Ухвала

від 27.02.2025 по справі 466/4414/15-к

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/4414/15-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/1155/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за апеляційними скаргами захисників обвинуваченого ОСОБА_6 адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 30 вересня 2022 року відносно обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

з участю прокурора ОСОБА_11 ,

представника потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_13

адвоката ОСОБА_14 ,

захисників обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10

адвокатів ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

встановила:

цим вироком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

засуджено за ч.2 ст. 146, ч.2 ст. 289, ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 189, ст. 70 КК України до дев`яти років позбавлення волі, з конфіскацією майна.

ОСОБА_6 у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст. 147 КК України визнано невинуватим та виправдано за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

У відповідності до положень ч.5 ст. 72 КК України (в редакції Закону №838-VIII від 26.11.2015) ОСОБА_6 зараховано строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі з моменту фактичного затримання з 20 лютого 2015 року по 19 серпня 2019 року включно, та постановлено вважати ОСОБА_6 таким, що повністю відбув основне покарання у виді дев`яти позбавлення волі.

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_2 ,

засуджено за ч.2 ст. 146, ч.2 ст. 289, ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 189, ст. 70 КК України, до восьми років позбавлення волі, з конфіскацією майна.

ОСОБА_9 у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 147 КК України визнано невинуватим та виправдано за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

У відповідності до положень ч.5 ст. 72 КК України (в редакції Закону №838-VIII від 26.11.2015) ОСОБА_9 зараховано строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі з моменту фактичного затримання з 20 лютого 2015 року по 17 лютого 2019 року включно року, та постановлено вважати ОСОБА_9 таким, що повністю відбув основне покарання у виді восьми років позбавлення волі.

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та жителя АДРЕСА_2 ,

засуджено за ч.2 ст. 146 КК України до трьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_10 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки та покладено передбачені ст. 76 КК України обов`язки.

ОСОБА_10 у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 289, ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 189, ч.1 ст. 147 КК України визнано невинуватим та виправдано за відсутністю в діяннях складу кримінального правопорушення.

Цивільний позов ОСОБА_18 задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_9 в рівних частинах, в користь потерпілої ОСОБА_18 851166,99 грн. матеріальної шкоди.

Постановлено стягнути у відшкодування моральної шкоди в користь ОСОБА_18 з ОСОБА_6 150 000 грн., ОСОБА_9 100 000 грн., ОСОБА_10 50 000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Цивільний позов ОСОБА_13 задоволено частково.

Постановлено стягнути у відшкодування моральної шкоди в користь ОСОБА_13 з ОСОБА_6 50 000 грн., з ОСОБА_9 40 000 грн., та з ОСОБА_10 10 000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Цивільний позов ОСОБА_19 задоволено частково.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_9 в рівних частинах в користь потерпілого ОСОБА_19 50 000 грн. моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_20 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням у розмірі 50 000 грн. закрито, на підставі п.7 ч.1 ст. 255 ЦПК України, у зв`язку із смертю потерпілої ОСОБА_20 .

Вирішено питання з процесуальними витратами, речовими доказами та заходами забезпечення кримінального провадження.

