Постанова

від 03.03.2025 по справі 904/5824/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2025 року м.Дніпро Справа № 904/5824/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Транс Україна"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 р.

(суддя Загинайко Т.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 20.02.2024 р.)

у справі

за позовом

Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Транс Україна"

про стягнення 101 696 грн. 88 коп.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Транс Україна" про стягнення 101 696 грн. 88 коп. - матеріальної шкоди, яка виникла відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 200863383 від 07.08.2020 р..

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 р. позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Транс Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" - 101 696 грн. 88 коп. - матеріальної шкоди та 2 684 грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Транс Україна" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 р. у справі № 904/5824/23, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що оскаржуване рішення винесене з не правильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наданим документам, оскільки не були з`ясовані обставини, що мають значення для справи.

Водночас, на думку Скаржника, судом першої інстанції безпідставно не врахована позиція Відповідача, про те, що під час скоєння ДТП ОСОБА_1 не виконував трудові обов`язки та не знаходився у трудових відносинах з ТОВ "Фенікс-Транс Україна", що підтверджується повідомленням про прийняття працівника на роботу ( Додаток до постанови КМУ від 17.09.2015 р. № 415 ), відповідно до якого ОСОБА_1 почав працювати у ТОВ "Фенікс-Транс Україна" з 16.11.2021 р..

На переконання Скаржника судом першої інстанції була застосована ст. 1172 ЦК України, яка не повинна бути застосована в даному випадку, оскільки ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП не знаходився в трудових відносинах з ТОВ "Фенікс-Транс Україна".

При цьому, Скаржник зазначає, що відповідно до постанови Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 16.12.2020 р. причиною, настання ДТП 01.11.2020 р. була неуважність водія ОСОБА_1 а не невідповідний технічний стан транспортного засобу.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Позивач просить апеляційний суд не брати до уваги докази надані в порушення ст. 269 ГПК України. Так, Відповідач додає в додатки до апеляційної скарги копію трудової книги, проте не наводить аргументованих причин та доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Більше того, з метою досудового врегулювання Позивач неодноразово звертався до Відповідача з проханням надати чи спростувати інформацію щодо знаходження у трудових відносинах із ТОВ «ФЕНІКС-ТРАНС УКРАЇНА» ОСОБА_1 та направляв запити до ТОВ «ФЕНІКС-ТРАНС Україна», проте інформацію щодо офіційного працевлаштування ОСОБА_1 . Відповідач так і не надав. При цьому, надана Відповідачем сторінка не свідчить, про те, що це сторінка з трудової книжки саме ОСОБА_1 ..

Товариство також вказує на те, що в діях ОСОБА_1 наявний причинно-наслідковий зв`язок, що зумовив виникнення умов та обставин настання дорожньо-транспортної пригоди від 01.11.2020 р., а саме відрив колеса на напівпричепі, яке внаслідок самовільного руху здійснило ДТП з транспортним засобом Fiat Ducato Maxi.

Крім того, Товариство зазначає про те, що правова позиція Відповідача ґрунтується виключно на вибірковому розгляді наданих Позивачем доказів та їх частковому дослідженні з метою приховання власної недбалості та ухилення від виконання взятих на себе зобов`язань.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2024 р. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Коваль Л.А., суддів Чередка А.Є., Мороза В.Ф.

У зв`язку з перебуванням на лікарняному головуючого судді Коваль Л.А., 07.08.2024 р. призначено повторний автоматизований розподіл справи між суддями, за результатами якого, для вирішення питання відкриття провадження у справі, залишення без руху тощо, визначено новий склад суду у складі: головуючого судді Чус О.В., суддів Чередка А.Є., Мороза В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2024 р. апеляційну скаргу залишено без руху, надано Апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.09.2024 р. поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Транс Україна" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 р. у справі № 904/5824/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Транс Україна" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 р. у справі № 904/5824/23. Розгляд справи ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 07.10.2024 р., у зв`язку з вирішенням питання про відкриття апеляційного провадження у справі та про призначення справи до розгляду в режимі відеоконференції, на виконання пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, для дотримання принципу незмінності колегії суддів при розгляді справи здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі, відповідно до якої визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Коваль Л.А., судді Чередко А.Є., Мороз В.Ф..

На підставі розпорядження керівника апарату суду № 974/24 від 08.10.2024 р. та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Чус О.В., Дармін М.О..

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2024 р., судовою колегією у визначеному складі, прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Транс Україна" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 р. у справі № 904/5824/23 до свого провадження, для розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи.

