Постанова від 20.02.2025 по справі 927/853/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2025 р. Справа№ 927/853/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання Сабалдаш О.В.

за участі представників сторін згідно з протоколом судового засідання від 20.02.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Борисенко Галини Василівни на рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.11.2024

у справі № 927/853/24 (суддя Фесюра М.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Демченка Віктора Михайловича

до Фізичної особи-підприємця Борисенко Галини Василівни

про стягнення 471 632,58 грн

В С Т А Н О В И В:

09.09.2024 до Господарського суду Чернігівської області звернувся Фізична особа-підприємець Демченко Віктор Михайлович (далі - позивач) з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Борисенко Галини Василівни (далі - відповідач) 440 322,58 грн орендної плати за Договором №010 від 18.04.2017 року за період з 01.01.2022 року по 09.07.2022 року та 31 310,00 грн витрат зі збереження майна в орендованому приміщенні.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов взятих на себе зобов`язань за Договором №010 суборенди нерухомого майна від 18.04.2017 року в частині своєчасного та повного внесення орендної плати та не компенсував понесені позивачем витрати, пов`язані зі збереженням майна на підставі ч.3 ст. 390 Цивільного кодексу України.

01.11.2024 представником відповідача через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву з додатком.

11.11.2024 представником відповідача через систему «Електронний суд» подано заяву про поновлення строку на подання відзиву.

В обґрунтування поновлення пропущеного строку для подання відзиву на позовну заяву представник відповідача зазначав, що 17.10.24 він випадково дізнався про наявність вищевказаного провадження через загальнодоступний офіційний сайт «Судова влада» в синхронізованому до нього Єдиному державному реєстрі судових рішень, та цього ж дня було подано заяву до суду через систему «Електронний суд» про надання доступу для матеріалів електронної справи. Як вказував представник, з невідомих для нього та його довірительки причин, жодної поштової кореспонденції Борисенко Г.В. не від позивача, не від суду не отримувала.

Господарський суд Чернігівської області відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання відзиву, а поданий відзив залишив без розгляду, оскільки на переконання суду, своєчасне подання відповідачем відзиву на позов залежало виключно від волевиявлення самого відповідача, будь-яких причин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для звернення до суду із відзивом, які є об`єктивно непереборними, відповідачем не наведено.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 11.11.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Борисенко Галини Василівни на користь Фізичної особи-підприємця Демченка Віктора Михайловича 300 322,58 грн заборгованості з суборендної плати та 4504,84 грн судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Борисенко Галина Василівна звернулася до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просила суд скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.11.2024 у справі № 927/853/24 в частині стягнення 300 322,58 грн заборгованості з суборендної плати та судового збору та ухвалити нове рішення, яким змінити рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.11.2024, яким в частині стягнення 300 322,58 грн заборгованості з суборендної плати та судового збору відмовити.

Також апелянт зазначив про те, що судом першої інстанції було безпідставно не прийнято відзив на позовну заяву та додані до нього докази, з огляду на вказане просив апеляційний суд визнати за поважну причину неподання наступних доказів:

- довіреність уповноважених представників відповідача - Шапара Ю.М., Барбаша Т.В., Кирієнка С.М;

- акти від 20.05.2022 р. та від 02.06.2022 р.,

- заява Шапара Ю.М. від 23.05.2022 р. на ім`я начальника ЧРУП ГУНП в Чернігівській області;

- лист Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області. вих. 3387/124/49/10/2022 від 07.06.2022 р.;

- довідка № 3387 від 07.06.2022 р. про результати перевірки інформації, викладеній у повідомленні,

- рапорт ДОП ЧРУП ГУНП в Чернігівській області О.Вохмяніна,

- заява Кирієнко С.М. від 02.06.2022 р.,

- лист заступника начальника ВД ЧРУП ГУНП в Чернігівській області старшого лейтенанта поліції Вікторії Кустенко від 02.06.2022 р. № 3199/124/48/3/2022, рапорт о/у ВКП ЧРУП ГУНП в Чернігівській області старшого лейтенанта поліції Романа Яцини;

- акт про недопуск від 24.06.2022 р.,

- рапорт ДОП ЧРУП ГУНП в Чернігівській області ст. лейтенанта поліції О.Вохмяніна;

- лист тво начальника СВ ЧРУП ГУНП в Чернігівській області Володимира Кушніра від 24.06.2022 р. № 87/124/48/5/2022,

- пояснення Демченко В.М. від 24.06.2022 р. (відібрані слідчим о/у ВКП ЧРУП ГУНП в Чернігівській області Ромащенко М.О.),

- довідка про результати перевірки інформації від 15.07.2022 року;

- акт про недопуск від 07.07.2022 р.;

- акт про недопуск від 15.07.2022 р.,

- акт про недопуск від 21.12.2022р.

