Постанова

від 17.02.2025 по справі 917/1381/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 року м. Харків Справа №917/1381/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Тихий П.В., суддя Шутенко І.А.,

за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,

за участю представників:

прокуратури - Крестьянінов А.О., посвідчення №079899 дійсне до 23.07.2025 року, довіреність №1 вих.25 від 21.01.2025 року;

позивача (в режимі відеоконференції) Біленко Н.О., довіреність №б/н від 06.09.2022 року, довідка з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ;

відповідача (в режимі відеоконференції) Совенко О.П. (адвокат), ордер серія ВІ№1273288 від 16.01.2025 року;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Москов М.В., посвідчення УК№210036, витяг з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ, довіреність №220/24/Д від 03.01.2025 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Кременчуцьке кар`єроуправління «Кварц» (вх.№2908П/1) на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.11.2024 року у справі №917/1381/24,

за позовом Керівника Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони центрального регіону, майдан Незалежності, 1Б, м.Полтава, 36003,

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, вул. Небесної Сотні 1/23, м. Полтава, 36000,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерство оборони України, проспект Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168,

до Акціонерного товариства «Кременчуцьке кар`єроуправління «Кварц», вул. Київська, 85, м. Кременчук, Полтавська область, 39631,

про стягнення 577305,06 грн заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року Керівник Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони центрального регіону в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях до відповідача Акціонерного товариства «Кременчуцьке кар`єроуправління «Кварц» про стягнення заборгованості у розмірі 655010,71 грн за договором оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства Міністерства оборони України «Кременчуцьке кар`єроуправління «Кварц» від 01.06.2009 року (з урахуванням договорів про внесення змін та додаткових угод), з яких: 546003,35 грн - основна заборгованість за період з вересня по жовтень 2022 року, 109007,36 грн - пеня за період з 15.10.2022 року по 15.11.2022 року.

Від прокуратури надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої надано пояснення та розрахунок, згідно якого розмір заявленої до стягнення пені становить 31301,71 грн.

У подальшому прокурором надано заяву про зміну підстав позову, якою доповнено обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.11.2024 року у справі №917/1381/24 (повний текст складено 18.11.2024 року, суддя Тимощенко О.М.) позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Кременчуцьке кар`єроуправління «Кварц» (39631, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Київська, 85, код ЄДРПОУ 35328439) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (вул. Небесної Сотні, 1/23, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 42769539) на рахунок иА758999980313020092000016706, код отримувача 37959255, отримувач ГУК у Полтавській області / тг м. Кременчук/ 22080100, банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат.) заборгованість по орендній платі в сумі 546003,35 грн та пеня в сумі 31301,71 грн.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Кременчуцьке кар`єроуправління «Кварц» (39631, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Київська, 85, код ЄДРПОУ 35328439) судовий збір в сумі 8659,58 грн на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (рахунок ИА478201720343140002000082966, МФО 820172 в ДКСУ м. Київ, ЄДРПОУ 38347014).

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 18.11.2024 року та прийняти нове, яким у позові відмовити. Апелянт також просить суд стягнути на його користь витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу з Регіонального відділення Фонд державного майна України по Полтавській та Сумській областях (код ЄДРПОУ 42769539) за рахунок бюджетних асигнувань на утримання цього органу.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції вийшов за межі процесуальних прав, а саме, виступив у ролі апеляційного суду по відношенню до рішень судів першої інстанції та касаційного суду по відношенню до постанов судів апеляційної інстанції в справах №917/2002/15, №917/1548/20 та №917/1522/22 де учасниками спору виступали позивач та відповідач по оскаржуваній справі. При цьому, на час звернення РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях з заявою до прокуратури Полтавської області у позивача була інформація про наслідки розгляду справи №917/1522/22, яка умисно була прихована. Саме спотворення та приховування фактичних обставин, що мають істотне значення (зокрема наявність тотожної справи), Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях під час підготовки матеріалів позову прокурором та під час судового розгляду призвели до проголошення необґрунтованого помилкового рішення господарським судом.

Скаржник вказує, що судом першої інстанції в межах наданих їм повноважень статтями 89, 269 ГПК України не перевірено обставини, не з`ясовано фактичний стан правовідносин між сторонами, обсяг процесуальної дієздатності прокурора та позивач для звернення з позовом до суду.

Щодо не застосування висновків експертів, відповідач зазначає, що він застосовує правову конструкцію «наявність незалежних від діяльності орендаря обставин, які унеможливили використання у повному обсязі орендованого майна», яка узгоджена сторонами договору оренди від 26.03.2009 року №01/Ц-2009, як і способи підтвердження таких обставин узгоджені сторонами у договорі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 року відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача Акціонерного товариства «Кременчуцьке кар`єроуправління «Кварц» на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.11.2024 року у справі №917/1381/24. Встановлено учасникам справи строк на протязі якого вони мають право подати до суду відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку через підсистему електронний суд. Витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1381/24.

