Рішення від 24.02.2025 по справі 905/1159/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.02.2025р. Справа №905/1159/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., при секретарі судового засідання Полукарова Д.Е, розглянувши у відкритому засіданні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства АГРАРНИЙ ФОНД (03151, м.Київ, вул. Очаківська/пров. Очаківський, буд. 5/6; код ЄДРПОУ 38926880)

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Дружба (84411, Донецька область, Лиманський район, с. Рубці, вул. Шевченко, буд. 33, код ЄДРПОУ 30833286)

про стягнення 7 477 311,01 грн., з яких: 4 867 800,00 грн. попередня оплата, 2 609 511,01 грн. 20% річних

Представники сторін:

від позивача: Пронін О.А. (діє на підставі довіреності)

від відповідача: не з"явився

Обставини справи

До Господарського суду Донецької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства АГРАРНИЙ ФОНД до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Дружба про стягнення заборгованості у розмірі 7 477 311,01 грн. з яких 4 867 800 грн попередня оплата та 2 609 511,01 грн відсотків за користування грошовими коштами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором поставки зерна врожаю 2022 року №06-2022-Ф від 24 грудня 2021р в частині своєчасного постачання товару, у зв`язку з чим позивач вимагає повернення внесеної попередньої оплати за товар та нарахованих відсотків за користування грошовими коштами.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.09.2024 відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

28.10.2024 на адресу суду від відповідача надійшов відзив в якому він просить відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на те, що 16.04.2022 с.Рубці Лиманської МТГ Донецької області було окуповано військами російської федерації. 27.07.2022 СТОВ «Дружба» повідомило позивача про те, що майно підприємства знищено у зв`язку з цим, виконати зобов`язання з поставки зерна пшениці станом на даний час неможливо. 28.07.2022 позивач повідомив відповідача про те, що зерновий склад, який є базисом поставки за

Договором №06-2022Ф, знаходиться на тимчасово окупованій території. Таким чином, на думку відповідача для обох сторін Договору станом на липень 2022 настали та продовжували тривати обставини непереборної сили (форс-мажор) про які вони письмово повідомили одна одну. 05.09.2022 відповідач листом №06/09 повідомив позивача про те, що отримав Сертифікат ТПП України від 02.09.2022 №1400-22-0743, яким підтверджено настання форс-мажорних обставин активних бойових дій та окупацією с. Рубці, які унеможливлюють виконання зобов`язань за Договором №06-2022Ф. Враховуючи те, що п.8.1. Договору передбачена можливість відтермінування виконання зобов`язань на час існування форс-мажорних обставин відповідач вважає, що вимоги про стягнення суми попередньої оплати є безпідставними. Крім того відповідач зауважив, що заявлені до стягнення проценти є пенею, яка розрахована відповідно до кількості днів затримки виконання зобов`язання та просив застосувати до вимоги про стягнення процентів (пені) наслідки передбачені приписами ст.267 ЦК України та відмовити у ії задоволенні.

11.12.2024 від позивача через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі в яких він наполягав на задоволенні позовних вимог та зазначив, що продавець зобов`язаний повернути попередню оплату протягом 10 календарних днів від дня строку, встановленого п.2.1.2. Договору (01.09.2022). Враховуючи, що відповідач не передав товар у встановлений строк, обов`язок повернення попередньої оплати виник з 02.09.2022, тому позовні вимоги є обгрунтованими. Вважає, що доводи відповідача не заслуговують на увагу, оскільки невиконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є не прогнозованою обставиною, а тому відповідач мав врахувати ймовірне настання таких обставин при укладенні договору. Також позивач зауважив, що нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, передбачених ст. 536 та ч.3 ст. 693 ЦК України не мають характеру штрафних санкцій. Щодо форс-мажорних обставин позивач посилається на те, що відповідачем не було надано сертифікат ТПП України, а надано сертифікат №1400-22-0744, виданий Донецькою ТПП, що не відповідає умовам п.8.3. Договору.

14.01.2025 від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі в яких він висловив заперечення на доводи позивача та зазначив, що майно СТОВ «Дружба» зазнали таких руйнувань, які неможливо було передбачити навіть за найгірших сценаріїв розвитку подій у мирному житті. Станом на липень 2022 року для обох сторін Договору №06-2022-Ф настали та продовжували тривати обставини непереборної сили. Відповідач зазначив, що нарахування позивачем 20% за користування коштами за період з 01.09.2022 по 29.08.2024 є протиправним та не відповідає ст. ст. 693,536,625 ЦК України. В обгрунтування цього зазначає, що після пред`явлення позивачем 01.09.2022 вимоги про негайне виконання зобов`язань за Договором поставки зерна, користування коштами попередньої оплати (авансу) є протиправним. Відповідно до висновків об`єднаної палати ВС у справі №910/14180/18, після 01.09.2022, позивач втрачає право на нарахування суми за користування коштами визначеної за договором передбачених частиною 3 ст. 693 ЦК України.

23.01.2025 відповідач надав додаткові пояснення в яких виклав заперечення щодо усних пояснень позивача наданих в судовому засіданні 21.02.2025. Позивач зазначив, що з 25.12.2021 по 01.09.2022 заборгованості перед позивачем не існувало, оскільки зобов`язання за Договором відповідачем не були порушені. Порушення виконання зобов`язань настало 02.09.2022, оскільки строк виконання зобов`язань з поставки був до 01.09.2022 включно. Таким чином, нараховані позивачем відсотки за користування грошовими коштами за період з 25.12.2021 до 02.09.2022 відіграють роль процентів за належне (правомірне) користування грошовими коштами, що узгоджується із загальним правилом про оплатний характер позики, передбачений частиною другою статті 693 ЦК України. Однак, після порушення зобов`язання (в даному випадку з 02.09.2022 року) сума відсотків за користування коштами є платою за неналежне (неправомірне) користування коштами. З огляду на це, сума відсотків за користування коштами, у розмірі 20%, передбаченому умовами п.2.1.2 розділу 2 Договору №06-2022-Ф, заявлена АТ" Аграрний фонд" за періоди існування заборгованості з 25.12.2021 по 31.12.2023 року, та з 01.01.2024 по 29.08.2024 року є такою, що не відповідає приписам ст.ст.536, 625, 693 ЦК України та сталій судовій практиці.

Ухвалами суду від 07.10.2024 та 05.11.2024 підготовчі засідання відкладались. 12.12.2024 підготовче засідання не відбулось з причини оголошення на території Харківської області повітряної тривоги, а також у зв`язку з призупиненням роботи суду через надходження повідомлення про його замінування.

Ухвалою суду від 24.01.2025 закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті на 24.02.2025.

В судове засідання 24.02.2025 в режимі відеоконференц-зв`язку з`явився представник позивача. Представник відповідача з технічних причин, які виникли з його боку, не зміг приєднатися до відеоконференції для участі в засіданні.

На думку суду, враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту, з урахуванням основних засад (принципів) господарського судочинства, встановлених ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд Донецької області знаходиться на території Харківської територіальної громади, яка з першого дня військової агресії перебуває під постійними ворожими обстрілами, які становлять загрозу життю та здоров`ю всіх учасників судового процесу. Окрім того, ворогом неодноразово вчинялися дії, спрямовані на руйнування об`єктів критичної інфраструктури регіону, що, зокрема, спричиняло тривале знеструмлення електричних мереж та вихід з ладу систем зв`язку та інтернету.

Такі обставини істотно уповільнили роботу суду, як щодо організаційно-технічного забезпечення судового процесу, так і щодо безпосереднього розгляду справи.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд даної справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

ВСТАНОВИВ

24.12.2021 між АТ "Аграрний фонд" (Позивач, Покупець) та СТОВ Дружба (Відповідач, Постачальник) було укладено Договір поставки зерна врожаю 2022 №06-2022-Ф (далі-Договір), за змістом якого у порядку та на умовах цього Договору Постачальник у визначений Сторонами строк передає Покупцеві у власність зерно пшениці м`якої 3 класу (далі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити його (п.1.1Договору).