- заява Кирієнко С.М. на ім`я начальника ЧРУП ГУНП в Чернігівській області з проханням провести перевірку від 02.06.2022р.

- заява Кирієнко С.М. на ім`я начальника ЧРУП ГУНП в Чернігівській області з проханням провести перевірку від 02.06.2022р. (написано власноручно на бланку для заяв).

- протокол допиту Кирієнко С.М.

- рапорт за результатом перевірки від 04.07.2022р.

- lовідка про результати перевірки від 05.07.2022р. та інше.

Копії вказаних документів додані апелянтом до відзиву до позовної заяви.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 927/853/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/853/24. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

На виконання ухвали від 03.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 927/853/24.

У зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. з 22.01.2025 на лікарняному, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями у справі №927/853/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 прийнято справу №927/853/24 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Борисенко Галини Василівни на рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.11.2024 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Мальченко А.О. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Борисенко Галини Василівни на рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.11.2024 у справі № 927/853/24. Розгляд апеляційної скарги у справі № 927/853/24 призначено на 20.02.2025.

10.02.2025 від ФОП Демченка В.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу ФОП Борисенко Г.В. залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.11.2024 у справі №927/853/24 - без змін.

Щодо клопотання апелянта про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, слід зазначити таке.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства, зокрема є: змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; змагальність сторін; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами тощо.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм процесуального законодавства, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, зобов`язаний забезпечувати дотримання принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом задля прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, яке буде відповідати завданням господарського судочинства.

У рішенні від 03.01.2018 «Віктор Назаренко проти України» (Заява №18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява №30428/96, пункти 17, 18, від 06 лютого 2001 року)

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).

У пункті 7 розділу II рішення у справі «Мінак та інші проти України» ЄСПЛ указав, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення від 27.10.1993 у справах «Авотіньш проти Латвії», заява №17502/07, пункт 119 та «Домбо Бехеєр Б. В. проти Нідерландів», пункт 33). Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи (пункти 17 - 18 рішення від 06.02.2021 у справі «Беер проти Австрії», заява №30428/96).

Колегія суддів вважає за доцільне, для забезпечення сторонами рівних прав під час судового розгляду, розглядати справу по суті з врахуванням наданих апелянтом в суді першої інстанції доказів.

У судове засідання 20.02.2025 з`явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з`явився, про причини неявки до суду не повідомив. Про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4024-IX, Указом Президента України від 14.01.2025 р. №26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4022-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 08.02.2025 строком на 90 діб, тобто до 09.05.2025 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Представник відповідача у судовому засіданні надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.11.2024 у справі №927/853/24 скасувати в оскаржуваній частині та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 квітня 2017 року між Фізичною особою-підприємцем Демченко Віктором Михайловичем, Орендарем (далі - позивач), та Фізичною особою-підприємцем Борисенко Галиною Василівною, Суборендарем (далі - відповідач) було укладено Договір №010 суборенди нерухомого майна (далі по тексту - Договір).

Згідно з п.1.1. Договору, орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове платне користування (суборенду) протягом строку дії цього договору частину індивідуально визначеного нежилого приміщення торгівельного призначення (надалі - «Приміщення», «Об`єкт суборенди», «Приміщення об`єкту суборенди»), яке знаходиться в будівлі цілісного майнового комплексу ТЦ «Прогрес» та є невід`ємними складовими частинами його приміщень. Детальні характеристики Об`єкту суборенди та його склад і стан визначені в Додатку №1, який є невід`ємною частиною даного Договору (п.1.2.).

Термін «Приміщення» згідно Договору - частини нежитлового приміщення цілісного майнового комплексу ТЦ «Прогрес», площею, яка визначена та узгоджена сторонами, що розташована за адресою: м. Чернігів, проспект Перемоги, буд. 102.

Орендар володіє Приміщенням на підставі Договору оренди нерухомого майна №02/ДОНМ від 25.05.2000р, укладеного з ТОВ БНВП «ЕДЕМ», код 14218056, яке належить на праві приватної власності, що підтверджується реєстраційним свідоцтвом №44, книги 4 ЧМБТІ в м. Чернігів (п.1.8., 1.9.).

Орендар зобов`язаний передати Суборендарю на підставі цього Договору приміщення Об`єкту суборенди не пізніше 31.05.2017, про що сторони повинні скласти відповідний Акт приймання-передачі (п.2.1.).

Суборендар вступає у строкове платне користування Приміщенням з моменту підписання відповідного акта приймання-передачі орендованих приміщень, який є невід`ємною частиною цього Договору (п.2.2.).

За користування приміщенням об`єкту суборенди Суборендар сплачує щомісячно Орендарю суборендну плату у розмірі, визначеному в Протоколі узгодження ціни (Додаток№2), який є невід`ємним додатком до цього Договору (п.3.1.).

Суборендар сплачує суборендну плату за користування приміщеннями Об`єкту суборенди у вигляді передплати, не пізніше 25 числа поточного місяця за наступний календарний місяць за який буде здійснюватись оплата (п.3.3.).

Нарахування суборендної плати починається з наступного дня після підписання відповідного акта прийому-передачі приміщень Об`єкта суборенди (п.3.4.).

Сторони погодили, що протягом терміну дії даного Договору, орендна плата за січень місяць кожного наступного року буде сплачуватись до 20 числа грудня місяця попереднього року (п.3.5.).

Сторони встановили, що Суборендар не пізніше наступного календарного дня, з дати підписання цього Договору, сплачує Орнедарю суборендну плату за перший та останній місяці терміну дії цього Договору та аванс на умовах та розмірі, які визначені Сторонами в Протоколі узгодження ціни (Додаток №2) (п.3.6.).

Усі грошові розрахунки, передбачені цим договором, здійснюються в гривнях, в готівковому чи безготівковому порядку (п.3.9.).

Суборендар зобов`язаний сплачувати суборендну плату в порядку, передбаченому цим договором та додатками до нього (п.4.1.1.).

Даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та закінчується в термін через 35 місяців, після підписання відповідного Акту прийому-передачі приміщень об`єкта суборенди. У випадку, коли жодна зі сторін не порушить умов даного договору протягом терміну його дії, і не виступить у місячний термін до закінчення з вимогою про його припинення, даний договір вважається пролонгованим на термін 1 рік (п.5.1.).

За умовами п.2.3. Договору суборендар повертає зі строкового платного користування приміщення об`єкту суборенди орендарю в слідуючому порядку: протягом 3 календарних днів з моменту закінчення строку дії цього договору суборендар зобов`язаний передати орендарю приміщення об`єкту суборенди, про що сторони повинні скласти та підписаний відповідний Акт приймання-передачі.

Після підписання Сторонами Акту приймання-передачі про повернення приміщень об`єкту суборенди від суборендаря до орендаря, строк оренди вважається припиненим, приміщення об`єкту суборенди повернутими, а суборендна плата не нараховується (п.2.4.).

На протязі 5 робочих днів з моменту повернення суборендарем приміщення об`єкту суборенди орендарю, сторони проводять звірку розрахунків та складають і підписують відповідний Акт звірки розрахунків на період дії цього Договору суборенди (п. 2.5.).

Умовами п.5.3. Договору сторони погодили, що цей договір може бути змінений або розірваний достроково за ініціативою орендаря або суборендаря в односторонньому порядку з обов`язковим письмовим попередженням іншої сторони в строк не пізніше, ніж за 30 календарних днів до дати розірвання Договору, але не раніше за 1 рік з моменту підписання даного договору, крім випадків, зазначених в п.5.5., 5.6. та п.7 цього Договору.

Сторонами підписано Акт приймання-передачі в суборенду нежитлового приміщення по Договору суборенди нерухомого майна №010 від 18.04.17 в якості Додатку №1.

Між сторонами в якості Додатку №2 до договору підписано Протокол узгодження ціни до Договору суборенди нерухомого майна №010 від 18.04.17, у якому сторонами досягнута згода про договірну ціну на суборендну плату, а саме:

1. Суборендна плата за визначену торгівельну площу об`єкту суборенди згідно Договору суборенди нерухомого майна №010 від 18.04.17 з розрахунку за один календарний місяць складає 70 000 (сімдесят тисяч) гривень з урахуванням комунальних платежів. Узгоджена ціна є величиною сталою на весь термін дії договору. Ця ціна не може бути змінена Сторонами до закінчення потоіного календарного року. В подальшому, у разі необхідності внесення змін, Сторони вирішують це питання шляхом переговорів.