Вказана ухвала була направлена учасникам справи до електронного кабінету користувача у системі електронний суд і доставлена їм 16.12.2024 року.

26.12.2024 року матеріали справи №917/1381/24 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№483 від 13.01.2025 року), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення норм матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Полтавська спеціалізована прокуратура у сфері оборони центрального регіону також надала відзив на апеляційну скаргу (вх.№645 від 15.01.2025 року), в якому вказує, що заперечує проти позиції скаржника та просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні 27.01.2025 року після заслуховування позиції представників сторін протокольно оголошено перерву до 17.02.2025 року.

У судовому засіданні 17.02.2025 року представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні. Представники прокуратури, позивача та третьої особи проти позиції скаржника заперечували та просили оскаржуване рішення залишити без змін.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві та додаткових письмових поясненнях доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

26.03.2009 року між Регіональним відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (орендодавець, позивач) та Закритим акціонерним товариством «Кременчуцьке кар`єроуправління «Кварц», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Кременчуцьке кар`єроуправління «Кварц» (орендар, відповідач) укладено договір №01/Ц-2009 оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства Міністерства оборони України «Кременчуцьке кар`єроуправління «Кварц».

Предметом договору є державне майно цілісного майнового комплексу Державного підприємства Міністерства оборони України «Кременчуцьке кар`єроуправління «Кварц», а саме: будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: м.Кременчук, Полтавської області, вул.Київська, 85 (склад та опис будівель та споруд викладено в додатку №1), будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: с. Піщане, Кременчуцького району, Полтавської області, вул. Теплична, 2 (склад та опис будівель та споруд викладено в додатку №2) та інше майно (склад та опис якого викладено в додатку №3), склад і вартість яких визначено відповідно до акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації, результатів переоцінки та передавального балансу підприємства, складеного станом на 31.12.2008 року.

Сторонами неодноразово вносилися зміни до основного договору, а саме: №1 від 01.06.2009, №2 від 18.08.2010, №4 від 16.05.2013, №5 від 25.06.2014, №7 від 27.10.2015.

У договорі №01/Ц-2009 сторони, зокрема, узгодили наступне:

- відповідно до п.1.5. договору оренди майно передається в оренду з метою здійснення господарської діяльності з видобування незмінених та порушених вивітрюванням мігматитів та грантів Піщанського родовища в якості сировини для виробництва щебеню будівельного та каменю бутового.

- пунктом 3.2 договору встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

- орендна плата перераховується повністю до державного бюджету, щомісяця не пізніше 15 числа наступного за звітним (пункт 3.3 договору).

- пунктом 3.4. договору встановлено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї сторони в разі, зокрема, у випадках передбачених законодавчими актами України (в редакції договору про внесення змін №4 від 16.05.2013 року).

- згідно пункту 3.4. договору на основі розміру місячної орендної плати розраховується добова орендна плата. Кількість днів (діб) фактичного користування майном підтверджується розпорядчим документом орендаря щомісяця до 15 числа місяця, що настає за звітнім. Наявність незалежних від діяльності орендаря обставин, які унеможливили використання у повному обсязі орендованого майна та обумовили його роботу в режимі неповного робочого часу, підтверджується незалежним висновком не рідше ніж раз на півроку (в редакції договору про внесення змін №7 від 27.10.2015 року).

- орендар зобов`язується своєчасно та у повному обсязі вносити орендні платежі, здійснювати обов`язкові платежі до бюджетів всіх рівнів (п. 4.3.3. договору).

- відповідно до пункту 3.5 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Звертаючись до суду, прокурор та позивач вказували, що відповідач у частині своєчасного внесення орендних платежів умови договору оренди від 01.06.2009 року №01/Ц-2009 своє зобов`язання не виконує з вересня 2022 року, внаслідок чого за відповідачем утворився борг у розмірі 546003,35 грн за період з вересня 2022 року по жовтень 2022 року.

На підставі п. 3.5 договору оренди, із урахуванням виникнення боргу у певний період, здійснених відповідачем сплат та враховуючи черговість їх зарахування, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 31301,71 грн.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, погодився з прокурором, що враховуючи те, що пункт 3.4 договору оренди у редакції договору про внесення змін від 27.10.2015 року №7 до розділу 3 «Орендна плата» суперечить положенню ч.4 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а з огляду на приписи ч.1 та ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України - є нікчемним. Враховуючи, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 546003,35 грн та пені в сумі 31301,71 грн підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані і не заперечуються, місцевим господарським судом їх задоволено.

Однак, приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не врахував наступне.

Так, у листопаді 2022 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства «Кременчуцьке кар`єроуправління «Кварц» - справа №922/1522/22 про:

- стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 2614850,85 грн та пені в сумі 514862,19 грн до Державного бюджету України;

- розірвання договору оренди від 26.03.2009 року №01/Ц-2009 цілісного майнового комплексу Державного підприємства Міністерства оборони України «Кременчуцьке кар`єроуправління «Кварц», посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовським А.Г. 01.06.2009 року та зареєстрований в реєстрі за №4341;

- зобов`язання Акціонерного товариства «Кременчуцьке кар`єроуправління «Кварц» (39631, Полтавська область, м.Кременчук, вул.Київська, 85, код ЄДРПОУ 35328439) повернути цілісний майновий комплекс Державного підприємства Міністерства оборони України «Кременчуцьке кар`єроуправління «Кварц», а саме: будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: м. Кременчук, Полтавської області, вул.Київська, 85 (склад та опис викладено в додатку №1 до Договору оренди від 26.03.2009 №01/Ц-2009); будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: с.Піщане, Кременчуцького району, Полтавської області, вул. Теплична, 2 (склад та опис викладено в додатку №2 до Договору оренди від 26.03.2009 №0І/Ц-2009) та інше майно (склад та опис викладено в додатку №3 до Договору оренди від 26.03.2009 №01/Ц-2009) Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (36000, м.Полтава, вул.Небесної Сотні 1/23, код за ЄДРПОУ 42769539) за актом приймання-передачі майна.

Пізніше, від позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях надійшла заява про збільшення позовних вимог, яка була прийнята судом першої інстанції.

Обґрунтовуючи заяву про збільшення позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем свого зобов`язання по договору оренди від 26.03.2009 року №01/Ц-2009 в частині належного та своєчасного внесення плати за оренду, у зв`язку з чим у період з липня 2022 року по квітень 2023 року утворилася заборгованість в розмірі 3632426,85 грн. Крім того, нараховано пеню в розмірі 1056335,18 грн за період з 20.09.2022 року по 06.06.2023 року.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.11.2023 року у справі №917/1522/22 в позові відмовлено. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 року рішення суду першої інстанції від 07.11.2023 у справі №917/1522/22 залишено без змін.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини 1 статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.2 ст. 175 цього Кодексу.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (пункт 2 частини 1 статті 175 ГПК України).

Передумовою для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 175 ГПК України, та, як наслідок, застосування пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України, є наявність двох справ з тотожним суб`єктним складом, предметом та підставами.

З аналізу наведеної норми права вбачається, що однією з цілей застосування цих норм процесуального права законодавець визначив, уникнення можливості формування різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, як і уникнення застосування можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами, як засобу, направленого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

Наразі колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що наявні підстави для закриття провадження у справі №917/1381/24 з огляду на тотожність справи №917/1522/22 у якій Господарським судом Полтавської області 07.11.2023 прийнято рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, залишеного в силі постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2024.

З аналізу сталої, послідовної судової практики Верховного Суду вирішення подібних процесуальних питань вбачається, що для закриття провадження у справі, на підставі пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України, необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - рішення у справі, що набрало законної сили, повинно бути ухвалене щодо тих самих сторін, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Разом з тим, не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 року у справі №925/1473/15, Верховним Судом у постановах від 15.10.2020 року у справі №922/2575/19 та від 14.01.2021 року у справі №910/6567/20).

Колегія суддів вважає, що справи №917/1381/24 та №917/1522/22 за своїм суб`єктним складом, предметом спору та підставами є тотожними.

Сторонами у справі №917/1522/22 та у цій справі №917/1381/24 є позивач Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях і відповідач - Акціонерне товариство «Кременчуцьке кар`єроуправління «Кварц». Отже, суб`єктний склад сторін у цій справі та справі №917/1522/22 є однаковим.

Подання позовної заяви прокуратурою в інтересах держави в особі органу, який виступає позивачем за практикою Верховного Суду не призводить до висновків, що суб`єктний склад справи є іншим. Наявність третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача також не призводить до змін суб`єктного складу сторін.

Предметом позову у справі №917/1381/24 є стягнення суми боргу по орендній платі за договором №01/Ц-2009 від 26.03.2009 року (з урахуванням додаткових угод до нього) у розмірі 546003,35 грн за період з вересня по жовтень 2022 року, 31301,71 грн - пеня за період з 15.10.2022 року по 15.11.2022 року.

Предметом позову у справі №917/1522/24 є, зокрема, стягнення суми боргу по орендній платі за договором №01/Ц-2009 від 26.03.2009 року (з урахуванням додаткових угод до нього) у розмірі 3632426,85 грн за період з липня 2022 року по квітень 2023 року, 1056335,18 грн - пеня за період з 20.09.2022 року по 06.06.2023 року.

