Рішення

від 03.02.2025 по справі 361/4993/24

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/4993/24

Провадження № 2/361/3942/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.02.25

03 лютого 2025 р. м.Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Писанець Н.В.,

при секретарі - Бондар Ю.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Львова А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бровари у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що її чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював на ПрАТ «ШУ «Покровське» гірничим робітником очисного забою 5 розряду. 12.08.2014 року о 10 год. 20 хв. на підприємстві сталася виробнича аварія - вибух повітряно-метанової суміші, внаслідок якої ОСОБА_2 отримав важкі опіки полум`ям голови, шиї, тулуба, рук (до 60% поверхні шкіри), термоінгаляційне ураження і отруєння СО і продуктами горіння, важкий опіковий шок. 22.12.2014р. був складений АКТ за формою Н-5, за змістом якого, цей груповий нещасний випадок пов`язаний з виробництвом та підлягає обліку на підприємстві. Також 23.12.2014р. було складено Акт №114, де ОСОБА_2 вказаний потерпілим. Після неодноразових обстежень та тривалого лікування, 04.03.2015р. МСЕК м.Слов`янська встановило ОСОБА_2 первинно - 70% втрати працездатності за профзахворюванням, отриманим внаслідок нещасного випадку на виробництві та 2 групу інвалідності безстроково. 19.04.2022р., при повторному огляді Закарпатським обласним МСЕК встановлено 90% втрати працездатності та 1 «Б» групу інвалідності за професійним захворюванням, отриманим внаслідок нещасного випадку на виробництві. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, з посмертним діагнозом: хронічна хвороба нирок 5 ст. пролонгована програмним гемодіалізом, хронічний гломерулонефріт. Стан після алотрансплантації родинної донорської нирки від 12.2022р., функціонуючий трансплантат. Гострий коронарний синдром, гостра серцево-судинна недостатність, вторинна анемія важкого ступеня. Вторинна гіпертонічна хвороба 111 ст., 3 ст., ризик 4. Підслизовий утвір (лейоміома) астрального відділу шлунка, ерозивний бульбіт.

05.01.2024р. обласний МСЕК в Закарпатській області видала довідку про наявний причинний зв`язок між трудовим каліцтвом від 12.08.2014р. та смертю ОСОБА_2 . Внаслідок смерті чоловіка, ОСОБА_1 було завдано моральну шкоду, яка виражається у тому, що позивачка дуже переживала про стан здоров`я свого чоловіка, коли він перебував у лікарні чи лікувався вдома, вона доглядала за ним, але стан здоров`я ОСОБА_2 погіршувався. Через значне погіршення стану здоров`я її чоловіка, ці факти викликали у неї сильні душевні переживання та суттєве погіршення її самопочуття. Подальше поховання чоловіка та його відсутність нею переноситься дуже важко, її турбує безсоння. Вона досі не може оговтатись від перенесеного горя, оскільки вони разом із померлим багато часу проводили, стосунки між якими були дуже міцними. Тепер ОСОБА_1 залишилась без чоловіка, будучи позбавленою його підтримки. Позивачка втратила найдорожчу людину, яку ніким не можна замінити. Встановити ціну людського життя та повернути чоловіка позивача неможливо. Зазначала, що оскільки ОСОБА_2 помер внаслідок професійного захворювання та ускладнень, викликаних цим захворюванням, то моральні переживання не мали б місця, якби у свій час посадові особи відповідача прийняли міри для створення безпечних умов його праці, тому відповідач повинен відшкодувати спричинену їй моральну шкоду. Таким чином при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, позивач виходить з принципів розумності та справедливості, враховує глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у життєвих стосунках, обсяг страждань, враховуючи переживання, яких вона зазнала у зв`язку зі смертю чоловіка. Отже, ОСОБА_1 вважає обґрунтованим розмір моральної шкоди у сумі 500 000,00 грн. На підставі переліченого просила суд стягнути з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 один 500 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю чоловіка у зв`язку з професійним захворюванням, без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Не погоджуючись із позовом ОСОБА_1 , представник відповідача, адвокат Львов А.Л., подав відзив, вказуючи у ньому, що позивач не довела провину ПрАТ «ШУ «Покровське» у настанні смерті ОСОБА_2 через отримане ним професійне захворювання, зазначаючи, що законодавством визначений порядок встановлення причинного зв`язку смерті із професійним захворюванням, який затверджений Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 15.11.2005 р., відповідно до п. 2.14 даної Інструкції остаточне рішення про наявність або відсутність причинного зв`язку смерті з профзахворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом МСЕК може прийняти тільки після всебічного вивчення наданої медичної документації померлого, запиту й розгляду, у разі потреби, додаткових документів та проведення необхідних консультацій, тому висновок про наявність або відсутність причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням оформляється довідкою у трьох примірниках, що використовується МСЕК за формою, що затверджується МОЗ та видається: установі, що надавала направлення до МСЕК, відповідному відділенню виконавчої дирекції Фонду та заявнику. Позивачем в якості основного доказу надано довідку Закарпатської обласної МСЕК від 05.01.2024 серії 1-ЗАК № 00015 про причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом. Дана довідка викликає у відповідача багато питань і сумнівів в її законності, оскільки не відповідає формі, затвердженій МОЗ України, видана за направленням неуповноваженого органу, з її змісту не вбачається причинно-наслідкового зв`язку між отриманою ОСОБА_2 травмою та посмертним діагнозом. З огляду на це відповідач має сумніви щодо достовірності наданих копій доказів та їх відповідності оригіналам. Додавав, що заявлений розмір моральної шкоди ОСОБА_1 у сумі 500 000,00 грн. є значно завищеним та необґрунтованим. На підставі цього просив суд відмовити позивачу у задоволенні заявлених нею позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 23 травня 2024 року було визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Присутня у судовому засіданні позивач, підтримала заявлені позовні вимоги, надала пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, просила суд задовольнити її повністю.

