Постанова

від 17.02.2025 по справі 643/433/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 643/433/22 Номер провадження 22-ц/814/171/25Головуючий у 1-й інстанції Материнко М.О. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя : Триголов В.М.,

судді: Дорош А.І., Лобов О.А.,

секретар:Пєшков В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродукт поділля», Межової Ксенії Павлівни на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 17 квітня 2024 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродукт поділля» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропродукт поділля» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути на свою користь безпідставно набуті кошти.

Свій позов мотивував тим, що позивач мав намір укласти з відповідачем договір про відступлення права вимоги, проте, сторони не змогли досягтизгоди з істотних умов майбутнього договору, тому, такий договір так і не було підписано сторонами.При цьому, під час ведення переговорів між сторонами, внаслідок помилки, допущеної особою, відповідальною за проведення безготівкових розрахунків від імені товариства, позивач здійснив перерахування грошової суми у розмірі 850000,00 грн. на розрахунковий рахунок відповідача. Такий перерахунок коштів підтверджується копіями наступних платіжних доручень, а саме: платіжним дорученням № 421 від 04.08.2021 року149000,00 грн.; платіжним дорученням № 424 від 05.08.2022 року - 351 000,00грн.; платіжним дорученням № 425 від 05.08.2021 року350000,00 грн.

Враховуючі викладені обставини, позивачвважає, що грошові коштиу розмірі 850000,00 грн.перераховані за вказаними платіжними дорученнями, набуті Відповідачем безпідставно, оскільки між відповідачем та позивачем відсутні будь-які правовідносини, в рамках яких могли бути проведені зазначені оплати.

Позивачем було направлено на адресу Відповідача вимогу щодо повернення помилково направлених на його рахунок грошових коштіву розмірі 850000,00 грн., однак, вказана вимога залишилася без задоволення, у зв`язку з чим, Позивач змушений звернутися до суду за захистом свої прав з відповідним позовом.

Крім того, враховуючи те, що Відповідач у добровільному порядку не виконав вимогу позивача та самостійно не повернув безпідставно отримані грошові кошти, тому позивачем також була нарахована пеня, 3 % річних та інфляційні витрати.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з Відповідача на свою користь 932545, 60 грн., з яких : основна сума заборгованості у розмірі- 850000,00 грн.; 3 % річних - 8872,60 грн.; інфляційні витрати - 24885,33 грн.; пеня48787,67 а також судовий збір в сумі 13 282,35 грн.

Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 17 квітня 2024 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродукт Поділля» до ОСОБА_1 про стягнення 932 545,60 гривень відмовлено в повному обсязі.

В апеляційному порядку рішення оскаржив позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропродукт поділля». Скарага мотивована тим, що рішення прийняте з неповним дослідженням доказів по справі а також із невірним застосуванням норм матеріального права.

Апелянт зауважує, що про наявність всіх обов`язкових умов для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення було неодноразово наголошено позивачем у суді першої інстанції, але нажаль до уваги суду так і не прийнято. Так, відповідач набув грошові кошти внаслідок помилки (це набуття або збереження майна), особа, відповідальна за проведення безготівкових рахунків у позивача, яка безпосередньо здійснила перерахування грошових коштів на користь ОСОБА_1 , була притягнута до відповідальності (наказ про вжиття заходів дисциплінарного впливу № 0908-К від 09.08.2021р. був наданий позивачем до матеріалів справи разом з письмовим обґрунтуванням правової позиції у справі 22.01.2024р.). Відповідач набув грошові кошти за рахунок позивача (це набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою). Договір про відступлення права вимоги не був укладений (це відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи).

Позивачем були надані належні докази, що підтверджуть допущену помилку з боку уповноваженої особи та притягнення її до відповідальності за таку помилку (наказ про вжиття заходів дисциплінарного впливу № 0908-К від 09.08.2021р. був наданий Позивачем до матеріалів справи разом з письмовим обґрунтуванням правової позиції у справі 22.01.2024р.). Наведене свідчить про неуважне дослідження судом першої інстанції матеріалів справи, а відповідно про не повне з`ясування всіх обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення . Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції помилково прийняв до уваги доводи ОСОБА_1 про те, що дії Позивача у вигляді певних поведінкових актів (конклюдентних дій) направлення проєкту договору, обговорення його умов, почергова сплата грошових сум за Договором, свідчать про подальше схвалення правочину з боку позивача.

Також скаржник звертає увагу на те, що у наміру між сторонами за предметом Договору про відступлення права вимоги передбачалася передача права вимоги, належна відповідачу у відповідності до Договору позики від 24.03.2020р., укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «СОФІЯ-БЛИЗНЮКИ». При цьому, відповідач, який отримав помилково перераховану ТОВ «Агропродукт Поділля» суму у розмірі 850 000грн., звертається ще з Заявою з грошовими вимогами до боржника ТОВ «СОФІЯ-БЛИЗНЮКИ» в межах справи про банкрутство останнього (справа № 922/2334/21). Ухвалою від 20.12.2021р. Заява ОСОБА_1 була задоволена на суму 1 323 780грн. Тобто відповідач таким чином задовольнив свої майнові інтереси, але подвійним способом отримавши гроші від Позивача, так і в справі про банкрутство ТОВ «СОФІЯ-БЛИЗНЮКИ» за одним і тим же договором позики від 24.03.2020р.