Відповідно до п. 2.1.1, 2.1.2 Договору, Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві зерно пшениці м`якої 3 класу у кількості 1 000,000 тон, яке буде вирощене та зібране в 2022 році на земельних ділянках сільськогосподарського призначення Постачальника загальною посівною площею 316,2303 га. Постачальник зобов`язаний поставити Товар для зберігання на зерновий склад, вказаний в п. 2.2 Договору, в кількості 1000,000 тон, в строк до "01" вересня 2022 року включно.

Базис поставки:EXW ТОВ «Красноріченське» 92913, Луганська область, смт.Красноріченське, вул. Шевченка,36 на умовах Інкотермс 2010.

Сторони домовились, що однією з істотних умов даного Договору є укладення договору застави зерна майбутнього врожаю (надалі - «Договір застави»), який має бути нотаріально посвідчений у встановленому законодавством порядку, а також укладення договору страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур (надалі - «Договір страхування») (п.2.5.Договору).

Поставка вважається здійсненою в момент підписання акта(ів) передавання- приймання Товару на зерновому складі згідно з п. 2.2 відповідно до умов цього Договору та видачі Покупцеві складської квитанції або складського свідоцтва (п. 2.6.Договору).

Ціна на момент укладення цього Договору для здійснення попередньої оплати за одиницю Товару (тонну) - 6 100,00 гривень без ПДВ, крім того ПДВ (14 % ) - 854,00 гривень, всього з ПДВ - 6 954,00 гривень є базовою (п. 5.1 Договору).

Пунктом 5.3. Договору встановлено, що Покупець зобов`язується протягом 10 банківських днів з моменту набрання чинності договором застави, передбаченим п. 2.5. Договору, але в будь-якому разі після набрання чинності договором страхування та надання покупцю акту огляду сільськогосподарських культур до договору страхування, яким підтверджено належний стан посівів сільськогосподарських культур, перерахувати кошти (попередню оплату) на поточний рахунок постачальника в розмірі 4 867 800,00 грн, в тому числі ПДВ, за вирахуванням суми, передбаченої п. 5.3.1 цього договору.

Умовами з п. 5.3.1 Договору сторони встановили, що Покупець із суми попередньої оплати, передбаченої п. 5.3 цього договору, утримує 402 281,80 грн без ПДВ, для сплати страхового платежу, який сплачується протягом 10 банківських днів після отримання від страхової компанії акту огляду сільськогосподарських культур до договору страхування, яким підтверджено належний стан посівів сільськогосподарських культур.

У разі невиконання (неналежного виконання) зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та/ або законодавством України (п.7.1. Договору).

Відповідно до п. 7.6 Договору у разі якщо Постачальник, який одержав суму попередньої оплати Товару, не передав Товар у встановлений строк, він зобов`язаний протягом 10 календарних днів після настання строку, встановленого п. 2.1.2 Договору, повернути на поточний рахунок Покупця попередню оплату з врахуванням страхового платежу у сумі, визначеній п. 5.3 цього Договору, та додатково сплатити на користь Покупця: проценти у розмірі 20 відсотків річних на суму попередньої оплати за кожен день користування коштами, обраховуючи від дня одержання цих коштів від Покупця.

Умовами п. 8.1 Договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності (повністю або частково) за неналежне виконання зобов`язань унаслідок обставин непереборної сили або стихійного лиха (форс-мажор). У цьому разі термін виконання зобов`язань переноситься відповідно до терміну дії зазначених обставин, про що укладається додаткова угода до цього Договору.

Сторона, для якої склалися умови, вказані у п. 8.1, повинна не пізніше 5 календарних днів з моменту настання обставин непереборної сили (форс-мажору) письмово повідомити іншу Сторону про настання обставин, які перешкоджають виконанню договірних зобов`язань, та не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з моменту припинення обставин непереборної сили (форс-мажору) письмово повідомити іншу Сторону про припинення обставин, які перешкоджали виконанню договірних зобов`язань (п. 8.2 Договору).