07.08.2020 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" ( Страховик ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Транс Україна" ( Страхувальник ) укладено Договір № 200863383 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до умов якого: строк дії договору: з 00:00 16.08.2020 р. по 15.08.2021 р. включно; договір набирає чинності з початку строку його дії, що зазначений у цьому страховому полісі, але не раніше дати його реєстрації у єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; дата реєстрації Договору в єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів: 07.08.2020 р.; страхова сума на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю - 260 000 грн. 00 коп.; за шкоду, заподіяну майну - 130 000 грн. 00 коп.; розмір франшизи: 0 грн.; забезпечений транспортний засіб: DAF FT XF, номерний знак: НОМЕР_1 ; VIN НОМЕР_2 , рік випуску - 2007; місце реєстрації власника: м. Дніпро, Дніпровський район, Дніпропетровська обл., Україна.

Як вбачається з постанови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16.12.2020 р. у справі №204/7553/20, копія якої міститься у матеріалах справи: - 01.11.2020 р. о 09 годині 00 хвилин в м. Дніпро, Чечелівському районі, на перехресті вул. Івана Езау та вул. Щепкіна, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом DAF FT XF 105.460, номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом LANGENDORF SKA 24/30, номерний знак НОМЕР_3 , не був уважним, не стежив за обстановкою, за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу, внаслідок чого допустив технічну несправність - відрив колеса на напівпричепі, яке внаслідок самовільного руху здійснило ДТП з транспортним засобом Fiat Ducato Maxi, незареєстрований, який був припаркований на парковці автосалону Kia Motors. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. При цьому, водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.3 "б" Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП; в судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, провину свою визнав, зазначив про щире каяття; виновність ОСОБА_1 підтверджується зібраними по справі матеріалами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ № 166997 від 01.11.2020 р.; схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 01.11.2020 р., відповідно до якої зафіксована ділянка місцевості, на якій сталася ДТП, місце розташування транспортних засобів; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 01.11.2020 р., відповідно до яких, 01.11.2020 р. о 09 годині 00 хвилин, він керував автомобілем DAF FT XF 105.460, номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Івана Езау зі сторони вул. Павлова в бік вул. Сергія Нігояна, з напівпричепом LANGENDORF SKA 24/30, номерний знак НОМЕР_3 . Під час повороту у бік шляхопроводу почув гучний звук, зупинившись вийшов оглянути транспортний засіб та виявив, що у напівпричепу відірвало заднє колесо з правого боку та покотилось у бік автосалону Kia Motors, де були розташовані транспортні засоби. Колесо пошкодило транспортний засіб Fiat Ducato, яке не зареєстроване, та знаходиться на продажу в автосалоні; письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 01.11.2020 р., відповідно до яких, 01.11.2020 р. о 09 годині 41 хвилин, йому зателефонував охоронець їхнього підприємства та повідомив, що на перехресті вул. Щепкіна та вул. Павлова, біля якого стояв виставковий екземпляр автомобіля Fiat Ducato Max (незареєстрований), мимо якого проїжджав тягач DAF, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом НОМЕР_3 , у якого відірвалось колесо, в наслідок чого сталося ДТП з Fiat Ducato Max; фототаблицею ( а. с. 28-29); згідно п. 2.3"б" Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі ( а. с. 28-29 ).

Вказаною постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16.12.2020 р. у справі № 204/7553/20 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.

До Позивача звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Сателіт Мотор" із заявою на виплату страхового відшкодування ( а. с. 30 ). Відповідно до Розрахунку суми страхового відшкодування, складеного на підставі ремонтної калькуляції від 05.11.2020 р. №1075 сума експертизи складає 122 036 грн. 26 коп.; вартість робіт - 18 104 грн. 00 коп.; вартість запчастин без врахування зносу - 97 233 грн. 00 коп.; вартість запчастин з врахуванням зносу - 97 233 грн. 30 коп.; вартість матеріалів фарбування - 6 699 грн. 26 коп.; вартість відновлювального ремонту 122 036 грн. 26 коп.; сума матеріального збитку 122 026 грн. 26 коп. (в т.ч. ПДВ - 20 339 грн. 38 коп.); ліміт відповідальності - 130 000 грн. 00 коп.; сума страхового відшкодування - 101 696 грн. 88 коп. ( а. с. 32 ).

Згідно зі страховим актом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" від 20.11.2020 р. № 2072361-1 за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 07.08.2020 р. № 200863383 винний у ДТП - ОСОБА_1 ; сума страхового відшкодування складає 101 696 грн. 88 коп.; одержувач страхового відшкодування - ТОВ "Сателіт Моторс" (а.с.33).

Позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 101 696 грн. 88 коп., що підтверджується страховим актом від 20.11.2020 р. № 2072361-1 та платіжним дорученням від 20.11.2020 р. № 34376 ( а. с. 33-34 ).