Згідно вироку суду, ОСОБА_6 у лютому 2015 року, вступивши в попередній зговір з ОСОБА_9 та особою, матеріали досудового розслідування відносно якої виділені в окреме провадження, керуючись корисливим мотивом, дійшли згоди щодо викрадення та позбавлення волі ОСОБА_18 17 лютого 2015 року, близько 18:40 год., коли потерпілі ОСОБА_19 та ОСОБА_18 їхали на належному їм автомобілі марки «Nissan Pathfinder», номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Б.Хмельницького, 117 в м. Львові, ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та невстановлена слідством особа, рухаючись в автомобілі марки «BMW», моделі 530і, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 , умисно здійснили заздалегідь сплановане зіткнення з автомобілем марки «Nissan Pathfinder», яким керував ОСОБА_19 . Останній, маючи намір з`ясувати причину ДТП, вийшов із свого автомобіля та направився до водія автомобіля марки «BMW. У цей час ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_9 та невстановленою особою, які були одягнуті в камуфляжну форму та балаклави, придбані завчасно, діючи згідно спільно розробленого плану, із застосуванням фізичного насильства помістили ОСОБА_19 на заднє сидіння автомобіля марки «Nissan Pathfinder», ОСОБА_18 проти її волі із застосуванням фізичного насильства перемістили з автомобіля марки «Nissan Pathfinder» в автомобіль марки «BMW» 530і номерний знак НОМЕР_2 . Незаконно викравши ОСОБА_19 та ОСОБА_18 , ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_9 та невстановленою особою, діючи згідно розподілених ролей, автомобілями марки «Nissan Pathfinder», номерний знак НОМЕР_1 та марки «BMW» моделі 53Оі, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_2 , прослідували в сторону вул. Промислової у м. Львові, утримуючи потерпілих всупереч їх волі в салонах вищезгаданих автомобілів, зв`язавши при цьому їм руки та зав`язавши очі, щоб останні не могли бачити викрадачів. Рухаючись поблизу заводу «Маяк», що на вул. Промисловій, 27 в м. Львові, ОСОБА_19 було силоміць витягнуто із салону автомобіля марки «Nissan Pathfinder» та залишено у сквері. В той час, ОСОБА_18 в автомобілі викрадачів - марки «BMW», номерний знак НОМЕР_2 , була перевезена в буд. №14 на вул. Плуговій у м. Львові, де в кв. АДРЕСА_3 незаконно утримувалась проти своєї волі до 9-00 год. 20 лютого 2015 року.

В подальшому, 17 лютого 2015 року, близько 21 год., у квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , на виконання попередньої домовленості з ОСОБА_9 та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, прибув ОСОБА_10 , який орієнтовно до 08 год. 18 лютого 2015 року приєднався до дій, спрямованих на незаконне позбавлення волі потерпілої ОСОБА_18 . У вказаний період обвинувачений ОСОБА_10 незаконно утримував потерпілу проти її волі, у згаданій квартирі.

У результаті протиправних дій ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, про які зазначено вище, потерпілим ОСОБА_18 та ОСОБА_19 були заподіяні легкі тілесні ушкодження.

Окрім цього, ОСОБА_6 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_9 та невстановленою особою, матеріали досудового розслідування відносно якої виділені в окреме провадження, маючи спільний умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, 17 лютого 2015 року, близько 18:40 год., рухаючись на автомобілі марки «BMW» моделі 530і, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_2 , по вул. Б.Хмельницького в м. Львові, неподалік буд. 93, здійснили зіткнення із заднім бампером автомобіля марки «Nissan Pathfinder», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_19 . Після того як ОСОБА_19 , маючи намір з`ясовувати обставини та причину ДТП з водієм автомобіля марки «BMW», номерний знак НОМЕР_2 , вийшов із свого автомобіля, ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , та невстановлені слідством особи, які діяли відповідно до заздалегідь обумовленого плану, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_19 , проти волі останнього, із застосуванням насильства, що не було небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, помістили його на заднє сидіння автомобіля марки «Nissan Pathfinder», в той час, як за кермо згаданого автомобіля сіла невстановлена особа, матеріали досудового розслідування відносно якої виділені в окреме провадження. Неподалік скверу, що поблизу заводу «Маяк», який знаходиться по вул. Промисловій, 27 в м. Львові, ОСОБА_19 , що був попередньо зв`язаний за допомогою пластикових хомутів, силоміць було витягнуто із салону його автомобіля та залишено в сквері. Автомобіль після незаконного заволодіння був незаконно поміщений на вул. Пекарську, 52 у м. Львові та в подальшому виявлений та вилучений працівниками поліції.