Згідно з п. п.8.3,8.4 Договору обставини непереборної сили або стихійного лиха (форс-мажор) підтверджуються сертифікатом, виданим Торгово-промисловою палатою України. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання або припинення даних обставин непереборної сили або стихійного лиха (форс-мажор) позбавляє Сторону права посилатися на дані обставини.

Строк дії Договору: з дати набуття чинності у відповідності до п.10.3. Договору до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

24.12.2021 між АТ «Страхова компанія «Країна» (страховик) та СТОВ «Дружба» (страхувальник) було укладено Договір добровільного комплексного страхування посівів сільськогосподарських культур на період перезимівлі № УА202759 та Договір комплексного страхування посівів майбутнього врожаю сільськогосподарських культур №УА202760.

На виконання умов Договору поставки зерна врожаю 2022 №06-2022-Ф Позивач перерахував Відповідачу передплату в розмірі 4 867 800грн з яких 402 281,80 грн страховий платіж, що підтверджується платіжними дорученням №4476 від 24.12.2021 , №4472 від 24.12.2021 та №4473 від 24.12.2021.

Як зазначає позивач, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо поставки у встановлений договором строк товару не виконав, суму попередньої оплати не повернув. Зазначене стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 4 867 800грн та нарахування відсотків за користування грошовими коштами в сумі 2 609 511,01 грн.

Джерела права, акти їх застосування та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексів України, та умовами Договору №06-2022-Ф від 24.12.2021.

Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення грошових коштів попередньої оплати у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язання з поставки товару та відсотків за користування грошовими коштами.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 173 ГК України, яка кореспондується з положеннями статті 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Виходячи зі змісту договору, судом встановлено, що укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Зазначений договір укладений у письмовій формі, підписаний представниками сторін без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств, на час розгляду справи у судовому порядку недійсним не визнаний.

Зі змісту правочину вбачається, що сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо: предмету договору, об`ємів поставки товару та її якості, а також ціною та строками виконання зобов`язань.

За приписами ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.1 ст.693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач, на виконання умов Договору здійснив перерахування Відповідачу попередньої оплати за Товар в сумі 4 867800 грн., з урахуванням страхового платежу, що підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи.

За приписами ч.1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Відповідно до умов п.2.1.1 Договору Постачальник зобов`язався поставити товар покупцю в строк до 01 вересня 2022 року включно.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває наразі.

27.07.2022 листом №16 відповідач повідомив Позивача, що територія підприємства повністю окупована, майно яке належало господарству знищено, пошкоджено та втрачено у зв`язку з чим на даний час не можливо виконати зобов`язання щодо поставки товару.

28.07.2022 Позивач направив Відповідачеві листа з метою уточнення строків проведення збору врожаю та завезення зерна на зберігання на підконтрольній території України.

01.09.2022 Позивач звернувся до Відповідача з вимогою вчасного виконання зобов`язань за Договором поставки зерна врожаю 2022 року №06-2022-Ф.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у передбачений Договором термін товар позивачу не поставив. Зазначений факт відповідач не заперечує.

Відповідно до ст.525, п.1 ст.526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Листом від 05.09.2022 відповідач повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин та надіслав Сертифікат №1400-22-0743 від 02.09.2022, виданий Донецькою ТПП на адресу останнього.

Листом від 01.06.2023 повідомив позивача що всі поля, що належать відповідачу на праві власності або на праві користування знаходяться у населеному пункті Рубці Лиманського району Донецької області. Даний населений пункт був тимчасово окупований з 16.04.2022, станом на сьогодні даний район відноситься до переліку громад та території на яких ведуться активні бойові дії. Лиманська міська військова адміністрація не дозволяє відповідачу відвідувати даний населений пункт та користуватися своїми складськими приміщеннями у зв`язку з можливим замінуванням території. У зв`язку з вищенаведеним відповідач просив позивача не застосовувати до нього штрафні санкції та пеню за невиконання умов договору.

18.06.2024 позивач звернувся листом до відповідача в якому зазначив, що попереднім листуванням він був проінформований відповідачем про настання дії форс-мажорних обставин та не можливістю виконання умов договору. Також позивач зазначив про необхідність виконання умов договору або повернення коштів, які були перераховані, як попередня оплата на виконання договору.

