Постанова

від 18.02.2025 по справі 910/7487/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2025 р. Справа№ 910/7487/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Іоннікової І.А.

при секретарі судового засідання Сабалдаш О.В.

за участі представників сторін згідно з протоколом судового засідання від 18.02.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 (повний текст рішення складено 22.11.2024)

у справі № 910/7487/24 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «І ДЖІ ЕФ Трейдінг»

до Акціонерного товариства «Укргазвидобування»

третя особа - Акціонерне товариство «Банк Альянс»

про визнання додаткової угоди укладеною

В С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Укргазвидобування», третя особа Акціонерне товариство «Банк Альянс» про визнання додаткової угоди укладеною.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 позов задоволено повністю. Визнано укладеною Додаткову угоду №5 від 03.06.2024 до Індивідуального Договору №ПГ0702/3213-22 від 07.02.2022 до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №ПГ/3212/34-22 від 07.02.2022 в редакції, викладеній у рішенні суду першої інстанції. Стягнуто з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «І ДЖІ ЕФ Трейдінг» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп.

Місцевий суд ухвалюючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що обов`язок із укладення відповідної нової додаткової угоди щодо продовження термінів оплати позивачем грошового зобов`язання у разі продовження на території України дії воєнного стану, встановлюється умовами п. 5 Додаткової угоди № 2 до Індивідуального Договору, які в силу принципу свободи договору були визначені сторонами на власний розсуд та узгоджені між ними без заперечень, а тому доводи позивача про обов`язок відповідача укласти відповідну додаткову угоду визнані судом обґрунтованими.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Укргазвидобування» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі № 910/7487/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Ключовими аргументами апеляційної скарги заявник зазначив те, що висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушені норми процесуального, що в сукупності призвело до прийняття незаконного рішення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/7487/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Гончаров С.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7487/24. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

На виконання ухвали від 11.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/7487/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі № 910/7487/24, розгляд справи призначено на 12.02.2025.

03.02.2025 від АТ «Банк Альянс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому банк просив залишити апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі № 910/7487/24 - без змін.

В судовому засіданні 12.02.2025 колегія суддів оголосила перерву у розгляді справи до 18.02.2025.

У судове засідання 12.02.2025 з`явилися представники позивача, відповідача та третьої особи.

Представник відповідача у судовому засіданні надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники позивача та третьої особи у судовому засіданні також надали суду свої пояснення по справі в яких, заперечили проти доводів, викладених у апеляційній скарзі та просили у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.02.2022 між Акціонерним товариством «Укргазвидобування» (далі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «І ДЖІ ЕФ Трейдінг» (далі - Покупець) укладено Рамковий договір №ПГ/3212/34-22 купівлі-продажу природного газу (далі - Рамковий Договір), яким регулюються всі угоди, які будуть укладені між сторонами щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу (кожна з таких угод іменується "Індивідуальний договір". Форми Індивідуального Договору наведені у Додатках №1 та №2, що є невід`ємними частинами Договору). Положення Індивідуального Договору становлять невід`ємну частину Рамкового Договору. Положення Рамкового Договору можуть змінюватись та доповнюватись умовами Індивідуального Договору, і в цьому випадку умови Індивідуального Договору мають переважну силу (п. 1.1 Рамкового Договору).

Продавець зобов`язується передати у власність покупцю природний газ в обсягах та у строки, що погоджені сторонами у відповідному Індивідуальному Договорі, а покупець зобов`язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу газу в розмірі, строки та в порядку, що визначені відповідним Індивідуальним Договором. (п.1.4. Рамкового Договору)

Також, 07.02.2022 між позивачем та відповідачем укладено Індивідуальний договір №ПГ0702/3213-22 до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №ПГ/3212/34-22 (далі - Індивідуальний Договір).

Відповідно до п. 1 Індивідуального договору сторони визначили, що договірний обсяг газу, що передається на умовах Договору, складає 3000 тис.куб.м.

