Рішення

від 21.02.2025 по справі 2-8/11

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 2-8/11

Провадження 2/465/232/25

РІШЕННЯ

Іменем України

21.02.2025 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді Мартьянової С.М.

при секретарі судових засідань Козьмук Д.Б.

за участі:

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 прореальний поділбудинковолодіння АДРЕСА_1 тавизнання прававласності напідставі заповітуза ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_2 ,літнюкухню тапідвал зазустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , ОСОБА_6 провиділення увласність внатурі впорядку поділуза правомспадкування частиниквартири АДРЕСА_3 таза зустрічнимпозовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про визнанняза ним ідеальної частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_3 ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка у 2005р. звернулася до суду з позовом про визнання розпорядження Франківської райадміністрації від 01.03.2002р. «Про розширення будинку АДРЕСА_1 » в частині належності квартир ,господарських будівель і споруд ОСОБА_7 та ОСОБА_6 незаконним. А також просила визнати за нею право власності на ідеальну частину 2-поверхового будинку разом з усіма господарськими будівлями і спорудами, за відповідачами ОСОБА_7 та ОСОБА_6 - на ідеальну частину в рівних частинах частину 2-поверхового будинку разом з усіма господарськими будівлями і спорудами.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що у 1950х роках їх батько ОСОБА_8 побудував одноповерховий будинок АДРЕСА_1 . Вказаний будинок був зареєстрований за ним на праві власності. У 1970-х роках ОСОБА_8 своєю працею та коштами провів реконструкцію будинку - надбудував другий поверх та добудував сходову клітку і суміщений санвузол. У 1980х роках батько збудував цегляний і металевий гаражі, сарай. У 2000х роках він вирішив оформити право власності на вказані об`єкти. 30.10.2001р. міжвідомча комісія Франківської райадміністрації дала висновок (протокол №36) ,у якому зазначила «Будинок АДРЕСА_1 2-х поверховий, цегляний, 3-х квартирний знаходиться на правах приватної власності ОСОБА_8 ». Однак, 1.03.2002 Франківська райадміністрація прийняла розпорядження №246 «Про розширення будинку АДРЕСА_1 », в якому вказала на належність квартир, господарських будівель і споруд не лише ОСОБА_8 , але і ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . Вказане розпорядження є в цій частині незаконним, оскільки, в абзаці 1 п.2 даного розпорядження вказано, що ремонтно-будівельні роботи по завершенню самовільного розширення будинку здійснено за власні кошти ОСОБА_8 . Згідно з довідкою ЛМБТІ від 15.05.1958 №22 будинок зареєстровано на праві особистої власності за ОСОБА_8 , вказане вбачається також з реєстраційного посвідчення ЛМБІ №803 від 13.03.97. Інспекція ДАБК 14.10.2002 видала дозвіл на добудову будинку на ім`я ОСОБА_8 в Акті державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації від 12.02.2003 власником будинку вказано ОСОБА_8 .Згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 09.10.2003 власником будинку, житловою площею 105,4 кв.м, 2х гаражів,2 теплиць, літньої кухні, сараю ,2х воріт,огорожі є лише ОСОБА_8 5.12.2002 ОСОБА_8 склав заповіт, заповівши належний йому на праві власності будинок разом з господарськими будівлями і спорудами таким чином: частину доньці ОСОБА_4 , частину в рівних частинах синам ОСОБА_9 та ОСОБА_7 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер. У зв`язку з відмовою Франківської райадміністрації у видачі їй документів про право власності на будинок, господарські будівлі і споруди в цілому на ім`я ОСОБА_8 просить вирішити спір у судовому порядку.

04.03.2005 позивачка подала уточнення позову , згідно якого просить визнати за нею право власності на ідеальну частину дво-поверхового житлового будинку , загальною площею 166 кв.м, житловою площею 105,4 кв.м разом з усіма господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 право власності на ідеальну частину в рівних частинах дво-поверхового житлового будинку , загальною площею 166 кв. м, житловою площею 105,4 кву.м разом з усіма господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 .

06.10.2008 позивачка подала заяву в пор. ст.31 ЦПК України та просила зобов`язати відповідача ОСОБА_7 за свій рахунок знести цегляний гараж,площею 25,2 кв.м разом із розміщеною на ньому теплицею, щох знаходяться за адресою АДРЕСА_1 . Провести реальний поділ будинковолодіння , визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_4 . За ОСОБА_7 визнати право власності на квартиру АДРЕСА_5 площею 4.8 кв.м. За ОСОБА_6 визнати право власності на квартиру АДРЕСА_6 ) площею 4,5 кв.м і підвал (111) площею 5 кв.м визнати такими, що є у спільному користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , зобов`язати ОСОБА_6 не чинити їй перешкод у користуванні технічним підвалом та зобов`язати відповідача не закривати вказаний підвал.

20.09.2005 відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали зустрічний позов про визнання права власності на частину будинку, згідно якого зазначають, що батько заповідав одноповерховий будинок , тобто квартиру АДРЕСА_2 з 3х житлових кімнат,площею 42 кв.м., загальною площею 70,3 кв.м та господарське приміщення,розміром 3,9х8,5 м. Просять визнати право власності за ОСОБА_7 - на квартиру АДРЕСА_7 , цегляний гараж розміром 4,5х5,6м та на ідеальну частину квартири АДРЕСА_2 в тому ж будинку, згідно заповіту ОСОБА_8 , за ОСОБА_6 - на квартиру АДРЕСА_8 , зблокований з будинком гараж розміром 5,4х4,5м та на ідеальну частину квартири АДРЕСА_2 в тому ж будинку, згідно заповіту ОСОБА_8 .

30.10.2006 ОСОБА_6 доповнив позовні вимоги зустрічного позову та просить визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_8 , визнати за ним в порядку спадкування за заповітом право власності на частину квартири АДРЕСА_2 в тому ж будинку, провести реальний поділ будинковолодіння та виділити йому належну частку в натурі.

10.11.2008 ОСОБА_7 доповнив позовні вимоги зустрічного позову та просить визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_7 , визнати за ним в порядку спадкування за заповітом право власності на частину квартири АДРЕСА_2 в тому ж будинку. Визнати загальну територію користування земельну ділянку заїзду до його гаража від сусіда за адресою- АДРЕСА_9 , розділити залишок земельної ділянки по закону, визнати за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за заповітом на частину першого поверху будинку з господарськими спорудами,якими вона користується.

У подальшому ОСОБА_6 доповнив позовні вимоги зустрічного позову та просить визнати за ним право власності на спадщину в розмірі першого поверху будинку АДРЕСА_1 , земельної ділянки та господарських будівель згідно заповіту. Зобов`язати 5 нотконтору видати свідоцтво про право на спадщину, зобов`язати ЛОБТІ та ЕО внести зміни в Реєстраційний запис відносно реєстрації права власності на будинок.

31.10.2014 ОСОБА_7 подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою просить визнати за ним право власності на частину квартири АДРЕСА_3 ,загальною площею 70,30кв.м.В порядку поділу квартири АДРЕСА_3 виділити йому в натурі частину даної квартири ,а саме - житлову кімнату (1-4),площею 14,3кв.м та визнати за ним право власності на цю кімнату. Право власності на решту квартири припинити. Визнати за ним право власності на частину підвального приміщення (1), площею 12,1 кв.м, на 1/4частину літньої кухні(В) та 1/3 частину земельної ділянки, на якій розміщений будинок.

30.01.2015 ОСОБА_7 звернувся до суду з доповненням до заяви про уточнення позовних вимог від 30 жовтня 2014 року, в якому просив визнати за ним право власностіна 3,275 кв. м в кухні (1-3), загальною площею 14,2 кв. м .Дану заяву ОСОБА_7 відкликав у судовому засіданні від 3.07.15.

У квітні 2015 року представник ОСОБА_6 - ОСОБА_3 уточнив заявлені позовні вимоги і просив визнати за ОСОБА_6 1/4 ідеальну частину у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 у спірному житловому будинку, загальною площею 70,3 кв. м.

