Рішення

від 28.02.2025 по справі 462/8656/24

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/8656/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2025 року Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючої судді Постигач О.Б., секретаря судового засідання Кмошик С.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до початкової школи «Арніка» Львівської міської ради про стягнення коштів та винесення окремої ухвали

встановив:

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача належні їй кошти за 24 календарних дні чергової основної щорічної відпустки за період роботи з 06.06.2020 по 05.06.2021 та кошти матеріальної допомоги на оздоровлення згідно ст. 57 ЗУ «Про освіту», що становить 17 948,03 грн, стягнути кошти грошової компенсації за 32 календарних дні частини невикористаної чергової щорічної відпустки за вищевказаний період роботи у розмірі 15 000 грн, провести індексацію заборгованих їй коштів по виплаті з 04.11.2024 по день виплати: 24 календарних дні чергової основної відпустки, матеріальної допомоги на оздоровлення згідно ст.57 ЗУ «Про освіту» та 32 календарних дні компенсації за невикористану частину щорічної чергової відпустки за період роботи з 06.06.2020 по 05.06.2021, винести окрему ухвалу суду щодо незаконних дій директора ПШ «Арніка» ЛМР ОСОБА_2 відносно неї стосовно затримки та невиплати своєчасно їй коштів за щорічну чергову основну відпустку за 24 календарних дні; матеріальної допомоги на оздоровлення згідно ст. 57 ЗУ «Про освіту» та грошової компенсації за 32 календарних дні невикористаної чергової щорічної відпустки за вищевказаний період її роботи. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 23.10.2024 вона звернулась до директора ПШ «Арніка» ЛМР ОСОБА_2 із заявою про надання їй згідно графіка відпусток щорічної основної чергової відпустки на 24 календарних дні за період роботи з 06.06.2020 по 05.06.2021 з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення та просила виплатити грошову компенсацію за решту 32 календарних дні невикористаної відпустки. Наказом директора ПШ «Арніка» ЛМР ОСОБА_2 від 23.10.2024 позивачці було надано відпустку з 04.11.2024 на 24 календарних дні та матеріальну допомогу на оздоровлення, однак зазначені кошти, станом на 12.11.2024 їй не були виплачені. Окрім цього, директором ОСОБА_2, листом від 04.11.2024 їй було відмовлено у виплаті грошової компенсації за 32 календарних дні частини невикористаної чергової щорічної відпустки за вказаний період роботи, що порушує її законні права на оплачувану щорічну відпустку та заміну частини відпустки грошовою компенсацією згідно чинного законодавства України. У зв`язку з наведеним просить позов задоволити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 27.11.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

