Рішення

від 01.04.2025 по справі 904/5074/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2025р. Справа № 904/5074/24

За позовом: Дніпровської міської ради, м. Дніпро

До: Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліус-ЛТД», м. Дніпро

Про: стягнення 2 768 442,59грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

секретар судового засідання Буханець І.П.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Дерило В.Г.;

Від відповідача: Грицай Ю.М.;

Присутній: Білан С.А.

СУТЬ СПОРУ:

ДМР (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ «Геліус-ЛТД» (відповідач) про стягнення 2 768442,59 грн. безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності за період з 13.09.22р. по 25.01.24р. без правовстановлюючих документів. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на ту обставину, що відповідач зареєструвавши за собою 13.09.22р. право приватної власності на будівлі та споруди, розташовані на земельній ділянці за адресою: м. Дніпро, просп. Богдана Хмельницького, 160, з кадастровим номером 1210100000:02:099:0012, використовував земельну ділянку без укладеного договору оренди, за відсутності державної реєстрації речового права на вказану земельну ділянку, відповідно до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України та зберігав кошти, не сплачуючи орендну плату за користування цією земельною ділянкою, тим самим протиправно позбавляє територіальну громаду міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради права на отримання доходу у вигляді орендної плати.

Ухвалою суду від 28.11.24р. було відкрито провадження у справі №904/5074/24, справу призначено до розгляду за правилами загального провадження у підготовчому засіданні на 10.12.24р.

Одночасно з позовною заявою ДМР (позивач) звернувся до суду із заявою про забезпечення позову . Ухвалою суду від 20.11.24р. заяву ДМР про забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову, а саме: накладено арешт на майно ТОВ «Геліус ЛТД», яке належить йому на праві приватної власності: цілісний майновий комплекс - головний виробничий корпус з побутовим корпусом А-2, цех опалювачів Б-3, столярно-тарний цех з конторою ВКБУ В-3, станція нейтралізації та склад хімікатів Г-3, склад готової продукції Д-1, склад опалювальних апаратів Е-1, склад для зберігання сировини Л-1, компресорна станція П-2, матеріальний склад Ф, енерго-ремонтно-механічний цех та зарядна станція Х-1, ділянка виготовлення гратів Ц, термічний цех Є, насосна станція фекальна Ю, склад готової продукції АБ-1, огорожі, №1,2,4,6,8,10,19-23, відстійники, №5,13 RRP-4HL21E1JR, труба котельної №14, мостіння І, II, навіс АВ, огорожі №25,26,28, очисні споруди №24, підпірна стінка №27, навіс Б2; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 279604512101, номер відомостей про речове право 47837233, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; в межах суми позовних вимог - 2 768 442,59грн.; до набрання рішенням по справі законної сили. В решті вимог за заявою відмовлено.

ТОВ «Геліус-ЛТД» (відповідач) заперечує проти позовних вимог та вказує, що з метою належного користування земельною ділянкою ТОВ «Геліус ЛТД» після придбання 13.09.22р. нерухомого майна цілісного майнового комплексу за адресою: пр. Богдана Хмельницького, 160 у м. Дніпрі задля реалізації свого права на оренду спірної земельної ділянки звернувся до позивача з клопотанням від 15.06.23р. вх. № 36/1200 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по просп. Богдана Хмельницького, 160 у м. Дніпрі по фактичному розміщенню цілісного майнового комплексу. До заяви були надані договір купівлі-продажу нерухомого майна від 13.09.22р., витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.09.22р., технічний паспорт, топографічний план 1:500 із позначенням меж запитуваних ділянок. Однак, в передбачений законом місячний строк позивач не надав відповідачу необхідній дозвіл на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову. Позивачем тривалий час не надавався дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою. В подальшому після неодноразових звернень до позивача, в тому числі на адвокатський запит від 05.09.23р., було надано відповідь від 23.09.23р. № 12/13-253 щодо необхідності приведення у відповідність правовстановлюючих документів на нерухоме майно, яке розташоване на спірній земельній ділянці, після чого необхідно повторно звернутися до міської ради з відповідним клопотанням щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. 12.10.23р. відповідач повторно звернувся до позивача із аналогічним клопотанням та надав всі документи, які вимагались позивачем . Дане клопотання не було розглянуто позивачем. Натомість, було вирішено розглянути першочергове звернення відповідача від 15.06.23р. вх. № 36/1200. 22.11.23р. «Геліус ЛТД» було надано відповідний дозвіл на розробку технічної документації рішенням Дніпровської міської ради № 149/43. Тобто, в період з 15.06.23р. по 22.11.23р. позивач фактично уникав оформлення правовідносини щодо користування земельною ділянкою. 10.12.23р. ТОВ «Геліус ЛТД» уклав договір № ЗВ-102-23 з ФОП Пітько С.М. сертифікованим інженером-земплевпорядником по розробці Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) за адресою: м. Дніпро, просп. Богдана Хмельницького,160 по фактичному розміщенню цілісного майнового комплексу. Після розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) 22.02.24р. ТОВ «Геліус ЛТД» звернулося до міської ради із клопотанням про затвердженням зазначеної технічної документації та заявою про виконання обстеження спірної земельної ділянки. Акт обстеження земельної ділянки складений 09.04.24р. 19.06.24р. позивачем прийнято рішення № 114/52 «Про передачу земельних ділянок по просп. Богдана Хмельницького, 160 в оренду ТОВ «Геліус ЛТД» по фактичному розміщенню цілісного майнового комплексу». Таким чином, спірна земельна ділянка, площею 3,4902 га (кадастровий номер 1210100000:02:099:0012) була передана в оренду відповідачу тільки через рік після звернення ТОВ «Геліус ЛТД» з відповідною заявою. 15.08.24р. був укладений договір оренди земельної ділянки, площею 0,1920 га (кадастровий номер 1210100000:02:099:0012) по просп. Богдана Хмельницького, 160 між Дніпровської міською радою (орендодавець) та ТОВ «Геліус ЛТД» (орендар). Отже, відповідач вважає, що тільки з 15.08.24р., тобто з моменту укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації, у відповідача виникли законодавчо обґрунтовані підстави для сплати орендної плати. Тому, за період з 13.09.22р. по 25.01.24р. у відповідача були відсутні передбачені законом підстави для сплати орендної плати у розмірі 2 768 442,59грн. Відповідач зазначає, що в даному випадку відсутня вина відповідача у не укладенні договору оренду спірної земельної ділянки, оскільки зі сторони відповідача були виконані всі передбачені законом дії, направлені на передачу земельної ділянки в оренду. І саме зі сторони позивача наявне безпідставне зволікання у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, подальшому затвердженні технічної документації та прийнятті рішення про передачу земельної ділянки в оренду. Окрім того, відповідач зазначає, 13.07.22р. рішення міської ради № 3/24 були внесені зміни в рішення ДМР від 06.12.17р. № 13/27 та викладено додаток № 1 в новій редакції в частині ставок земельного податку та розмірів орендної плати за землю. Згідно додатку № 1 до Рішення Дніпровської міської ради від 13.07.22р. № 3/24 річний розмір орендної плати за користування земельними ділянками, а саме: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код 11.02.) складає 1,3% від нормативної грошової оцінки, починаючи з 01.01.23р. Відповідно, в разі укладеного договору оренди земельної ділянки площею 3,4902 га (кадастровий номер 1210100000:02:099:0012), правильним був-би наступний розрахунок орендної плати за користування земельною ділянкою площею 3,4902 га (кадастровий номер 1210100000:02:099:0012) яка розташована по просп. Богдана Хмельницького, 160, цільове призначення земельної ділянки: 11.02 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) за період з 13.09.22р. по 25.01.24р., який би склав 1 377 017,69грн.

Ухвалою суду від 30.01.25р. закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 397242935, вбачається, що за ТОВ «Геліус ЛТД» 13.09.22р. зареєстровано право власності на цілісний майновий комплекс, загальною площею 20177,6, розташований на просп. Богдана Хмельницького, буд. 160, м. Дніпро (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 279604512101) (а.с. 20-23).

Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки комунальної форми власності за адресою: вул. просп. Богдана Хмельницького, 160 (кадастровий номер 1210100000:02:099:0012), за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки від 10.08.23р. Зазначеним актом встановлено, що на зазначеній земельній ділянці знаходяться нежитлові будівлі та споруди, земельна ділянка по периметру огороджена парканом. Доступ до земельної ділянки обмежений. Земельна ділянка сформована та має кадастровий номер 1210100000:02:099:0012. (а.с. 34-37).

Відповідний договір оренди спірної земельної ділянки було укладено між сторонами 15.08.24р.

Позивач зазначає, що у період з 13.09.22р. по 25.01.24р. між ДМР та ТОВ «Геліус ЛТД» не існувало договірних правовідносин щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:099:0012. А отже, відповідач у період з 13.09.22р. по 25.01.24р. користувався спірною земельною ділянкою без укладання договору оренди земельної ділянки, не сплачуючи при цьому плату у відповідному розмірі, що у свою чергу позбавило Дніпровську міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати, чим порушено майнові права позивача.

За розрахунком позивача за період з 13.09.22р. по 25.01.24р. відповідачем збережено у себе без достатньої правової підстави кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 3,4902 га з кадастровим номером 1210100000:02:099:0012, яка знаходиться на просп. Богдана Хмельницького, буд. 160, м. Дніпро, в розмірі 2 768 442,59грн.

Як зазначає позивач, відповідач безпідставно збережені кошти у вигляді несплаченої до місцевого бюджету орендної плати за користування спірною земельною ділянкою не сплатив, у зв`язку з чим позивач змушений звернутися в суд за захистом та відновленням порушених майнових прав.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 Земельного кодексу України).

Державній реєстрації прав підлягають: право власності; речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону (п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України).

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (п. «в» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України).

Судом установлено, що відповідач з 13.09.22р. є власником будівель і споруд, розташованих на просп. Богдана Хмельницького, буд. 160, м. Дніпро, кадастровий номер земельної ділянки місця розташування 1210100000:02:099:0012.

Господарський суд зазначає, що докази належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою за ТОВ «Геліус ЛТД», зокрема, докази укладення відповідного договору оренди з ДМР та державної реєстрації такого права у період з 13.09.22р. по 25.01.24р., в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, відповідач у період з 13.09.22р. по 25.01.24р. користувався спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За умовами частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.18р. №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18) зробила правовий висновок, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Таким чином, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшує вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Тобто, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною першою статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України), тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас згідно зі статтями 122 - 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статті 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі».

Плата за землю відповідно до пункту 10.1 Податкового кодексу України належить до місцевих податків, які згідно зі статтею 69 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.

Згідно зі статтею 63 Бюджетного кодексу України місцевий бюджет містить надходження і витрати на виконання повноважень місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати становлять єдиний баланс відповідного бюджету.

Отже, в порушення вимог статті 206 Земельного кодексу України, безоплатне землекористування призводить до втрат місцевого бюджету міської ради.

Водночас Земельний кодекс України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду.

Відповідно до частин першої та другої статті 120 цього Кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.21р. у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.21р. у справі №924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.18р. у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.18р. у справі № 922/3412/17, від 13.02.19р. у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.19р. у справі № 912/1188/17, від 21.01.19р. у справі № 902/794/17, від 04.02.19р. у справі № 922/3409/17, від 12.03.19р. у справі № 916/2948/17, від 09.04.19р. у справі № 922/652/18, від 21.05.19р. у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.16р. у справі № 922/1008/15, від 07.12.16р. у справі № 922/1009/15, від 12.04.17р. у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.20р. у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.18р. у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.18р. у справі № 925/230/17.

Встановлені підчас розгляду цієї справи обставини свідчать, що відповідач, як власник об`єктів нерухомого майна, у вказаний період користувався земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розташовані, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи за користування нею кошти.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наводив таку правову позицію: у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України (пункт 27 постанови Верховного Суду від 09.02.22р. у справі №910/8770/19, пункт 7.10 постанови Верховного Суду від 09.11.21р. у справі № 905/1680/20).

З матеріалів справи вбачається, що цільове призначення земельної ділянки віднесено до секції 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що використовується відповідачем за адресою: просп. Богдана Хмельницького, буд. 160, кадастровий номер 1210100000:02:099:0012.

Отже, ДМР, як власник сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер внаслідок користування відповідачем, без оформлення договору такою земельною ділянкою, має право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 284.1 статті 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.

У пункті 289.1 статті 289 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на якій індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України).

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основною для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Статтею 12 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що нормативно - правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (статті 13 цього Закону); нормативно - грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5-7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).

Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Частиною другою статті 20 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з частиною третьою статті 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері земельних відносин.

Процедура проведення нормативної грошової оцінки земель визначається Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів №489 (зі змінами та доповненнями, який діяв у відповідний період). В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель (пункт 1 розділу II Порядку №489).

Нормативна грошова оцінка всіх категорій земель та земельних ділянок населених пунктів (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається за формулою: Цн=(В*Нп) : Нк * Кф * Км, де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6%); Нк - норма капіталізації (3%); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки. Індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до статті 289 ПК (пункт 3 розділу II Порядку № 489). Крім того, зазначений Порядок передбачає можливість розрахунку середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель населеного пункту, вартість одного квадратного метра земель населених пунктів за економіко-планувальними зонами, вартість одного квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання, які визначаються за іншими формулами та не пов`язані з нормативною грошовою оцінкою, яка застосовується для визначення розміру орендних платежів (пункти 7, 9, 10 Порядку №489).

Грошова оцінка загальної площі земельної ділянки визначається шляхом множення нормативної грошової оцінки одного квадратного метра зазначеної ділянки на її загальну площу.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, проводиться вперше відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 №213 (зі змінами). За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються за заявою зацікавленої особи як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (пункт 1 розділу III Порядку № 489). Порядком затверджена форма заяви (додаток 8) на витяг та сама форма витягу (додаток 9), у якій, зокрема вказано: «Витяг сформовано» із зазначенням дати його формування.

Отже, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. № 1051, про що зазначено в пункті 2 розділу III Порядку №489.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Видача витягу є адміністративною послугою, яка надається відповідним управлінням Держгеокадастру на виконання приписів Закону України «Про адміністративні послуги» та постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2011 №835 «Деякі питання надання Державною службою геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг», що не позбавляє його надати власнику (органу місцевого самоврядування) більш повну інформацію про зміни в нормативній грошовій оцінці конкретної земельної ділянки за попередній період, виходячи з технічної документації на таку земельну ділянку, яка зберігається в даних Державного земельного кадастру, оформивши відповідну довідку.

Так, згідно з підпунктами 8, 14, 15 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, до Державного земельного кадастру вносяться, зокрема відомості про нормативну грошову оцінку (значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативно грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дата проведення нормативної грошової оцінки земель), а також інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку (назва та дата розроблення документації із землеустрою, відомості про її розробників; назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, найменування органу, що його прийняв, електронні копії відповідних документів), інформація про документи, на підставі яких встановлено нормативно грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці, до складу якої входить земельна ділянка, згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку. Отже, за наявності збережених попередніх відомостей у системі Державного земельного кадастру про проведену нормативну грошову оцінку земельної ділянки, визначеної конкретним кадастровим номером, власник такої ділянки не може бути обмеженим у праві на отримання такої інформації, якщо вона необхідна йому для захисту своїх земель.

Пунктом 162 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. №1051, визначено відомості, які можуть надаватися державними кадастровими реєстраторами у такій формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюють під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» мають однакову юридичну силу.

Згідно з додатком 41 передбачена форма довідки з Державного земельного кадастру, яка ідентифікує земельну ділянку за її кадастровим номером, місцем знаходження, площею, а також поряд з іншими даними містить відомості про економічну та нормативно грошову оцінку земель.

Відповідно до пункту 179 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. №1051, довідки з Державного земельного кадастру, що містять узагальнену інформацію про землі (території), надають органам державної влади, органам місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом, особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів та Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок.

Отже, така довідка, поряд з витягом про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, може бути належним доказом на обґрунтування її нормативної грошової оцінки.

Технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель», також є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

Отже, власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Відтак технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 та підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельної ділянки; платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку; при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Отже, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку.

З огляду на те, що земельним законодавством та Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98-103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Відповідно до витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 18.09.23р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:099:0012 становить 69 550 659,43грн. та від 16.01.24р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:099:0012 становить 73 124 408,73грн.

Як було встановлено судом, Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки комунальної форми власності за адресою: вул. просп. Богдана Хмельницького, 160, м. Дніпро (кадастровий номер 1210100000:02:099:0012), за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки від 10.08.23р. Зазначеним актом встановлено, що на зазначеній земельній ділянці знаходяться нежитлові будівлі та споруди, земельна ділянка по периметру огороджена парканом. Доступ до земельної ділянки обмежений. Земельна ділянка сформована та має кадастровий номер 1210100000:02:099:0012.

Як зазначає позивач, отримана з офіційних джерел інформація та акт перевірки Інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель №10/08/23-Є від 10.08.23р. стали підставою для звернення до Комісії з визначення розміру збитків, заподіяних ДМР при використанні ТОВ «Геліус ЛТД» земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:099:0012.

За результатами звернення, Комісія розглянула наявні матеріали щодо суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї земельної внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, а саме ТОВ «Геліус ЛТД» за земельну ділянку по просп. Богдана Хмельницького, 160, м. Дніпро (кадастровий номер 1210100000:02:099:0012).

В протоколі Комісії №1 від 25.01.24р. зазначено, що запрошення на засідання Комісії було направлено ТОВ «Геліус ЛТД» листом від 05.01.24р. №1/5-30 шляхом поштового відправлення через Укрпошту. Відтак повідомлення про розгляд Комісією матеріалів здійснено належним чином. Враховуючи це та можливість проведення засідання Комісії без явки землекористувача згідно з Положенням про Комісію, засідання було проведено за відсутності ТОВ «Геліус ЛТД». Враховуючи наявні матеріали, Комісія вирішила затвердити розрахунок суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави.

Як вбачається з долученого до позовної заяви розрахунку Комісії суми коштів, які зберіг у себе землекористувач - ТОВ «Геліус ЛТД» за рахунок ДМР внаслідок користування земельною ділянкою, площею 3,4902 га, розташованої за адресою: по просп. Богдана Хмельницького, 160 м. Дніпро, кадастровий номер 1210100000:02:099:0012, без достатньої правової підстави за період з 13.09.22р. по 25.01.24р., загальна сума коштів складає 2 768 442,59грн.

Отже, виходячи з розрахунку Комісії, він здійснений виходячи з цільового призначення зазначеної земельної ділянки, її розміру, ставок орендної плати за відповідні періоди.

Позивач також зазначив, що з урахуванням відсутності можливості отримати витяги про нормативну грошову оцінку на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:02:099:0012 за 2022р., з незалежних від позивача обставин, розрахунок за цей період було зроблено на підставі даних, наданих КП «Муніципальний землевпорядний офіс». Враховуючи, що в процесі розгляду справи відповідачем не було спростовано належними та допустимими доказами його правильність , господарський суд приходить до висновку, що розрахунок, затверджений протоколом Комісії №1 від 25.01.24р., здійснений вірно.

Щодо застосування ставки орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки слід зазначає наступне. Рішенням міської ради від 06.12.17р. № 13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста» (зі змінами) встановлено, що за земельні ділянки, що використовуються юридичними і фізичними особами в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено - 3 %, за винятком земельних ділянок ставка податку за які встановлена у розмірі, меншому, ніж 3 % згідно з видами цільового призначення земель, та з урахуванням пільгових категорій зазначених у пунктах 1 - 3 додатка 2 до рішення (п. 2.2 рішення). Рішенням міської ради від 13.07.22р. № 3/24 внесено зміни у додаток 1 рішення міської ради від 06.12.217р. № 13/27 і ці зміни стосуються лише землекористувачів, у яких оформлене право користування земельною ділянкою. У випадку, якщо право користування земельною ділянкою не оформлено, то під час розрахунку застосовується п. 2.2. рішення міської ради від 13.07.22р. № 3/24, а саме 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Таким чином, заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи, тому відхиляються господарським судом.

Господарський суд зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997р. № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, пункт 29).

У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Згідно зі ст. ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Вирішуючи питання про дію заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.24р, суд зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Таким чином, оскільки позовні вимоги ДМР в даній справі суд задовольнив, при цьому вжиті заходи забезпечення позову є гарантією виконання рішення суду і потреба у забезпеченні позову на час ухвалення рішення не відпала, такі заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили відповідно до ч. 7 ст. 145 ГПК України.

Згідно з положеннями ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та витрати зі сплати судового збору за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліус ЛТД» (49000, м. Дніпро, просп. Богдана Хмельницького, 160; код ЄДРПОУ 20206809) на користь позивача Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 75; код ЄДРПОУ 26510514): 2 768 442,59грн. - безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності без достатньої правової підстави, 41 526,64грн. витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви та 757,00грн. - витрат на сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 09.04.25р.

Суддя Васильєв О.Ю.