Постанова

від 24.02.2025 по справі 295/16212/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/16212/21 Головуючий у 1-й інст. Полонець С. М.

Категорія 80 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №295/16212/21 за позовом ОСОБА_1 до Житомирського професійного політехнічного ліцею про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 13 листопада 2024 року, постановлену під головуванням судді Полонця С.М.

в с т а н о в и в:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Житомирського професійного політехнічного ліцею від 08.11.2021 року № 101-к «Про відсторонення від роботи», поновити на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 30 грудня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Житомирського професійного політехнічного ліцею про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу визнано неподаною та повернуто позивачу.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким зобов`язати Богунський районний суд м. Житомира прийняти позовну заяву до розгляду.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 28 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 30 грудня 2021 року скасовано та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 08 червня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Житомирського професійного політехнічного ліцею про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 08 червня 2023 року -без змін.

23 лютого 2024 року від ОСОБА_1 надійшла заява про роз`яснення постанови Житомирського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року, у задоволенні якої відмовлено ухвалою від 18 квітня 2024 року.

Не погодившись із рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 08 червня 2023 року та постановою Житомирського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 08 червня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року скасовано. В частині позовних вимог ОСОБА_1 до Житомирського професійного політехнічного ліцею про визнання незаконними та скасування наказу про відсторонення від роботи ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано незаконним та скасовано наказ Житомирського професійного політехнічного ліцею від 08 листопада 2021 року № 101-к «Про відсторонення від роботи» викладача ОСОБА_1 . Провадження у справі в частині позовної вимоги ОСОБА_1 до Житомирського професійного політехнічного ліцею про поновлення на роботі закрито. Справу № 295/16212/21 в частині позовної вимоги ОСОБА_1 до Житомирського професійного політехнічного ліцею про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 23 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Житомирського професійного політехнічного ліцею про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, залишено без руху, відповідно до ст. 185 ЦПК України. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків до 08.10.2024 року, але не більше п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Вказана ухвала відповідно до супровідного листа направлена позивачу 23 вересня 2024 року (а.с.181, т.2), однак поштове відправлення повернулося на адресу суду з відміткою без вручення (а.с.182-183, т.2).

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 13 листопада 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Житомирського професійного політехнічного ліцею про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнано неподаною та повернуто позивачу.

Не погодившись із вищевказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 13 листопада 2024 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що ухвалу від 23 вересня 2024 року він не отримав, і тому позбавлений обґрунтувати в цій частині апеляційну скаргу. Зазначає, що рішеннями Богунського районного суду та Житомирського апеляційного йому було відмовлено в задоволенні позовних вимог. Але, постановою Верховного Суду від 04 вересня 2024 року вищезазначені рішення скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вказує, що постановою Верховного Суду від 04 вересня 2024 року його позовну заяву направлено до Богунського районного суду м. Житомира та зобов`язано останній розглянути справу в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Тому оскаржувану ухвалу вважає незаконною та просить її скасувати.

Згідно зі ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга на ухвалу про повернення позовної заяви розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач не виконав вимоги ухвали суду від 23 вересня 2024 року про залишення позовної заяви без руху, позов вважається неподаним та підлягає поверненню позивачу.

Колегія суддів не може погодитися з даним висновком суду з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною 2 ст. 185 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява, яка подана ОСОБА_1 , ухвалою судді від 23 вересня 2024 року залишена без руху як така, що не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, а саме: п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються. Всупереч вимогам вищевказаного пункту статті, позивачем не було зазначено ціни позову.

Також відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них. Зважаючи на викладене вище, позивачу слід зазначити в якій саме сумі та за який період позивач просить зобов`язати відповідача виплатити йому заробітну плату за час його незаконного відсторонення від роботи або середній заробіток за час вимушеного прогулу. Судом першої інстанції позивачу надано строк 08.10.2024 року, але не більше п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення зазначених недоліків (а.с.180, т.2).

Однак як вбачається з матеріалів справи, рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 08 червня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Житомирського професійного політехнічного ліцею про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 08 червня 2023 року -без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 08 червня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року скасовано. В частині позовних вимог ОСОБА_1 до Житомирського професійного політехнічного ліцею про визнання незаконними та скасування наказу про відсторонення від роботи ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано незаконним та скасовано наказ Житомирського професійного політехнічного ліцею від 08 листопада 2021 року № 101-к «Про відсторонення від роботи» викладача ОСОБА_1 . Провадження у справі в частині позовної вимоги ОСОБА_1 до Житомирського професійного політехнічного ліцею про поновлення на роботі закрито. Справу № 295/16212/21 в частині позовної вимоги ОСОБА_1 до Житомирського професійного політехнічного ліцею про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст.417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Після касаційного перегляду, під час нового судового розгляду, суд першої інстанції у порушення вимог ч. 1 ст. 417 ЦПК України, не вчинив жодної процесуальної дії з метою виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 04 вересня 2024 року, разом з тим, визнав позовну заяву ОСОБА_1 неподаною та повернув заявнику.

Як убачається з мотивувальної частини постанови Верховного Суду від 04 вересня 2024 року, прийнятної у межах цієї справи, підставу для скасування рішень судів попередніх інстанції, суд касаційної інстанції мотивував тим, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів про відсторонення від роботи, суди не вирішували по суті вимог в частині стягнення середнього заробітку, обставин, необхідних для вирішення цього питання, не встановили.

Отже, суд касаційної інстанції у зазначеній вище постанові, виклав вказівки, які під час нового розгляду справи є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції, що кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 417 ЦПК України. При цьому Верховний Суд після перегляду направив справу до суду першої інстанції на стадію розгляду справи, а не на стадію відкриття провадження у справі.

Однак, суд першої інстанції, наведеного вище не врахував, залишив поза увагою висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04 вересня 2024 року, зокрема щодо необхідності вирішення по суті вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, встановлення обставин, необхідних для вирішення цього питання у справі, та в порушення вимог ЦПК ухвалою від 13 листопада 2024 року визнав позовну заяву ОСОБА_1 неподаною та повернув заявнику (а.с.184, т.2).

Таким чином, доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не дотримано вимог процесуального закону, у зв`язку з чим судове рішення місцевого суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, колегія суддів вважає слушними та обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З наведеного вбачається, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 259, 268, 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 13 листопада 2024 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 03 березня 2025 року.

Головуючий Судді