В подальшому Позивач з метою з`ясування всіх обставин ДТП, що сталася 01.11.2020 р. звернувся до Відповідача із відповідним запитом у якому, зокрема, просив надати наступну інформацію: - чи перебував водій транспортного засобу DAF FT XF, д/н НОМЕР_1 та напівпричіп SKA 24/30, д/н НОМЕР_3 ОСОБА_1 з ТОВ "Фенкс-Транс Україна" у трудових (службових) відносинах якщо так, то на підставі яких документів? - на підставі чого ОСОБА_1 керував транспортним засобом DAF FT XF, д/н НОМЕР_1 та напівпричіп SKA 24/30, д/н НОМЕР_3 на момент ДТП 01.11.2020 р.? ( а. с. 35 -37 ).

Позивач стверджує, що після виплати страхового відшкодування у Позивача виникло право вимоги до Відповідача на відшкодування завданої шкоди у розмірі 101 696 грн. 88 коп., що і стало причиною виникнення спору та звернення Позивача з позовом до суду.

Також Позивач у клопотанні до господарського суду просив витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Транс Україна" докази, відповідно до яких можна буде встановити чи ОСОБА_1 офіційно працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Транс Україна" на момент ДТП, що сталася 01.11.2020 р. та чи був при виконанні робочих обов`язків, посилаючись на те, що 08.12.2020 р. та 29.01.2021 р. звертався з листом-запитом до відповідача з метою з`ясування всіх обставин ДТП, що сталася 01.11.2020 р., зокрема, просив надати відповідні документи: копію трудової книги, копію наказу про призначення на роботу (службу), копію наказу про керування транспортним засобом DAF FT XF, д/н НОМЕР_1 та напівпричіп SKA 24/30, д/н НОМЕР_3 ОСОБА_1 , копію дорожнього листа на період 01.11.2020 р., тощо.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2023 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Транс Україна" докази, відповідно до яких можна буде встановити чи ОСОБА_1 офіційно працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Транс Україна" на момент ДТП, що сталася 01.11.2020 та чи був при виконанні робочих обов`язків (зокрема, копію трудової книги, копію наказу про призначення на роботу (службу), копію наказу про керування транспортним засобом DAF FT XF, д/н НОМЕР_1 та напівпричіп SKA 24/30, д/н НОМЕР_3 ОСОБА_1 , копію дорожнього листа на період 01.11.2020 тощо).

Відповідач у відзиві на позов просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, зазначивши про те, що: відповідно до постанови Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 16.12.2020 р., на яку посилається Позивач як на доказ невідповідності технічного стану забезпеченого транспортного засобу, водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем DAF FT XF, д/н НОМЕР_1 з напівпричепом SKA 24/30, д/н НОМЕР_3 визнано винним у порушенні пункту 2.3 "б" Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП; тобто причиною настання ДТП 01.11.2020 р. була неуважність водія ОСОБА_1 , а не відповідний технічний стан транспортного засобу; безпосередньо перед вказаною ДТП, забезпечений транспортний засіб пройшов відповідний технічний огляд та був повністю технічно справний, що підтверджується протоколами перевірки технічного стану транспортного засобу та напівпричепу; під час скоєння ДТП ОСОБА_1 не знаходився у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Транс Україна" та не виконував трудові обов`язки, що підтверджується повідомленням про прийняття працівника на роботу ( додаток до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2015 р. № 415 ), відповідно до якого ОСОБА_1 почав працювати у ТОВ "Фенікс-Транс Україна" з 16.11.2021 р.; Позивачем не доведено, що на момент скоєння ДТП - 01.11.2020 р. ОСОБА_1 знаходився в трудових відносинах з ТОВ "Фенікс-Транс Україна"; Відповідач заперечує, що ОСОБА_1 під час дорожньо-транспортної пригоди виконував трудові обов`язки та працював у ТОВ "Фенікс-Транс Україна".

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.

Як зазначалося раніше, між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" ( Страховик ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Транс Україна" ( Страхувальник ) було укладено Договір від 07.08.2020 р. № 200863383 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що не спростовується сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сателіт Мотор" звернулося до Позивача із заявою на виплату страхового відшкодування. 20.11.2020 р. Позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 101 696 грн. 88 коп.

Ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про страхування" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір страхування договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Ст. 979 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із частиною 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За приписами ст. 993 ЦК України ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин ) та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За змістом ст. 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин ) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Підпунктом 38.1.1 ст. 38.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: а) якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником); г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху; ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону; д) якщо страховий випадок настав з використанням забезпеченого транспортного засобу в період, не передбачений договором внутрішнього страхування (при укладенні договору страхування з умовою використання транспортного засобу в період, передбачений договором страхування).

