Ухвала

від 26.02.2025 по справі 712/3471/22

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №712/3471/22

Провадження №2-з/712/2/25

26.02.2025 м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Ватажок-Сташинської А.В.,

за участю: секретаря судового засідання Шевченко О.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Солонька М.Ф.,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у загальному позовному провадженні у залі суду у м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРАЙМ.БРО», ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦЕНТР КОМІСІЙНОЇ ТОРГІВЛІ» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу транспортних засобів,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРАЙМ.БРО», ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦЕНТР КОМІСІЙНОЇ ТОРГІВЛІ» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу транспортних засобів.

РішеннямСоснівського районного суду м. Черкаси від 18.04.2023, залишеним без змінпостановою Черкаського апеляційного суду від 08.08.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.10.2024 рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18.04.2023 та постанову Черкаського апеляційного суду від 08.08.2023 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2024 справу передано для розгляду судді Соснівського районного суду м. Черкаси Ватажок-Сташинській А.В.

Ухвалою суду від 22.11.2024 справу прийнято до провадження, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання з розгляду справи на 11 год 00 хв 20.12.2024.

20 грудня 2024 року до початку підготовчого засідання позивач надав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на спірні автомобілі.

У зв`язку з неявкою відповідачів та призупиненням роботи Єдиних та Державних реєстрів з 19.12.2024 розгляд заяви про забезпечення позову та підготовче засідання було відкладено, призначено судове засідання на 14 год 00 хв 16.01.2025.

16 січня 2025 року перед початком судового засідання позивач надав до суду клопотання про витребування у Територіального сервісного центру МВС України №7141 відомостей щодо власників спірних транспортних засобів.

Ухвалою суду від 16.01.2025 клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено: зобов`язано уповноваженихосіб Регіональногосервісного центруГСЦ МВСв Черкаськійобласті надатисуду до26.02.2025 відомості про те, хто є власниками транспортних засобів, а саме:

автомобіля марки «JEEP RENEGADE», легковий універсал 2015 року випуску, vin НОМЕР_1 , останній відомий державний номерний знак НОМЕР_2 , останній відомий власник ОСОБА_4 ,

автомобіля марки «SUBARU OUTBACK», легковий універсал 2019 року випуску, vin НОМЕР_3 , останній відомий державний номерний знак НОМЕР_4 , останній відмий власник ОСОБА_5 ,

автомобіля марки «SUBARU XV CROSSTREK», легковий універсал 2013 року випуску, vin НОМЕР_5 , останній відомий державний номерний знак НОМЕР_6 , останній відомий власник ОСОБА_6 .

04 лютого на виконання ухвали суду Регіональнимсервісним центром ГСЦ МВСв Черкаськійобласті надано суду запитувану інформацію, відповідно до якої власником автомобіля «SUBARU XV CROSSTREK», легковий універсал 2013 року випуску, vin НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_6 , є ОСОБА_6 , власником автомобіля «SUBARU OUTBACK», легковий універсал 2019 року випуску, vin НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 є ОСОБА_7 , власником автомобіля «JEEP RENEGADE», легковий універсал 2015 року випуску, vin НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 є ОСОБА_8 .

У судовому засіданні позивач та його представник, залишивши без розгляду заяву про забезпечення позову в частині накладення арешту на автомобіль марки «JEEP RENEGADE», легковий універсал 2015 року випуску, vin НОМЕР_1 , та автомобіль марки «SUBARU OUTBACK», легковий універсал 2019 року випуску, vin НОМЕР_3 , просили накласти арешт на автомобіль марки «SUBARU XV CROSSTREK», легковий універсал 2013 року випуску, vin НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_6 , власником якого є ОСОБА_6 , що стверджується відомостями наданими Регіональнимсервісним центром ГСЦ МВСв Черкаськійобласті на ухвалу суду.

Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення заяви заперечував.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, та відповідача, враховуючи підстави та предмет спору, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У частині третій статті 150 ЦПК України закріплено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

З системного аналізу положень ст. 150-153 ЦПК України вбачається, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

При цьому, системний аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок, що від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову.

Інститутом забезпечення позову є сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалене тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Ключовим завданням при вирішенні необхідності забезпечення позовних вимог є забезпечення в подальшому виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Згідно з п.п.1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18.

У судовому засіданні позивач та його представник, залишивши без розгляду заяву про забезпечення позову в частині накладення арешту на автомобіль марки «JEEP RENEGADE», легковий універсал 2015 року випуску, vin НОМЕР_1 , та автомобіль марки «SUBARU OUTBACK», легковий універсал 2019 року випуску, vin НОМЕР_3 , просили накласти арешт на автомобіль марки «SUBARU XV CROSSTREK», легковий універсал 2013 року випуску, vin НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_6 , власником якого є ОСОБА_6 , що стверджується відомостями наданими Регіональнимсервісним центром ГСЦ МВСв Черкаськійобласті на ухвалу суду.

Обґрунтовуючи підстави для забезпечення позову, позивач та його представник посилається на те, що предметом позову є вказаний транспортний засіб. Тому у разі не вжиття заходів забезпечення позову вказаний транспортний засіб може бути відчужений на користь третіх осіб, що в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19.02.2021 у справі № 643/12369/19 арешт майна це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 643/12369/19, арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у кожній справі, в якій йде мова про порушення права володіння своїм майном, суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (SporrongandLonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Таким чином, на підставі викладеного вище, з урахуванням підстав та змісту заяви про забезпечення позову, надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову балансу інтересам сторін, суд приходить до висновку про доцільність вжиття заходів забезпечення позову шляхом арешту спірного транспортного засобу.

Вжиття зазначених заходів забезпечення позову в даному випадку виступає як спосіб гарантування обов`язкового виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог і не створює невиправданих обмежень відповідачу в її правах.

Відтак заяву належить задовольнити.

Керуючись ст. 149-153, 157, 258-261, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 ), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_9 ), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_10 ), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_11 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРАЙМ.БРО» (м. Вінниця, бульвар Свободи, 5/7, кв.9, код ЄДРПОУ 43432876), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦЕНТР КОМІСІЙНОЇ ТОРГІВЛІ» (м. Черкаси, вул.. Академіка Корольова, 11, офіс 6, код ЄДРПОУ 39115304) про визнання недійсними договорів купівлі-продажу транспортних засобів задовольнити повністю.

Накласти арешт на автомобіль «SUBARU XV CROSSTREK», легковий універсал 2013 року випуску, vin НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_6 до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРАЙМ.БРО», ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦЕНТР КОМІСІЙНОЇ ТОРГІВЛІ» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу транспортних засобів.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Копію ухвали направити сторонам та до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Черкаській області, для виконання.

Відповідно до ст. 12 Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016 «Про виконавче провадження», ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років, починаючи з наступного дня після її прийняття.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текстухвали складено 28.02.2025.

Суддя А.В. Ватажок-Сташинська