Ухвала

від 28.02.2025 по справі 520/4585/25

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

з питання передачі адміністративної справи

28 лютого 2025 року справа №520/4585/25

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання прийняття до розгляду позову ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області (далі за текстом - відповідач, суб"єкт владних повноважень, владний суб`єкт, адміністративний орган) про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач звернувся до адміністративного суду з вимогами про: 1) визнання протиправним та скасування розпорядження Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області № 30-к від 23.01.2025 року про дострокове припинення повноважень секретаря Селидівської міської ради VIII скликання та звільнення ОСОБА_2 з посади секретаря Селидівської міської ради VIII скликання; 2) зобов`язання Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області поновити ОСОБА_1 на посаді секретаря Селидівської міської ради VIII скликання з 31.01.2025 року.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що вважає розпорядження начальника Селидівської міської військової адміністрації Анатолія Немченко від 23.01.2025 року №30-к про дострокове припинення заявником повноважень секретаря Селидівської міської ради VIII скликання та звільнення у зв`язку з припиненням повноважень секретаря Селидівської міської ради протиправним, оскільки Селидівська міська рада зареєстрована у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 04052962 та діяльність її не припинена. Відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником зазначено заявника, оскільки він виконував обов`язки міського голови. Начальник Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області це тимчасова посадова особа, яка уповноважена виконувати свої обов`язки лише у період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування. Тобто, після спливу 30 днів після припинення чи скасування дії воєнного стану в Україні начальник Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області втрачає свої повноваження на відповідній територіальній громаді та поновлюються повноваження Селидівської міської ради, яку очолює голова. В даному випадку заявник як секретар міської ради виконував обов`язки міського голови та у зв`язку зі звільненням після припинення або скасування воєнного стану в Україні Селидівська міська територіальна громада залишається без керівника міської ради.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду, суд керується наступними підставами та мотивами.

Відповідно до з ч. 1 ст. 25 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Водночас положеннями частин першої та другої статті 26 КАС України визначено підсудність справ за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача. Відповідно до частин першої, другої статті 26 КАС України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

З аналізу вищенаведених норм процесуального закону вбачається, що Кодекс адміністративного судочинства України встановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача).

Тобто, якщо предметом адміністративного позову є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, то позивач може скористатися правом альтернативної підсудності.

У зв`язку з цим, у такому випадку, застосуванню підлягають положення ч. 1 ст. 25 КАС України (підсудність за вибором позивача адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом).

Судом виявлено, що згідно з відповіддю №1159505 від 28.02.2025р. з Єдиного державного демографічного реєстру зареєстрованим місцем проживання позивача - ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 .

Відповідно до наданого заявником скріншоту із застосунку "ДІЯ" відповідно до довідки переселенця №6329-5003115999 від 09.02.2024р. зареєстроване місце проживання заявника є АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування - АДРЕСА_2 .

Місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є 85400, Донецька обл., Покровський р-н, місто Селидове, вул.Цахніва Олександра, будинок 8.

Суд зазначає, що юрисдикція (підсудність) адміністративних спорів (справ) є правовим інститутом, який містить адміністративно-процесуальні норми, що розмежовують компетенцію щодо розгляду і вирішення адміністративних справ між окремими інституціями судової системи та між адміністративними судами одного інституційного рівня. Визначення компетентного суду для розгляду адміністративної справи провадиться, серед іншого, залежно від предмета публічно-правового спору або його суб`єктного складу, територіальних меж юрисдикції певного суду, функцій при розгляді справи, які виконує певний суд судової системи. Предметною юрисдикцією адміністративних судів є сукупність правил, що визначають чи розмежовують компетенції судів з розгляду адміністративних справ у першій інстанції залежно від предмета публічно-правового спору. Територіальна юрисдикція (підсудність) адміністративних судів - це сукупність правил, що визначають розмежування компетенції адміністративних судів одного рівня щодо розгляду адміністративних справ у першій інстанції залежно від території, на яку поширюється їхня діяльність. Інстанційною юрисдикцією адміністративних судів вважають правила, що визначають розмежування компетенції цих судів різного рівня при розгляді адміністративних справ.

Аналогічних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 26.08.2019р. у справі № 855/364/19 та у постанові від 07.03.2024р. по справі №990/340/23.

Згідно положень ст.3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24.06.2024 по справі № 554/7669/21 зазначив, що стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.

Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.

Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.

Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів.

Також у постанові Верховного Суду від 24.06.2024 по справі № 554/7669/21 указано, що за загальним правилом територіальної підсудності суд є наближеним до місця знаходження відповідача, тобто тієї сторони у спорі, яка презюмується неправою. Правило підсудності за місцем знаходження відповідача стосовно доступності правосуддя є зручним саме для нього, а не для особи, яка звертається до суду за захистом.

