Постанова

від 19.02.2025 по справі 909/628/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2025 р. Справа №909/628/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЖеліка М.Б.

суддівОрищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Гунька О.П.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Еліт Проект б/н від 07.01.2025 (вх.ЗАГС. №01-05/83/25 від 07.01.2025)

на додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.12.2024 (суддя Малєєва О.В., повний текст складено 24.12.2024)

у справі:№ 909/628/24

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Еліт-Проект

відповідач - Фізична особа - підприємець Проскурняк Ірина Степанівна

про розірвання договору підряду від 04.03.2024 № 2 та стягнення 207 135, 99 грн., з яких 130 000 грн. - авансовий платіж, 77 135, 99 грн. неустойка

за участю представників сторін:

представник позивача: Рущак В.І. (поза межами приміщення суду)

представник відповідача: не з`явився.

Учаснику процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 19.12.2024 стягнуто з Фізичної особи - підприємця Проскурняк Ірини Степанівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія ЕлітПроект 5 386, 69 грн. судових витрат, з яких 1 230 грн. судовий збір, 4 156, 69 грн. витрати на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, скаржник звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.12.2024 у справі №909/628/24 та ухвалити нове рішення, яким здійснити розподіл судових витрат щодо стягнення з ФОП Проскурняк І.С. на користь ТОВ Будівельна компанія ЕлітПроект 10 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.01.2025 справу №909/628/24 передано до розгляду колегії суддів у наступному складі: Желік М.Б. - головуючий суддя (суддя-доповідач), члени колегії судді Галушко Н.А., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 відкрито апеляційне провадження; встановлено учасникам строк на надання відзиву на апеляційну скаргу до 07.02.2025; призначено розгляд справи на 12.02.2025; витребувано матеріали справи з Господарського суду Івано-Франківської області.

12.02.2025 ухвалою Західного апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав зазначених у ній.

В судовому засіданні 19.02.2025 позивач участь уповноваженого представника забезпечив, який надав пояснення по суті вимог апеляційної скарги та просив врахувати їх при прийнятті рішення. Інші учасники участі уповноважених представників не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду поданої заяви не заявили, хоча були належним чином повідомленими про час та місце розгляду заяви, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

За приписами пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом. Статтею 43 ГПК України встановлений обов`язок добросовісного користування учасниками судового процесу процесуальними правами.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України).

Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою, учасники були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, достатність матеріалів справи для їх розгляду по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, а оскаржуване рішення скасуванню, з огляду на наступне.

1.Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст вимог та рішення суду першої інстанції.

Представником позивача Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Еліт-Проект подано клопотання від 06.12.2024 (вх. №19208/24), в якому він просить стягнути з відповідача 6 143, 50 грн. сплаченого судового збору та 10 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Господарський суд за результатами розгляду поданого клопотання виснував про наявність підстав для його задоволення пропорційно розміру задоволених позовних вимог зазначивши наступне:

- при визначенні розміру судового збору, який необхідно стягнути з відповідачки, суд виходить з того, що позивач при зверненні з позовом сплатив судовий збір у розмірі 6 143, 50 грн., з яких 3 028 за позовну вимогу не майнового характеру та 3 115, 50 грн. за майнову вимогу. Однак позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог, яка прийнята до розгляду. Отже позивачу необхідно було сплатити судовий збір за позовну вимогу майнового характеру у розмірі 3 107, 04 грн.

- суд встановив, що відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України позивач подав докази, які підтверджують обсяг наданих послуг і виконаних робіт загальною вартістю 10 500 грн.

- оскільки відповідно до ч. 4, 5 ст. 126 ГПК України відповідачка заперечень щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката не подала, суд вважає, що заявлена сума цих витрат у розмірі 10 500 грн. підлягає розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Тому за приписами п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідачку пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 4 156, 69 грн.

2. Узагальнені доводи апелянта, заперечення позивача.

Вимоги апеляційної скарги ТОВ Будівельна компанія Еліт-Проект обґрунтовані тим, що оскаржене додаткове рішення є ухваленим з порушенням норм процесуального права на підтвердження чого апелянт наводить наступні доводи:

- судом помилково відшкодовано за рахунок відповідача меншу суму витрат на професійну правничу допомогу позивача з огляду на те, що суд за клопотанням іншої сторони у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України вправі зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

- обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

- сторона позивача виконала покладені на неї обов`язки щодо визначення попереднього (орієнтованого) розрахунку судових витрат, надала докази понесених судових витрат на правову допомогу та заявила клопотання про стягнення судових витрат з відповідача.

- позивачем належними та допустимими доказами доведено розмір судових витрат , що вказано зокрема і в оскарженому рішенні суду.

- витрати на професійну правничу допомогу адвоката визначено у твердому/незмінному розмірі в залежності він наданої правової допомоги.

- відповідачем клопотань про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу не заявлялося.

- суд ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Натомість, в оскарженому рішенні судом в порушення вимог ч.6 ст.137 ГПК України з власної ініціативи зменшено суми, які підлягали стягненню за результатами розгляду справи. При цьому, ним не наведено мотивів зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, а лише здійснено посилання на загальні норми законодавства.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

3. Фактичні обставини справи, правильно встановлені судом першої інстанції за результатами оцінки доказів.

22.06.2024 між ТОВ Будівельна компанія Еліт-Проект та адвокатом Рущак В.І укладено договір про надання професійної правничої допомоги від №02/06-2024/1, за умовами якого клієнт доручає адвокату надавати правничу (правову) допомогу у відносинах з будь-якими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, правоохоронними органами, підприємствами, установами, організаціями, юридичними особами та перед фізичними особами, а адвокат погоджується надавати клієнту таку допомогу згідно з умовами цього договору, а саме: супровід судових справ, у тому числі справи № 909/628/24 та інші справи погоджені між сторонами, а клієнт погоджується сплачувати надані послуги в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором.