Листом від 30.07.2024 позивач повторно повідомив відповідача про необхідність виконання умов договору або повернення попередньої оплати на виконання договору або звернутися з пропозицією щодо врегулювання зазначеного питання (зміна базису поставки, реструктуризація виплати тощо).

Отже Позивач наполягає на тому, що відповідачем умови договору з поставки товару або повернення передоплати в обумовлений строк не виконані.

Відповідач проти позовних вимог заперечує у повному обсязі. В обгрунтування своїх заперечень посилається на наявність форс-мажорних обставин, що виникли внаслідок бойових дій, які велись на території с.Рубці Лиманської МТГ Краматорського району Донецької області, яке в період з 16.04.2022 по 21.09.2022 перебувало під тимчасовою окупацією РФ, на підтвердження чого надав лист Лиманської міської військової адміністрації від 25.08.2023.

На підтвердження дії форс-мажорних обставин, Відповідач надав сертифікат №1400-22-0743 Донецької ТПП від 02 вересня 2024, в якому засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): оголошена та неоголошена війна, активні бойові дії на території Донецької області, тимчасова окупація с.Рубці Донецької області щодо обов`язку поставити зерно пшениці 3 класу у кількості 1000 тон, яке вирощене та зібране в 2022 на земельних ділянках СТОВ «Дружба» у термін до 01.09.2022 включно за договором поставки зерна врожаю 2022р №06-2022-Ф від 24.12.2021 укладеним з АТ «Аграрний фонд» які унеможливили його виконання в зазначений термін. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання: 16 квітня 2022 року; дата закінчення: тривають на 02 вересня 2022 року.

Розпорядженням ТПП України від 25.02.2022 №3 Донецькій ТПП надано право засвідчувати форс-мажорні обставини.

Згідно з ч.1 ст.14-1 Закону "Про ТПП в Україні" ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Відповідно до статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Водночас, навіть сертифікат ТПП не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставини форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 у справі №905/55/21).

Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними та чи є причинний зв`язок між такими обставинами та неможливістю виконання Відповідачем умов договору.

Листом№06/09 від 05.09.2022 відповідач повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин (а.с.14).

Отже дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що у відповідача настали форс-мажорні обставини через які він не зміг виконати взяті на себе зобов`язання за договором поставки зерна врожаю 2022 №06-2022-Ф від 24.12.2021 в частині постачання пшениці м`якої 3 класу, про що було повідомлено позивача у передбачений договором строк.

Суд зауважує, що навіть у разі встановлення факту настання форс-мажорних обставин за ст.218 ГК України та ст.617 ЦК України можливе звільнення саме від відповідальності за невиконання зобов`язання, а не від виконання зобов`язання в цілому.

Як зазначалось, сторони умовами п. 8.1 Договору домовились, що вони звільняються від відповідальності (повністю або частково) за неналежне виконання зобов`язань унаслідок обставин непереборної сили або стихійного лиха (форс-мажор). У цьому разі термін виконання зобов`язань переноситься відповідно до терміну дії зазначених обставин, про що укладається додаткова угода до цього Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами, у відповідності до умов п.8.1.Договору, додаткова угода про перенесення терміну виконання зобов`язань відповідно до терміну дії форс-мажорних обставин, шляхом укладання додаткової угоди до Договору не укладалась.

Отже у відповідача залишилось зобов`язання щодо повернення суми попередньої оплати, отриманої за договором від позивача.

На підставі вищенаведеного, суд вважає, що строк виконання зобов`язання з повернення Позивачеві передоплати, є таким, що настав.

Судом встановлено, що відповідач не здійснив поставку товару протягом встановленого умовами договору строку, доказів зміни умов договору суду шляхом підписання уповноваженими особами у двосторонньому порядку додаткової угоди до договору не надано, як і не надано доказів повернення позивачу сплачених у якості передоплати коштів, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 4 867 800грн є правомірними.

