Постанова

від 28.02.2025 по справі 160/6361/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/6361/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року (суддя Савченко А.В.) в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша снекова компанія»

до Державної служби України з безпеки на транспорті, В.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Дмитра Слюсаренка

про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша снекова компанія» звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті № 005081 від 16.08.2023.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року позов задоволено.

Суд дійшов висновку, що транспортний засіб був переданий позивачем в оренду, що підтверджується матеріалами справи, а тому ТОВ «Перша снекова компанія» не є суб`єктом відповідальності у спірних правовідносинах.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що в спірних правовідносинах водій транспортного засобу не заперечував факт здійснення пасажирських перевезень, а висновки суду та доводи позивача, що останній не є перевізником в розумінні закону, не підтверджені належними доказами.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті 06.07.2023 було проведено рейдову перевірку транспортного засобу RENAULT, номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, за результатами якої складено Акт № 353987 від 06.07.2023.

В результаті проведеної перевірки встановлено таке порушення: надаючи послуги з перевезень пасажирів на таксі перевізник не забезпечив водія документами, а саме, ліцензією, медичною довідкою, чим порушено ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Водій транспортного засобу ОСОБА_1 підписав акт без заперечень.

Згідно з постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті № 0050811 від 16.08.2023, відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша снекова компанія» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 510,00 грн.

Вказана постанова є предметом оскарження в даній адміністративній справі.

Межами розгляду апеляційної скарги є доводи позивача, що він не є особою, яка здійснювала перевезення пасажирів, а тому не є належним суб`єктом притягнення до відповідальності.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що за визначенням ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Статтею 34 названого Закону встановлено, що автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статті 39 Закону визначає документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензії - штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 затверджено Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів.

Редакція Порядку № 1388 на час виникнення спірних правовідносин визначала, що цим Порядком встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.

Цей Порядок є обов`язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов`язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.

Відповідно до п. 16 цього Порядку, за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

У разі звернення до сервісного центру МВС власника транспортного засобу - фізичної особи чи фізичної або юридичної особи, якій власник передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами до закінчення строку дії виданого тимчасового реєстраційного талона, такий документ визнається недійсним, про що відповідні відомості в день звернення вносяться до Єдиного державного реєстру транспортних засобів.

Інструкцією про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.0.2010 № 379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.01.2011 за № 123/18861, передбачено, що якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ.

Копія документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ, долучається працівниками Центру до матеріалів видачі тимчасового реєстраційного талона (пункт 6.3).

Аналіз вищенаведених норм дає можливість дійти беззаперечного висновку, що власник може передати транспортний засіб фізичній або юридичній особі, натомість факт такої передачі має бути підтверджений лише документами, оформленими в установленому законом порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 1145 затверджено Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів.

Згідно з пунктом 3 цього Порядку, підставою для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є електронна заява або заява, сформована та подана заявниками, якою визначено належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній або юридичній особі транспортного засобу в користування.

Отже, власник може передати транспортний засіб іншій особі шляхом подання відповідної заяви до сервісних центрів МВС, яка набуває статусу належного користувача після внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відповідних відомостей.

В межах даної справи позивач не надав до суду докази внесення до Єдиного державного реєстру транспортного засобу станом на 06.07.2023 (дата проведення перевірки) відомостей про ОСОБА_1 , як належного користувача транспортного засобу RENAULT, номерний знак НОМЕР_1 .

Не є вірним висновок суду першої інстанції, що саме ОСОБА_1 виступав автомобільним перевізником у спірних правовідносинах, що підтверджується договором прокату автомобіля від 01.07.2023 та актом приймання-передачі автомобіля від 01.07.2023, адже, по-перше, такі документи не були надані під час перевірки, по-друге, ці документи складені в простій письмовій формі та не дають можливість достеменно пересвідчитися в їх існуванні на момент проведення перевірки, по-третє, водій ОСОБА_1 підписав акт перевірки без будь-яких зауважень.

Більш того, з огляду на вищенаведені приписи чинного законодавства, надані позивачем документи не змінюють юридичний статус ТОВ «Перша снекова компанія» як автомобільного перевізника власника транспортного засобу, який є суб`єкта відповідальності в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».

Належні та допустимі докази зворотного, з посиланням на норми чинного законодавства, позивачем до суду не надані.

Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на правильному застосування норм матеріального права.

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в позовній заяві ТОВ «Перша снекова компанія» також посилається на порушення процедури розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови, а саме, без повідомлення про це суб`єкта, який притягається до відповідальності.

Ці доводи залишились без правової оцінки судом першої інстанції, натомість вони мають значення для правильного вирішення та справи.

Усуваючи такий недолік у розгляді справи та надаючи оцінку обґрунтованості доводів позивача в цій частині, суд апеляційної інстанції зазначає, що процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт, визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567.

Пунктами 26, 27 Порядку № 1567 встановлено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

Отже, чинне законодавство встановлює чітку вимогу до процедури розгляду справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт з обов`язковим повідомленням автомобільного перевізника про час і місце розгляду справи. Справа може бути розглянута уповноваженою особою за відсутності представника автомобільного перевізника виключно в разі неявки останнього, якщо перевізник був належним чином повідомлений про розгляд справи.

У постанові від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21 Верховний Суд, аналізуючи положення пунктів 25, 26, 27 Порядку № 1567 вказав, що системний аналіз зазначених законодавчих вимог свідчить про те, що повноваження Укртрансбезпеки на розгляд по суті справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт має здійснюватися на основі суворого додержання законності, а застосування адміністративних санкцій - у точній відповідності з законом. Це означає обов`язок Укртрансбезпеки вчинити усі необхідні дії для забезпечення розгляду справи про порушення у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання, яка є основним джерелом доказової інформації для визначення дійсної відповідальної особи - автомобільного перевізника, а також здійснити усі необхідні дії для повного і всебічного розгляду існуючих доказів, які стосуються перевірки, з метою належного здійснення відповідної адміністративної процедури.

У постановах від 14.12.2023 у справі № 280/1426/20, від 21.12.2023 у справі № 560/11763/22, від 06.06.2024 у справі № 340/1617/22 Верховний Суд виснував, що Порядком № 1567 установлено обов`язок органу державного контролю повідомити суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства.

Всі ці висновки також підтверджені Верховним судом у постанові від 06 вересня 2024 року в справі № 600/302/23-а.

У даній справі відповідачем не доведено, що позивач у належний спосіб та своєчасно був повідомлений про розгляд справи.

Недотримання відповідачем вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 є самостійною та достатньо підставо для скасування постанови, прийнятої за результатом розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, адже відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з прийняттям нової постанови.

Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року в адміністративній справі № 160/6361/24 скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша снекова компанія» задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті № 005081 від 16.08.2023.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша снекова компанія» витрати зі сплати судового збору в розмірі 3149 (три тисячі сто сорок дев`ять) гривень 12 коп. за подання позову та заяви про забезпечення позову.

Постанова суду набирає законної сили з 28 лютого 2025 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених ст. 328 КАС України.

Повна постанова складена 28 лютого 2025 року.

Головуючий - суддяО.В. Головко

суддяА.В. Суховаров

суддяТ.І. Ясенова