Постанова

від 27.02.2025 по справі 949/1537/24

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2025 року

м. Рівне

Справа № 949/1537/24

Провадження № 22-ц/4815/97/25

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: суддя Боймиструк С.В.,

судді: Ковальчук Н.М., Хилевич С.В.,

секретар судового засідання: Хлуд І.П.,

за участю: ОСОБА_1 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні з викликом учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Моргун Артем Костянтинович, на рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 27 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Дубровицької міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінерал" про визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

В серпні2024року позивач ОСОБА_2 , через свого представника - адвоката Моргуна А.К., звернувся до суду з позовом до відповідача Дубровицької міської ради про визнання права власності на нерухоме майно.

Позовна заява мотивована тим, що 29 грудня 2015 року між Рівненською обласною державною адміністрацією та ТОВ "Мінерал" було укладено Договір оренди водних об`єктів №07 (земельна ділянка 5621885600:04:002:0001). Відповідно до умов вказаного Договору, окрім перелічених в ньому гідротехнічних споруд, інші об`єкти інфраструктури відсутні.

У 2017 році ТОВ "Мінерал", на орендованій земельній ділянці, розпочало будівництво будівлі громадського призначення - нежитлового приміщення для відпочинку та ночівлі відпочиваючих. В подальшому, ТОВ "Мінерал" не маючи ресурсів для закінчення будівництва, передало у власність ОСОБА_2 недобудовану будівлю. ОСОБА_2 у 2017 році закінчив будівництво будівлі громадського призначення - нежитлового приміщення для відпочинку та ночівлі відпочиваючих.

Зазначене одноповерхове нежитлове приміщення для відпочинку та ночівлі відпочиваючих, має ідентифікатор об`єкта будівництва 01.2638056.5152475.20240724.15.0000.64 та розташоване за адресою: Рівненська область, Сарненський район, Дубровицька територіальна громада, с. Грицьки, та складається з кухні площею 18,6 кв.м., кімнати відпочинку площею 18,2 кв.м., кімнати відпочинку площею 17,4 кв.м., коридору пощею 7,1 кв.м., кімнати відпочинку площею 24,9 кв.м. Загальна площа будівлі громадського призначення складає 86,2 кв.м., з яких основна 60,5 кв.м. та допоміжна 25,7 кв.м.

З початку будівництва жодних заяв, претензій чи скарг про порушення прав інших осіб до ОСОБА_2 не надходило. Після закінчення будівництва будівля готова до експлуатації, ОСОБА_2 відкрито користується побудованим нерухомим майном та надає нежитлове приміщення для відпочинку та ночівлі відпочиваючих, але в експлуатацію його не здав, як того вимагало чинне на той час законодавство, не було зареєстровано право власності, як за забудовником, на побудоване ним нерухоме майно. На даний час ОСОБА_2 позбавлений можливості зареєструвати своє право власності на будівлю у зв`язку з відсутністю речового права на земельну ділянку під даним об`єктом нерухомого майна.

ОСОБА_2 відомо, що Дубровицька міська рада не заперечує проти визнання права власності на збудовану ним будівлю, ніхто крім позивача на вказане майно не претендує. Будівництво нежитлового приміщення для відпочинку та ночівлі відпочиваючих не порушило будь-чиїх прав, при будівництві дотримано всі будівельні норми, а тому позивач вважає, що є підстави для визнання за ним права власності на вказану будівлю.

Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 27 вересня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

На вказане рішення суду ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Моргун Артем Костянтинович, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин справи, подав апеляційну скаргу.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції не дослідив належним чином положення Договору оренди водних об`єктів від 29.12.2015 № 07, не врахував, що вказаним договором, поміж іншого передбачено і передачу в оренду земельної ділянки 5621885600:04:002:0001 (на якій розташована будівля Позивача).

Позовні вимоги обґрунтовані необхідністю державної реєстрації права власності на нерухоме майно, тобто необхідністю захистити майнові права.

Щодо доказів передання споруди Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що ним НЕОДНОРАЗОВО зазначалось, як у позовній заяві, так і в заяві про усунення недоліків про те, що ТОВ «Мінерал» не маючи ресурсів на закінчення будівництва передало у власність ОСОБА_2 недобудовану будівлю в порядку усної домовленості.

Також, у позовній заяві Позивач зазначав, що ТОВ «Мінерал» передало у власність ОСОБА_2 недобудовану будівлю, тобто будівельні матеріали на підставі усної домовленості, що також виключає можливість надання підтверджуючих документів.

Відзив наапеляційну скаргу до суду не надходив.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 29 грудня 2015 року між Рівненською обласною державною адміністрацією та ТОВ "Мінерал" було укладено Договір оренди водних об`єктів №07 (земельна ділянка 5621885600:04:002:0001).

Відповідно до п. 1 Договору орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування водний об`єкт для рибогосподарських потреб

Ставок №1 площею 7,7351 га, розташований за межами с. Грицьки Дубровицького району Рівненської області,

Ставок №2 площею 10,2651 га, розташований за межами с. Грицьки Дубровицького району Рівненської області,

які розташовуються за межами с. Грицьки Дубровицького району Рівненської області, на МК осушувальна система "Ставок.