21.01.2025 представник відповідача подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що ПШ «Арніка» ЛМР не визнає позову, вважає позовну заяву позивачки передчасною, необгрунтованою, позовні вимоги - незаконними і такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. ОСОБА_1 працює в ПШ «Арніка» ЛМР на посаді вихователя дошкільних груп. 23.10.2024 директором ПШ «Арніка» ЛМР ОСОБА_2 було видано наказ, яким ОСОБА_1 , вихователю дошкільних груп, надано частину щорічної основної відпустки тривалістю 24 календарні дні з 04.11.2024 по 27.11.2024 (за період роботи - з 06.06.2020 по 05.06.2021), з виплатою одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення. Позивачка ознайомилася з наказом від 23.10.2024 №245-к, зробила собі фотофіксацію наказу, але від його підписання відмовилася без пояснення причин, в зв`язку з чим копію наказу було надіслано позивачці поштою, а про відмову від його підписання складено відповідний акт. Звертають увагу суду на те, що адміністрація ПШ «Арніка» ЛМР ні до початку воєнного стану, ні під час дії воєнного стану не обмежувала позивачку в праві та можливості скористатися щорічною основною відпусткою повної тривалості, однак остання свідомо та цілеспрямовано уникала використання належної їй щорічної основної відпустки повної тривалості згідно з графіками відпусток. Нарахування та виплата позивачці заробітної плати проведені відповідачем в листопаді 2024 року, включаючи виплати згідно з наказом від 23.10.2024 №245/к. Дані виплати складають загальну суму 24 288,14 грн: податок на доходи фізичних осіб (утримано) - 4 371,87 грн; профспілкові внески (утримано) - 242,88 грн; військовий збір - 364,32 грн; заробітна плата (включаючи відпускні та матеріальну допомогу на оздоровлення до щорічної відпустки) - зарахована на картковий (банківський) рахунок позивачки - 17 948,03 грн; заробітна плата (після відпустки) - 1 361,04 грн. Грошові кошти в сумі 17 948,03 грн були зараховані на картковий (банківський) рахунок позивачки 16.11.2024. З обставин справи вбачається, що на момент уточнення позовних вимог та усунення недоліків позовної заяви позивачка вже отримала спірні грошові кошти, але приховала від суду дану інформацію, ймовірно з метою стягнення з відповідача зайвих грошових виплат. Позивачка не довела та не надала суду доказів, які б підтверджували, яких саме майнових втрат чи матеріальної шкоди вона зазнала унаслідок отримання заробітної плати із затримкою 13 календарних днів, в свою чергу відповідач на виконання вимог Закону № 1282-ХІІ на щомісячній основі проводить індексацію грошових доходів працівників. Відповідач визнає та не заперечує права позивачки на своєчасне отримання заробітної плати, проте позовна вимога про індексацію грошових доходів на щоденній основі не ґрунтується на законі та не є ефективним засобом захисту порушених прав чи інтересів, а тому не підлягає задоволенню. Основною умовою для одержання грошової компенсації за частину щорічної відпустки є обов`язкове фактичне використання працівником 24 календарних днів щорічної відпустки, які позивачка на день звернення до суду з позовом не використала. Крім цього, для педагогічних працівників, до яких належить позивачка умовою грошової компенсації невикористаної частини (понад 24 календарні дні) щорічної основної відпустки є наявність можливості забезпечення їх у відповідний період роботою. Відповідач не мав можливості забезпечити позивачку у відповідний період роботою, про що повідомив її листом від 04.11.2024, а тому у відповідача не виникло обов`язку виплатити позивачці, яка є педагогічним працівником, спірної грошової компенсації за частину невикористаної відпустки. Також способом отримати грошову компенсацію за невикористану відпустку за минулі періоди є звільнення працівника, але ОСОБА_1 звільнятися не бажає. Оскільки позивачка ОСОБА_1 не звільнилася та продовжує працювати, її право на отримання таких виплат відповідачем не порушено, а зберігається за позивачкою на майбутнє. У питанні винесення окремої ухвали колектив ПШ «Арніка» ЛМР цілком і повністю покладається на шановний суд. Просять в задоволенні позовних вимог відмовити.

23.01.2025 позивачка подала заперечення на відзив, в якому зазначила, що наведені у відзиві пояснення, факти та доводи директорки ОСОБА_3 не тільки не відповідають дійсному стану справ, але носять ознаки кримінального злочину передбачені ст. 175 КК України та ст. 173-5 КУпАП та вводять суд в оману шукаючи виправдання своїм умисним незаконним діям, не даючи конкретної відповіді щодо невиконання нею вимог ст. 24 ч. 4 ЗУ «Про відпустки». Своїми діями з ознаками мобінгу по відношенні до позивачки та фантазійно надуманими фактами, очорнює її в очах суду та принижує її честь і гідність як педагога. Відповідач свідомо ухиляється від виплати належних їй коштів.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 24.01.2025 було відмолено у задоволенні клопотання позивачки ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

05.02.2025 представник відповідача подала додаткові пояснення, в яких зазначила аналогічні обгрунтування шодо відмови у задоволенні позову зазначені у відзиві.

07.02.2025 позивачка подала додаткові пояснення, в яких зазначила, що жодних коштів по виплаті відпускних, оздоровчих та компенсації за 32 календарних дні вона не отримувала, про що додає довідку про рух коштів з «Приватбанк» від 21.01.2025 з якої видно, що відповідач провів нарахування належних їй відпускних коштів, не в повному обсязі, а саме без нарахування оплати за 32 календарних дні частини невикористаної основоної відпустки, з затримкою термінів їх виплат та без проведення індексації за затримку термінів їх виплати. У зв`язку з наведеним просить позов задоволити в повному обсязі.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами позивачка ОСОБА_1 працює у ПШ «Арніка» ЛМР на посаді вихователя дошкільних груп.