Зважаючи на вказані обставини Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропродукт поділля» просить скасувати рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 17 квітня 2024 року , та ухвалити рнове про задовлення позову.

З матеріалів справи встановлено, що позивач та відповідач мали намір укласти Договір про відступлення права вимоги за Договором позики (безвідсоткової) від 24 березня 2020 року. Позивач зазначає, що вказаний договір не був підписаний через те, що сторонами не було досягнуто згоди за всіма істотними умовами цього договору, однак, не зазначає яких саме.

Відповідач, в свою чергу також наполягає на тому, що між ним та позивачем було досягнуто згоди щодо укладення Договору відступлення права вимоги. При цьому, ініціатором укладення такого договору був саме позивач, направивши його проєкт на електронну адресу відповідача. За умовами цього Договору відповідач відступає на користь позивача, належне відповідачу право вимоги за Договором позики (безвідсоткової) від 24 березня 2020 року, запис в реєстрі № 865 «Основний договір» - п. 1 Договору. За передане право вимоги до боржника за «Основним договором», позивач погодився сплатити відповідачу суму у розмірі 900 000,00 грн. у строк до 15 листопада 2021 року. Сторони погоди, що розрахунки за цим Договором між позивачем та відповідачем відбуваються безготівковим способом шляхом перерахування коштів на поточний рахунок відповідача.

Відповідач пояснив, що передумовою укладення Договору, мав місце факт прострочки боржником (Товариство з обмеженою відповідальністю «СОФІЯ-КИЇВСЬКА») виконання зобов`язання за «Основним договоромДоговором позики від 24 березня 2020 року», відповідно до умов якого ОСОБА_1 надав ТОВ «СОФІЯ-КИЇВСЬКА» грошові кошти у розмірі 17 771 840,00 грн., що за курсом становив еквівалент 62 720,00 доларів США на момент надання позики строком виконання до 01 серпня 2020 року. У забезпечення належного виконання умов «Основного договору» між відповідачем та боржником було укладено Договір забезпечення 24 березня 2020 року, відповідно до умов якого цей договір забезпечує вимоги позикодавця із Договору позики від 24 березня 2020 року, укладеного між позикодавцем та боржником. В забезпечення виконання зобов`язання, вказаних у п. 1.1. цього Договору боржник передає у заставу належне йому майно : майбутній врожай 2020 року посивів озимої пшениці на земельних ділянках загальною площею 170 га, що розташовані в межах території Софіївської сільської ради Близнюківського району Харківської області та орендується боржником. У зв`язку з неналежним виконання боржником свого зобов`язання за Договором позики від 24.03.2020 року, ПНХМНО Лавінда Н.О. 21.05.2021 року було видано виконавчий напис, яким встановлено, що строк платежу по Договору позики настав, боржником допущено прострочення платежу, а тому стягнення проводиться за період: 24.03.2020-01.08.2020 року, розмір якої складає 13 23 780,00 грн, з яких: 661 800,00 грн.заборгованість за позикою; 661890,00 грн.штраф у розмірі 100 % від суми позики. Відповідачем було отримано виконавчий напис нотаріуса, який Відповідач мав намір звернути до виконання, через виконавчу службу.

Однак, звернення стягнення до виконання з боку відповідача виконавчого напису до виконання, призвело б до негативних наслідків для позивача, оскільки останній на підставі договору суборенди, користувався земельними ділянками (здійснив на них посів врожаю та розраховував на безперешкодний збір цього врожаю), які є предметом застави.

Маючи намір вчасно та безперешкодно зібрати врожай з земельних ділянок, які є предметом застави, позивач запропонував відповідачу сплати борг за боржника частинами, уклавши відповідний договір про відступлення права вимоги. Позивач не заперечує той факт, що між ним та відповідачем дійсно тривав процес перемовин щодо укладення вказаного Договору, однак цей Договір так і не був підписаний сторонами.

Разом з цим, матеріалами справи та наданими позивачем платіжними дорученнями підтверджується, що позивачем на поточний рахунок відповідача було переведено:

04.08.2021 року - 149000,00 грн. (платіжне доручення № 421- призначення платежу - плата за договором відступлення права вимоги № 0507/1 від 05.07.2021 року);

05.08.2022 року - 351 000,00грн. (платіжне дорученням № 424призначення платежу - плата за договором відступлення права вимоги № 0507/1 від 05.07.2021 року);

05.08.2021 року350000,00 грн. (платіжне дорученням № 425 призначення платежу - плата за договором відступлення права вимоги № 0507/1 від 05.07.2021 року).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивач тричі перерахував грошові кошти на рахунок відповідача та тричі вказав у платіжних дорученнях : плата за договором відступлення права вимоги № 0507/1 від 05.07.2021 року, без ПДВ, без ПДФО та ВС, що відповідає умовам п. п. 3, 4. Договору про відступлення права вимоги, не спростовуючи того факту, що між сторонами була домовленість щодо укладення цього договору.