Згідно з п. 4 Індивідуального договору оплата за природний газ проводиться покупцем на таких умовах:

- 20% від Договірної вартості, що складає 20880000 грн з ПДВ - попередня оплата, виключно грошовими коштами на банківський рахунок продавця у строк до 10.02.2022 (включно). (п.4.1.)

- 80% від Договірної вартості, що складає 83520000 грн з ПДВ - оплата протягом 30 днів з дати поставки, з обов`язковим наданням покупцем продавцю, у строк до 10.02.2022 (включно), банківської гарантії на суму 83520000 грн з ПДВ як забезпечення виконання покупцем умов Договору та Індивідуального Договору, із закінченням строку такої банківської гарантії не раніше ніж через 102 календарних дні після настання кінцевого терміну Загального періоду поставки, визначеного п. 10 цього Індивідуального Договору. (п.4.2.)

Пунктом 10 Індивідуального Договору передбачено загальний період поставки: з 08.02.2022 по 15.02.2022.

Відповідно до п. 11 Індивідуального Договору перехід права власності на природний газ відбувається відповідно до умов Рамкового Договору.

За положеннями пп. 3.3.1, 3.3.2 п. 3.3 Рамкового Договору право власності на природний газ переходить від продавця до покупця з моменту передачі покупцю природного газу в ПСГ, тобто з моменту підтвердження Оператором ПСГ в Інформаційній платформі Оператора ПСГ відповідних торгових сповіщень, наданих сторонами, якщо інше не передбачено Індивідуальним Договором. Датою поставки є дата підтвердження Оператором ПСГ в Інформаційній платформі Оператора ПСГ відповідних торгових сповіщень, наданих сторонами.

За умовами п. 4.2 Рамкового Договору продаж природного газу здійснюється за Договірною Ціною, що встановлюється між продавцем та покупцем на кожний відповідний загальний період поставки природного газу та зазначається у відповідному Індивідуальному Договорі.

Відповідно до п. 9.1 Рамкового Договору він набуває чинності з дня укладення і діє до повного виконання зобов`язань сторонами; строк поставки природного газу не може перевищувати 15.02.2022.

Сторони погодили у п. 9.3 Рамкового Договору, що його умови або умови відповідних Індивідуальних Договорів можуть бути змінені за домовленістю сторін шляхом укладення відповідної письмової додаткової угоди.

Як також вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 10.02.2022 на виконання умов п. 4.1.1 Індивідуального договору позивачем було сплачено на користь відповідача грошові кошти в сумі 20 880 000 грн з ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією від №284 від 10.02.2022.

25.05.2022 між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Індивідуального договору, відповідно до умов якої п. 4 Індивідуального Договору викладено в наступній редакції: «Оплата за природний газ проводиться покупцем на таких умовах:

4.1.1. 20% від Договірної вартості, що складає 20 880 000 грн з ПДВ - попередня оплата, виключно грошовими коштами на банківський рахунок продавця у строк до 10.02.2022 року (включно).

4.1.2. 80% від Договірної вартості газу, що складає 83 520 000 грн з ПДВ - оплата до 12.09.2022 (включно), з обов`язковим наданням Покупцем Продавцю у строк визначений п. 5 Індивідуального договору, змін до банківської гарантії щодо закінчення строку такої банківської гарантії не раніше ніж через 60 календарних днів після настання кінцевого терміну оплати, визначеного цим п 4.1.2. Індивідуального Договору».

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 1 до Індивідуального Договору сторони визнали, що у зв`язку з продовженням покупцю строків розрахунків за природний газ продавець зазнає збитків - упускає (втрачає) вигоду. Сторони домовились, що покупець зобов`язаний відшкодувати продавцю такі збитки в розмірі, який складає 11 620 492,27 грн без ПДВ, що зумовлені пролонгацією покупцю строків розрахунків за природний газ, визначених умовами п. 4.1.2 Індивідуального Договору, викладеного у новій редакції відповідно до цієї Додаткової угоди № 1. Відшкодування збитків має бути здійснене покупцем до 12.09.2022 (включно) шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця з обов`язковим наданням покупцем продавцю у строк не пізніше 1 (одного) робочого дня з моменту укладення та підписання цієї Додаткової угоди № 1 банківської гарантії за формою, наведеною у Додатку до Індивідуального Договору в редакції цієї додаткової угоди, на суму 11 620 492,27 грн без ПДВ як забезпечення виконання покупцем умов цієї Додаткової угоди № 1 до Індивідуального Договору, із закінченням строку такої банківської гарантії не раніше ніж через 60 календарних днів після настання кінцевого терміну оплати, визначеного п. 4.1.2. Індивідуального Договору.

Сторони домовились, що на суму відшкодування збитків, яка становить 11 620 492,27 грн без ПДВ складається первинний документ - акт розрахунку відшкодування збитків, який підписується сторонами не пізніше 1 (одного) робочого дня з моменту укладення та підписання сторонами цієї Додаткової угоди №1.

25.05.2022 між сторонами складено Акт розрахунку відшкодування збитків № 1 до Індивідуального договору на суму 11 620 492,27 грн.

20.10.2022 сторони уклали Додаткову угоду № 2 до Індивідуального договору, відповідно до умов якої п. 4 Індивідуального Договору викладено в наступній редакції:

«Оплата за природний газ проводиться покупцем на таких умовах:

4.1.1. 20% від Договірної вартості, що складає 20 880 000 грн ПДВ - попередня оплата, виключно грошовими коштами на банківський рахунок продавця у строк до 10.02.2022 (включно).

4.1.2. 80% від Договірної вартості газу, що складає 83 520 000 грн. з ПДВ - до 21.06.2024 (включно), з обов`язковим наданням покупцем продавцю не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дати підписання Додаткової угоди №2 Сторонами банківської гарантії на суму 33 520 000 грн з ПДВ як забезпечення виконання покупцем умов Договору та Індивідуального Договору, із закінченням строку дії строку такої банківської гарантії не раніше ніж через 31 календарний день після настання кінцевого терміну оплати, визначеного цим п. 4.1.2. Індивідуального Договору. Сума такої банківської гарантії буде зменшуватись (за умови надання покупцем письмового погодження) на всі суми платежу (-ів), виплачені покупцем на користь продавця.»

Також, п. 2 Додаткової угоди № 2 до Індивідуального договору передбачено, що виконання грошового зобов`язання (далі - Грошове зобов`язання), яке включає в себе неоплачений залишок від Договірної вартості газу, визначений п. 4.1.2. Індивідуального Договору та розмір вартості грошей продавця, визначений пунктом 2 Додаткової угоди № 1 до Індивідуального Договору, а також процентів за користування грошовими коштами продавця у розмірі 2% від фактичного розміру непогашеного залишку Грошового зобов`язання покупця:

а) Покупець зобов`язаний здійснити часткову оплату залишку Договірної вартості природного газу, визначеної пунктом 4.1.2. Індивідуального договору, в сумі 50 000 000 грн, у тому числі ПДВ 8 333 333,33 грн протягом 5 робочих днів з дня укладення Додаткової угоди №2;

б) починаючи з 01.10.2022 до дня скасування/припинення дії воєнного стану в Україні, запровадженого на підставі ст. 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX, Указом від 18.04.2022 № 259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX, Указом від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX, Указом від 12.08.2022 № 573, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2500- IX), покупець зобов`язується щомісячно виконувати грошове зобов`язання з оплати залишку Договірної вартості природного газу, визначеної п.4.1.2. Індивідуального договору, в сумі 1 000 000 грн, у тому числі ПДВ 166 666,67 грн не пізніше останнього дня місяця, за який здійснюється сплата заборгованості. У випадку, якщо останній день місяця припадає на святковий , вихідний або не робочий день, останній день сплати переноситься на перший робочий день, за таким святковим, вихідним або не робочим днем;

в) після скасування/припинення дії воєнного стану, починаючи з 01.12.2022, а у випадку продовження воєнного стану з/після 21.11.2022, з першого числа місяця, наступного за місяцем в якому було скасовано/припинено дію воєнного стану в Україні, Покупець зобов`язується, впродовж 18 календарних місяців згідно з графіком погашення, забезпечити щомісячну оплату: - фактичного залишку Грошового зобов`язання покупця, рівними частинами; - процентів за користування грошовими коштами продавця у розмірі 2% від фактичного розміру непогашеного залишку Грошового зобов`язання покупця станом на перше число кожного місяця розстрочення.

При цьому, щомісячний платіж (щомісячна сума погашення фактичного залишку Грошового зобов`язання та нараховані проценти) покупець зобов`язаний здійснювати не пізніше останнього дня календарного місяця, за який здійснюється така сплата. У випадку, якщо останній день місяця припадає на святковий, вихідний або не робочий день, останній день сплати переноситься на перший робочий день, за таким святковим, вихідним або не робочим днем.

У вказаному пункті Додаткової угоди № 2 до Індивідуального Договору сторони передбачили орієнтовний графік щомісячного погашення залишку Грошового зобов`язання та процентів за користування грошовими коштами продавця (далі - Орієнтовний графік), який буде застосовуватися у разі скасування/припинення воєнного стану в Україні 21.11.2022, а у випадку продовження воєнного стану в Україні з/після 21.11.2022, Орієнтовний графік змінюється сторонами з урахуванням нового терміну дії воєнного стану в Україні про що сторони укладають відповідну додаткову угоду до Індивідуального Договору.

Визначено обов`язок покупця здійснити повну оплату Грошового зобов`язання, до 21.06.2024 (кінцева дата платежу). У випадку кожного продовження воєнного стану в Україні після 21.11.2022, кінцева дата платежу встановлюється наступним чином: зі спливом 18 (вісімнадцяти) місяців, що обчислюються з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому було скасовано/припинено дію воєнного стану в Україні, про що сторони укладають відповідну додаткову угоду до Індивідуального Договору.

Покупець має право достроково здійснити погашення фактичного залишку Грошового зобов`язання та сплатити проценти за користування грошовими коштами. При цьому, проценти нараховуються на фактичний залишок заборгованості Покупця та сплачуються до дати повної оплати Грошового зобов`язання.

Розмір вартості грошей продавця, визначений п. 2 Додаткової угоди № 1 до Індивідуального Договору забезпечується банківською гарантією за формою, наведеною в Додатку до Індивідуального Договору в редакції цієї Додаткової угоди із закінченням строку такої банківської гарантії не раніше ніж через 31 календарний день після настання кінцевого терміну оплати, визначеного п. 4.1.2. Індивідуального Договору, і яка має бути надана продавцю не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дати підписання цієї Додаткової угоди сторонами. Сума такої банківської гарантії буде зменшуватись (за умови надання продавцем письмового погодження) на всі суми платежу (-ів), виплачені покупцем на користь продавця.

Пунктом 5 Додаткової угоду № 2 до Індивідуального договору передбачено, що у разі кожного продовження дії воєнного стану в Україні після 21.11.2022, сторони вносять зміни до Індивідуального договору та узгодженого порядку виконання грошових зобов`язань шляхом укладення додаткової угоди (додаткових угод) стосовно продовження термінів (строків) оплати фактичного залишку Грошового зобов`язання покупця (не змінюючи кратність/період погашення фактичного залишку Грошового зобов`язання покупця, а також розміру процентів за користування грошовими коштами, які визначені в Орієнтовному графіку щомісячних платежів на підставі положень підпункту в) пункту 2 Додаткової угоди № 2).

Згідно з умовами Додаткової угоди № 2 до Індивідуального Договору позивачем була надана відповідачу відповідна Банківська гарантія №4480-22 від 26.10.2022 на суму 3 3520 000 грн та Банківська гарантія №4481-22 від 26.10.2022 на суму 11 620 492,27 грн.

З матеріалів справи слідує, що позивач починаючи з лютого 2023 року звертався неодноразово до позивача із пропозиціями щодо укладення додаткової угоди до Індивідуального договору та Рамкового договору, однак останній не приймав пропозицій позивача, а також не наводив своїх умов щодо редакції додаткової угоди.