23.10.2024 ОСОБА_1 подала до ПШ «Арніка» ЛМР заяву про надання їй частини невикористаної щорічної основної відпустки на 24 календарних дні з 04.11.2024 по 27.11.2024 за період роботи з 06.06.2020 по 05.06.2021 з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення згідно ст. 57 ЗУ «Про освіту». Окрім цього, просила провести їй виплату грошової компенсації за 32 календарних дні невикористаної щорічної відпустки за вищевказаний період роботи.

Згідно наказу ПШ «Арніка» ЛМР №245/к від 23.10.2024 «Про надання частини щорічної основної відпустки ОСОБА_1 » ОСОБА_1 , вихователю дошкільних груп, надано частину щорічної основної відпустки тривалістю 24 календарних днів з 04.11.2024 до 27.11.2024 з виплатою одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення за період роботи з 06.06.2020 по 05.06.2021.

Відповідно до ст. 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Статтею 2 Закону України «Про відпустки» встановлено беззастережне право на відпустки громадян України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Згідно зі ст. 75 КЗпП України щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Для деяких категорій працівників законодавством України може бути передбачена інша тривалість щорічної основної відпустки. При цьому тривалість їх відпустки не може бути меншою за передбачену частиною першою цієї статті.

Згідно з ст. 6 ЗУ «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затверджуваному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про відпустки» заробітна плата працівникам за весь час відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено законодавством, трудовим або колективним договором.

Статтею 57 ЗУ «Про освіту» закріплено державні гарантії педагогічним і науково-педагогічним працівникам, а саме те, що держава забезпечує педагогічним і науково-педагогічним працівникам: виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки.

З наданих відповідачем відомостей розподілу виплат у 2024 році ОСОБА_1 , вихователю дошкільних груп, від 15.01.2025 та 20.01.2025 вбачається, що в листопаді 2024 року позивачці було нараховано 24 288,14 грн, що включає в себе 12 869,76 грн - за 24 календарних дні чергової основної щорічної відпустки та 8 505,20 грн - матеріальної допомоги на оздоровлення. З вказаної суми були утримані податки та інших обов`язкові платежі та виплачено позивачці 19 309,07 грн, з яких: 17 948,03 грн виплачено 16.11.2024 на аванс; 1 361,04 грн 05.12.2024 на зарплату.

Відповідачкою не заперечується факт отримання 16.11.2024 коштів в сумі 17 948,03 грн, а тому вимога позивачки про стягнення з відповідача належних їй коштів за 24 календарних дні чергової основної щорічної відпустки за період роботи з 06.06.2020 по 05.06.2021 та кошти матеріальної допомоги на оздоровлення згідно ст. 57 ЗУ «Про освіту», що становить 17 948,03 грн задоволенню не підлягають.

Як встановлено судом, позивачці наказом №245/к від 23.10.2024 «Про надання частини щорічної основної відпустки ОСОБА_1 » було надано частину щорічної основної відпустки з 04.11.2024, однак виплати заробітної плати за весь час відпустки була виплачена після відпустки, а саме 16.11.2024, у зв`язку з чим позивачка просила провести індексацію заборгованих їй коштів з 04.11.2024 по день виплати.

Відповідно до статі 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Пунктами 2,3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в тому числі і заробітна плата.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно із Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (пункт 4) сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

За змістом статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

01.01.2016 набули чинності зміни до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», якими у частину 1 статті 4 внесено зміни згідно із Законом №911-VIII від 24.12.2015 та її редакція викладена таким чином: Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

З врахуванням наведеного суд зазначає, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць, однак в даній справі невиплата грошового доходу мала місце протягом 12 днів, відтак вимоги позивачка про індексацію грошових доходів за період з 04.11.2024 по 16.11.2024 задоволенню не підлягають. Крім цього, суд звертає увагу позивачки на те, що в листопаді 2024 року величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, а становила 101,9 відсотка.

Щодо вирішення позовних вимог про стягнення компенсації за невикористану відпустку суд виходить з наступного.

Листом від 04.11.2024 ПШ «Арніка» ЛМР відмовила позивачці у виплаті грошової компенсації за 32 календарних дні частини невикористаної чергової щорічної відпустки за період роботи 2020-2021 р.

У зв`язку з даною відмовою позивачка ОСОБА_1 звернулася із відповідною заявою до Львівської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України.

Листом від 06.12.2024 голова Львівської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України ОСОБА_4 запропонувала директору ПШ «Арніка» ОСОБА_2 повторно розглянути заяву вихователя ОСОБА_1 та виплатити їй грошову компенсацію за частину невикористаної щорічної відпустки.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 ЗУ «Про відпустки» та ч. 4 ст. 83 КЗпП за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. № 100, передбачено обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.

П. 7 Порядку передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Позивачка просить суд стягнути з відповідча кошти грошової компенсації за 32 календарних дні частини невикористаної чергової щорічної відпустки за вищевказаний період роботи у розмірі 15 000 грн, проте жодних розрахунків на підтвердження стягнення належної суми не надає.

Вихідних даних для здійснення власного розрахунку матеріали справи не містять.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 81 ЦПК України встановлено правила обов`язку доказування і подання доказів в цивільній справі.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а частиною 5 вказаної статті визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).

Згідно ж з частиною 7 статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Враховуючи зазначене, суд констатує, що заявлені позивачкою вимоги в частині стягнення 15 000 грн не підтверджуються належними та допустимими доказами, такі грунтуються виключно на її припущеннях, що суперечить вимогам процесуального закону та не відповідає правилам доказування в цивільному процесі.

Будь яких доказів звернення позивачки до відповідача щодо надання їй відповідного розрахунку матеріали справи не містять.

При цьому, суд враховує, що працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця (наведена позиція викладена в пунктах 67, 69, 70, 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц).

Суд зазначає, що рішення ПШ «Арніка» ЛМР про відмову ОСОБА_1 у виплаті грошової компенсації за невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки за 2020-2021 навчальний рік тривалістю 32 календарних дні є необґрунтованим та протиправним.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ із метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Правовими нормами ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив про те, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Формування змісту та обсягу заявлених позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення» роз`яснено про те, що вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Із цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

При цьому, за жодних умов становище позивача за наслідками судового розгляду не може бути погіршене порівняно з тим, яким воно було до звернення до суду за захистом своїх прав.

Таким чином, дотримуючись правових норм процесуального законодавства України, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для виходу за межі заявлених позовних вимог із метою повного та ефективного захисту прав і законних інтересів позивача ОСОБА_1 .

Виходячи з наведеного та враховуючи, що позивач перебуває у трудових відносинах із відповідачем та має право на виплату їй грошової компенсації за частину невикористаної щорічної відпустки, суд вирішив зобов`язати ПШ «Арніка» ЛМР виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 32 календарних дні частини невикористаної чергової щорічної відпустки за період 2020-2021 р.

На думку суду, таке вирішення спору буде відповідати засадам цивільного судочинства, зокрема верховенству права, і буде таким, що прийнято у межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, а також відповідати принципам, закріпленим у Європейській конвенції з прав людини.

Що вимоги позивачки про винесення окремої ухвали, то суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Відповідно до частини одинадцятої статті 262 ЦПК України окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк.

Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли. Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлення під час розгляду справи порушень норм матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду (див. пункт 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 171/2124/18, пункт 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 521/18287/15-ц та ін.).

Тобто для постановлення окремої ухвали необхідним є встановлення під час розгляду справи порушення закону, якщо такі порушення не усуваються судовим рішенням по суті спору.

Суд не постановляє окремих ухвал за клопотаннями сторін (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14).

Під час перегляду справи судом встановлено, що підстав для постановлення окремої ухвали відносно директора ПШ «Арніка» ЛМР ОСОБА_2 немає, оскільки дані порушення усуваються даним рішенням по суті спору.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до початкової школи «Арніка» Львівської міської ради про стягнення коштів та винесення окремої ухвали задовольнити частково.

Зобов`язати початкову школу «Арніка» Львівської міської ради виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 32 невикористані дні щорічної відпустки за період роботи з 06.06.2020 по 06.06.2021.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з початкової школи «Арніка» Львівської міської ради в дохід держави 1 211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень двадцять копійок) судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Початкова школа «Арніка» Львівської міської ради, ЄДРПОУ 33753722, адреса: 79042, м. Львів, вул. Братів Дужих, 12.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно. Оригінал рішення міститься в матеріалах справи № 462/8656/24. Рішення не набрало законної сили.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Копія виготовлена

Суддя: Постигач О.Б.