Ухвала

від 26.02.2025 по справі 712/3471/22

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №712/3471/22

Провадження №2/712/927/25

26.02.2025 м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Ватажок-Сташинської А.В.,

за участю: секретаря судового засідання Шевченко О.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Солонька М.Ф.,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у загальному позовному провадженні у залі суду у м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРАЙМ.БРО», ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦЕНТР КОМІСІЙНОЇ ТОРГІВЛІ» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу транспортних засобів,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРАЙМ.БРО», ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦЕНТР КОМІСІЙНОЇ ТОРГІВЛІ» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу транспортних засобів.

РішеннямСоснівського районного суду м. Черкаси від 18.04.2023, залишеним без змінпостановою Черкаського апеляційного суду від 08.08.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.10.2024 рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18.04.2023 та постанову Черкаського апеляційного суду від 08.08.2023 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2024 справу передано для розгляду судді Соснівського районного суду м. Черкаси Ватажок-Сташинській А.В.

Ухвалою суду від 22.11.2024 справу прийняти до провадження, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання з розгляду справи на 11 год 00 хв 20.12.2024.

20 грудня 2024 року до початку підготовчого засідання позивач надав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на спірні автомобілі.

У зв`язку з неявкою відповідачів та призупиненням роботи Єдиних та Державних реєстрів з 19.12.2024 розгляд заяви про забезпечення позову та підготовче засідання було відкладено, призначено судове засідання на 14 год 00 хв 16.01.2025.

16 січня 2025 року перед початком судового засідання позивач надав до суду клопотання про витребування у Територіального сервісного центру МВС України №7141 відомостей щодо власників спірних транспортних засобів.

Ухвалою суду від 16.01.2025 клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено: зобов`язано уповноваженихосіб Регіональногосервісного центруГСЦ МВСв Черкаськійобласті надатисуду до26.02.2025 відомості про те, хто є власниками транспортних засобів, а саме:

автомобіля марки «JEEP RENEGADE», легковий універсал 2015 року випуску, vin НОМЕР_1 , останній відомий державний номерний знак НОМЕР_2 , останній відомий власник ОСОБА_4 ,

автомобіля марки «SUBARU OUTBACK», легковий універсал 2019 року випуску, vin НОМЕР_3 , останній відомий державний номерний знак НОМЕР_4 , останній відмий власник ОСОБА_5 ,

автомобіля марки «SUBARU XV CROSSTREK», легковий універсал 2013 року випуску, vin НОМЕР_5 , останній відомий державний номерний знак НОМЕР_6 , останній відомий власник ОСОБА_6 .

04 лютого на виконання ухвали суду Регіональнимсервісним центром ГСЦ МВСв Черкаськійобласті надано суду запитувану інформацію, відповідно до якої власником автомобіля «SUBARU XV CROSSTREK», легковий універсал 2013 року випуску, vin НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_6 , є ОСОБА_6 , власником автомобіля «SUBARU OUTBACK», легковий універсал 2019 року випуску, vin НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 є ОСОБА_7 , власником автомобіля «JEEP RENEGADE», легковий універсал 2015 року випуску, vin НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 є ОСОБА_8 .

26 лютого 2025 року перед початком судового засідання позивач надав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить заборонити вчиняти будь-які дії щодо відчуження, зняття з обліку, переоформлення чи перереєстрації права власності на автомобілі «JEEP RENEGADE», легковий універсал 2015 року випуску, vin НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_8 та на «SUBARU OUTBACK», легковий універсал 2019 року випуску, vin НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , власником якого є ОСОБА_7 .

В обґрунтування заяви зазначено, що існують ризики того, що нові власники вказаних транспортних засобів можуть відчужити право власності на спірні автомобілі на інших осіб, укласти будь-які інші договори, у тому числі застави або кредиту щодо спірних транспортних засобів.

Позивач та його представник у судовому засіданні на задоволенні заяви наполягали.

Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення заяви заперечував, вказавши, що стороною позивача не надано доказів на спростування презумпції добросовісності нових власників спірних автомобілів.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, та відповідача, враховуючи підстави та предмет спору, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З системного аналізу положень ст. 150-153 ЦПК України вбачається, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

При цьому, системний аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок, що від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;2) забороною вчиняти певні дії;3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом ч. 3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Інститутом забезпечення позову є сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалене тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

При цьому, під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Ключовим завданням при вирішенні необхідності забезпечення позовних вимог є забезпечення в подальшому виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Згідно з п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Крім того, як вже зазначалось вище, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18.

Таким чином, з метою встановлення обґрунтованості доводів заяви щодо необхідності вжиття запобіжних заходів та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 81 ЦПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен переконатися у тому, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Висновок суду про необхідність вжиття заходів забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях позивача.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

При цьому, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник просить вжити заходів забезпечення позову, шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження, зняття з обліку, переоформлення чи перереєстрації права власності на автомобілі «JEEP RENEGADE», легковий універсал 2015 року випуску, vin НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_8 та на «SUBARU OUTBACK», легковий універсал 2019 року випуску, vin НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , власником якого є ОСОБА_7 .

При цьому, вказані власники транспортних засобів станом на день вирішення даної заяви про забезпечення позову не залучено до участі у справі в якості співвідповідачів, або третіх осіб.

Більш того, позивачем та його представником не названо та не надано суду доказів того, що вказані особи не є добросовісними набувачами спірного рухомого майна.

Не містить заява про забезпечення позову також і обґрунтувань в частині того, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав стане неможливим, враховуючи, що спірні автомобілі станом на час розгляду даної заяви про забезпечення позову вже вибули із права власності відповідачів.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Таким чином, на підставі викладеного вище, суддя приходить до виснов ку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити повністю.

Керуючись ст. 149-153, 157, 258-261, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРАЙМ.БРО», ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦЕНТР КОМІСІЙНОЇ ТОРГІВЛІ» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу транспортних засобів відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст ухвали складено 28.02.2025.

Суддя А.В. Ватажок-Сташинська