Окрім цього, ОСОБА_6 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_9 та особою, матеріали досудового розслідування відносно якої виділені в окреме провадження, згідно попередньо обумовлених ролей, під час викрадення ОСОБА_18 , діючи згідно спільно розробленого плану, погрожуючи останній нанесенням тілесних ушкоджень, небезпечних для життя та здоров`я, при цьому демонструючи предмет, що зовні нагадував автоматичну вогнепальну зброю, та був сприйнятий ОСОБА_18 , як реальна загроза для її життя та здоров`я, з метою спільного збагачення, відкрито заволоділи жіночою сумочкою «Армані Джинс», вартістю 300 Євро (вартість у гривні відповідно до курсу НБУ станом на 17.02.2015 становить 9021 грн.), у якій знаходився гаманець «Армані Джинс» вартістю 6400 грн.; в якому були: дві золоті картки «Приватбанку», 750 євро (вартість у гривні відповідно до курсу НБУ станом на 17.02.2015 року становить 22552,5 грн.), 250 доларів США (вартість у гривні відповідно до курсу НБУ станом на 17.02.2015 року становить 6589,5 грн.) та 500 грн., книжка для документів, в якій знаходилися її особисті документи, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «Ауді А-4 квадро», номерний знак НОМЕР_3 , комплект ключів від помешкання у кількості 6 шт., ключі від банку 2 шт., із брелком «Монбланк»; кулькові ручки марки «Монбланк» 3 шт. загальною вартістю 5400 грн.; ручка марки «Паркер» вартістю 2400 грн.; косметичка з медикаментами вартістю 500 грн.; косметичка вартістю 600 грн. з косметичними виробами загальною вартістю 2050 грн.

У цей же день ОСОБА_6 , діючи в групі з ОСОБА_9 та невстановленою особою, помістили ОСОБА_18 в кв. АДРЕСА_5 , де маючи умисел на заволодіння її майном, одягнули ОСОБА_18 маску та заклеївши очі скотчем, заподіюючи потерпілій фізичний біль, зняли із її рук, шиї та вух ювелірні вироби. Внаслідок насильницьких дій, злочинці заволоділи наступним майном потерпілої: ювелірними виробами: обручкою із білого золота вартістю 8500 грн.; браслетом із білого та жовтого золота вартістю 17800 грн.; перснем з білого золота з інкрустованим діамантом вартістю 9000 грн.; перснем комбінованим із білого та жовтого золота вартістю 9000 грн.; сережками з білого золота вартістю 5600 грн.; ланцюжком з жовтого золота вартістю 32000 грн. із антикварним медальйоном овальної форми із зображенням Матері Божої вартістю 1300 Євро (вартість у гривні відповідно до курсу НБУ становить 39091 грн.); годинником з рожевого золота марки «Omega De Vllle Ladymatic» вартістю 20 757 Євро, (вартість у гривні відповідно до курсу НБУ станом на 17.02.2015 становить 624162,99 грн.); норковою чорною шубою з брошкою у вигляді троянди з інкрустованими каменями «Сваровські» вартістю 50 000 грн.

Всього ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, заволоділи майном ОСОБА_18 на загальну суму 851 166, 99 грн., чим заподіяли їй шкоду в особливо великих розмірах.

Окрім цього, ОСОБА_6 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_9 та невстановленою особою, матеріали досудового розслідування відносно якої виділені в окреме провадження, після викрадення потерпілої ОСОБА_18 , діючи згідно спільно розробленого плану, утримуючи потерпілу в період часу з 20:00 год. 17 лютого 2015 року до 09:00 год. 20 лютого 2015 року в приміщенні кв. АДРЕСА_5 , не даючи їй змоги вільно пересуватись та покинути вказане приміщення, висловлюючи погрози вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, шляхом здійснення періодичних телефонних дзвінків в період часу з 17 лютого 2015 року по 19 лютого 2015 року, спонукали її батьків ОСОБА_13 та ОСОБА_21 до передачі грошових коштів. Зміст розмов полягав у повідомленні батька потерпілої ОСОБА_13 , про можливість звільнення його доньки ОСОБА_18 за умови передачі грошових коштів в сумі 150 000 доларів США Близько 09.00 год. 20 лютого 2015 року ОСОБА_18 була звільнена працівниками поліції внаслідок незалежних від волі обвинувачених причин.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 покликається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і стороною обвинувачення не доведено умислу на вчинення злочинів.

Вважає, що обвинувачення ґрунтується на показаннях потерпілої, яка є заінтересованою особою, оскільки має фінансові зобов`язання перед сім`єю обвинуваченого ОСОБА_6 , окрім цього наголошує, що зміст наданих показань останньої на досудовому розслідування та під час судового розгляду відрізняється.

Акцентує, що не взято до уваги показання свідків, які підтверджують алібі обвинуваченого ОСОБА_6 і не дано оцінки порушенням правил проведення обшуку у батьків ОСОБА_6 .

Зазначає про відсутність доказів того, що викрадені речі належать потерпілій.

На переконання апелянта, цивільний позов є необґрунтованим.

Просить скасувати вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 30 вересня 2022 року і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_8 покликається на те, що затримання ОСОБА_6 проведено без ухвали слідчого судді з порушенням права на захист, окрім цього, останньому не було роз`яснено прав та обов`язків.

Зазначає, що обшук 20 лютого 2015 року проводився оперативними працівниками, а слідчо-оперативна група прибула лише через 1,5 год. після початку слідчої дії.

Наголошує, що суд не взяв до уваги показання свідків захисту, і спотворив показання свідка ОСОБА_22 .

Просить скасувати вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 30 вересня 2022 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_6 складів інкримінованих кримінальних правопорушень.

В доповненні до своєї апеляційної скарги захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 просить скасувати вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 30 вересня 2022 року і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.

Зазначає про порушення судом таємниці нарадчої кімнати та про відсутність технічного запису судового засідання від 01 грудня 2022 року.

Крім цього, колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що виходячи з принципу диспозитивності в кримінальному процесі, сторона обвинувачення (прокурор) має право, але не обов`язок оскаржувати судові рішення. Якщо прокурор не скористався цим правом у касаційному порядку, відтак, він визнав вирок та ухвалу апеляційного суду такими, що відповідають закону.

Таким чином, у даному конкретному випадку, недоцільним є повторне відкриття провадження за апеляційною скаргою прокурора щодо міри призначених обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 покарань, оскільки останні покарання відбули повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи захисників обвинуваченого ОСОБА_6 адвокатів ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , які підтримали апеляційні скарги сторони захисту та просять вирок суду скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції, виступ захисника обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_17 , який підтримав подані апеляційні скарги в частині скасування цивільних позовів та призначення нового розгляду в порядку цивільного судочинства, виступ представника потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_12 адвоката ОСОБА_14 , думку прокурора про їх заперечення та залишення вироку суду без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг та врахувавши висновки Верховного Суду,викладені упостанові від05листопада 2024року поданій справівідносно обвинуваченого ОСОБА_6 та щодовирішення цивільнихпозовів, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги сторони захисту підлягають до часткового задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

За правилами ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Колегія суддів вважає, що вказані вимоги закону судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 були дотримані.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 місцевим судом вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 146 КК України, як незаконне викрадення потерпілих ОСОБА_19 та ОСОБА_18 з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалось заподіянням фізичних страждань потерпілим; за ч.2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом марки «Nissan Pathfinder», належним потерпілому ОСОБА_19 , за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, що не було небезпечним для життя та здоров`я потерпілого; за ч.4 ст. 187 КК України, як напад на потерпілу ОСОБА_18 з метою заволодіння її майном за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілої розбій, спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах; за ч.2 ст. 189 КК України, як вимогу передачі чужого майна, вчинену за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

На думку колегії суддів, згідно з положеннями кримінального процесуального закону, судом були оцінені показання потерпілих, свідків, висновки експертиз, письмові та речові докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та взаємозв`язку для постановлення вироку.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї вини, на переконання колегії суддів, всупереч доводам сторони захисту, висновок суду першої інстанції про доведеність його винуватості у вчинені інкримінованих за ч.2 ст. 146, ч.2 ст. 289, ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 189 КК України кримінальних правопорушень, за які його засуджено, за обставин, встановлених місцевим судом і викладених у вироку, обґрунтований наявними в матеріалах провадження доказами, ретельно дослідженими й перевіреними в судовому засіданні, яким дана об`єктивна правова оцінка, з чим погоджується і апеляційний суд.

Допитані в судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтвердили факт викрадення потерпілої ОСОБА_18 і її утримання у квартирі, де також був обвинувачений ОСОБА_6 .

Потерпіла ОСОБА_18 у своїх показаннях детально описала обставини її викрадення і незаконного утримання в квартирі за адресою: АДРЕСА_4 , застосування насильства, погроз та вимагання грошей у її батька та в судовому засіданні пояснила, що працювала у Банку «Фінансова ініціатива». 17 лютого 2015 року разом із чоловіком ОСОБА_19 після виходу з банку потрапила у ДТП з автомобілем «BMW». З нього вийшли чоловіки, які спершу напали на її чоловіка, а потім, погрожуючи зброєю, викрали її, зв`язавши руки, пересадили у «BMW», відібрали норкову шубу, сумку, змінили одяг, надягли балаклаву та зробили ін`єкцію. Згодом перевели в інший автомобіль і доставили до квартири, де її утримували до 20 лютого 2015 року. Викрадачі вимагали у її батька викуп у розмірі 150 000 доларів США. Впізнала одного з них ОСОБА_6 . Коли залишилася в квартирі сама, розірвала скотч, кликала на допомогу, її почули сусіди та роліція. Ствердила, що викрадачі заволоділи її особистими речами (ювелірними виробами, грошима, кредитними картками). Викуп батько не передавав, оскільки вона самостійно звільнилася.

Так, відповідно до положень ч.2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, які згідно з ч.1 ст. 95 КПК України надаються безпосередньо під час допиту.

Ч.4 ст. 84 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них.

А отже, протоколи допитів під час досудового розслідування не є джерелами доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, місцевий суд безпосередньо, з дотриманням вимог ст. 23 КПК України допитав потерпілу ОСОБА_18 і не досліджував її показання, отримані на інших стадіях кримінального провадження, відтак, колегія суддів вважає безпідставними покликання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 про розбіжності змісту показань потерпілої ОСОБА_13 на досудовому розслідування та під час судового розгляду.

Потерпілий ОСОБА_13 батько потерпілої ОСОБА_18 в судовому засіданні повідомив, що 17 лютого 2015 року перебував на місці роботи доньки до 17:30 год., після чого поїхав додому в с. Сокільники. Згодом дружина повідомила йому про викрадення доньки, дізнавшись це від матері ОСОБА_19 . Викрадачі вперше зателефонували того ж дня о 21:00 год. його дружині. Голос доньки вони почули лише через добу. Він звернувся до поліції, де йому надали охорону та сказали чекати дзвінка. Викрадачі вимагали викуп у розмірі 150 000 доларів США, який мав бути переданий 19 лютого 2015 року, але того дня злочинці не вийшли на зв`язок. 20 лютого 2015 року повідомили, що доньку звільнили. Пізніше він дізнався про затримання викрадачів. Конфлікт між ОСОБА_6 і його донькою виник через неможливість зняття депозиту з Банку «Фінансова ініціатива» у зв`язку з обмеженням НБУ. Після звільнення доньки дізнався про викрадення її цінних речей.

Свідок ОСОБА_23 повідомив, що мав у власності квартиру у Львові за адресою АДРЕСА_4 , яку у 2015-2016 роках здавав в оренду, ймовірно, ОСОБА_6 , з яким уклав договір. Згодом, на його дзвінки ОСОБА_6 не відповідав. Коли прийшов до квартири виявив, що вона опечатана Шевченківським РВ. У відділенні поліції йому пояснили, що в цій квартирі було вчинено злочин.

Свідки ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 підтвердили факт викрадення ОСОБА_18 та вимагання викупу. Зокрема, свідок ОСОБА_24 перебував у контакті з батьком потерпілої під час подій, знав про вимогу викупу та участь поліції в розслідуванні. Свідок ОСОБА_25 зазначила, що ОСОБА_18 мала конфлікт із ОСОБА_6 через повернення вкладів, що могло стати мотивом злочину. Свідок ОСОБА_26 підтвердив, що сім`я Рисиків також мала вклад у банку, а їхня мати пізніше намагалася вплинути на хід слідства без відшкодування шкоди потерпілій.

