Постанова

від 26.02.2025 по справі 904/5074/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2025 року м.Дніпро Справа № 904/5074/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Чірцов А.А.

представники сторін:

від позивача: Ярличенко І.В.

від відповідача: Грицай Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліус ЛТД»

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2024 р.

( суддя Васильєв О.Ю., м. Дніпро )

прийняту за результатами розгляду заяви Дніпровської міської ради

про забезпечення позову у справі

за позовом:

Дніпровської міської ради,

м. Дніпро

до:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліус ЛТД»,

м. Дніпро

про: стягнення 2 768 442,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Дніпровська міська ради звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ «Геліус-ЛТД», про стягнення 2 768 442,59 грн. безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності, за період з 13.09.2022 р. по 25.01.2024 р.

Одночасно з позовною заявою Позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив суд накласти арешт на нерухоме майно ТОВ «Геліус ЛТД», а саме: цілісний майновий комплекс - головний виробничий корпус з побутовим корпусом А-2, цех опалювачів Б-3, столярно-тарний цех з конторою ВКБУ В-3, станція нейтралізації та склад хімікатів Г-3, склад готової продукції Д-1, склад опалювальних апаратів Е-1, склад для зберігання сировини Л-1, компресорна станція П-2, матеріальний склад Ф, енерго-ремонтно-механічний цех та зарядна станція Х-1, ділянка виготовлення гратів Ц, термічний цех Є, насосна станція фекальна Ю, склад готової продукції АБ-1, огорожі, № 1, 2, 4, 6, 8, 10, 19-23, відстійники, №5,13 RRP-4HL21E1JR, труба котельної № 14, мостіння І, II, навіс АВ, огорожі № 25, 26, 28, очисні споруди № 24, підпірна стінка № 27, навіс Б2; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 279604512101, номер відомостей про речове право 47837233, розташоване за адресою: просп. Богдана Хмельницького, 160 у м. Дніпрі до набрання рішенням по справі законної сили.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2024 р. заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліус ЛТД», яке належить йому на праві приватної власності: цілісний майновий комплекс - головний виробничий корпус з побутовим корпусом А-2, цех опалювачів Б-3, столярно-тарний цех з конторою ВКБУ В-3, станція нейтралізації та склад хімікатів Г-3, склад готової продукції Д-1, склад опалювальних апаратів Е-1, склад для зберігання сировини Л-1, компресорна станція П-2, матеріальний склад Ф, енерго-ремонтно-механічний цех та зарядна станція Х-1, ділянка виготовлення гратів Ц, термічний цех Є, насосна станція фекальна Ю, склад готової продукції АБ-1, огорожі, № 1,2,4,6,8,10,19-23, відстійники, № 5,13 RRP-4HL21E1JR, труба котельної № 14, мостіння І, II, навіс АВ, огорожі № 25,26,28, очисні споруди №24, підпірна стінка № 27, навіс Б2; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 279604512101, номер відомостей про речове право 47837233, розташоване за адресою: просп. Богдана Хмельницького, 160 у м. Дніпрі, в межах суми позовних вимог - 2 768 442,59 грн. до набрання рішенням по справі законної сили.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", Товариство з обмеженою відповідальністю «Геліус ЛТД» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою, судом не з`ясовані обставини, що мають значення для справи, не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до порушення норм процесуального права.

Водночас, на думку Скаржника, за відсутності або у разі не надання доказів існування фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, про застосування яких просить Позивач, відсутні підстав для задоволення вказаної заяви. Зокрема, заявником не надано жодних доказів того, що майно на момент ухвалення та виконання судового рішення, у разі задоволення позовних вимог, може зникнути або зменшитись.

При цьому, Скаржник зазначає, що судом, при постановленні ухвали про забезпечення позову, до уваги прийняті лише бездоказові припущення Позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів. Проте, будь-яких документальних доказів на підтвердження необхідності застосування заходів забезпечення позову у вигляді арешту майна Відповідача, суду надано не було. Знаходження у власності Відповідача нерухомого майна, а саме: цілісного майнового комплексу за адресою: м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, 160, жодним чином не вказує на наявність наміру Відповідача вказане майно відчужити з метою уникнення виконання зобов`язання щодо стягнення безпідставно набутих грошових коштів внаслідок несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою. Інших доказів, які б могли підтвердити припущення Позивача щодо наміру Відповідача уникнути відповідальності щодо повернення безпідставно набутих грошових коштів внаслідок несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою, матеріали справи не містять.

Крім цього, Скаржник зазначає, що ухвалою суду накладено арешт на майно Позивача - весь цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: проспект Богдана Хмельницького,160 у м. Дніпро в межах ціни позову 2 768 442, 59 грн. Однак, не конкретизовано, на які саме приміщення накладний арешт, а тому фактично арешт накладений на увесь цілісний майновий комплекс, вартість якого значно перевищує ціну позову.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2024 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/5074/24.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 26.02.2025 р..

У судовому засіданні 26.02.2025 р., була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

Дніпровська міська ради звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ «Геліус-ЛТД», про стягнення 2 768 442,59 грн. безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності, за період з 13.09.2022 р. по 25.01.2024 р..

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на використання Відповідачем земельної ділянки під розміщення на ній будівель та споруд без укладання договору оренди та зберігання коштів внаслідок не сплати орендної плати на користь територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради.

Одночасно з позовною заявою Позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив суд накласти арешт на нерухоме майно ТОВ «Геліус ЛТД», а саме: цілісний майновий комплекс - головний виробничий корпус з побутовим корпусом А-2, цех опалювачів Б-3, столярно-тарний цех з конторою ВКБУ В-3, станція нейтралізації та склад хімікатів Г-3, склад готової продукції Д-1, склад опалювальних апаратів Е-1, склад для зберігання сировини Л-1, компресорна станція П-2, матеріальний склад Ф, енерго-ремонтно-механічний цех та зарядна станція Х-1, ділянка виготовлення гратів Ц, термічний цех Є, насосна станція фекальна Ю, склад готової продукції АБ-1, огорожі, №1,2,4,6,8,10,19-23, відстійники, №5,13 RRP-4HL21E1JR, труба котельної №14, мостіння І, II, навіс АВ, огорожі №25,26,28, очисні споруди №24, підпірна стінка №27, навіс Б2; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 279604512101, номер відомостей про речове право 47837233, розташоване за адресою: просп. Богдана Хмельницького, 160 у м. Дніпрі до набрання рішенням по справі законної сили.

Заява обґрунтована посиланням Позивача на наступні обставини: між сторонами існує спір щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності правовстановлюючих документів, а виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у відповідача присудженої до стягнення суми заборгованості. Оскільки предметом спору є стягнення орендної плати, накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, який на праві приватної власності належать ТОВ «Геліус ЛТД», мінімально впливатиме на повсякденну роботу відповідача, не ускладнюючи його господарську діяльність. В той же час застосування такого способу забезпечення позову гарантуватиме ви конання судового рішення у разі задоволення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2024 р. заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліус ЛТД», яке належить йому на праві приватної власності: цілісний майновий комплекс - головний виробничий корпус з побутовим корпусом А-2, цех опалювачів Б-3, столярно-тарний цех з конторою ВКБУ В-3, станція нейтралізації та склад хімікатів Г-3, склад готової продукції Д-1, склад опалювальних апаратів Е-1, склад для зберігання сировини Л-1, компресорна станція П-2, матеріальний склад Ф, енерго-ремонтно-механічний цех та зарядна станція Х-1, ділянка виготовлення гратів Ц, термічний цех Є, насосна станція фекальна Ю, склад готової продукції АБ-1, огорожі, № 1, 2, 4, 6, 8, 10, 19-23, відстійники, № 5,13 RRP-4HL21E1JR, труба котельної № 14, мостіння І, II, навіс АВ, огорожі № 25, 26, 28, очисні споруди № 24, підпірна стінка № 27, навіс Б2; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 279604512101, номер відомостей про речове право 47837233, розташоване за адресою: просп. Богдана Хмельницького, 160 у м. Дніпрі, в межах суми позовних вимог - 2 768 442,59 грн. до набрання рішенням по справі законної сили.

Судове рішення мотивоване тим, що судом встановлено, що обґрунтованими, співмірними та справедливими в даному випадку є заходи забезпечення позову щодо накладення арешту в межах ціни позову 2 768 442,59 грн. на майно ТОВ «Геліус ЛТД». Вжиття наведеного заходу забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду. Навпаки, невжиття зазначеного заходу забезпечення позову може унеможливити виконання рішення господарського суду в разі прийняття його на користь Позивача.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення грошових коштів у розмірі 2 768 442,59 грн..

Предметом апеляційного оскарження у даній справі є ухвала суду попередньої інстанції в частині задоволення заяви Позивача про вжиття заходів забезпечення позову накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліус ЛТД», яке належить йому на праві приватної власності: цілісний майновий комплекс в межах суми позовних вимог - 2 768 442,59 грн. до набрання рішенням по справі законної сили.

Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини першої ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів Позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 р. у справі № 753/22860/17 ).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 р. у справі № 910/9498/19, від 17.09.2020 р. у справі № 910/72/20, від 15.01.2021 р. у справі № 914/1939/20, від 16.02.2021 р. у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 р. у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 р. у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 р. у справі № 911/3208/21 ).

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно ( в тому числі грошові суми, цінні папери тощо ), яке є у Відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом ( частини третя ст. 13 ГПК України ).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у п. 23 постанови від 03.03.2023 р. у справі № 905/448/22 звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість Відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

У п. 24 постанови від 03.03.2023 р. у справі № 905/448/22 Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами Відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для Позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та Позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із Позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 р. у справі № 381/4019/18.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши наявність прямого зв`язку між запропонованими Позивачем заходами забезпечення позову і предметом позову, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову в межах предмета позову ( аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 р. у справі № 910/12404/21 ).

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліус ЛТД» залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2024 р. у справі № 904/5074/24 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.03.2025 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін