Ухвала

від 27.02.2025 по справі 182/7505/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1025/25 Справа № 182/7505/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2025 року Колегія суддів Дніпровського апеляційного суду в складі

судді доповідача ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2025 року, якою відносно обвинуваченого в об`єднаному кримінальному провадженні №12023041340001224 від 06.10.2023 року та № 12024041340000030 від 05.01.2024 року, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 19 березня 2025 року включно з визначенням розміру застави, -

ВСТАНОВИЛА:

Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :

В провадженні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебувають об`єднані кримінальні провадження № 12023041340001224 від 06.10.2023 року, №12024041340000030 від 05.01.2024 року за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.12.2023 року застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 .

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2025 року продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 на 60 днів, до 19 березня 2025 року включно з визначенням застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, в сумі 60 560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят ) гривень.

Доводи апеляційної скарги:

У своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить ухвалу скасувати, змінити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт за адресою його мешкання в АДРЕСА_1 .

В обгрунтування апеляційних вимог зазначає, що оскаржена ухвала є незаконною та підлягає скасуванню. Вважає, що прокурором не було надано суду доказів того, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, реально існують.

Судом не взято до уваги про існування стійких соціальних зв`язків, про що суд було повідомлено під час судового розгляду, оскільки ОСОБА_7 має хворого батька, який проживає за адресою: Нікопольський район, с. Покровське.

Звертає увагу, що прокурором було надано змінений обвинувальний акт, копії якого не було надіслано сторонам кримінального провадження.

Вважає, що суд має приймати до уваги наявність інших кримінальних проваджень, що перебувають у провадженні Нікопольського міськрайонного суду, по яким ще ухвалено остаточне рішення.

Зауважує, що врахування лише тяжкості вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатись достатніми причинами для тримання особи під вартою.

Позиції сторін в суді :

Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.

В рамках розгляду даної апеляційної скарги учасники кримінального провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про проведення апеляційного розгляду за їх участі до суду не надійшло. В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 просила розгляд апеляційної скарги проводити в письмовому провадженні, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути дану апеляційну скаргу за відсутності сторін кримінального провадження.

Висновки суду:

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Нормами частини 2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до наданих матеріалів, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочинів, один з яких є тяжким, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років.

Як вбачається із виділених матеріалів кримінального провадження, ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2025 року продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 на 60 днів, до 19 березня 2025 року включно з визначенням застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, в сумі 60 560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят ) гривень.

Продовжуючи строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , суд першої інстанції врахував наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати, фактичні обставини справи та стадію судового розгляду, особу обвинуваченого та характер пред`явленого обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у їх взаємозв`язку з можливими ризиками в справі.

Зокрема, суд виходив з того, що обставини, на які посилався суд при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовженні строку його дії, та на які в своєму клопотанні посилається прокурор, не змінилися. Суд вважав, що інший запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, так як він до затримання офіційно не працевлаштувався, до лав ЗСУ мобілізуватись не намагався, не одружений, не має утриманців, що свідчить про відсутність в нього міцних соціальних зв`язків, його репутацію та кількість кримінальних проваджень відносно нього в суді.

Суд 1-ї інстанції, із врахуванням вищенавеного, не знайшов підстав для застосування інших запобіжних заходів альтернативних триманню під вартою, як таких, що не достатні для запобігання ризиків та виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, з чим погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

Разом з тим, відповідно до ст. 183 КПК України з урахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, майнового та сімейного стану обвинуваченого, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд при обранні запобіжного заходу ОСОБА_7 визначив розмір застави достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України - в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560 грн., та покладенням обов`язків.

Вирішуючи питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , суд 1-ї інстанції також врахував, що обставини на які посилається обвинувачений не можуть бути стримуючими факторами належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Даних, що ніхто крім обвинуваченого не має можливості доглядати батька останнього до суду не надано, як не надано даних про необхідність такого догляду і під час апеляційного перегляду.

Отже, суд зважив на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, відсутність належних гарантій та підтверджених соціальних зв`язків, які б переважали ризики ухилення від суду, та обґрунтовано прийшов до висновку про продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Наявність постійного місця проживання та хворого батька, про що зазначає захисник обвинуваченого, не спростовують і не зменшують ризики, передбачені ст.177 КПК України. Крім того, ці обставини існували і на час вчинення інкримінованого обвинуваченим злочину, та жодним чином не виступили стримуючим фактором в його поведінці.

Стороною захисту під час апеляційного розгляду не надано документально підтверджених та переконливих доказів, що унеможливлюють перебування ОСОБА_7 під вартою. Отже, судом 1-ї інстанції вірно враховано вимоги ст. 178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, особу обвинуваченого, в тому числі його стан здоров?я та відомості, які характеризують особу обвинуваченого.

Колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість обрання та продовження строку тримання під вартою, той факт, що обставини, які були підставою для взяття ОСОБА_7 під варту на даний час не змінилися, та обґрунтовано прийшов до висновків про неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Доводи апеляційної скарги захисника щодо процесуальних порушень з боку сторони обвинувачення при поданні зміненого обвинувального акту, колегія суддів залишає без розгляду, оскільки такі не є предметом розгляду в розумінні положень ст.422-1 КПК України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що виправданість подальшого тримання під вартою ОСОБА_7 , підтверджується наявністю ризиків, які передбачені ч. 1 ст. 177 КК України та той факт, що жоден із вказаних ризиків за час проведення судового розгляду не зменшився, що свідчить про неможливість обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу, оскільки він не забезпечить належної процесуальної поведінки останнього під час розгляду кримінального провадження.

За таких обставин, апеляційний суд не знаходить підстав для скасування ухвали суду з тих мотивів, які наведені в апеляційній скарзі захисника обвинуваченого, оскільки судом постановлено ухвалу у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, ухвала по своїй суті є правомірною, справедливою відповідно до об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог закону, з наведенням достатніх мотивів та підстав.

Підстав для застосування до ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає, з огляду на вищевикладені обставини.

Істотних порушень норм Кримінального процесуального кодексу України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду, не вбачається. Таким чином апеляційна скарга, як така що не підтверджується обставинами провадження, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 405, 422-1 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 ,яка дієв інтересахобвинуваченого ОСОБА_7 , залишити без задоволення.

Залишити без змін ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2025 року, якою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 19 березня 2025 року включно з визначенням розміру застави.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4