Окрім цього, вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненому доведена поза розумним сумнівом і даними письмових доказів, а саме, протоколом огляду місця події від 17 лютого 2015 року (т. 1 а.с. 31-32), згідно якого, в ході слідчої дії, що проводилась на перехресті вулиць Волинської Промислової в місті Львові, були вилучені: пластмасовий джгут та уривки будівельного скотчу. Ці речі були визнані речовими доказами та долучені до справи відповідно до постанови від 18 лютого 2015 року (т. 1 а.с. 33-34).

Висновками судово-медичних експертиз від 18 лютого 2015 року №247 (т. 1 а.с. 236-239) та від 20 лютого 2015 року №256 (т.1 а.с. 201-205) підтверджується застосування відносно потерпілих ОСОБА_18 та ОСОБА_19 насильства і встановлено характер та локалізацію тілесних ушкоджень.

У потерпілої ОСОБА_18 виявлено синці на шкірі нижньої губи зліва, на руках, ногах, садна на слизовій оболонці верхньої і нижньої губ, на лівому передпліччі, а також крапкове садно на лівому стегні. Вказані ушкодження могли виникнути 17 лютого 2015 року та відносяться до легких тілесних ушкоджень. Синці і садна утворилися від дії тупих предметів, крапкове садно - від колючого предмету, ймовірно внаслідок ін`єкції.

У потерпілого ОСОБА_19 були наявні синці на голові, правій кисті, садна в ділянках обох променево-зап`ястних суглобів, лівого колінного суглобу, лівої стопи, які утворились від дії тупих предметів і можуть бути наслідком події, що сталася 17 лютого 2015 року. Ці ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Протоколом огляду місця події від 20 лютого 2015 року з фототаблицею (т. 1 а.с. 263-284) зафіксовано, що огляд проводився в квартирі АДРЕСА_5 , де потерпіла ОСОБА_18 утримувалась з 17 лютого 2015 року по 20 лютого 2015 року. Під час огляду були виявлені та вилучені: клейка стрічка із мікрооб`єктами, схожими на волосся; щітка із волоссям; шапка (маска) коричневого кольору із фрагментами прозорої клейкої стрічки; клейка стрічка із фрагментами волосся; куртка; ПЛС зі слідами рук.

Даними протоколу огляду місця події автомобіля «Nissan Pathfinder» номерний знак НОМЕР_4 , власником якого є ОСОБА_19 , від 20 лютого 2015 року з фототаблицею (т. 1 а.с. 287-300). В результаті огляду було вилучено: номерний знак, змиви з керма та коробки передач, пластмасові застібки, одну ПЛС зі слідами пальців рук.

На записі камер спостереження від 17 лютого 2015 року зафіксовано, як автомобіль «BMW» 530i навмисно врізався в «Nissan Pathfinder» ОСОБА_19 , після чого нападники витягли з машини ОСОБА_18 .

У фототаблиці з місця викрадення (додаток до протоколу огляду місця події від 18 лютого 2015 відображено слідову інформацію, а саме, сліди боротьби, уламки скла та сліди автомобільних шин, які відповідають автомобілю обвинувачених.

З протоколу огляду мобільного телефону дружини ОСОБА_13 ОСОБА_20 від 25 лютого 2015 року вбачається, що через SMS-повідомлення обвинувачені вимагали викуп в сумі 150 000 доларів США.

Дактилоскопічні дослідження відображені у висновку експерта від 14 квітня 2015 року № 4/289 показали, що сліди пальців рук і долоні, вилучені у квартирі за місцем утримання потерпілої ОСОБА_18 , належать ОСОБА_10 та ОСОБА_6 (т. 4, а.с. 61-77).

Висновком експерта від 07 квітня 2015 року № 10/124 підтверджено наявність генетичних ознак обвинуваченого ОСОБА_6 на виворотному боці коміра чорної спортивної куртки, вилученої у квартирі за місцем утримання потерпілої (т. 4, а.с. 191-202).

Висновком експерта від 07 квітня 2015 року № 10/125 встановлено, що на горнятку та кришці пляшки від йогурту, вилучених у квартирі за місцем утримання потерпілої, виявлено генетичні ознаки ОСОБА_18 (т. 4, а.с. 203-215).

Висновком експерта від 24 квітня 2015 року № 424/2015-ц підтверджено, що вісім волосин, вилучених із заднього сидіння автомобіля марки «BMW», можуть походити від потерпілої ОСОБА_18 (т. 5, а.с. 132-142).

Будь-яких підстав не довіряти зазначеним у вироку доказам, колегія суддів не вбачає.

Враховуючи все вищенаведене, безпідставними колегія суддів вважає доводи сторони захисту щодо відсутності в діях обвинуваченого ОСОБА_6 складів інкримінованих кримінальних правопорушень, оскільки, показання потерпілих ОСОБА_18 , ОСОБА_13 підтверджують факти незаконного позбавлення волі, насильства та вимагання; показання свідків, зокрема, власника квартири ОСОБА_23 , де утримувалась потерпіла ОСОБА_18 , підтверджується безпосередня причетність обвинуваченого ОСОБА_6 до організації злочину. Висновками судово-медичних експертиз встановлено наявність тілесних ушкоджень у потерпілих. Серед речових доказів наявні предмети, вилучені під час обшуку, що належали потерпілим. На відеозаписах камер спостереження зафіксовано момент викрадення потерпілих. Висновки молекулярно-генетичних та дактилоскопічних експертиз пов`язують обвинуваченого ОСОБА_6 із місцем злочину.

Відтак, на переконання колегії суддів, місцевим судом об`єктивно встановлено корисливий мотив і активні та усвідомлені дії кожного з обвинувачених, в тому числі і ОСОБА_6 , спрямовані на незаконне викрадення потерпілих (ч.2 ст. 146 КК України), незаконне заволодіння автомобілем марки «Nissan Pathfinder» (ч.2 ст. 289 КК України), напад на потерпілу ОСОБА_18 з подальшим заволодінням її майном та погрозою застосування насильства (ч.4 ст. 187 КК України), а також, вимагання грошових коштів з погрозою вбивства потерпілої (ч.2 ст. 189 КК України).

Крім цього, обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вирок суду в апеляційному та касаційному порядку не оскаржували, що на думку колегії суддів свідчить про те, що останні не заперечили своєї вини у вчиненні злочинів та погодились із висновками суду щодо їх винуватості.

Що стосується покликання в апеляційній скарзі захисника адвоката ОСОБА_8 про порушення вимог КПК України під час затримання ОСОБА_6 та порушення його прав і свобод, то такі колегія суддів вважає голослівними, виходячи з наступного.

Так, згідно з ч.2 ст. 207, ч.1 ст. 208, а також ст. 211 КПК України, затримання особи без ухвали слідчого судді є правомірним, якщо воно здійснене на підставі безпосередніх ознак злочину або під час переслідування особи. З рапорта заступника начальника СКР Шевченківського РВ ГУ МВС України в Львівській області ОСОБА_27 вбачається, що на підставі показань потерпілої ОСОБА_18 були встановлені особи, причетні до її викрадення та незаконного утримання. В ході оперативних заходів з`ясовано місце проживання ОСОБА_6 і 20 лютого 2015 року о 10:30 год. його затримано за місцем проживання.

Всупереч твердженням апелянта, ОСОБА_6 було належним чином ознайомлено з підставами затримання та з правами і обов`язками затриманого. Про це останній письмово зазначив у відповідному протоколі, підписавши такий без жодних зауважень чи заяв.

Окрім цього, про затримання ОСОБА_6 на його вимогу повідомлено батька. Також, на виконання положень ч.4 ст. 213 КПК України було повідомлено орган, уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги, що підтверджується відповідним дорученням від 20 лютого 2015 року про надання безоплатної вторинної правової допомоги № 013-003228-439.

Колегія суддів вважає за доцільне наголосити, що ст.ст. 207-211 КПК України розмежовують момент фактичного затримання особи від часу складання протоколу. Вказані норми не зобов`язують складати протокол затримання одразу в момент затримання чи до цього.

Безпідставними є твердження захисника адвоката ОСОБА_7 про те, що обшук за адресою: АДРЕСА_1 , здійснювали не уповноважені особи.