08.12.2014 позивачка подала заперечення на уточнені позовні вимоги зустрічного позову ОСОБА_7 , зазначивши, що рішенням Франківського районного суду м.Львова від 25.06.2013 у справі №2-122/11 встановлено, що ОСОБА_6 не претендує на приміщення першого поверху,незважаючи на заповіт батька. В силу ч.2 ст.223 ЦПК України ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не можуть оспорювати даний факт, що встановлений рішенням суду, що набуло законної сили. Крім того, згідно з інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_8 є єдиним власником будинку АДРЕСА_1 ,який складається з семи кімнат. Трьох кухонь, літньої кухні. Просить у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Ухвалою судді Франківського районного суду м.Львова Юрківа О.Р. від 15.03.2005р.справу призначено до судового розгляду.

Згідно з ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 28.07.2005 накладено арешт на спірний будинок.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 03.02.2006 роз`єднано позовні вимоги ОСОБА_4 . Справу за позовом ОСОБА_4 про визнання права власності, зустрічним позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання права власності зупинено до набрання законної сили рішенням суду по справі за позовом ОСОБА_4 про визнання розпорядження недійсним.

21.12.2006 Франківським районним судом м. Львова призначено по справі будівельно-технічно-товарознавчу експертизу,проведення якої доручено експертам ДНДІСЕ.

20.11.2008 згідно ухвали суду провадження у справі зупинено до вирішення справ за позовами ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання права власності на новостворене майно.

Згідно з ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 01.10.2014 відновлено провадження у справі.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 3.11.2014 провадження у справі за позовними вимогами первинного позивача та позивачів за зустрічними позовними вимогами в частині позовних вимог про часткове скасування розпорядження Франківської райадміністрації №246 «Про розширення будинку АДРЕСА_1 »; визнання права власності позивача на ідеальну частину 2х поверхового житлового будинку по АДРЕСА_1 разом з усіма господарськими будівлями і спорудами; визнання за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 права власності на ідеальну частину 2х поверхового житлового будинку по АДРЕСА_1 разом з усіма господарськими будівлями і спорудами; визнання права власності на квартиру АДРЕСА_10 за ОСОБА_7 і квартиру АДРЕСА_11 за ОСОБА_6 у будинку по АДРЕСА_1 у відповідності з розпорядженням Франківської райадміністрації від 5.12.2002 №246 «Про розширення будинку АДРЕСА_1 » закрито з підстав, передбачених ч.2 ст.205 ЦПК України. Відмовлено позивачам у прийнятті до спільного розгляду зустрічних позовних вимог , що виходять за межі предмету спору по первісному позові, а саме: у прийнятті до спільного розгляду зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 в частині визнання ним права власності на частину підвального приміщення,що позначено цифрою 1-12,1 кв.м; визнання за ним права власності на частину літньої кухні, що позначена літерою В- 3,3м х 5,4м; визнання за ОСОБА_7 права власності на 1/3 частину земельної ділянки, на якій розміщений спірний будинок. Відмовлено ОСОБА_6 у прийнятті до спільного розгляду зустрічних позовних вимог про визнання ним права власності на частину земельної ділянки та господарських будівель згідно заповіту ОСОБА_8 та зобов`язання третіх осіб видати свідоцтво про право на спадщину та внести відповідні зміни в реєстраційний запис.

7.11.2014 ОСОБА_7 оскаржив вказану ухвалу суду в частині відмови у прийнятті до спільного провадження зустрічних позовних вимог.

Ухвалою судді апеляційного суду Львівської області від 21.11.2014 справу повернуто до Франківського районного суду м.Львова для виконання вимог ч.2 ст.293 ЦПК України. Згідно з ухвалою судді Франківського районного суду м.Львова Кузя В.Я. від 20.02.2015 апеляційну скаргу повернуто апелянту як таку, що не підлягає розгляду відповідно до вимог ст.293 ЦПК України.

03.07.2015 по справі постановлено рішення,яким основний позов задоволено,у зустрічних- відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

ОСОБА_7 та представник ОСОБА_6 подали апеляційні скарги на рішення суду.

Згідно з ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 15.03.2016 рішення Франківського районного суду м. Львова від 03.07.2015р.залишено в силі та скасовано заходи забезпечення позову.

25.10.2017 ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу ОСОБА_7 та представника ОСОБА_6 - Оприска М.В.задоволено частково, рішення Франківського районного суду м.Львова від 03.07.2015р. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 15.03.2016 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 4.12.2017 справу передано для розгляду судді Козюренку Р.С.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2018 справу передано для розгляду судді Мартинишин М.О.,яка ухвалою від 16.01.19 прийняла справу до свого провадження та призначила підготовче засідання.

25.03.19 закінчено підготовче провадження та справу призначено до розгляду у судове засідання на 2.07.19.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2019 справу передано для розгляду судді Мартьяновій С.М.,яка згідно з ухвалою від 10.10.19 прийняла її до свого провадження та призначила в судове засідання.

Згідно з ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 11.07.2023 залучено до участі у справі правонаступника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_7 - ОСОБА_5 .

У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги первісного позову підтримали, просять позов задоволити, у задоволенні зустрічних відмовити.

Представник відповідачів у судовому засіданні проти первісного позову заперечував у повному обсязі, зустрічні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, справи № 2а-95/06, №2/121/11, № 2/122/11, матеріали спадкової справи та перевіривши такі доказами, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також в інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Частиною 1ст.5 ЦПК України, передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.ст15,16 ЦК України кожна особамає правона захистсвого цивільногоправа уразі йогопорушення,невизнання абооспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У судовому засіданні встановлено, що згідно рішення Львівської міської ради депутатів трудячих № 1766 від 24.11.1953 року, задоволено заяву ОСОБА_8 про виділення йому садибної ділянки для індивідуальної забудови - одноповерхового житлового будинку по АДРЕСА_1 площею 600 кв.м.

08.02.1954 року між житловим управління виконкому Львівської міської ради та ОСОБА_8 укладено договір на право забудови будинку і безтермінового користування земельною ділянкою, згідно якого, останній зобов`язався побудувати житловий будинок площею 42,3 кв.м. з трьома кімнатами, коридором та кухнею .

Як вбачається з акту про закінчення будівництва і введення в експлуатацію індивідуального будинковолодіння, будинок АДРЕСА_1 , що складається із трьох житлових кімнат, загальною площею 61,9 кв.м. , житловою площею 42,3 кв.м прийнятий в експлуатацію з 12.12.1957 року.

Згідно з висновком про реєстрацію будинковолодіння від 15.05.1958 року, виданого БТІ , будинок АДРЕСА_1 зареєстрований як особиста власність ОСОБА_8 . Кадастрова книга, реєстраційний № 1032.

Право власності ОСОБА_8 на вищевказаний будинок підтверджується також довідкою № 221 від 15.05.1958 року , виданою міським БТІ , реєстраційним посвідченням ЛМБТІ №803 від 13.03.1997р.

Згідно із актом від 2001 року, складеного комісією ЖЕК АДРЕСА_12 є одноповерховим, складається із трьох житлових кімнат площею 42,0 кв.м. (10,9; 16,8; 14,3) кв.м., коридора площею 4,8 кв.м., кухні площею 14,2 кв.м.. Загальна площа будинку становить 61 к.в.м.

Це підтверджується і планом першого поверху будівлі без врахування добудованих в ході реконструкції приміщень .

Таким чином, першочергова площа будинку по АДРЕСА_1 , прийнятого в експлуатацію з 12.12.1957 року становила : загальна площа - 61,9 кв.м, житлова - 42,3 кв.м.

Як встановлено в судовому засіданні, в подальшому ОСОБА_8 здійснив самовільну добудову будинку.

У травні 1999р. згідно з постановою №40 інспекції ДАБК ОСОБА_8 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.97 КУпАП за здійснення добудови 2-го поверху до будинку без дозволу та погодження проєктної документації.

З Витягуз висновкуміжвідомчої комісії(протокол№36від 20.10.21)вбачається,що заслуханозаяву ОСОБА_8 щодо дозволуна експлуатаціюсамовільно розпочатоїреконструкції будинку,цегляногоі металевогогаражів, літньоїкухні,сарая.Будинок АДРЕСА_1 2х поверховий, 3х квартирний, знаходиться на праві приватної власності ОСОБА_8 .