Отже, у вказаних справах предметом спору є заборгованість по орендним платежам за договором №01/Ц-2009 від 26.03.2009 року (з урахуванням додаткових угод до нього), тобто є тотожними. За вказаними справами відрізняється період заборгованості та пені заявлені до стягнення. У справі №917/1522/22 заявлений період до стягнення є більшим ніж у справі №917/1381/24. Однак, період визначений у справі №917/1522/22 поглинає період визначений у справі №917/1381/24. При цьому досліджуючи предмет позовних вимог за справою №917/1522/22, а саме період прострочення та нарахування суд фактично дослідив предмет та період нарахування, що визначений у справі №917/1381/24.

Як у справі №917/1522/22 так і у справі №917/1381/24 позивач посилався на те, що:

- враховуючи положення ч.1 ст.286 Господарського кодексу України та ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», приписи ч.1-2 ст.ст.215 Цивільного кодексу України, пункт 3.4 договору оренди №01/Ц-2009 від 26.03.2009 року в редакції договору про внесення змін №7 від 27.10.2015 року є нікчемним;

- Закон України «Про оренду державного та комунального майна» та Методика №786 на дату внесення змін до основного договору оренди не передбачали механізму перерахунку орендної плати у залежності від кількості днів фактичного користування об`єктом;

- експертні висновки, зокрема №81/Ю-28 від 22.02.2023 року Кременчуцького відділення Полтавської Торгово-Промислової палати не є належними та допустимими доказами у справі в розумінні статті 77 ГПК України;

- помилковим є посилання на приписи ст. 762 ЦК України

- безпідставним є посилання на наявність форс-мажорних обставин.

В той же час, не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (пункт 7.43 постанови Великої Палати Верховного суду від 25.06.2019 року у справі №924/1473/15).

Також у висновках Верховного Суду викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі №924/1473/15, у пункті 7.43 якої зокрема зазначено, що суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

В межах справи №917/1522/22 суди першої та апеляційної інстанції, надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам щодо стягнення заборгованості та пені надав оцінку доводам сторін щодо недійсності пункту договору, відсутності підстав стверджувати про нікчемність пункту договору, доведеності відповідачем з огляду на надані докази обставин оплати за договором і відсутності заборгованості.

Колегія суддів вважає, що за суб`єктним складом сторін, підставами та предметом позову справи №917/1381/24 та №917/1522/22 є тотожними.

Фактично, звертаючись до суду з позовом, штучно залучено нового учасника справи - прокуратуру (яка звертається в інтересах та не виступає позивачем і в розрізі приписів ст.41 ГГК України не є стороною по справі) з тим же предметом (з більшого періоду виокремлено менший період, що входив до більшого як за сумою основного боргу так і за пенею), з тих же підстав та між тими ж сторонами. Позивач в новому судовому процесі у даній справі намагається вдруге вирішити тотожній спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Звернення наразі до суду з тотожнім позовом направлено на спробу переглянути висновки суду за результатами розгляду попереднього позову у справі №917/1522/22, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В обох вищенаведених справах наявні одночасно три однакові складові: сторони, предмет та підстави звернення до суду з позовною заявою, що, в свою чергу, з огляду на прийняте Господарським судом Полтавської області у справі №917/1522/22 рішення, залишене в силі постановою Східного апеляційного господарського суду є безумовною підставою для закриття провадження у справі.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті домогтися нового слухання справи та нового її вирішення. Принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення в питанні, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішувати у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності та оперативності судового процесу.

Отже, за наявністю двох справ з тотожним суб`єктним складом, предметом та підставами свідчить про наявність передумов для застосування положень п.2 ч.1 ст. 175 ГПК України, та, як наслідок, застосування п.3 ч.1 статті 231 ГПК України.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог. Прийняте судом першої інстанції рішення не відповідає приписам ст. 236 Господарського процесуального кодексу України щодо його обґрунтованості і відповідності висновків обставина справи та призводить до порушення принципу res judicata - остаточності рішень суду.

З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, Східний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про скасування такого рішення згідно приписів ст. 277 Господарського процесуального кодексу України з прийняття нового судового рішення про закриття провадження у справі, оскільки є справа з тотожним суб`єктним складом, предметом та підставами і в якій наявне рішення, яке набрало законної сили.

Керуючись ст.ст. 231, 269, 270, п.2 ст. 275, ст.277, ст.ст. 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Кременчуцьке кар`єроуправління «Кварц» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 18.11.2024 року у справі №917/1381/24 скасувати.

Закрити провадження у справі №917/1381/24.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 27.02.2025 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя П.В. Тихий

Суддя І.А. Шутенко