Позивач у позові посилається на підпункт г) пункту 38.1.1 ст. 38 вказаного вище Закону та зазначає, що факт невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу DAF FT XF, д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 існуючим вимогам Правил дорожнього руху підтверджується постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16.12.2020 р. у справі № 204/7553/20.

Як було зазначено вище відповідно до постанови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16.12.2020 р. у справі № 204/7553/20 встановлено, що водій ОСОБА_1 не був уважним, не стежив за обстановкою, за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу, внаслідок чого допустив технічну несправність - відрив колеса на напівпричепі, яке внаслідок самовільного руху здійснило ДТП, тобто водій порушив вимоги п. 2.3 "б" Правил дорожнього руху.

Пунктом 2.3 "б" Правил дорожнього руху визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

При цьому, як слушно зауважив суд першої інстанції - посилання Відповідача на те, що забезпечений транспортний засіб 19.10.2020 р. пройшов відповідний технічний огляд та був технічно справний, про що складено протоколи перевірки технічного стану транспортного засобу та напівпричепу від 19.10.2020 р. № 00774-02381-20 та № 00774-02382-20 (а.с. 72-73), не заслуговують на увагу, оскільки складені були 19.10.2020 р., а дорожньо-транспортна пригода відбулася 01.11.2020 р., тобто різниця у часі становить більше 10 днів.

Згідно із частинами 1 та 2 ст. 1187 ЦК України ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин ), джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положеннями пункту 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин ) визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин ) юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв`язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття. До таких спеціальних умов відносяться: - перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо; - завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків. Тобто виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

У відповідності до положень частини другої ст. 1187 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки роботодавець.

Таким чином шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 р. у справі № 426/16825/16-ц.

Верховний Суд у постанові від 25.07.2018 р. у справі № 914/820/17 дійшов висновку, що з аналізу частини 1 ст. 1172 ЦК України суд вбачає, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків.

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча й виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами Це можуть бути дії виробничого господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Щодо доводів Скаржника пов`язаних з тим, що під час скоєння ДТП, ОСОБА_1 не знаходився у трудових відносинах з ТОВ "Фенікс-Транс Україна", колегія суддів зазначає наступне.

Як вказувалося раніше, місцевий господарським судом було задоволено клопотання Позивача про витребування доказів та витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Транс Україна" докази, відповідно до яких можна буде встановити чи ОСОБА_1 офіційно працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Транс Україна" на момент ДТП, що сталася 01.11.2020 р. та чи був при виконанні робочих обов`язків ( зокрема, копію трудової книги, копію наказу про призначення на роботу (службу), копію наказу про керування транспортним засобом DAF FT XF, д/н НОМЕР_1 та напівпричіп SKA 24/30, д/н НОМЕР_3 ОСОБА_1 , копію дорожнього листа на період 01.11.2020 р. тощо).

При цьому, під час розгляду справи в суді першої інстанції - Відповідачем не було надано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що ОСОБА_1 не знаходився з ним у трудових відносинах, а надана Відповідачем сторінка з копії трудової книжки (ксерокопія) не свідчить, по-перше, про те, що це сторінка з трудової книжки саме ОСОБА_1 , та, по-друге, відсутні попередні відомості з трудової книжки саме на дату дорожньо-транспортної пригоди, тобто цілісного документу копії трудової книжки ОСОБА_1 . Відповідачем надано не було, як і не було надано відповідних доказів в підтвердження того, на яких інших підставах, крім трудових, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, який Відповідач, як Страхувальник, заніс до Полісу № 200863383 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Разом з тим, надання Відповідачем ксерокопій наказу від 16.11.2021 р. №7-к "Про прийняття на роботу" та повідомлення про прийняття на роботу щодо ОСОБА_1 не спростовує його знаходження у трудових відносинах з Відповідачем саме на дату скоєння ним дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, надані Відповідачем ксерокопії письмових документів, а саме сторінка трудової книжки, наказу від 16.11.2021 р. №7-к "Про прийняття на роботу" та повідомлення про прийняття на роботу щодо ОСОБА_1 не були засвідчені належним чином, а тому не можуть бути письмовими доказами у справі у розумінні зазначеної вище процесуальної норми.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку, що докази, надані Позивачем на підтвердження факту виникнення права вимоги до Відповідача на відшкодування завданої шкоди у розмірі 101 696 грн. 88 коп. є більш вірогідними, порівняно з доказами, наданими Відповідачем на його спростування.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Транс Україна" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 р. у справі № 904/5824/23 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін