним договором в термін, визначений п. 2.1. цього договору.

За умовами п. 6.2.1., загальний розмір заборгованості Боржника (Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради), право вимоги за яким відступається, становить 4 899 386,40 грн.

Відповідно до 7.1. Договору цесії, в якості компенсації за придбання (уступку) права вимоги, ТОВ "Техбуд-7" зобов`язався відшкодувати ТОВ "Дорожньо-будівельна компанія Профіт" суму в розмірі 4 899 386,40 грн у будь-який спосіб, не заборонений чинним законодавством України, в термін не пізніше одного календарного місяця з дати проведення повного розрахунку Боржника (Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради) з Новим кредитором (ТОВ "Техбуд-7").

Таким чином, сторони встановили умови, які передбачали отримання ТОВ "Дорожньо-будівельна компанія Профіт" коштів за відступлене право вимоги на користь ТОВ "Дорожньо-будівельна компанія Профіт", що свідчить про домовленість сторін щодо оплатності відступлених за Договором вимог та не може свідчити про намір зменшення майнових активів ТОВ "Дорожньо-будівельна компанія Профіт", про що зазначає апелянт. За умовами вказаного пункту передбачено отримання саме ТОВ "Дорожньо-будівельна компанія Профіт" коштів за відступлення права вимоги.

Разом з цим, умовами п. 7.2. Договору цесії встановлено, що розрахунки між Сторонами можливі в будь-якій формі: безготівковим та готівковим, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Таким чином, у спірному договорі встановлено умови, якими передбачено альтернативні форми розрахунків між сторонами. Зарахування зустрічних однорідних вимог обрано сторонами як один із можливих способів розрахунку.

Матеріали справи свідчать, що 12.10.2023 між ТОВ "Техбуд-7" та ТОВ "ДБК Профіт" укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 12.10.2023 (далі - Угода), що не суперечить обраному сторонами способу розрахунків, встановленому у п. 7.2. Договору цесії.

За змістом Угоди Сторони, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України зарахувати зустрічні однорідні вимоги, що випливають із заборгованості ТОВ "Дорожно-будівельна компанія Профіт" за Договором поставки №79 від 25.08.2021 та Договору про надання послуг №80 від 25.08.2021, а також грошового зобов`язання ТОВ "Техбуд-7" за Договором про відступлення права вимоги №31 від 09.10.2023.

Встановлені у справі обставини також свідчать, що 25.08.2021 між ТОВ "Техбуд-7" та ТОВ "ДБК Профіт" було укладено Договір поставки №79 та Договір про надання послуг №80 від 25.08.2021.

За умовами п. 1.1. Договору поставки №79 від 25.08.2023, ТОВ "Техбуд-7" (Постачальник) в порядку та на умовах договору зобов`язався поставити у власність ТОВ "Дорожньо-будівельна компанія Профіт" (Замовник) пісок, відсів гранітний, щебінь та інші будівельні матеріали (Товар), а покупець зобов`язався оплачувати та приймати Товар відповідно до умов Договору.

Загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна одиниці Товару, встановлюється відповідно до видаткових накладних, підписаних сторонами, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору).

Загальна сума договору складається з суми всіх замовлень Покупця, вказаних у видаткових накладних, підписаних Сторонами (п. 1.3. договору)

Якість товару, що поставляється за даною угодою, повинна відповідати вимогам ДСТУ, ТУ (п. 1.4. договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання грошових зобов`язань за цим договором (п. 7.1. договору).

За умовами Договору №80 про надання послуг від 25.08.2023 ТОВ "Техбуд-7" (Виконавець) у порядку та на умовах договору прийняв зобов`язання за оплату надавати послуги з використання механізмів, що належать Виконавцеві, здійснити доставку та вивіз механізмів на об`єкти Замовника (ТОВ "Дорожньо-будівельна компанія Профіт") та/або транспортування механізмів Замовника. Замовник зобов`язався прийняти та сплатити надані Виконавцем послуги (п. 1.1. договору).

Загальна сума договору визначається шляхом складання сум вартості наданих послуг, вказаних в погоджених сторонами актах наданих послуг (п. 2.3. договору).

Здача-приймання наданих послуг здійснюється після завершення відповідного етапу надання послуг шляхом складання акту наданих послуг. В разі наявності претензій до якості послуг, що надаються Виконавцем, сторони складають рекламаційний акт з переліком претензій Замовник (п. 3.1. договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, але до повного виконання грошових зобов`язань за цим договором (п. 8.1. договору).