Постановили, що технічно можливо завершити самовільно розпочате будівництво та реконструкцію будинку. Після завершення реконструкції будинок буде складатись з квартири АДРЕСА_13 , загальною площею 44,8 кв.м, а також підвалів.

РозпорядженнямФранківської райадміністрації №246 від 01.03.02 «Про розширення будинку АДРЕСА_1 »затверджено висновок міжвідомчої комісії, погоджено подані ОСОБА_8 проєктні пропозиції та зазначено, що після розширення будинок буде 3-х квартирним.

Постановою Франківського районного суду від 22.02.2006р.у справі №2а-95/06, яка набула законної сили, розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 246 від 01.03.2002р. визнано недійсним в частині визначення ОСОБА_7 , ОСОБА_6 власниками квартир , господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 . При цьому судом встановлено, що ОСОБА_8 звертався до Франківської районної адміністрації з питання про технічну можливість завершення самовільно розпочатого розширення будинку АДРЕСА_14 за рахунок надбудови та прибудови, використання трьох ізольованих квартир, а не з питанням про визначення режиму власності квартир, на які відсутні правовстановлюючі документи, розпорядження прийнято передчасно та всупереч компетенції райадміністрації.

Інспекцією ДАБК 14.10.2002 ОСОБА_8 дано дозвіл на виконання будівельних робіт з добудови і надбудови будинку по АДРЕСА_1 .

12.02.2003 складено Акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта, яке здійснював ОСОБА_8 господарським способом,а саме-житлового будинку по АДРЕСА_1 після реконструкції з розширенням за рахунок прибудови та надбудови, загальною площею 166 кв.м, житловою площею 105,4 кв.м до експлуатації.

Даний Акт затверджено рішенням виконкому Львівської міської ради №269 від 04.04.03 .

Згідно з Витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно №1686272 від 9.10.03 будинок по АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_8 . До реконструкції будинок складався з 3х кімнат,площею 40,1 кв.м та однієї кухні. Будинок складається з 7-ми житлових кімнат,3х кухонь. Житловою площею 105,4 кв.м.

05 грудня 2002 року ОСОБА_8 складено заповіт, посвідчений державним нотаріусом П`ятої львівської державної нотаріальної контори Государською Н.В. за № 3-1809, згідно з яким 1/2 частину належного йому на праві власності спірного житлового будинку разом з господарськими будівлями та спорудами він заповідав доньці ОСОБА_4 , а іншу 1/2 частину в рівних частках синам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Як вбачається з відповіді ЛМКП «Львівводоканал» від 03.11.05 №14-15063 - в нарахування за послуги водопостачання та водовідведення мешканцям будинку АДРЕСА_1 проводилось за особовим рахунком на ім`я ОСОБА_8 . З липня 2004р. присвоєно особові рахунки ОСОБА_4 ОСОБА_7 , ОСОБА_6 .

З Інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 01.04.2014 вбачається, що будинок по АДРЕСА_1 ,який складається з 7-ми житлових кімнат та 3х кухонь, площею 105,4 кв.м, на праві приватної власності належить ОСОБА_8 . Рішення про державну реєстрацію прийнято 08.10.2003.

Згідно із ст.524 ЦК України (в ред.1963р.) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Як вбачається із змісту ст.534 ЦК України (в ред.1963р.) кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом.

З матеріалів спадкової справи П`ятої Львівської держнотконтори №102/03 вбачається, що сторони подали заяви про прийняття спадщини у строк, передбачений ч.2 ст.549 ЦК України (в ред.1963р.), що в силу ч.1 даної статті свідчить про прийняття ними спадщини після смерті батька ОСОБА_8 .

За вимогами статті12, 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак, відповідачі в судовому засіданні не довели того, що батько заповідав одноповерховий будинок, тобто квартиру АДРЕСА_2 з 3х житлових кімнат,площею 42 кв.м., загальною площею 70,3 кв.м.

Судом встановлено, що згідно з заповітом ОСОБА_8 спадковим майном є не квартира АДРЕСА_3 в цілому, який на праві приватної власності належить ОСОБА_8 .

З аналізу наведених вище документів вбачається, що на момент складення ОСОБА_8 заповіту та на час його смерті будинок по АДРЕСА_1 був реконструйований та складався з квартири АДРЕСА_15 , загальною площею 53,1 кв.м, квартири АДРЕСА_11 , загальною площею 44,8 кв.м, а також підвалів, загальною площею 166 кв.м, житловою площею 105,4 кв.м. Однак, право власності на спірний будинок врегульовано не було.

Про волю ОСОБА_8 свідчить і його заява на ім`я голови міжвідомчої комісії Франківської райадміністрації щодо отримання дозволу на експлуатацію самовільно здійсненої добудови і надбудови 2-го поверху будинку та гаражів, сарая ,літньої кухні і теплиць та як вбачається з ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.02.2008 у справі №2а-95/06, судом правильно встановлено, що ОСОБА_8 не вчиняв жодних правочинів, спрямованих на зміну власників будинку АДРЕСА_1 .

Крімтого судомвстановлено,що особові рахунки на оплату за комунальні послуги розділено на ОСОБА_4 . ОСОБА_7 і ОСОБА_6 лише у 2004р., тобто після смерті батька, що також підтверджує одноосібність власника спірного будинку.

Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації.

Як вбачається з Інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 01.04.2014 будинок по АДРЕСА_1 ,який складається з 7-ми житлових кімнат та 3х кухонь, площею 105,4 кв.м, 08.10.2003р. зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_8 .

За життя ОСОБА_8 і по даний час відповідачі не оспорювали право власності батька на вказаний будинок в цілому і лише після його смерті між сторонами виникли спори з приводу поділу спадкового майна.

Рішеннями Франківського районного суду м. Львова від 25.06.13 у справах №2-122/11, №2-121/11 задоволено позови ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та визнано за ними право власності на квартири у спірному будинку, зокрема за ОСОБА_6 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_11 , за ОСОБА_7 - на квартиру АДРЕСА_10 .

Беручидо увагизаповіт ОСОБА_8 ,площі квартир АДРЕСА_10 , АДРЕСА_8 ,на якісудовими рішеннями визнано право власності за ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , площу квартири АДРЕСА_2 , у якій проживає позивачка, суд приходить до висновку, що відповідачі набули право власності на майно фактично пропорційно до часток , визначених у заповіті ОСОБА_8 .

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003 «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне

поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права

(стаття2)і вКонвенції прозахист правлюдини таосновних свобод (стаття13)».

Приймаючи рішення у даній справі суд застосовує загальні засади цивільного права - принцип справедливості, добросовісності та розумності, а також керується однією з аксіом цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», що означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

Оцінюючи зібрані докази у їх сукупності, суд вважає, що первісний позов підставний та підлягає до задоволення, у задоволенні зустрічних позовів слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 81, 263-265, 273, 352 Цивільно-процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 - задоволити.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_3 ,загальною площею 70,3 кв.м, житловою площею 42 кв.м:веранда(1-1),площею 4,6 кв.м, коридор (1-2),площею 4,8 кв.м, кухня (1-3),площею 14,2 кв.м, житлова кімната (1-4),площею 14,3 кв.м, житлова кімната(1-5),площею 16,8 кв.м, житлова кімната (1-6),площею 10,9 кв.м, ванна (1-7),площею 4,0 кв.м, вбиральня(1-8),площею 0,7 кв.м, підвал (1),площею 12,1 кв.м, східці бетонні ,площею 3,2 кв.м, а також на господарську будівлю літню кухню під літером В, площею 24.3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про виділення у власність в натурі в порядку поділу за правом спадкування частини квартири АДРЕСА_3 - відмовити.

У задоволеннізустрічного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про визнанняза ним ідеальної частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_3 - відмовити.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_16 .

Відповідачі: ОСОБА_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_17 .

ОСОБА_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_18 .

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03.03.2025.

Суддя С.М. Мартьянова