Відповідно до п. 2 Договору об`єктом оренди за цим договором є:

вода (водний простір) водного об`єкта ставка №1 51,94 тис.м3, 7,7351 га,

земельна ділянка під водним об`єктом 7,7351 га,

вода (водний простір) водного об`єкта ставка №2 64,98 тис.м3, 10,2651 га,

земельна ділянка під водним об`єктом 10,2651 га,

під гідротехнічними спорудами 6,8428 га,

низинні заболочені землі 3,0905 га,

5621885600:04:002:0001.

Відповідно до відомостей про земельну ділянку 5621885600:04:002:0001 з Державного земельного кадастру її цільовим призначенням є 10.07 Для рибогосподарських потреб; категорія земель: землі водного фонду; площа становить 27,9335 (відповідає сумі площ земельних ділянок в п.2 Договору); місце розташування: Рівненська область, Сарненський район, Дубровицька міська рада. Суб`єктом права власності є Дубровицька міська рада.

01 лютого 2024 року "Фірма "Інженер" (ЄДРПОУ 32536922) на замовлення ОСОБА_2 виготовила технічний паспорт (Р/н в Реєстрі будівельної діяльності TI01:9401-4213-2428-9905) нежитлового приміщення для відпочинку та ночівлі відпочиваючих за адресою: Рівненська обл.., Сарненський район, Дубровицька територіальна громада, с. Грицьки (станом на 01.01.2021).

Будівля має ідентифікатор об`єкта будівництва 01.2638056.5152475.20240724.15.0000.64 та складається з кухні площею 18,6 кв.м., кімнати відпочинку площею 18,2 кв.м., кімнати відпочинку площею 17,4 кв.м., коридору пощею 7,1 кв.м., кімнати відпочинку площею 24,9 кв.м. Загальна площа будівлі громадського призначення складає 86,2 кв.м., з яких основна 60,5 кв.м. та допоміжна 25,7 кв.м.

Статтею 328 ЦК Українивизначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 5ст. 11 ЦК Україниу випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно з приписами ч.ч. 2,3 ст.331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно(житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до ч.1ст.376 ЦК Українижитловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.

Відповідно до ч. 2ст. 376 ЦК України,особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Таким чином,ст. 376 ЦК Українипередбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 цієї статті), і встановлено випадки, коли право власності на самочинне будівництво може бути визнане за рішенням суду за особою, що здійснила самочинне будівництво, або за власником земельної ділянки.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише у випадках, передбаченихст. 376 ЦК України, а саме: за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3ст. 376 ЦК України); за особою - власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5ст. 376 ЦК України).

У пункті 12 Постанови № 6 роз`яснено, що, вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 2 узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав від 28.01.2013 року відмітив, що суди при розгляді справ про визнання права власності на самочинне будівництво повинні належним чином перевіряти, чи було питання оформлення права власності на самочинне будівництво предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підстави вважати про наявність спору про право. Суд не повинен заміняти органи, які зобов`язані видавати дозволи на будівництво й узгоджувати забудови; визнання права власності на самочинне будівництво в судовому порядку має залишатися винятковим способом захисту права. Тому судам необхідно з`ясовувати, чи звертався позивач до компетентних органів із питання узаконення самочинного будівництва, чи було відмовлено компетентними органами у вирішенні зазначеного питання.

Аналогічною є правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 25.08.2020 року у справі № 760/21223/17-ц, від 18.04.2019 року у справі № 306/2140/17.

Аналіз вищезазначеного дає підстави для висновку, що визнання судом права власності на самочинне будівництво можливе лише у тому разі, якщо в прийнятті такого об`єкта в експлуатацію було незаконно відмовлено та за умови дотримання визначених законом вимог, які необхідні для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Таким чином, звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що це питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Аналогічні правові висновки закріплені Верховним Судом України в постанові від 27.05.2015 у справі №6-159цс15 та Верховним Судом в постанові від 19.03.2018 у справі №2-4435/2008.

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до відповідного державного органу архітектурно-будівельного контролю для набуття права власності та введення об`єкту в експлуатацію у встановленому законом порядку, а одразу звернувся з позовом до суду про визнання права власності.

Крім того відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України, правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу належить вчиняти в письмовій формі, тому доводи про передання права власності на незавершене будівництво позивачу від ТОВ "Мінерал" за усною угодою закономірно відхилені місцевим судом.

Також колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду в частині відсутності доказів надання позивачу земельної ділянки під будівництво, оскільки матеріалами справи встановлено, що земельна ділянка передавалась ТОВ "Мінерал" для рибогосподарських потреб. Жодних погоджень від уповноважених органів щодо зміни цільового призначення, передачі в оренду земельної ділянки для інших цілей іншим особам не надавалось.

До того ж статтею 61 ЗК України, встановлено обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Отже, влаштування об`єктів нерухомості на земельній ділянці водного фонду суперечить положенням земельного законодавства.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлене без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

За таких обставин судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Дубровицького районногосуду Рівненськоїобласті від27вересня 2024року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст виготовлено 27 лютого 2025 року.

Судді: Боймиструк С.В.

Ковальчук Н.М.

Хилевич С.В.