Згідно із частиною першоюстатті 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У постанові від 29 березня 2022 року у справі № 296/3518/19 Верховний Суд вказував, що за змістомстатті 1212 ЦК Українибезпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першоїстатті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті11, частини першої статті177, частини першої статті202, частин першої та другої статті205, частини першої статті207, частини першої статті1212 ЦК Українидає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другоюстатті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першоїстатті 1212 ЦК Українизвужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi цієї статті тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями11,600,601,604 - 607,609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна,стаття 1212 ЦК Україниможе застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня.

Згідно з частиною першоюстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Реалізуючи передбаченестаттею 55 Конституції України,статтею 4 ЦПК Україниправо на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Районний суд зауважив, що звертаючись з цим позовом ТОВ «Агропродукт поділля» зазначав, що він мав намір укласти договір про відступлення прав вимоги за договором позики від 24 березня 2020 року , що був укладений між ТОВ «Софія-Київська» та ОСОБА_1 , з метою вчасного та безперешкодного збирання врожаю з земельних ділянок , які перебували у позивача в суборенді , та були заставним майном за договором позики від 24 березня 2020 року. Проте , договір відступлення права вимоги між ОСОБА_1 та ТОВ «Агропродукт поділля» не було укладено. Але уповноваженою особою ТОВ «Агропродукт поділля» 04.08.2021 та 05.08.2021 було здійснено три платежі на рахунок відповідача у призначенні яких вказано « плата за договором відступлення права вимоги №0507/1 від 05.07.2021» на виконання домовленості щодо укладення договору відступлення права вимоги.

Позивач вважав, що оскільки договір відступлення права вимоги фактично не укладено, а кошти перераховані на рахунок відповідача 04 та 05 серпня 2021 року у зв`язку із помилкою уповноваженої особи , з ОСОБА_1 згідно положень 1212-1214 ЦК України слід стягнути безпідставно набуті кошти у сумі 850000, окрім того три відсотки річних та інфляційні витрати з вказаної суми.

Конструкціястатті 1212 ЦК України, як і загалом нормглави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Нормистатті 1212 ЦК Українизастосовуються до позадоговірних зобов`язань.

Вказана правова позиція сформульована Верховним Судом у постановах:від 10 вересня 2018 року у справі № 638/11807/15-ц (провадження № 61-1215св17), від 12 вересня 2018 року у справі № 154/948/16 (провадження № 61-4497ск18), від 12 грудня 2018 року у справі № 205/3330/14-ц (провадження № 61-1133св18), від 24 березня 2021 року у справі № 369/8126/17 (провадження № 61-5137св19).

Отже, враховуючи вищенаведене норми права та встановлені у справі фактичні обставини колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що в рамках розгляду цього позову відсутні підстави для застосування наслідків, передбаченихстаттею 1212 ЦК Українита стягнення з відповідача на користь ТОВ «Агропродукт поділля» грошових коштів, оскільки спірні кошти вносились позивачем як плата за договором відступлення права вимоги , добровільно а наявність помилки уповноваженої особи позивача матеріалами справи не доведено.

Суд апеляційної інстанції вважає, що наведені позивачем підстави позову щодо здійснення ним помилково внесення коштів на рахунок відповідача із вказівкою у призначенні платежу «плата за договором відступлення права вимоги №0507/1 від 05.07.2021» за домовленістю, яка в подальшому повинна була укладатися між сторонами проте укладено не була, як він про це зазначає в позові, не можуть кваліфікуватися як безпідставно отримане майно, оскільки за вказаних позивачем обставин такі відносини виникли з договору про відступлення права вимоги.

У постанові від 26 вересня 2019 року у справі № 520/4210/18 Верховний Суд, передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції вказував, що згідно частини першоїстатті 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Тлумаченнястатті 1212 Цивільного кодексу Українисвідчить, що необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов`язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.

У постанові Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 495/2442/16-ц вказано, що у особи виникає зобов`язання повернути отримане майно, зокрема, грошові кошти, згідно зі статтею 1212ЦПК України, як безпідставно набуте, якщо особа отримала їх без правової підстави, за відсутності договірних правовідносин щодо цього майна.

У постанові від 04 серпня 2021 року у справі № 185/446/18 Верховний Суд вказував, що безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів. Позивач, перераховуючи кошти відповідачу, які сторони спільно витрачали, знав, що між ними відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок), а тому поведінка позивача є суперечливою (тобто, потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків).

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (див. постанову Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20).

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродукт поділля», ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районногосуду містаПолтави від17квітня 2024року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя: В. М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов