Постанова

від 26.02.2025 по справі 314/2017/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 314/2017/21

провадження № 61-7463св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Петро-Михайлівська сільська рада Запорізького району Запорізької області,

треті особи: сільський голова Петро-Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області Тищенко Світлана Миколаївна, Гнаровська сільська рада Запорізької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Петро-Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької областіна рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 січня 2024 року у складі судді Кононенка І. О. та постанову Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Трофимової Д. А., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Петро-Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, треті особи: сільський голова Петро-Михайлівської сільської ради Тищенко С. М., Гнаровська сільська рада Запорізької області, про визнання протиправними розпоряджень сільського голови Петро-Михайлівської сільської ради про притягнення до дисциплінарної відповідальності та їх скасування, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позов з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог мотивований тим, що на підставі наказу відділу освіти, молоді та спорту Вільнянської райдержадміністрації Запорізької області від 15 травня 2015 року № 76-к позивачку призначено на посаду завідувача комунального навчального закладу «Гнаровчата» Гнаровської сільської ради Запорізької області, правонаступником якої є Петро-Михайлівська сільська рада Запорізької області.

Розпорядженням голови Петро-Михайлівської сільської ради Запорізької області від 01 березня 2021 року № 46-с (далі - розпорядження № 46-с) на позивачку накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку.

Розпорядженням сільського голови Петро-Михайлівської сільської ради від

28 травня 2021 року № 117-с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності завідувача комунального дошкільного навчального закладу «Дитячий садок «Гнаровчата» ОСОБА_1 » (далі - розпорядження

№ 117-с) позивачку притягнено до дисциплінарної відповідальності та звільнено за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України (систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення).

Посилаючись на те, що вказані розпорядження прийняті всупереч нормам КЗпП України, ОСОБА_1 просила визнати протиправним розпорядження сільського голови Петро-Михайлівської сільської ради від

01 березня 2021 року № 46-с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності завідувача комунального дошкільного навчального закладу «Дитячий садок «Гнаровчата» ОСОБА_1 ». та скасувати його; стягнути

з Петро-Михайлівської сільської ради на її користь моральну шкоду в розмірі 3 000,00 грн; визнати протиправним розпорядження сільського голови Петро-Михайлівської сільської ради від 28 травня 2021 року № 117-с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності завідувача комунального дошкільного навчального закладу «Дитячий садок «Гнаровчата»

ОСОБА_1 » та скасувати його; зобов`язати Петро-Михайлівську сільську раду поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача комунального дошкільного навчального закладу «Дитячий садок «Гнаровчата»; стягнути

з Петро-Михайлівської сільської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 360 203,04 грн та судові витрати.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 січня

2024 року, з урахуванням ухвали Вільнянського районного суду Запорізької області від 31 січня 2024 року про виправлення описки, позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним розпорядження сільського голови Петро-Михайлівської сільської ради від 01 березня 2021 року № 46-с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності завідувача комунального дошкільного навчального закладу «Дитячий садок «Гнаровчата»

ОСОБА_1 » та скасовано його.

Визнано протиправним розпорядження сільського голови Петро-Михайлівської сільської ради від 28 травня 2021 року № 117-с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності завідувача комунального дошкільного навчального закладу «Дитячий садок «Гнаровчата»

ОСОБА_1 » та скасовано його.

Зобов`язано Петро-Михайлівську сільську раду поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача комунального закладу дошкільної освіти «Дитячий садок «Гнаровчата» Петро-Михайлівської сільської ради з 01 червня 2021 року .

Стягнено з Петро-Михайлівської сільської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3 000,00 грн.

Стягнено з Петро-Михайлівської сільської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 321 217,65 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення

ОСОБА_1 на посаді завідувача комунального закладу дошкільної освіти «Дитячий садок «Гнаровчата» Петро-Михайлівської сільської ради

з 01 червня 2021 року.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачку вперше притягнено до дисциплінарної відповідальності розпорядженням № 46-с незаконно, а тому немає систематичності невиконання нею без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, що зумовлює необхідність скасування

і розпорядження № 117-с та, як наслідок, поновлення її на роботі. У зв`язку із скасуванням спірних розпоряджень і поновленням позивачки на роботі

з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 321 217,65 грн. Суд також погодився із заявленим позивачем розміром компенсації за завдану моральну шкоду в сумі 3 000,00 грн, вважаючи цю суму розумною та справедливою.

Додатковим рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від

15 лютого 2024 року стягнено з Петро-Михайлівської сільської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу

в розмірі 6 000,00 грн.

Оцінивши характер правової допомоги у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченого часу, обсягу наданих послуг та значення справи,

з урахуванням заперечень представника відповідача, оцінивши докази на підтвердження витрат, виходячи з обставин цієї справи, суд дійшов висновку, що реально понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції відповідно до умов договорів у розмірі 6 000,00 грн відповідають обсягу виконаних робіт, є співмірними з предметом позову та складністю справи, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2024 року апеляційні скарги Петро-Михайлівської сільської ради залишено без задоволення.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 січня

2024 року та додаткове рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 15 лютого 2024 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційні скарги без задоволення, апеляційний суд погодився

з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

22 травня 2024 року Петро-Михайлівська сільська рада Запорізького району Запорізької області подала до Верховного Суду касаційну скаргу,

у якій, з урахуванням уточненої редакції просить скасувати рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 січня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2024 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів спростовуються наявними у справі доказами, які суди вважали недостатніми для того, щоб притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Суди залишили поза увагою рішення шостої сесії Петро-Михайлівської сільської ради від 18 лютого 2021 року № 1, яким роботу Комунального дошкільного навчального закладу «Дитячий садок «Гнаровчата», де завідуючою була ОСОБА_1 , визнано незадовільною. Заявник указує, що позивачка залишила своє робоче місце та була відсутня більше трьох годин поспіль без поважних причин, чим порушила правила внутрішнього трудового розпорядку та трудові обов?язки. ОСОБА_1 чинила перешкоди

у здійсненні інвентаризації майна дошкільного закладу та самостійно змінила графік його роботи. Суди не надали оцінки тому, що в результаті неналежного ставлення позивачки до своїх обов?язків комунальна установа залишилась без фінансування на 2021 рік.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі

№ 340/646/16-ц, від 25 березня 2018 року у справі № 761/20477/17,

від 20 лютого 2019 року у справі № 757/32525/14-ц, від 09 грудня 2021 року

у справі № 489/58/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає порушення судами норм процесуального права, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи інших учасників справи

26 липня 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відзив мотивований тим, що суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про те, що оскаржувані розпорядження не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, прийняті внаслідок несправедливого та упередженого ставлення до працівника, на підставі неповного з?ясування обставин, що мають значення для трудового спору, а висновки, викладені

у розпорядженнях, не відповідають обставинам справи.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2024 року Петро-Михайлівській сільській раді Запорізького району Запорізької області поновлено строк на касаційне оскарження рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 січня 2024 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2024 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Вільнянського районного суду Запорізької області.

Зупинено виконання рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 січня 2024 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2024 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, крім стягнення заробітної плати за один місяць, до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

30 липня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи

Розпорядженням сільського голови Петро-Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 11 січня 2021 року № 4-с «Про призначення завідувача комунального дошкільного навчального закладу «Дитячий садок «Гнаровчата» Гнаровської сільської ради» ОСОБА_1 прийнято на роботу завідувачем вказаного закладу з 11 січня 2021 року.

В акті про відсутність завідуючої КДНЗ «Дитячий садок» «Гнаровчата» на робочому місці від 22 лютого 2021 року зафіксовано відсутність

ОСОБА_1 з 08:00 до 11:00 год.

В акті про відсутність завідуючої КДНЗ «Дитячий садок» «Гнаровчата» на робочому місці від 23 лютого 2021 року не зафіксовано періоду часу, протягом якого ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці.

Згідно з розпорядженням Петро-Михайлівської сільської ради від 01 березня

2021 року № 46-с за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку та трудової дисципліни завідувача КДНЗ «ДС «Гнаровчата» ОСОБА_1 притягнено до дисциплінарної відповідальності, оголошено їй догану за відсутність на робочому місці понад три години.

За результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування Петро-Михайлівської сільської ради щодо порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності

ОСОБА_1 складено акт від 08 квітня 2021 року № ЗП2083/130/АВ,

у якому зазначено, що дисциплінарне стягнення на завідувача

ОСОБА_1 згідно з розпорядженням сільського голови від 01 березня 2021 року № 46-с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності завідувача КДНЗ «ДС «Гнаровчата» ОСОБА_1 за відсутність на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин накладено правомірно.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 грудня

2021 року (справа № 280/8959/21) в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 липня

2022 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від

10 грудня 2021 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції постанови апеляційного суду.

Згідно з листком непрацездатності серії АЛВ № 684078 ОСОБА_1

з 22 травня 2021 року до 31 травня 2021 року перебувала на лікарняному.

Розпорядженням Петро-Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 28 травня 2021 року № 117-С «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності завідувача КДНЗ «ДС «Гнаровчата»

ОСОБА_1 (з урахуванням внесених наказом від 01 червня 2021 року

№ 119-с змін до пункту 3 щодо необхідності бухгалтеру КДНЗ «ДС» Гнаровчата» здійснити остаточний розрахунок при звільненні) за систематичне невиконання завідувачем КДНЗ «ДС «Гнаровчата» Гнаровської сільської ради без поважних причин обов`язків, покладених на неї посадовою інструкцією, правилами внутрішнього трудового розпорядку та трудової дисципліни завідувача КДНЗ «ДС «Гнаровчата» Гнаровської сільської ради ОСОБА_1 притягнено до дисциплінарної відповідальності та звільнено за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Днем звільнення ОСОБА_1 вважати перший день закінчення періоду тимчасової непрацездатності.

У розпорядженні № 117-с зазначено такі порушення позивачем трудових обов`язків: не внесла зміни до статуту КНДЗ «ДС «Гнаровчата» у зв`язку зі зміною засновника дошкільного закладу; на день звільнення не отримала ліцензію на провадження освітньої діяльності; протягом 2019-2020 років не здійснювала в електронній системі закупівель оприлюднення річних планів та змін до них; 23 квітня 2021 року призначила на посаду інструктора

з фізкультури особу, яка має лише загальну середню освіту, на яку також покладено обов`язки виконання функцій вихователя; перебуваючи на лікарняному, своїм наказом від 21 травня 2021 року поклала виконання обов`язків завідувача КНДЗ «ДС «Гнаровчата» з 21 травня 2021 року на

ОСОБА_3 , яка не має достатньої кваліфікаційної освіти для роботи

в дошкільному навчальному закладі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений

у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови

у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння

у збереженні роботи

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення (стаття 147 КЗпП України).

У статті 149 КЗпП України встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які

є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; до працівника раніше протягом року вже застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

У справі, що переглядається, суди надали оцінку актам, що були підставою для видання оскаржуваного розпорядження № 46-с, встановили незаконність накладення на позивачку дисциплінарного стягнення та її звільнення, а тому дійшли правильного висновку про недоведеність відповідачем факту відсутності ОСОБА_1 22 і 23 лютого 2021 року на робочому місці більше трьох годин протягом дня, оскільки у вказані дні вона перебувала

у відрядженні. При цьому недоведеність відповідачем факту відсутності позивачки на робочому місці виключає ознаку системності невиконання нею обов?язків.

Також суди дійшли правильного висновку про недоведеність відповідачем фактів вчинення ОСОБА_1 дисциплінарних проступків, які вказані

в розпорядженні № 117-с.

За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про непідтвердження відповідачем підстав для звільнення ОСОБА_1 за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Встановивши незаконність звільнення позивачки, суди правильно задовольнили похідні позовні вимоги про поновлення її на роботі та стягнули з відповідача на користь позивачки середній заробіток за весь час вимушеного прогулу і моральну шкоду.

Аргументів щодо незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди касаційна скарга не містить.

Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених

у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами

у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду у справах, наведених заявником у касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої й апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє

в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено

з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від

24 січня 2024 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2024 року- без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

З огляду на те що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Петро-Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької областізалишити без задоволення.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 січня

2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 03 квітня

2024 рокузалишити без змін.

Поновити виконання рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 січня 2024 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2024 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов