Постанова

від 27.02.2025 по справі 641/10389/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 641/10389/20 Номер провадження 22-ц/814/503/25Головуючий у 1-й інстанції Музиченко В. О. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Кузнєцової О.Ю., Одринської Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2021 року (повний текст рішення складено 28 серпня 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт Кепітал Сістемс», приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Галини Іванівни про скасування рішення про державну реєстрацію речового права та про визнання правочину недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт Кепітал Сістемс» (далі ТОВ «Арт Кепітал Сістемс»), приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Г.І. про скасування рішення про державну реєстрацію речового права та про визнання правочину недійсним, у якому позивачем було заявлено наступні позовні вимоги:

1) визнати недійсним правочин, вчинений за актом від 22 липня 2020 року, зареєстрований в реєстрі за № 21092110 та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. щодо приймання-передачі у статутний капітал ТОВ «Арт Кепітал Сістемс» нерухомого майна:

- нежитлове приміщення 1-го поверху № 28, 28а, 29, 33, 34, 35, 37, 38, 39, заг. пл. 91,3 кв.м. в літ. «А-4-5-7-8» за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нежитлове приміщення 1-го поверху № 147-15, площею 105,4 кв.м., № 147-15б, площею 31,2 кв.м., загальною площею 136,60 кв.м., в літ. «3А-1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нежитлове приміщення 1-го поверху № 147-15г в літ. «3А-1», загальною площею 221,0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

2) визнати незаконними та скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Г.І. про державну реєстрацію від 22 липня 2020 року, індексний номер 53254531, рішення про державну реєстрацію від 22 липня 2020 року, індексний номер 53254502, рішення про державну реєстрацію від 22 липня 2020 року, індексний номер 53254486.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач з березня 2009 року по вересень 2020 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

У період шлюбу вони набули у власність зазначені вище нежитлові приміщення.

20 липня 2020 року створено ТОВ «Арт Кепітал Сістемс».

22 липня 2020 року між ТОВ «Арт Кепітал Сістемс» в особі директора Синюкова Ю.М. та ОСОБА_2 укладений акт приймання-передачі майна, відповідно до якого ОСОБА_2 передав до статутного капіталу товариства спірні нежитлові приміщення.

Позивач вважала, що цей правочин підлягає визнанню недійсним, оскільки вона, як співвласниця майна, не надавала згоди на його відчуження.

Короткий зміст судових рішень

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2021 року в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надала доказів того, що вона не надавала ОСОБА_2 згоди на розпорядження спільним майном.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 10 січня 2024 року рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2021 року скасовано, провадження у справі закрито.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спір виник з правочину щодо передачі нерухомого майна до статутного капіталу юридичної особи, яким не регулюються сімейні права та обов`язки між подружжям, тобто він не є правочином у сімейних правовідносинах, тому такий спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції

Постановою Верховного Суду від 11 вересня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 10 січня 2024 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова касаційного суду мотивована тим, що спір у цій справі не пов`язаний з розпорядженням часткою в статутному капіталі юридичної особи, оскільки спірне нерухоме майно до моменту його відчуження не було об`єктом корпоративних прав, тому висновок апеляційного суду про віднесення розгляду цієї справи до правил господарської юрисдикції є помилковим.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

З рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2021 року не погодилася позивач та оскаржила його в апеляційному поряду, подавши до суду апеляційну скаргу, в якій просила суд скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позиції учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Особа, яка подала апеляційну скаргу, посилалася на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, оскільки суд першої інстанції не з`ясував, чи потрібна була згода позивача та чи надавалася така згода нею, а також на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не висловлювала (не надавала) згоди у будь-який спосіб щодо надання прав іншому співвласнику ОСОБА_2 діяти самостійно при відчуженні належного їм нерухомого майна, що є предметом спільної сумісної власності. Здійснення відчуження спільного сумісного нерухомого майна без згоди співвласника (поза його волею) призвело до істотного порушення права позивача на користування, розпорядження та володіння нерухомим майном, співвласником якого вона є. Зазначає, що у сукупності приписів статей 9, 369 ЦК України, статті 65СК України згода другого з подружжя на відчуження нерухомого майна має бути надана письмово та нотаріально засвідчена, незважаючи на те, чи за договором відчужується таке майно або на підставі іншого правочину.

Вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що ОСОБА_1 було позбавлено права власності, оскільки вона не надавала згоди на будь-яке відчуження належного їй майна незалежно від форми, в якій це відчуження відбувалося: договір, акт або будь-яка інша дія.

Звертає увагу, що висновки Верховного Суду у справі №910/12258/17 є нерелевантними у даній справі, оскільки Верховний Суд у постанові від 22 травня 2018 року не надавав жодного висновку щодо правової природи акту приймання-передачі: чи вважається він правочином чи ні.

На думку позивача, акт приймання-передачі майна від 22 липня 2020 року, що оскаржується у даній справі, є самостійним правочином, оскільки саме внаслідок його укладення та посвідчення нотаріусом до статутного капіталу ТОВ «Арт Кепітал Сістемс» було відчужене нерухоме майно та здійснено державну реєстрацію речових прав на нього.

При цьому, як відчужувач ОСОБА_2 , так і набувач нерухомого майна ТОВ «Арт Кепітал Сістемс» діяли недобросовісно, зокрема директор ТОВ «Арт Кепітал Сістемс», який укладав від імені товариства акт приймання-передачі від 22 липня 2020 року, знав про правовий статус нерухомого майна, а саме те, що воно перебуває у спільній сумісній власності, так само і ОСОБА_2 було відомо про необхідність отримання згоди ОСОБА_1 на таке відчуження.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу з дотриманням вимог ЦПК України до Полтавського апеляційного суду не надходив.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції

Представник ОСОБА_1 адвокат Зінов`єва А.Ю., взявши участь у розгляді справи у режимі відеоконференції, підтримала подану апеляційну скаргу та прохала її задовольнити з підстав, що у ній наведені.

Представник ОСОБА_2 адвокат Алдохіна Л.М. під час судового засідання заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та прохала оскаржуване рішення залишити без змін.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання, на розгляд справи до суду апеляційної інстанції не з`явилися.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між відповідачем ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_1 28 березня 2009 року було укладено шлюб, який зареєстровано Комінтернівським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції у м. Харків, про що зроблений відповідний актовий запис № 84 у Державному реєстрі актів цивільного стану (т.1, а.с. 09).

Згідно відомостей з договору купівлі-продажу від 31 січня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Дєгтярьовою А.В. та зареєстрованого в реєстрі за №111, ТОВ «Нова Цитадель» (продавець) передає у власність, а ОСОБА_2 (покупець) приймає у власність нежитлові приміщення 1-го поверху № 28, 28а, 29, 33, 34, 35, 37, 38, 39, заг. пл. 91,3 кв.м. в літ. «А-4-5-7-8» за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, пунктом 2.2. передбачено, зокрема, що покупець придбаває нежитлові приміщення в спільну сумісну власність, дружина покупця ОСОБА_1 , надала свою згоду на купівлю цих приміщень, про що нею подана відповідна заява (т.1, а.с. 14-15).

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що запис про право власності ОСОБА_2 на вищевказане майно було здійснено 09 лютого 2017 року (т.1, а.с. 15, зворот-16).

Згідно відомостей з договору купівлі-продажу від 10 липня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Дєгтярьовою А.В. та зареєстрованого в реєстрі за №412, ОСОБА_3 (продавець) передає у власність, а ОСОБА_2 (покупець) приймає у власність нежитлові приміщення 1-го поверху № 147-15, площею 105,4 кв.м., № 147-15б площею 31,2 кв.м., загальною площею 136,60 кв.м., в літ. «3А-1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, пунктом 4 передбачено, зокрема, що покупець придбаває нежитлові приміщення в спільну сумісну власність, дружина покупця ОСОБА_1 , надала свою згоду на купівлю цих приміщень, про що нею подана відповідна заява (т.1, а.с. 16-17).

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що запис про право власності ОСОБА_2 на вищевказане майно було здійснено 10 липня 2019 року (т.1, а.с. 18).

Згідно відомостей з договору купівлі-продажу від 25 грудня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Алдакимовою М.Б. та зареєстрованого в реєстрі за №1957, ТОВ «Нова Цитадель» (продавець) передає у власність, а ОСОБА_2 (покупець) приймає у власність нежитлове приміщення 1-го поверху № 147-15г в літ. «3А-1», загальною площею 221,0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, пунктом 2.2 передбачено, зокрема, що покупець придбаває нежитлові приміщення в спільну сумісну власність, дружина покупця ОСОБА_1 , надала свою згоду на купівлю цих приміщень, про що нею подана відповідна заява (т.1, а.с. 18-20).

Згідно відомостей з витягу з Державного реєстру правочинів, запис про право власності ОСОБА_2 на вищевказане майно було здійснено 25 грудня 2012 року (т.1, а.с. 20-21).

20 липня 2020 року відповідачем ОСОБА_2 та громадянином ОСОБА_4 було складене Рішення № 1 Установчих зборів Засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт Кепітал Сістемс», відповідно до якого особи, які його підписали, домовились про наступне:

- створити ТОВ «Арт Кепітал Сістемс»;

- сформувати статутний капітал ТОВ «Арт Кепітал Сістемс» за рахунок внесків засновників;

- ОСОБА_2 внести до статутного капіталу нерухоме майно:

А) нежитлове приміщення 1-го поверху №№ 28, 28а, 29, 33, 34, 35, 37, 38, 39, заг. пл. 91,3 кв.м. в літ. «А-4-5-7-8» за адресою: АДРЕСА_1 ;

Б) нежитлове приміщення 1-го поверху № 147-15, площею 105,4 кв.м., № 147-15б, площею 31,2 кв.м., загальною площею 136,60 кв.м., в літ. «3А-1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

В) нежитлове приміщення 1-го поверху № 147-15г в літ. «3А-1», загальною площею 221,0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визначити вартість внеску ОСОБА_2 в сумі 762 000,00 грн;

- засновнику ОСОБА_4 внести до статутного капіталу грошові кошти в розмірі 508 000,00 грн (т.1, а.с. 25-26).

На виконання зазначеного Рішення було створено ТОВ «Арт Кепітал Сістемс», дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи: дата запису 20 липня 2020 року, номер запису 14801020000085389 (т.1, а.с. 21-22).

Після проведення державної реєстрації ТОВ «Арт Кепітал Сістемс» між ним та ОСОБА_2 був складений акт від 22 липня 2020 року, зареєстрований в реєстрі за № 21092110 та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І., щодо приймання-передачі у статутний капітал ТОВ «Арт Кепітал Сістемс» вказаного вище нерухомого майна (т.1, а.с. 22-23).

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 22 липня 2020 року право власності на об`єкти нерухомого майна: нежитлове приміщення 1-го поверху №№ 28, 28а, 29, 33, 34, 35, 37, 38, 39, заг. пл. 91,3 кв.м. в літ. «А-4-5-7-8» за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення 1-го поверху № 147-15, площею 105,4 кв.м., № 147-15б, площею 31,2 кв.м., загальною площею 136,60 кв.м., в літ. «3А-1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення 1-го поверху № 147-15г в літ. «3А-1», загальною площею 221,0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; - зареєстровано за ТОВ «Арт Кепітал Сістемс» (т.1, а.с. 23-24).

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2020 року по справі № 953/7920/20 шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був розірваний; рішення суду набрало законної сили (т.1, а.с. 10-12).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 ініційовано розгляд ще однієї цивільної справи, де відповідачем є ОСОБА_2 про поділ майна подружжя (справа № 641/6240/20) (т.1, а.с. 13).

Позиція суду апеляційної інстанції

Щодо порушення права позивача та надання нею згоди

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі (частини третя та четверта статті 368 ЦК України).

Так, з матеріалів справи вбачається, що право власності на об`єкти нерухомого майна: нежитлове приміщення 1-го поверху №№ 28, 28а, 29, 33, 34, 35, 37, 38, 39, заг. пл. 91,3 кв.м. в літ. «А-4-5-7-8» за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення 1-го поверху № 147-15, площею 105,4 кв.м., № 147-15б, площею 31,2 кв.м., загальною площею 136,60 кв.м., в літ. «3А-1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення 1-го поверху № 147-15г в літ. «3А-1», загальною площею 221,0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , - було набуто ОСОБА_2 під час його перебування у шлюбі з ОСОБА_1 .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц зазначила, що у частині другій статті 328ЦК України передбачено презумпцію правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, зокрема, якщо інше прямо не випливає із закону. Інше передбачене статтею 60 СК України, згідно з якою будь-яке майно, набуте за час шлюбу, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Спростовує презумпцію спільності майна подружжя той із подружжя, який заперечує, що майно, набуте у період шлюбу, є спільним сумісним майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 595/324/17).

Оскільки спірні нежитлові приміщення були придбані ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 , що також підтверджується, зокрема умовами договорів купівлі-продажу, які мають вказівки на надання згоди на їх укладення останньою, а також за відсутності спростування презумпції спільності майна подружжя, колегія суддів вважає доведеним факт належності об`єктів нерухомості колишньому подружжю на праві спільної сумісної власності.

Правовий режимспільної сумісноївласності подружжяпередбачає певніособливості щодоправа подружжяна йогорозпоряджання.Зокрема,статтею 65СК Українипередбачено,що дружина,чоловік розпоряджаютьсямайном,що єоб`єктомправа спільноїсумісної власностіподружжя,за взаємноюзгодою (частинаперша). При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина,чоловік маєправо назвернення досуду зпозовом провизнання договорунедійсним яктакого,що укладенийдругим ізподружжя безїї,його згоди,якщо цейдоговір виходитьза межідрібного побутового (частинадруга). Для укладенняодним ізподружжя договорів,які потребуютьнотаріального посвідченняі (або)державної реєстрації,а такождоговорів стосовноцінного майна,згода другогоз подружжямає бутиподана письмово. Згодана укладеннядоговору,який потребуєнотаріального посвідченняі (або)державної реєстрації,має бутинотаріально засвідчена (частинатретя). Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (частина четверта).

Аналізуючи матеріали справи вбачається, що ТОВ «Арт Кепітал Сістемс» набуло право власності на об`єкти нерухомого майна: нежитлове приміщення 1-го поверху №№ 28, 28а, 29, 33, 34, 35, 37, 38, 39, заг. пл. 91,3 кв.м. в літ. «А-4-5-7-8» за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення 1-го поверху № 147-15, площею 105,4 кв.м., № 147-15б, площею 31,2 кв.м., загальною площею 136,60 кв.м., в літ. «3А-1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення 1-го поверху № 147-15г в літ. «3А-1», загальною площею 221,0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , - на підставі укладеного між товариством та ОСОБА_2 акту приймання-передачі майна у статутний капітал вказаної юридичної особи від 22 липня 2020 року, який нотаріально засвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. та зареєстрований в реєстрі за №21092110.

Слід зауважити, що ОСОБА_2 не було доведено, що внесення до статутного капіталу юридичної особи спірного нерухомого майна відбулося в інтересах сім`ї, що в свою чергу, за відсутності згоди ОСОБА_1 , свідчить про порушення відповідачем права власності позивача, як співвласника такого майна.

Оскільки відчуження спірного нерухомого майна, з огляду на їх вартість, виходить за межі дрібного побутового правочину, то при внесенні їх до статутного капіталу, що передбачає подальшу необхідність у здійсненні реєстраційних дій, відповідач мав отримати від позивача згоду на укладення договору, яка у даному випадку мала бути нотаріально засвідчена.

Аналізуючи вище вказаний акт вбачається, що в ньому відсутня інформація про надання іншим з подружжя (у справі, що розглядається ОСОБА_1 ) згоди на його укладення. Крім того, до суду учасниками справи не було подано й інших доказів, які б свідчили про надання позивачем згоди на укладення відповідачем правочинів щодо розпорядження їх спільним сумісним майном.

Подаючи до суду позовну заяву про визнання недійсним акту приймання-передачі майна у статутний капітал юридичної особи від 22 липня 2020 року, ОСОБА_1 реалізує своє право на звернення до суду з вказаних підстав, що відображає її незгоду з таким правочином, що передбачено нормами СК України (стаття 65), а також ЦК України (стаття 16, 369).

Щодо визнання недійсним акту приймання-передачі

Згідно з частинами першою-четвертою статті 202ЦК України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша). Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частина друга). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (частина третя). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта).

Акт приймання-передачі майна до складу статутного фонду є правочином, який в свою чергу підтверджує волевиявлення сторін, а також має юридичні наслідки - факт набуття та припинення права власності на нерухоме майно.

Отже, двосторонній акт у цих правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін зазначеного двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов`язків, а тому оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні статті 202 ЦК України), є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків в розумінні статті 16 ЦК України.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 29 квітня 2015 року у справі № 903/134/13-г, та Верховного Суду, викладеними у постановах від 11 вересня 2018 року у справі № 918/1377/16 та від 06 липня 2022 року у справі № 372/3737/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20) зазначила, що: «згідно із частиною першою статті 317 ЦК України права володіння, користування та розпоряджання своїм майном належать власнику. Якщо майно належить особі не на праві особистої приватної власності, а разом з іншим співвласником на праві спільної сумісної власності, то розпорядження майном здійснюється за згодою останнього. Відсутність такої згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення правочину щодо спільного майна свідчить про відсутність у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення такого правочину. У таких випадках відсутня воля власника спільного майна, на боці якого виступають обидва співвласники (подружжя), на вчинення правочину. Водночас пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність. Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. При цьому наявність згоди одного з подружжя на укладення другим з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном наділяє його необхідним обсягом повноважень на вчинення такого правочину. З аналізу зазначених норм закону в їх взаємозв`язку можна зробити висновок, що презумпція розпорядження спільним майном одним з подружжя за згодою другого з подружжя встановлена саме на користь добросовісного набувача прав на таке майно. Тому укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд встановить, що третя особа (контрагент за таким договором) діяла недобросовісно, зокрема знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя».

У справі № 147/66/17 у постанові від 14 грудня 2021 року Велика Палата Верховного Суду вказала, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (пункт 55).

У справі № 916/2813/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що недобросовісною є особа, яка знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя (пункт 8.65).

Позивач не давала згоди на відчуження колишнім чоловіком спірних нежитлових приміщень, які є їх спільною сумісною власністю, з огляду на відсутність спростування презумпції їх правового режиму.

Кінцевий набувач за спірним правочином ТОВ «Арт Кепітал Сістемс» є недобросовісним набувачем, оскільки проявивши мінімальну обачність (зокрема, ознайомившись зі змістом договорів купівлі-продажу нерухомого майна, на підставі яких ОСОБА_2 є їх власником), міг дізнатися про те, що нежитлові приміщення, які вносилися до статутного капіталу юридичної особи, належать подружжю на праві спільної сумісної власності, і що ОСОБА_2 не отримував згоди на їх відчуження від позивача, оскільки відповідна нотаріально засвідчена заява при учиненні спірного правочину була відсутня.

Крім того, слід зауважити, що відчуження спірних об`єктів нерухомого майна було здійснено ОСОБА_2 під час розгляду в судовому порядку позовної заяви ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Отже, враховуючи вище викладені обставини справи, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог у частині визнання правочину недійсним, оскільки з його допомогою відбулося відчуження майна, що мало правовий режим спільної сумісної власності подружжя, згоду на що один із членів подружжя не надавав, за умови обізнаності про це набувача.

Щодо скасування рішень про державну реєстрацію

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанови від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 100), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20) (пункт 10.29)). У зв`язку із цим Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц відступила від висновку, сформульованого у своїй постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, де раніше зазначала про можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності як належного способу захисту права або інтересу. Тому у випадку, якщо заявлено вимогу про поділ майна, то скасування рішення чи запису про проведену державну реєстрацію права не є належним способом захисту прав члена подружжя. У такому випадку державний реєстратор здійснює відповідну реєстраційну дію на підставі рішення суду про поділ майна подружжя та визнання за ними ідеальних часток на майно.

З огляду на вище зазначене та враховуючи перебування на розгляді у судовому порядку спору між колишнім подружжям про поділ майна, то колегія суддів вважає, що позовна вимога ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію не підлягає задоволенню.

Щодо інших доводів сторін спору

У постанові від 24 серпня 2022 року у справі № 125/2157/19 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що пред`явлення позову стороною договору або іншою (зацікавленою) особою про визнання недійсним договору є виправданим та ефективним способом захисту порушеного права у разі, якщо такий позов заявлений з метою повернення одному з подружжя, чиї права порушено, майнових прав та/або частки в спільному майні подружжя, у тому числі шляхом визнання прав на частку, та/або одночасного виділення частки в порядку поділу майна подружжя або встановлення порядку користування цим майном. В іншому випадку, у разі якщо сторона договору або інша особа (зацікавлена особа) хоче отримати еквівалент вартості майна, яке було відчужено без її згоди, вона має право подати позов про стягнення компенсації в розмірі частки відчуженого спільного майна, що є ефективним способом захисту без визнання правочину недійсним та застосування реституції. У цьому випадку важливим є встановлення ринкової вартості спільного майна, яке було відчужено, на час вирішення спору (така вартість може не бути тотожною ціні, за якою майно було відчужене). Не є ефективним способом захисту позов про визнання договору недійсним, у разі якщо особа має на меті отримати лише еквівалент вартості своєї частки у спільному майні, оскільки такий спосіб захисту не захищає та не відновлює в результаті її порушене право в той спосіб, який вона обрала (пункти 93-95).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі позовної заяви ОСОБА_1 відкрито провадження у справі про поділ майна подружжя, у якій позивач, зокрема прохала визнати за нею право приватної власності на частини спірних об`єктів нерухомого майна.

Крім того, обраний позивачем спосіб захисту є таким, що відповідає нормам цивільного законодавства, зокрема статті 16 ЦК України.

Твердження ОСОБА_2 про те, що спірне майно перебуває у власності третьої особи не береться судом до уваги, оскільки будь-яких доказів на підтвердження зазначеного до суду подано не було, крім того частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Що ж стосується факту руйнування предмета спору, то слід зауважити, що згідно статті 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення.

Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 № 1127 (зі змінами), зокрема, пунктом 75 визначено порядок реєстрації припинення права власності на об`єкт у зв`язку з його знищенням.

Доказів знищення спірного об`єкта нерухомості та, відповідно, припинення права власності на об`єкт нерухомості сторона відповідача не надала.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту другого частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За положеннями частини першої статті 376ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вище викладені обставини справи, рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2021 року у частині відмови у визнанні правочину недійсним слід скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким визнати недійсним правочин, вчинений за актом від 22 липня 2020 року, зареєстрований в реєстрі за № 21092110 та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І., щодо приймання-передачі у статутний капітал ТОВ «Арт Кепітал Сістемс» нерухомого майна:

- нежитлове приміщення 1-го поверху № 28, 28а, 29, 33, 34, 35, 37, 38, 39, заг. пл. 91,3 кв.м. в літ. «А-4-5-7-8» за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нежитлове приміщення 1-го поверху № 147-15, площею 105,4 кв.м., № 147-15б, площею 31,2 кв.м., загальною площею 136,60 кв.м., в літ. «3А-1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нежитлове приміщення 1-го поверху № 147-15г в літ. «3А-1», загальною площею 221,0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2021 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а саме задовольняється заявлена нею 1 позовна вимога про визнання правочину недійсним, то суд апеляційної інстанції має здійснити розподіл судових витрат, понесених позивачем, за час розгляду справи у всіх судових інстанціях: за подання позовної заяви 840,80 грн, за подання заяви про забезпечення позову 420,40 грн, за подання апеляційної скарги 1261,20 грн, за подання касаційної скарги 1681,60 грн, а всього 4204,00 грн, - які варто пропорційно стягнути з відповідачів, тобто по 2102,00 грн з кожного.

Керуючись статтями 141, 367, 374, 375, 376, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2021 року у частині відмови у визнанні правочину недійсним скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким визнати недійсним правочин, вчинений за актом від 22 липня 2020 року, зареєстрований в реєстрі за № 21092110 та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Галиною Іванівною, щодо приймання-передачі у статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт Кепітал Сістемс» нерухомого майна:

- нежитлове приміщення 1-го поверху № 28, 28а, 29, 33, 34, 35, 37, 38, 39, заг. пл. 91,3 кв.м. в літ. «А-4-5-7-8» за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нежитлове приміщення 1-го поверху № 147-15, площею 105,4 кв.м., № 147-15б, площею 31,2 кв.м., загальною площею 136,60 кв.м., в літ. «3А-1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нежитлове приміщення 1-го поверху № 147-15г в літ. «3А-1», загальною площею 221,0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2021 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт Кепітал Сістемс» на користь ОСОБА_1 судові витрати в частині сплати судового збору по 2102,00 грн з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 лютого 2025 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді О.Ю. Кузнєцова

Т.В. Одринська