Відповідно до пунктів 3, 4, 5 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради.

Особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його.

Пунктом 46 вказаного Порядку визначено, що посадова особа органу реєстрації в день звернення особи або її законного представника (представника) чи в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг або представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту або даних від органу соціального захисту населення: приймає рішення про реєстрацію місця проживання (перебування) або про відмову у реєстрації місця проживання (перебування) особи; вносить відомості про реєстрацію місця проживання (перебування) до реєстру територіальної громади відповідно до Порядку створення, ведення та адміністрування реєстрів територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265; формує інформацію про реєстрацію місця проживання (перебування) особи для її передачі до відомчої інформаційної системи ДМС з подальшою передачею інформації до Єдиного державного демографічного реєстру відповідно до Порядку електронної інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційними системами та передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265.

Таким чином, законодавством передбачено чіткі вимоги до реєстрації особою місця свого проживання чи перебування, та передбачено документи, які підтверджують таку реєстрацію.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновків про те, що реєстрація у встановленому законом порядку місця проживання/перебування має бути підтверджена у належний спосіб.

Отже, для цілей визначення територіальної підсудності цієї справи до уваги необхідно брати відомості щодо зареєстрованого у встановленому законом порядку місце проживання (перебування, знаходження) особи-позивача, як того вимагає ч.1 ст. 25 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Наведене визначення є місцем проживання в приватноправовому розумінні.

Натомість відносини щодо місця проживання фізичної особи в публічно-правовому розумінні регулюються Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року № 1382-ІV (надалі Закон № 1382-ІV).

У статті 3 вказаного Закону надано визначення, зокрема, таких термінів: місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції (пункт 7 Правил реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207).

Саме адреса реєстрації (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.

Зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли учасник суспільних відносин - приватна особа має розумні очікування та обґрунтовані сподівання на те, що згідно з ч.1 ст.26 КАС України позов суб"єкта владних повноважень може бути пред"явлений за зареєстрованим в установленому порядку місцем проживання фізичної особи - громадянина чи місцем перебування фізичної особи - громадянина.

Протилежне тлумачення змісту наведених вище норм права призводить до виникнення загрози порушення прав відповідача - громадянина за ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що з огляду на приписи ст.ст.1, 3, 8 Конституції України є неприпустимим.

Ці ж самі мотиви належить застосувати і до випадку звернення до суду фізичної особи - громадянина.

Суд відзначає, що використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання фізичної особи - громадянина матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже національний закон України не містить запобіжників для нескінченної у часі зміни фактичного місця проживання громадянина.

Окрім того, з наведених вище мотивів суду слідує, що фізична особа - громадянин може одночасно може мати декілька фактичних місць проживання і лише одну адресу зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання.

Тому суд констатує, що у розумінні ч.1 ст.25 КАС України доданий до позовної заяви скріншот довідки переселенця від 09.02.2024р. про фактичне місце проживання позивача без державної реєстрації, не є належним доказом місця проживання (перебування) позивача, зареєстрованого у встановленому законом порядку.

За змістом норм Закону України від 15.05.2003р. №755-IV "Про держану реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості про місцезнаходження юридичної особи підлягають включенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі за текстом - Єдиний державний реєстр).

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України від 15.05.2003р. №755-IV "Про держану реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлені підрозділи юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, з Єдиного державного реєстру.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України від 15.05.2003р. №755-IV "Про держану реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Судом виявлено, що у межах спірних правовідносин на територію Харківської області не припадає ані офіційно зареєстроване місце проживання заявника, ані офіційно зареєстроване місцезнаходження відповідача - суб"єкта владних повноважень.

Тому на ініційований заявником спір не поширюється територіальна юрисдикція Харківського окружного адміністративного суду.

Натомість, оскільки зареєстрованим місцем проживання позивача - ОСОБА_1 є вул. Павла Чубинського, буд. 12, м. Покровськ (тобто адреса, котра знаходиться у межах Донецької області), а місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є Донецька обл., Покровський р-н, місто Селидове, вул.Цахніва Олександра, будинок 8 (тобто адреса, котра знаходиться у межах Донецької області), то у спірних правовідносинах має місце випадок, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 29 Кодексу адміністративного судочинства України, і наявні підстави для передачі даної адміністративної справи на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (надалі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 29 Кодексу адміністративного судочинства України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено (ч. 6 ст. 29 Кодексу адміністративного судочинства України).

За правилами ч. 8 ст. 29 Кодексу адміністративного судочинства України передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, 25, 29, 241- 243, 248, 256, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Адміністративну справу №520/4585/25 за позовом ОСОБА_1 до Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії передати на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду (84122, м. Слов`янськ, вул. Добровольського, буд. 1).

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України, тобто протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України, тобто негайно після підписання.

Суддя А.В. Сліденко