Представник відповідача, адвокат Львов А.Л., присутній у судовому засіданні, заперечуючи проти задоволення заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , надав пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на позов, тому просив суд відмовити у задоволенні позову повністю, враховуючи неналежні докази, надані позивачем.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заявлених вимог ОСОБА_1 , виходячи з наступного вмотивування.

Суд встановив, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював на ПрАТ «ШУ «Покровське» гірничим робітником очисного забою 5 розряду. 12.08.2014 року о 10 год. 20 хв. на підприємстві сталася виробнича аварія - вибух повітряно-метанової суміші, внаслідок якої ОСОБА_2 отримав важкі опіки полум`ям голови, шиї, тулуба, рук (до 60% поверхні шкіри), термоінгаляційне ураження і отруєння СО і продуктами горіння, важкий опіковий шок. 22.12.2014р. був складений АКТ за формою Н-5, за змістом якого, цей груповий нещасний випадок пов`язаний з виробництвом та підлягає обліку на підприємстві. Також 23.12.2014р. було складено Акт №114, де ОСОБА_2 вказаний потерпілим. Після неодноразових обстежень та тривалого лікування, 04.03.2015р. МСЕК м.Слов`янська встановило ОСОБА_2 первинно - 70% втрати працездатності за профзахворюванням, отриманим внаслідок нещасного випадку на виробництві та 2 групу інвалідності безстроково. 19.04.2022р., при повторному огляді Закарпатським обласним МСЕК встановлено 90% втрати працездатності та 1 «Б» групу інвалідності за професійним захворюванням, отриманим внаслідок нещасного випадку на виробництві. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, з посмертним діагнозом: хронічна хвороба нирок 5 ст. пролонгована програмним гемодіалізом, хронічний гломерулонефріт. Стан після алотрансплантації родинної донорської нирки від 12.2022р., функціонуючий трансплантат. Гострий коронарний синдром, гостра серцево-судинна недостатність, вторинна анемія важкого ступеня. Вторинна гіпертонічна хвороба 111 ст., 3 ст., ризик 4. Підслизовий утвір (лейоміома) астрального відділу шлунка, ерозивний бульбіт. 05.01.2024р. обласний МСЕК в Закарпатській області видала довідку про наявний причинний зв`язок між трудовим каліцтвом від 12.08.2014р. та смертю ОСОБА_2 .

Суд вказує, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства.

Виходячи ж з положень ст. 16, 23 ЦК та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Аналогічна правова позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 1 вересня 2020 року по справі № 216/3521/16-ц.

Так за ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 153 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

На підставі ч. 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до ст. 173 КЗпП закріплюється право працівника на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Так за ст. 179 КЗпП шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно із ч. 1 ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

На підставі ч. 1-3 ст. 23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у: 1) фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд зазначає, що за ч. 1 ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Отже, виходячи з наведених норм, слідує висновок, що відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Суд вказує, що у п. 9, 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Також у Рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Актом №114 від 23.12.2014р. ОСОБА_2 був вказаний потерпілим внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, який стався 12.08.2014р., складеного на підприємстві відповідача, оскільки роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, тому суд дійшов висновку про наявність провини відповідача, як підстави для відшкодування позивачці моральної шкоди за рахунок ПрАТ «ШУ «Покровське».

Таким чином невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, та настанням його смерті є підставою для відшкодування відповідачем заподіяної позивачу моральної шкоди.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палата Касаційного цивільного суду у постанові від 15 червня 2020 року по справі № 212/3137/17-ц.

Так відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Тлумачення ч. 2 ст. 1168 ЦК свідчить про те, що до суб`єктів, яким компенсується моральна шкода внаслідок смерті, відносяться чоловік або дружина потерпілої особи.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Димитровського міського управління юстиції, актовий запис №94 від 12 травня 2001 року, вбачається, що ОСОБА_2 одружився із ОСОБА_3 12.05.2001 року.

Оскільки суд встановив, що у зв`язку з отриманням професійного захворювання та трудового каліцтва ОСОБА_2 було безстроково встановлено 90% стійкої втрати працездатності та 1 групу інвалідності, чим безсумнівно було заподіяно моральну шкоду, в тому числі його дружині, ОСОБА_1 , як члену родини, оскільки внаслідок професійного захворювання змінились умови життя ОСОБА_2 та позивачки, яка змушена була весь час до смерті свого чоловіка протягом останніх десяти років переживати його тривале лікування, відчуваючи душевні страждання за рідну людину.

З рештою, смерть ОСОБА_2 , чоловіка позивачки, яка стала наслідком отриманого професійного захворювання, є непоправною втратою для ОСОБА_1 .

В цьому сенсі суд зазначає, що призвели до смерті ОСОБА_2 винні дії керівництва ПрАТ «ШУ «Покровське», оскільки причиною загибелі чоловіка позивачки стало професійне захворювання останнього, набуте на підприємстві відповідача.

Доводи представника відповідача щодо неналежних доказів, поданих позивачем, суд не приймає до уваги та вважає їх необґрунтованими, надуманими та намаганням уникнути від обов`язку щодо відшкодування шкоди позивачу.

Також суд зауважує, що відповідно до «Інструкції про встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 15.11.2005 року № 606 (далі - Інструкція), вона була розроблена на виконання вимог Законів України «Про охорону праці», «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», за якими передбачено відшкодування шкоди утриманцям працівника (годувальника) у разі його смерті, якщо визначено причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом.

Так за ст. 9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування України відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», за ч. 3 ст. 30 якого підставою для оплати потерпілому витрат на проведення професійної реабілітації, оплати соціальних послуг, а також для здійснення страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

При цьому за ч. 8 ст. 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» вказано, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.

За Інструкцією причинний зв`язок смерті із професійним захворюванням - є зв`язок, який можна встановити між перебігом професійних захворювань з урахуванням форми, стадії, тяжкості функціональних порушень, розвитку ускладнень за життя, патоморфологічними та гістологічними змінами в органах та системах організму, що виявлені під час розтину, та настанням смерті.

Також за відповідною Інструкцією безпосередня причина смерті - це головні клініко-морфологічні прояви основного захворювання або його ускладнення, що стали безпосередньою причиною смерті.

На підставі ст. 36 ч. 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» причинний зв`язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я підтверджується висновком відповідного закладу охорони здоров`я.

Натомість, за ст. 41 ч. 6 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страхові виплати здійснюються протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Таким чином визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності та справедливості.

При цьому суд зазначає, що гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи порівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постановах від 23 листопада 2022 року по справі № 686/13188/21 та від 25 травня 2022 року по справі № 487/6970/20.

Суд також звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини вказав, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Отже, на підставі встановлених обставин справи суд вважає доведеним той факт, що у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , чоловіка позивачки, останній було безумовно заподіяно моральну шкоду, пов`язану із втратою рідної людини, з якою вона прожила щонайменше останні більш ніж десять років, що потягло за собою порушення нормальних життєвих зв`язків та необхідності докладання нею додаткових зусиль для організації свого життя після загибелі чоловіка.

Таким чином, аргументи представника відповідача про те, що позивачка не підтвердила достатніми та допустимими доказами факт заподіяння їй моральних страждань, не заслуговують на увагу, оскільки смерть рідної людини є не відновлюваною втратою, що безумовно спричиняє страждання та переживання. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала така особа, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 3 грудня 2018 року по справі № 210/1036/17.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та моральних страждань ОСОБА_1 внаслідок смерті чоловіка, як наслідок отриманого ним у 2014 році професійного захворювання, а також бере до уваги ступінь втрати працівником працездатності через отримані ним трудове каліцтво та профзахворювання, зважаючи на провину підприємства відповідача через незабезпечення безпечних умов праці такого працівника, тривалість проживання разом подружжя ОСОБА_4 , а також те, що життя людини є найвищою цінністю, втрата якої для позивачки є невідновлюваною втратою.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з ПрАТ «ШУ «Покровське» в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю, пов`язаною із виконанням трудових обов`язків, виходячи з глибини перенесених страждань, у розмірі 400 000 грн., що, на думку суду, відповідатиме принципу справедливості та розумності за встановленими обставинами справи.

Також суд зазначає, що згідно із п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України (далі - ПК) платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

За пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб визначається, зокрема, юридична особа (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), яка незалежно від організаційно правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПК, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та Розділом IV ПК.

На підставі п. 163.1 ст. 163 ПК об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до п. «а» пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК (в редакції змін, внесених Законом України від 16 січня 2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

При цьому в попередній редакції п. «а» пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК передбачав, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Отже, з 23 травня 2020 року п. «а» пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК було доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом», тобто суми відшкодування моральної шкоди підлягають з того часу оподаткуванню.

Натомість, за старою редакцією п. «а» пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК було передбачено, що суми за рішенням суду про відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, не підлягали оподаткуванню.

Таким чином за податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

У даному випадку це суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок смерті чоловіка, а отже, заподіяння шкоди життю та здоров`ю найвищого ступеня, тому вказані зміни до податкового законодавства не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок смерті чоловіка, пов`язаної з професійним захворюванням.

При цьому моральну шкоду було завдано через смерть працівника внаслідок отримання чоловіком позивачки професійного захворювання, що відбулось у 2014 році, тобто до набрання чинності нової редакції ст. 164.2.14 Податкового кодексу України (в редакції з 23 травня 2020 року).

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом неодноразово у постановах 23 грудня 2022 року по справі № 566/800/21, від 21 червня 2022 року по справі № 599/645/21, від 4 квітня 2018 року по справі № 212/2362/16-ц, від 3 грудня 2018 року по справі № 210/1036/17, від 25 липня 2018 року по справі № 180/683/13-ц.

Відповідно до ст. 141 ЦПК з відповідача також підлягає стягненню в дохід держави судовий збір, від сплати якого позивача звільнено за законом, відповідно до розміру частки задоволених судом позовних вимог, тобто в сумі 4000 грн.

Керуючись ст. 4-5, 13, 19, 76-81, 89, 133-141, 258-259, 263, 265 ЦПК, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди - задовільнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди - 400 000,00 (чотириста тисяч) грн. 00 коп. без утримання з такої суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні решти заявлених вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави судовій збір в сумі 4000,00 (чотири тисячі) грн.00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Писанець Н.В.