За загальним правилом, ухвалу про обшук має виконувати особисто слідчий або прокурор, а не оперативні працівники, про що неодноразово зазначав ВС у своїй практиці.

В даному випадку, відповідно до протоколу слідчої дії від 20 лютого 2015 року, обшук був проведений слідчим СВ Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВС України в Львівській області ОСОБА_28 за участю оперативних працівників та понятих.

На думку колегії суддів, участь співробітників оперативних підрозділів є частиною взаємодії слідчих та оперативників і не потребує окремого процесуального рішення.

Протокол обшуку, складений у присутності усіх зазначених осіб і не містить зауважень чи доповнень.

Не знайшли свого підтвердження і доводи апелянта адвоката ОСОБА_7 щодо порушення таємниці нарадчої кімнати, оскільки стороною захисту не доведено жодного факту ухвалення будь-яких рішень суддями саме в цей період.

Так, зокрема, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 зазначив, що судді ОСОБА_29 та ОСОБА_30 ухвалювали рішення в інших справах у день постановлення вироку 30 вересня 2022 року. Однак, згідно з даними журналу судового засідання, проголошення судового рішення тривало до 13:44 год. Відтак, порушення таємниці нарадчої кімнати могло б мати місце, якби судді ухвалювали рішення в час перебування в нарадчій кімнаті, а не після завершення наради суддів.

Окрім цього, захисник вказує на відсутність звукозапису судового засідання від 01 грудня 2022 року, однак, з матеріалів справи вбачається, що останнє судове засідання в першій інстанції по доній справі було проведено 30 вересня 2022 року.

Що стосується доводів апелянта адвокат ОСОБА_7 про неналежну якість записів судових засідань допиту потерпілої ОСОБА_18 , то колегія суддів звертає увагу на те, що захисник не оспорює зміст і повноту показань останньої, зафіксованих під час судового засідання, разом з тим, відповідно до положень п.7 ч.2 ст. 412 КПК України, судове рішення може бути скасоване лише у разі відсутності фіксації засідання технічними засобами, а в даному випадку, перевіркою матеріалів встановлено, що технічний запис допиту потерпілої є чітким і дозволяє зрозуміти її показання.

Оцінюючи правильність вирішення судом цивільних позовів про стягнення в користь ОСОБА_18 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди з ОСОБА_6 та ОСОБА_9 в рівних частинах 851 166 грн. 99 коп.; у рахунок відшкодування моральної шкоди: з ОСОБА_6 150 000 грн., з ОСОБА_9 100 000 грн., з ОСОБА_10 50 000 грн.; в користь ОСОБА_13 у рахунок відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_6 50 000 грн., з ОСОБА_9 40 000 грн., з ОСОБА_10 10 000 грн.; в користь ОСОБА_19 у рахунок відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_6 та ОСОБА_9 в рівних частинах 50 000 грн., колегія суддів звертає увагу на те, що згідно ст. 129 КПК України, ухвалюючи вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Проаналізувавши матеріали справи з цього приводу, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином не дослідив питання доведеності розміру заподіяної матеріальної шкоди.

Так, колегія суддів звертає увагу на те, що потерпіла ОСОБА_18 змінила показання щодо походження майна, зазначивши, що годинник «Омега» був подарований їй, хоча раніше стверджувала, що придбала його у Франції за значну суму (20 757 Євро) під час поїздки в 2014 році. Наведене, на переконання колегії суддів, ставить під сумнів правомірність оцінки вартості такого майна. Окрім цього, не було надано документальних доказів, що підтверджували б походження або вартість зазначеного годинника і відсутні чеки на покупку дорогих ювелірних виробів.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 співробітниця потерпілої зазначила, що не помічала на ОСОБА_18 таких коштовностей, що вказує на недостатність доказів для підтвердження заявленої вартості майна.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що вирок суду підлягає скасуванню в частині вирішення цивільних позовів з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

ухвалила:

апеляційні скарги захисників обвинуваченого ОСОБА_6 адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задоволити частково.

Вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 30 вересня 2022 року відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 скасувати в частині вирішення цивільних позовів та призначити новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

В решті вирок суду залишити без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4