На виконання умов Договору поставки №79 від 25.08.2021 ТОВ "Техбуд-7" у період з 01.09.2021 по 02.12.2021 був поставлений Товар на загальну суму - 3 763 277,44 грн, про що свідчать копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та паспортів якості товару, що поставлявся за договором, наявні в матеріалах справи.

Також, на виконання умов Договору про надання послуг №80 від 25.08.2021, ТОВ "Техбуд-7" в період з 01.09.2021 по 30.11.2021 Замовнику надано послуги на загальну суму - 546 720,12 грн, що підтверджується відповідними актами здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 29.10.2021 та від 30.11.2021, копії яких додані ТОВ "Техбуд-7" до матеріалів справи.

Досліджуючи питання щодо виконання боржником укладених договорів поставки №79 та надання послуг №80, суд першої інстанції встановив, що ТОВ "ДБК Профіт" зобов`язання щодо оплати Товару та Послуг за зазначеними договорами як Замовником не виконано, в порушення умов Договорів, ТОВ "Дорожньо- будівельна компанія Профіт" не здійснило жодних оплат за вищезазначеними договорами.

ТОВ "Техбуд-7" направлено на адресу ТОВ "ДБК Профіт" ряд претензій щодо необхідності оплати заборгованості, що виникла за Договором поставки № 79 від 25.08.2021, а саме, претензія від 11.01.2022 (вих. №10) на суму 3 763 277,44 грн; претензія №2 від 30.08.2022 (вих. №31) на суму 5 614 121,70 грн з врахуванням штрафних санкцій; претензія №3 від 28.12.2022 (вих. №56) на суму 6 624 135,93 грн з врахуванням штрафних санкцій; претензія №4 від 31.05.2023 (вих. №28) на суму 7 756 570,08 грн з врахуванням штрафних санкцій; претензія №5 від 04.09.2023 (вих. №37) на суму 8 266 272,07 грн з врахуванням штрафних санкцій.

Крім того, ТОВ "Техбуд-7" направлено на адресу ТОВ "ДБК Профіт" претензії за Договором про надання послуг №80 від 25.08.2021, а саме, претензія від 11.01.2022 (вих. №11) на суму 546 720,12 грн; претензія №2 від 30.08.2022 (вих, №32) на суму 814 647,79 грн з врахуванням штрафних санкцій; претензія №3 від 28.12.2022 (вих. №57) на суму 961 380,30 грн з врахуванням штрафних санкцій; претензія №4 від 31.05.2023 (вих. №29) на суму 1 126 047,47 грн з врахуванням штрафних санкцій; претензія №5 від 04.09.2023 (вих. №37) на суму 1 200 095,78 грн з врахуванням штрафних санкцій.

За змістом копії відповіді ТОВ "ДБК Профіт" від 21.09.2023, Замовник визнає заборгованості, натомість просить не застосовувати примусових заходів щодо стягнення повної заборгованості.

Дослідивши документальні докази, надані сторонами, суд першої інстанції дійшов висновку, що низкою видаткових та товаро-транспортних накладних, актами здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), претензій щодо необхідності сплати заборгованості, тощо, підтверджується виконання ТОВ "Техбуд-7" Договору поставки №79 від 25.08.2021 та Договору про надання послуг №80 від 25.08.2021 та отримання відповідних товарів та послуг за правочинами з боку ТОВ "Дорожньо-будівельна компанія Профіт".

В апеляційній скарзі апелянт ставить під сумнів вимоги ТОВ "Техбуд-7" до ТОВ "Дорожньо-будівельна компанія Профіт" за Договором поставки №79 та Договором про надання послуг №80 в частині основного боргу, оскільки вважає, що в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують реальність господарських операцій, їх податковий облік, тощо.

Статтею 76 ГПК України «Належність доказів» передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини третьої статті 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. При цьому докази, які подаються до суду, повинні бути належними, тобто стосуватися предмета доказування, інакше суд не бере їх до розгляду згідно з частиною першою статті 76 ГПК України.