Порядок та умови надання адвокатом правничої (правової) допомоги визначається цим договором та чинним законодавством України (п. 1.2.).

Формою винагороди адвоката за надання правничої допомоги клієнту є гонорар (п. 2.1.). Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення визначається та здійснюється відповідно протоколу погодження гонорару (Додаток 1), що є невід`ємною частиною цього договору ( п. 2.2.).

Сторони у п.1.4. договору визначили повноваження адвоката щодо представництва інтересів клієнта.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами умов цього договору, але не пізніше ніж 31.12.2025 (п. 3.6.).

Додатком № 1 до Договору є протокол погодження гонорару. В цьому додатку сторони погодили, що гонорар за цим договором визначається сторонами від кількості наданих адвокатом послуг. Сторони погодили таку вартість послуг, що надаються адвокатом:

- підготовка та складання позовної заяви 3 000 грн.;

- участь у одному судовому засіданні 1 500 грн.

Також сторони визначили, що по факту наданих послуг адвокат надсилає клієнту акт приймання наданих послуг, і після підписання сторонами акта приймання наданих послуг, адвокат надсилає клієнту рахунок фактуру, згідно якого клієнт сплачує визначену суму коштів.

Відповідно до акту приймання наданих послуг від 01.11.2024 № 1 адвокат надав клієнту правничу (правову) допомогу, а саме: підготовку та складання позовної заяви, участь у 3-х судових засіданнях, супровід судової справи № 909/628/24. Клієнт підтвердив, що послуги надані в повному обсязі і належної якості. Вартість послуг, вказаних в п. 1 акту, становить 7 500 грн., з яких підготовка позову - 3 000 грн., участь у трьох судових засіданнях 4 500 грн.

Відповідно до акту приймання наданих послуг від 02.12.2024 № 2 адвокат надав клієнту правничу (правову) допомогу, а саме: участь у 2-х судових засіданнях, супровід судової справи № 909/628/24. Клієнт підтвердив, що послуги надані в повному обсязі і належної якості. Вартість послуг, вказаних в п. 1 акту становить 3 000 грн., з яких участь у одному судовому засіданні становить 1 500 грн.

Загальна вартість послуг по обох актах складає 10 500 грн.

Матеріали справи містять рахунок-фактуру №30/10-2024/1 від 30.10.2024 на суму 7500,00 грн. та рахунок-фактуру №02/12-2024/1 від 02.12.2024 на суму 3000,00 грн., а також платіжні інструкції в національній валюті від 31.10.2024 №783 та від 04.12.2024 №801, які свідчать про сплату згідно договору від 22.06.2024 № 02/06-2024/1 послуг наданих адвокатом Рущаком В.І.

Повноваження адвоката Рущака Василя Івановича на представництво інтересів позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Еліт-Проект підтверджуються ордером на надання правничої (правової) допомоги від 25.07.2024 серія А0 №1136414.

4. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Практична реалізація згаданого принципу щодо відшкодування витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини третя, четверта статті 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Питання розподілу між сторонами судових витрат, суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (пункт 5 частини першої статті 237, пункт 2 частини п`ятої статті 238 ГПК України). Між тим суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (частина третя статті 244 ГПК України).

Водночас, положеннями частини першою статті 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша). Така норма кореспондується з частиною восьмою статті 129 ГПК України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:

-право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19);

-процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21 та від 31.05.2022 у справі № 917/304/21);

-потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи.

Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18).

Аналогічні висновки викладені у додатковій постанові Верховного Суду від 17.12.2021 у справі № 10/5026/290/2011(925/1502/20).

Із положень ч.4 ст.126 ГПК України та ч.5 ст.129 ГПК України вбачаються такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

За змістом ч.5 ст.126 ГПК України у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України щодо дотримання принципу співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України). При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів погоджуючись із висновками господарського суду виснує про те, що розмір витрат на правову допомогу позивача у сумі 10 500 грн. є доведеним, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності зазначених витрат, окрім того є співрозмірним категорії спору та наданому об`єму адвокатських послуг,

В спростування доводів скаржника слід зазначити, що судом першої інстанції, саме з огляду на відсутність заперечень відповідача щодо поданої заяви, при прийнятті оскарженого рішення не зменшено заявленої до розподілу суми витрат на правову допомогу надану позивачу однак здійснено розподіл та відшкодування зазначених витрат у порядку визначеному статтею 129 ГПК України, а саме п.3 ч.4. відповідно до якого інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору вірогідності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

З огляду на що, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає доводи апелянта такими, що не підтверджуються наявними у справі доказами та встановленими обставинами та такими, що не спростовують висновків господарського суду, а відтак і наявність підстав для скасування оскарженого рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у цьому рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів виснує, що аргументи викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують мотивів та законності додаткового рішення суду першої інстанції, спростовуються доводами, що містяться в матеріалах справи, а відтак не визнаються підставою для скасування оскарженого рішення.

Керуючись тс.ст.86, 129, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.В задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Еліт-Проект б/н від 07.01.2025 (вх.ЗАГС. №01-05/83/25 від 07.01.2025) відмовити.

2.Додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.12.2024 у справі № 909/628/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку положень ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повна постанова складена 03.03.2025

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддяОрищин Г.В.

суддяГалушко Н.А.