Щодо відсотків за користування грошовими коштами

Як зазначалось, умовами п.7.6 Договору встановлено, що у разі якщо Постачальник, який одержав суму попередньої оплати Товару, не передав Товар у встановлений строк, він зобов`язаний протягом 10 календарних днів після настання строку, встановленого п. 2.1.2 Договору, повернути на поточний рахунок Покупця попередню оплату з врахуванням страхового платежу у сумі, визначеній п. 5.3 цього Договору, та додатково сплатити на користь Покупця: проценти у розмірі 20 відсотків річних на суму попередньої оплати за кожен день користування коштами, обраховуючи від дня одержання цих коштів від Покупця.

Керуючись умовами вищенаведеного пункту Договору Позивачем здійснено нарахування 20% річних на суму попередньої оплати за кожен день користування коштами, обраховуючи від дня одержання цих коштів від покупця, в загальній сумі 2 609 511,01грн. за загальний період з 25.12.2021 по 29.08.2024.

Відповідач проти нарахування 20% річних заперечує та у відзиві на позовну заяву посилається на те, що заявлені у позовній заяві проценти є пенею, яка розрахована відповідно до кількості днів затримки виконання зобов`язання. Також зазначив, що строк позовної давності для стягнення пені визначений ст. 261 ЦК України сплив 01.09.2023 та просив застосувати наслідки передбачені ст.267 ЦК України. В подальшому, в додаткових поясненнях відповідач зазначив, що нарахування позивачем 20% за користування коштами за період з 01.09.2022 по 29.08.2024 є протиправним та не відповідає ст. 693, 536,625 ЦК України. Крім того, враховуючи наявність форс-мажорних обставин для відповідача, а також приписи ч.1 ст.617 ЦК України в частині звільнення від відповідальності особи, за відсутності ії вини у разі порушення зобов`язань, стягнення з відповідача 20% річних на суму попередньої оплати за кожен день користування з моменту отримання коштів є протиправним. Також відповідач посилається на те, що за своєю правовою природою відсотки за користування коштами заявлені у п.7.6.Договору є штрафною санкцією, та наявні підстави для їх зменшення до 0% відповідно до ст. 551 ЦК України та 233 ГК України.

Як встановлено судом, сторони у Договорі передбачили порядок розрахунків на умовах внесення Покупцем попередньої оплати.

Можливість проведення попередньої оплати товару, правила, пов`язані зі здійсненням такої оплати, передбачені статтею 693 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1057 Цивільного кодексу України договором, виконання якого пов`язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.

До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054 - 1056 цього Кодексу,

якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов`язання, і не суперечить суті такого зобов`язання.

Отже договором на покупця може покладатися обов`язок здійснення попередньої оплати товару, тобто оплати до його передання продавцем. При цьому договір купівлі-продажу (поставки), який містить обов`язок продавця щодо попередньої оплати, є різновидом комерційного кредиту, що передбачений статтею 1057 Цивільного кодексу України. У даному випадку покупець здійснює кредитування продавця, а попередня оплата фактично є сумою кредиту (позики).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

У ст. 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Положення ст. 536, ч. 3 ст. 693 ЦК України передбачають можливість для покупця нарахування на суму сплаченої ним продавцю попередньої оплати процентів за користування грошовими коштами, що узгоджується із загальним правилом про оплатний характер договору купівлі-продажу. Порушення продавцем обов`язку щодо передачі товару, який був попередньо оплачений, надає покупцеві можливість стягнути з продавця проценти за користування чужими грошовими коштами.

За своєю правовою природою проценти є винагородою (платою) за користування грошовими коштами, а неустойка (зокрема, пеня) є видом забезпечення виконання зобов`язання та за своєю правовою природою є штрафною санкцією, яка може застосовуватись до боржника у разі порушення ним зобов`язання та виконання його на користь іншої сторони.

Отже, проценти, про які йде мова у ст. 536 та ч. 3 ст. 693 ЦК України, мають зовсім іншу правову природу, ніж неустойка (зокрема, пеня), виступають способом захисту прав та інтересів покупця який, здійснивши оплату продукції на умовах попередньої її оплати, набув також статусу кредитора за договором стосовно продавця до моменту передання йому такої продукції.