Сторона, яка подає доказ на підтвердження обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, здійснює це саме таким чином, щоб поданий нею доказ був належним, тобто вказує, для доведення яких саме належних до предмету доказування обставин сторона подає цей доказ, або стверджує про обставини і посилається при цьому на доказ існування цих обставин.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Під час укладення договорів сторони на власний розсуд та за взаємною згодою визначають умови (зокрема і ціну договору), порядок розрахунків за договором.

Судова колегія вважає, що уклавши 25.08.2021 правочини поставки та надання послуг, сторони у даній справі, тим самим, дійшли взаємної згоди щодо істотних умов правочинів, узгодивши предмет, ціну та строки виконання.

Наданими до матеріалів справи копіями первинних документів, а саме, видатковими накладними, товаро-транспортними накладними, актами здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 29.10.2021, від 30.11.2021, паспортами якості на поставлений товар, претензіями щодо необхідності сплати заборгованості, сторони підтвердили виконання ТОВ "Техбуд-7" обумовлених договорами №79 та №80 від 25.08.2021 робіт та послуг та їх прийняття боржником, а також реальність господарських операцій, про що також обґрунтовано зазначив суд першої інстанції.

За умовами п. 3.4. Договору поставки №79 постачальник має право складати зведену податкову накладну один раз на місяць, не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено постачання товару, згідно ст. 201 п. 201.4 Податкового кодексу України.

Колегія суддів вважає, що з урахуванням наданих сторонами первинних та інших документів, що підтверджують реальність господарських операцій за вказаними правочинами, відсутність зведених податкових накладних не може бути самостійною підставою для висновку про нереальність таких операцій.

Щодо Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 12.10.2023, колегія суддів зазначає наступне.

За правовою природою припинення зобов`язання зарахуванням зустрічної вимоги - це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї із сторін, згідно з вимогами статті 601 ЦК України.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Згідно частини другої статті 601 ЦК України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Законодавство не передбачає спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину. За загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми), відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов`язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

Таким чином, зарахування можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов`язанні є боржником в іншому зобов`язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав.

Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов`язку заявника перед адресатом, так і обов`язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.

З урахуванням наведених приписів законодавства, встановлених у справі обставин, зокрема, укладення сторонами Договору поставки №79 та Договору про надання послуг №80 від 25.08.2021 та не спростованих апелянтом доказів їх виконання, колегією суддів не встановлено обставин неможливості зарахування зустрічних вимог, зазначених в Угоді від 12.10.2023, як і не встановлено того, що наведені у вказаній Угоді вимоги не є зустрічними та однорідними. Позаяк, у разі якщо зобов`язання, які виникли між сторонами за укладеними договорами є грошовими, то вони є однорідними.

Колегія суддів вважає, що іншою важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог є безспірність вимог, які зараховуються, а саме - відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань за Договорами №79 та №80 від 25.08.2021. Докази, які б свідчили про наявність оспорювання сторонами змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, які підлягали зарахуванню за вказаними договорами в матеріалах справи відсутні.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що умови Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 12.10.2023 не суперечать вимогам чинного законодавства та узгоджуються з умовами Договору про відступлення права вимоги від 09.10.2023 щодо можливого розрахунку між сторонами за вказаним договором.

Крім того, за наявності встановленого у даній справі факту існування у боржника грошового зобов`язання за договорами від 09.10.2023 та 12.10.2023, а у ТОВ "Техбуд-7" грошового зобов`язання за Договором про відступлення права вимоги від 09.10.2023, відсутні підстави для твердження про те, що вказані вимоги не є однорідними, як вважає апелянт, а також про те, що відступивши право вимоги, боржник відмовився від власних активів.

Доводи апелянта про те, що вимоги сторін не є однорідними оскільки складаються в більшій частині з неустойки, строк позовної давності якої минув 30.11.2022, спростовуються умовами п. 5.6. Договору про поставку, яким встановлено, що в разі нарахування пені та штрафних санкцій обмеження щодо їх нарахування, встановлені ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу, не застосовуються. Нарахування ж інфляційних втрат та відсотків річних прямо передбачено умовами п. 5.3., п. 5.4. договору. Аналогічні умови містяться в п. 4.3, 4.4, 4.12, 4.13 договору про надання послуг №80 від 25.08.2023.