Зокрема, листами від 24.02.2023 №36-02/2023, від 12.04.2024 №102-04/2024 позивач звернувся до відповідача із пропозицією укласти додаткову угоду №4 від 24.02.2023 до Індивідуального договору та Рамкового договору з примірником відповідної додаткової угоди, які були направлені поштовою кореспонденцією на юридичну адресу відповідача.

Листами від 30.04.2024 №114-04/2024 та від 17.05.2024 №133-05/2024 позивач просив відповідача надати відповідь щодо узгодження ним додаткової угоди №4, примірник якої надсилався раніше.

Однак, як зазначав позивач та підтверджується матеріалами справи, відповіді на направлені ним листи від відповідача не надійшли, як і не було підписано примірник додаткової угоди №4 до Індивідуального договору та Рамкового договору.

Враховуючи, що з моменту запропонованої редакції додаткової угоди №4 пройшло більше року, актуальність вказаних у ній строків вже минула, позивач запропонував таку ж за змістом додаткову угоду, змінивши лише строки її виконання та присвоїв номер 5, листом від 03.06.2024 №151-06/01/2024 він направив поштою відповідачу примірник додаткової угоди №5 до Індивідуального договору та Рамкового договору.

Однак відповідач повторно не відреагував на лист та пропозицію позивача.

У зв`язку з чим у червні 2024 року ТОВ «І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ «Укргазвидобування» про визнання додаткової угоди №5 до Індивідуального договору та Рамкового договору укладеною, посилаючись в тому числі на те, що бездіяльність та зволікання відповідача щодо укладення додаткової угоди є порушенням «правомірних очікувань» позивача на зміну Графіку платежів по Договору.

Колегія суддів зауважує, що перше письмове заперечення щодо укладення зі свого боку додаткової угоди відповідач висловив лише на стадії вирішення спору у суді у відзиві на позову заяву.

Таким чином за даним позовом позивач просив визнати укладеною Додаткову угоду № 5 до Індивідуального Договору № ПГ2202/3346-22 до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу № ПГ/3345/34-22 у викладеній в прохальній частині позову редакції, визначаючи підставою позовних вимог ст. 187 Господарського кодексу України.

Звернення до суду з такою вимогою перебуває в межах способу захисту «про встановлення господарських правовідносин» відповідно до абзацу 11 ч. 2 ст. 20 та не вимагає застосування інших способів захисту судом, зокрема, й за ініціативою суду в порядку, визначеному ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, вимога позивача про визнання укладеною додаткової угоди до договору у викладеній позивачем редакції не суперечить способам захисту, визначеним п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та відповідає способам захисту, визначеним ст. 20 Господарського кодексу України.

Статтею 187 Господарського кодексу України регулюється примусовий порядок укладання господарських договорів за рішенням суду, якою визначено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому, передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов`язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв`язані зобов`язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського від 25.05.2018 у справі № 61/341.

Отже, суд вправі задовольнити позов про зобов`язання укласти договір лише у разі, якщо встановить наявність правовідносин, зважаючи на які, сторони зобов`язані укласти договір, але одна зі сторін ухилилася від цього. При цьому, має бути доведено і наявність прямого законодавчого обов`язку відповідача щодо укладення договору з позивачем.

Однак, колегія суддів, зважаючи на наявність укладених між сторонами Рамкового Договору та Індивідуального Договору, констатує, що даний спір не підпадає під визначення «переддоговірного», оскільки основний договір між сторонами вже укладено. Дослідивши проект додаткової угоди № 5 до Індивідуального Договору № ПГ0702/3213-22 до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу № ПГ/3212/34-22, яку позивач просить визнати укладеною між сторонами, колегія суддів встановила, що вказана додаткова угода стосуватиметься виконання основного договору.

Також колегією суддів не встановлено, що у спірних правовідносинах наявний прямий законодавчий обов`язок із укладання додаткової угоди, а постачання природного газу не здійснюється за договором, який би ґрунтувався на державному замовленні.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про неможливість застосування до даних правовідносин норм ст. 187 Господарського кодексу України, у даному випадку укладення додаткової угоди повинно відбуватися на загальних підставах, з урахуванням принципу свободи договору.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Зазначення позивачем конкретної правової норми для обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц).

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, зважаючи на факти, установлені під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (пункти 85, 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо обставин спірних правовідносин між ними. Аналогічні висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.

Згідно з ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

За приписами ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України, за якими передбачено право заінтересованої сторони передати спір на вирішення суду, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору, колегія суддів доходить до висновку, що можна визнати укладеним договір, якщо обов`язок іншої сторони на укладення такого договору передбачено договором або законом (подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 922/2743/18).

З огляду на те, що сторони не дійшли згоди про внесення змін до договору, спір передано на вирішення суду.

Підставами для внесення змін до договору, передбаченими законом, є: істотне порушення договору його стороною (ч. 2 ст. 651 ЦК України), істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК України), інші випадки, встановлені договором або законом (ч. 2 ст. 651 ЦК України ).

Водночас, в Додатковій угоді № 2 до Індивідуального Договору, а саме у її пунктах 2, 5, сторони чітко передбачили, що виконання грошового зобов`язання позивач зобов`язується здійснити після припинення/скасування воєнного стану в Україні, запровадженого на підставі статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними відповідними Указами Президента України), а у випадку продовження воєнного стану з/після 21.11.2022, то з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому було скасовано/припинено дію воєнного стану в Україні, впродовж 18 (вісімнадцяти) календарних місяців згідно з графіком погашення. При цьому, погоджено, що у разі кожного продовження дії воєнного стану в Україні після 21.11.2022, сторони вносять зміни до Індивідуального Договору та узгодженого порядку виконання грошових зобов`язань шляхом укладення додаткової угоди (додаткових угод) стосовно продовження термінів (строків) оплати фактичного залишку грошового зобов`язання позивача (не змінюючи кратність/період погашення фактичного залишку Грошового зобов`язання покупця, а також розміру процентів за користування грошовими коштами, які визначені в Орієнтовному графіку щомісячних платежів на підставі положень пункту 2 Додаткової угоди № 2).

Загальновідомо, що воєнний стан в Україні після 21.11.2022 неодноразово продовжувався, та станом на 21.06.2024 (кінцева дата виконання грошових зобов`язань позивача відповідно до Додаткової угоди № 2 до Індивідуального Договору) не був скасований, що підтверджується Указами Президента України, а саме: Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024, затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024, затвердженим Законом України №3891-IX, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024, затвердженим Законом України №4024-IX, Указом Президента України від 14.01.2025 р. №26/2025, затвердженим Законом України №4022-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 08.02.2025 строком на 90 діб, тобто до 09.05.2025 року.

Воєнний стан не є скасованим і станом на день прийняття судом даного рішення.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно із ст. 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Так, колегія суддів зауважує, що юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи із позивачем Додаткову угоду № 2 до Індивідуального Договору та погоджуючи, зокрема, умови, наведені у пунктах 2 та 5 цієї додаткової угоди, відповідач повинен був оцінити вірогідність настання передумов для подальшого продовження строків оплати позивачем грошового зобов`язання. Відповідно, позивач, у випадку подальшого продовження дії воєнного стану в Україні мав правомірні очікування на укладення нової додаткової угоди щодо продовження термінів оплати грошового зобов`язання.

Отже, оскільки обов`язок із укладення відповідної нової додаткової угоди щодо продовження термінів оплати позивачем грошового зобов`язання у разі продовження на території України дії воєнного стану, встановлюється умовами п. 5 Додаткової угоди № 2 до Індивідуального Договору, які в силу принципу свободи договору були визначені сторонами на власний розсуд та узгоджені між ними без заперечень, а тому доводи позивача про обов`язок відповідача укласти відповідну додаткову угоду правильно були визнані місцевим судом обґрунтованими.

Водночас, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на те, що місцевий суд задовольняючи позовні вимоги, обмежився лише змістом п. 2, 5 Додаткової угоди №2 та не взяв до уваги й не з`ясував справжню волю сторін, згідно з якою військова агресія РФ та воєнний стан не є підставою для невиконання або зупинення виконання грошового зобов`язання (абзацу другого п.8 Додаткової угоди №2), оскільки запропонована позивачем редакція додаткової угоди не передбачає невиконання обов`язку щодо оплати та не зупиняє його виконання, а лише продовжує термін оплати грошового зобов`язання.

Крім того, колегія суддів зауважує, що Додаткова угода № 2, умови якої сторонами не оспорювалися, якою також було продовжено строки виконання грошового обов`язку, була укладена під час військової агресії РФ проти України, що стало підставою введення воєнного стану, тобто в умовах існуючої обставини непереборної сили, яка наразі продовжується.

Щодо посилання апелянта на те, що відповідними органами управління відповідача не приймалося рішення на надання згоди на укладення Додаткової угоди № 5, що передбачено п. 10 проекту угоди, та матеріали справи також не містять рішення відповідного органу управління Трейдінга колегія суддів зазначає таке.

Так, п. 10 проекту Додаткової угоди №5 визначено, що Сторони зобов`язуються у день укладення цієї Додаткової угоди, надати один одному копію рішення відповідного органу управління відповідно до вимог Статуту та Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» на надання згоди на вчинення цієї Додаткової угоди разом з усіма іншими додатковими угодами до Індивідуального Договору, які Сторони укладуть в майбутньому відповідно до положень п.2 цієї Додаткової угоди.

Сторони погоджуються протягом 10 (десяти) робочих днів з дня укладення цієї Додаткової угоди надати один одному належним чином завірену копію рішення відповідного органу управління відповідно до вимог Статуту та Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» на надання згоди на вчинення цієї Додаткової угоди разом з усіма іншими додатковими угодами до Індивідуального Договору, які Сторони укладуть в майбутньому відповідно до положень п. 2 цієї Додаткової угоди.

Аналогічні за змістом умови зазначені в пунктів 11 Додаткової угоди №2.

Колегія суддів зауважує, що наявність згоди органу управління відповідача на вчинення цієї Додаткової угоди не є передумовою для її укладення, а відповідно до приписів ч. 5 ст. 188 ГК України дана Додаткова угода №5 вважається укладеною з дня ухвалення апеляційним судом постанови. При цьому відповідно до проекту запропонованої позивачем Додаткової угоди сторони передають належним чином завірену копію рішення відповідного органу управління протягом 10 (десяти) робочих днів з дня укладення цієї Додаткової угоди.

Апелянт в скарзі також посилався на те, що визнання спірної Додаткової угоди укладеною за відсутності згоди на її укладення відповідних органів позивача та відповідача є втручанням суду у господарську діяльність Укргазвидобування.

Колегія суддів відхиляє ці доводи апеляційної скарги, оскільки на підтвердження цих обставин апелянт посилається на приписи ст. 19 ГК України, які не регулюють порядок укладення договорів, при тому, що Сторонами в п. 11 Додаткової угоди №2 була передбачена можливість надання згоди органів їх управління і щодо додаткових угод до Індивідуального Договору, які Сторони будуть укладати в майбутньому.

Крім того, колегія суддів наголошує, що сторони не позбавленні права, враховуючи укладення Додаткової угоди № 5 в судовому порядку, відповідно до приписів ч. 5 ст. 188 ГК України, заявити вимоги щодо надання документів передбачених п. 10 Додаткової угоди № 5 у передбаченому законом порядку.

Також колегія суддів зауважує, що з матеріалів справи вбачається, що позивачем листом №15106/01/2024 від 03.06.2024 було направлено відповідачу, зокрема, і рішення учасника №03-06/24 від 03.06.2024 ТОВ «І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ», що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист №0101141329465.

Доказів не отримання вказаного рішення відповідачем не надано.

Ще одним аргументом апеляційної скарги є те, що умови Додаткової угоди № 5, на відміну від додаткової угоди №2 (пункт 6), не містить умови, що додаткова угода № 5 укладена зі скасувальною обставиною, а саме: у п.6 Додаткової угоди №2 сторонами було передбачено, що у разі, якщо Покупець не здійснить оплату згідно з вимогами підпункту а) пункту 2 Додаткової угоди № 2, або Продавець не отримає від Покупця банківську гарантію (зміни до банківської гарантії) у строк та на умовах, визначених у пункті 4.1.2. Індивідуального договору або відповідно до умов пунктів 2, 3 Додаткової угоди № 2, згідно з положеннями ст. 212 ЦК України всі права та обов`язки Сторін за цією додатковою угодою № 2 припиняються і ця Додаткова угода № 2 вважається припиненою на наступний день після спливу строку, визначеного у пункті 4.1.2. Індивідуального Договору або у підпункті а) пункту 2 Додаткової угоди № 2, або у абзаці 12 пункту 2 додаткової угоди № 2, а сторони повертаються до попереднього порядку виконання Грошового зобов`язання Покупця, який існував до її укладення.

Тобто, як зауважує апелянт, підписанням Додаткової угоди № 2 Сторони погодили застосування скасувальної умови та припинення строку дії Додаткової угоди № 2 у зв`язку із застосуванням такої скасувальної умови. Як також зауважив апелянт, умови даного пункту 6 Додаткової угоди № 2 від 20.10.2022 забезпечують захист прав та інтересів АТ «Укргазвидобування» у випадку порушення Покупцем встановлених строків виконання зобов`язань.

Колегія суддів зазначає, що п. 6 проекту Додаткової угоди № 5 передбачено внесення зміни до Додатку (Типова форма банківської гарантії виконання зобов`язань Виконавцем/Підрядником/Постачальником/Продавцем (або інша назва) за контрактом/договором) до Індивідуальний Договір №ПГ0702/3213-22 від 07.02.2022 до Рамкового Договору купівлі-продажу природного газу №ПГ/3212/34-22 від 07.02.2022, однак ці зміни стосуються лише строків виконання зобов`язання та не містять умов щодо припинення зобов`язань за іншими укладеними між Сторонами угодами, тобто п. 6 проекту не відміняє наявність скасувальної обставини передбаченої у п. 6 Додатковій угоді № 2 про яку вказує скаржник. В п. 6 проекту угоди, яку запропоновано позивачем, вносяться зміни лише у документальне оформлення банківської гарантії, з урахуванням зміни строку виконання зобов`язання.

В свою чергу у п. 4 Додаткової угоди №5 передбачено обставини необхідні для надавання банківської гарантії Покупцем, що є додатковим підтверджених узгодження між сторонами як надання такої гарантії та і умови її надання в контексті спірних правовідносин.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що запропонована позивачем Додаткова угода №5 не погіршує становище відповідача, а лише змінює строки виконання зобов`язань позивача взятих на себе відповідно до попередньо укладених угод зі збереженням всіх прав та інтересів АТ «Укргазвидобування» у випадку порушення позивачем встановлених вже цією угодою строків виконання зобов`язань, при тому, що інші істотні умови встановленні попередньо укладеними між Сторонами угодами не змінюються.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, надав оцінку поданим сторонами доказам та вірно застосував норми матеріального права при ухвалені оскаржуваного рішення.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993).

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції АТ «Укргазвидобування» не було подано належних та переконливих доказів на заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024, прийняте після повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв`язку з правильним застосуванням норм матеріального права, є таким що відповідає нормам закону.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства «Укргазвидобування» слід відмовити, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 - залишити без змін.

Судові витрати (судовий збір) розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст.129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі № 910/7487/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі № 910/7487/24 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

4. Справу №910/7487/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення на яку може бути подано касаційну скаргу в порядку, строки та у випадках передбачених ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 28.02.2025.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

І.А. Іоннікова