На підставі вищенаведеного, суд зазначає, що покупець може нарахувати проценти до пред`явлення вимоги про повернення суми попередньої оплати відповідно до ч. 3 ст. 693 ЦК України як плату за користування чужими грошовими коштами, оскільки до цього моменту користування продавцем грошовими коштами попередньої оплати буде вважатися правомірним, на які покупець як кредитор може правомірно нараховувати проценти за користування. Після пред`явлення такої вимоги покупцем за умови непоставки продавцем покупцю товару та неповернення суми попередньої оплати у продавця виникає грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, а користування продавцем цими коштами буде неправомірним.

У такому випадку покупець втрачає право на нарахування продавцю на суму цих коштів процентів, передбачених ч. 3 ст. 693 ЦК України, та разом з цим набуває право на нарахування та стягнення з продавця процентів, передбачених ч. 2 ст. 625 цього Кодексу, що нараховуються внаслідок прострочення боржником (у цьому випадку - продавцем) грошового зобов`язання (з повернення попередньої оплати) та які є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання на відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима (Постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18).

Як встановлено матеріалами справи, позивач здійснив перерахунок попередньої оплати за Договором - 24.12.2021. Відповідно до п.2.1.2. договору постачальник був зобов`язаний поставити товар в строк до 01.09.2022 включно. Отже в період з 24.12.2021 по 01.09.2022 включно, відповідач правомірно користувався грошовими коштами попередньої оплати, тому в зазначений період позивач мав право правомірно нараховувати проценти як плату за користування чужими грошовими коштами відповідачу. Проте після зазначеного періоду нарахування процентів передбачених ч. 3 ст. 693 ЦК України, позивачем здійснювалось безпідставно.

Приймаючи до уваги що позивач початковим періодом нарахування 20 % річних за користування чужими грошовими коштами визначив саме 25.12.2021, то суд приймає саме цю дату як початкову з якої має бути здійснено нарахування, оскільки суд позбавлений права виходити за межи позовних вимог.

Враховуючи такі висновки та положення, закріплені у ст.ст. 536, ч. 3 ст. 693 ЦК України, до стягнення з відповідача підлягає 20 % річних за користування чужими грошовими коштами за загальний період з 25.12.2021 по 01.09.2022 у розмірі 669 489,21грн ( 4 867 800грн x 20 % x 251 : 365 : 100).

Відповідно, у задоволенні решти вимог про стягнення 1 940 021,80 грн 20 % річних за користування чужими грошовими коштами слід відмовити.

Наведені висновки узгоджуються та відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах Великої Палати Верховного суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, а також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 вересня 2020 року у справі № 916/4693/15.

Щодо доводів відповідача про звільнення його від відповідальності у зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин, то вони судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищенаведеним.

Посилання відповідача на висновки Верховного Суду, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 червня 2020 року у справі № 922/3578/18 також судом не приймаються, оскільки Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в Постанові Верховного Суду від 03 грудня 2021 року у справі № 910/14180/18 здійснив відступ від висновків викладених у справі № 922/3578/18.

Згідно ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства АГРАРНИЙ ФОНД до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Дружба про стягнення 7 477 311,01 грн., з яких: 4 867 800,00 грн. попередня оплата, 2 609 511,01 грн. відсотків за користування грошовими коштами - задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Дружба (84411, Донецька область, Лиманський район, с. Рубці, вул. Шевченко, буд. 33, код ЄДРПОУ 30833286) на користь Акціонерного товариства АГРАРНИЙ ФОНД (03151, м.Київ, вул. Очаківська/пров. Очаківський, буд. 5/6; код ЄДРПОУ 38926880) 4 867 800 грн. попередньої оплати, 669 489,21 грн відсотків за користування грошовими коштами, а також 66 447,46 витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

За результатами розгляду справи у судовому засіданні 24.02.2025 підписано скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення без його проголошення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 03.03.2025.

Суддя Ю.С. Зельман