В апеляційній скарзі апелянт також вважає, що ТОВ "Техбуд-7" заявлено грошові вимоги до боржника в обхід процедури банкрутства саме для зменшення активів боржника перед кредиторами, а позовну заяву подано до суду саме під час процедури банкрутства ТОВ "Дорожно-будівельна компанія Профіт". Скаржник наголошує, що Договір цесії є фраудаторним, оскільки право вимоги в розмірі 4 899 386,40 грн відступлено за місяць до відкриття провадження у справі, тобто у період загрози неплатоспроможності та при надмірній заборгованості; Договір про відступлення права вимоги та Угода укладені з метою зменшення майнових активів боржника та не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до положень статей 14, 74 ГПК України тягар доведення порушеного права у спорі про визнання недійсним правочину покладений на заявника цих вимог.

Отже, під час реалізації права на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і залежно від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (правова позиція Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 16.10.2020 у справі №910/12787/17).

Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Приписи статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства розширюють визначені положеннями статті 215 Цивільного кодексу України підстави для визнання недійсними правочинів та надають можливість визнати недійсною угоду, яка відповідає вимогам Цивільного та Господарського законодавства, проте вчинена у період протягом трьох років, що передував відкриттю процедури банкрутства або після відкриття справи про банкрутство, та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам.

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредиторами, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16 від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)).

Разом з цим, колегія суддів також звертається до правових висновків викладених у постанові Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19), які полягають у наступному.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі;

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Для мотивування кваліфікації оплатного правочину як фраудаторного недостатньо ствердження про наявність зловживання правом і наявність права вимоги. Таке мотивування має відбуватися через обґрунтування наявності/відсутності тих обставин, які дозволяють кваліфікувати правочин як вчинений на шкоду кредитору.

До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору (наприклад, після пред`явлення позову про стягнення коштів та повернення заяви про забезпечення позову); контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (пов`язаність осіб, які вчиняють фраудаторний правочин може бути досить різноманітною. Зокрема, між особами які вчиняють фраудаторний правочин можуть бути родинні, квазіродинні відносини, інші цивільні відносини чи навіть трудові); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) (це, зокрема потребує з`ясування того чи відповідала ціна вказана в договорі ринковим цінам на момент вчинення договору, чи взагалі відбувався розрахунок між боржником і кредитором, яким чином відбувався розрахунок).

Правова позиція з цього питання викладена у постанові Верховного Суду у справі №757/52379/21-ц від 05.02.2025.

Встановлені у справі обставини свідчать, що Договір цесії та Угода про зарахування зустрічних вимог укладені боржником 09.10.2023 та 12.10.2023, відповідно, тобто до відкриття 29.11.2023 провадження у справі про банкрутство ТОВ "Дорожно-будівельна компанія Профіт".

Як правомірно враховано судом першої інстанції, посилання лише на «підозрілий період» укладенні Договору цесії при загрозі неплатоспроможності та наявності надмірної заборгованості не можуть слугувати окремою підставою для визнання договору фраудаторним в контексті вищенаведених ознак, що в сукупності характеризують такий договір як фраудаторний правочин.

Предметом відступленого права вимоги була заборгованість Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради перед ТОВ "ДБК Профіт" у розмірі 4 899 386,40 грн, що існувала у боржника за Договором про закупівлю робіт №654. В подальшому, сторони уклали Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог. Метою укладення вказаної Угоди сторонами визначено саме зарахування зустрічних вимог, що існували у сторін за зустрічними зобов`язаннями. При цьому, в ході розгляду справи підтверджено правомірність вимог боржника за Договором про закупівлю робіт №654, а також встановлено факт виконання ТОВ "Техбуд-7" та ТОВ "ДБК Профіт" Договору поставки № 79 та Договору про надання послуг №80 від 25.08.2021.

Отже, оскільки факт наявності заборгованості Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради перед ТОВ "ДБК Профіт" у розмірі 4 899 386,40 грн, що існувала у боржника за Договором про закупівлю робіт №654 та укладання між ТОВ "Техбуд-7" та ТОВ "ДБК Профіт" Договору поставки №79 та Договору про надання послуг №80 від 25.08.2021 та їх виконання сторонами, підтверджує існування зустрічних зобов`язань у сторін один до одного, відсутні підстави для твердження, що укладення Договору про відступлення права вимоги та Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог мало намір завдати шкоди боржнику або кредиторам у справі, або свідчити, що такі правочини укладено на невигідних для боржника умовах, або те, що боржник відмовився від власних майнових вимог.

Верховний Суд у постанові від 19.12.2023 у справі №916/144/17 зазначив, що сам по собі факт укладення договору купівлі-продажу права вимоги та відступлення права вимоги від первісного до нового кредитора не є втручанням у майнову сферу боржника.

Крім того, колегія суддів враховує, що позивачем за зустрічним позовом не надано доказів, які б підтверджували, що саме укладені правочини призвели до неплатоспроможності боржника, або ж такі правочини містили вищенаведені ознаки фраудаторних правочинів, зокрема, їх було укладено із заінтересованою особою або ж за невигідною для сторін ціною.

Судом першої інстанції правомірно враховано, що боржник за правочинами про відступлення права вимоги та заліку зустрічних однорідних вимог не відмовлявся від власних активів, не здійснював дій з відчуження належного йому майна; внаслідок укладення оспорюваних договорів не зменшувалося маси його активів, оскільки як свідчать встановлені у справі обставини, сторони мали зустрічні зобов`язання один до одного, отже, укладення спірних правочинів не завдало збитків боржнику або кредиторам.

Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судова колегія зазначає, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення), і настання відповідних наслідків та у разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20).

В той же час, в ході розгляду справи судом не встановлено, що спірні правочини укладено з порушенням вимог, встановлених ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Також встановлені у справі обставини не свідчать, що боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог, що мало б наслідком визнання спірних договорів недійсними в розумінні приписів ст. 42 КУзПБ. Зважаючи на таке, відсутні підстави для кваліфікації спірних правочинів як фраудаторних.

Відтак, укладення Договорів про відступлення права вимоги та Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог не свідчать про прийняття боржником зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони або взяття на себе економічно невигідних фінансових зобов`язань при наявності невиконаних зобов`язань перед іншими кредиторами та незадовільного фінансового стану, про що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції.

Отже, доводи скаржника про те, що позовну заяву подано ТОВ "Техбуд-7" під час порушення справи про банкрутство та за наявності невиконаних грошових зобов`язань, не свідчать про взяття боржником на себе економічно невигідних фінансових зобов`язань при наявності невиконаних зобов`язань перед іншими кредиторами та незадовільного фінансового стану. Фактів укладання Договору відступлення права вимоги та Угоди про залік однорідних вимог на невигідних умовах для боржника або зменшення майнових активів боржника внаслідок вчинення вказаних правочинів судом не вбачається.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши наявні докази в їх сукупності, господарський суд дійшов правильного висновку, що доводи арбітражного керуючого, викладені в зустрічній позовній заяві про визнання недійсними правочинів ТОВ "ДБК Профіт" є необґрунтованими. А тому, господарський суд підставно відмовив в задоволенні зустрічного позову про визнання недійсними провочинів ТОВ «Дорожньо-будівельна компанія Профіт» ТОВ «Дорожньо-будівельна компанія Профіт».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в апеляційному порядку, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

За змістом п. 3 резолютивної частини уточненої апеляційної скарги (вх. №16358 від 23.12.2024), ТОВ "Овіс Трейд" просило скасувати рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/4391/23 (922/2216/24) від 16.10.2024 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та ухвалити нове рішення, яким вимоги, заявлені у зустрічному позові задовольнити в повному обсязі.

Судом апеляційної інстанції здійснювався розгляд апеляційної скарги з урахуванням вимог уточненої апеляційної скарги, яка додана до заяви про усунення недоліків. Отже, предметом апеляційного перегляду було рішення суду першої інстанції в частині зустрічних позовних вимог.

Предметом зустрічного позову у даній справі були вимоги: про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги (Цесії) №31 від 09.10.2023 та Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 12.10.2023, укладені Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорожно-будівельна компанія Профіт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техбуд-7", тобто дві вимоги немайнового характеру.

Таким чином, судовий збір мав сплачуватись апелянтом за дві вимоги немайнового характеру. Проте, апелянтом сплачено судовий збір лише за одну вимогу немайнового характеру, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає за необхідне додатково стягнути з ТОВ "Овіс Трейд" до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 16.10.2024 у справі №922/4391/23 (922/2216/24) залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" (61022, м. Харків, вул. Клочківська, буд 98а, код ЕДРПОУ 34392042) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК Харків обл/мХарШевченк/22030101; код отримувача 37874947; банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); рахунок отримувача UA758999980313151206082020653; код класифікації доходів бюджету - 22030101) 3028,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 28.02.2025.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя Л.М. Здоровко