2. У якості особливої умови Суборендар зобов`язується перерахувати протягом 30 календарних днів від дати підписання Договору та протоколу узгодження ціни авансом:

-суборендну плату за перший повний місяць суборенди у розмірі 70 000,00 грн та суборендну плату за останній місяць оренди у розмірі 70 000,00 грн, що загалом становить суму авансового платежу в розмірі 140 000 грн;

- суборендну плату у розмірі 140 000 грн в рахунок майбутніх платежів на протязі дії Договору, а саме плату за другий і третій місяці користування об`єктом суборенди.

Узгоджений сторонами графік перерахувань авансових платежів:

18.04.17-70 000 грн; 25.04.17 - 70 000 грн;

02.05.17 - 70 000 грн; 09.05.17 - 70 000 грн;

Нарахування суборендної плати за користування об`єктом суборенди починається з дати підписання Акту приймання-передачі об`єкта суборенди та його фактичної передачі в платне користування.

3. Протокол узгодження ціни є невід`ємним додатком до договору №010 від 18.04.2017 року, підписаний у двох оригінальних екземплярах однакової юридичної сили, по одному для кожної Сторони.

4. Дія протоколу починається з 18.04.2017 року і закінчується одночасно з закінченням терміну дії договору або з дати підписання Сторонами нового узгодженого протоколу.

Умовами п.5.3. Договору сторони погодили, що цей договір може бути змінений або розірваний достроково за ініціативою орендаря або суборендаря в односторонньому порядку з обов`язковим письмовим попередженням іншої сторони в строк не пізніше, ніж за 30 календарних днів до дати розірвання Договору, але не раніше за 1 рік з моменту підписання даного договору, крім випадків, зазначених в п.5.5., 5.6. та п.7 цього Договору.

Як також вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, відповідач посилаючись на пункт 5.3. Договору, шляхом надсилання на адресу позивача-орендаря письмового попередження (від 03.06.24) про дострокове розірвання договору №010 суборенди нерухомого майна від 18.04.17 в односторонньому порядку. За змістом зазначеного попередження, відповідач попередила про розірвання договору в односторонньому порядку у зв`язку з істотним порушенням з боку орендаря умов Договору і перешкоджання здійсненню нею господарської діяльності, зазначивши, що відлік вказаного в п.5.3. Договору 30-ти денного календарного строку починається з дня, наступного за днем вручення орендарю (отримання орендарем) цього письмового попередження. Також згідно змісту попередження відповідачем було запропоновано позивачу на 31 день, з моменту цього письмового попередження, з`явитись о 10:00 годині до суборендованого приміщення за адресою: м. Чернігів, проспект Перемоги, 102, ТЦ «прогрес» (магазин Sirius) для оформлення повернення суборендованого приміщення з суборенди і підписання відповідного Акту приймання-передачі.

Позивачем у позовній заяві про розірвання відповідачем в односторонньому порядку спірного договору не зазначено, одночасно розрахунок по суборендній платі останнім проведено по 09.07.22. Враховуючи, що позивачем самостійно залучено до матеріалів справи попередження відповідача про розірвання в односторонньому порядку договору оренди від 03.06.2022, що свідчить про обізнаність останнього з наслідками, передбаченими п.5.3. Договору. Колегія суддів зауважує, що розрахунок заборгованості по суборендній платі позивачем самостійно проведено по 09.07.2022.

Колегія суддів зауважує, що одночасно п.5.10. Договору визначено, що закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час терміну його дії.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку суборендної плати по ФОП Борисенко Г.В. згідно Договору №010 суборенди нерухомого майна від 18.04.17, розмір суборендної плати за 2022 рік визначено:

31.01.22 суборендна плата за 01.22. у розмірі 70 000 грн;

28.02.22 суборендна плата за 02.22. у розмірі 70 000 грн;

31.03.22 суборендна плата за 03.22. у розмірі 70 000 грн;

30.04.22 суборендна плата за 04.22. у розмірі 70 000 грн;

31.05.22 суборендна плата за 05.22. у розмірі 70 000 грн;

30.06.22 суборендна плата за 06.22. у розмірі 70 000 грн;

09.07.22 суборендна плата за період з 01.07.22 по 09.07.22 у розмірі 20322,58 грн.

Місцевий суд частково задовольняючи позов виходив з того, що стягненню з відповідача підлягає 300 322,58 грн. суборендної плати:

- за лютий 2022 року у розмірі 70 000 грн,

- березень 2022 року у розмірі 70 000 грн,

- за квітень 2022 року у розмірі 70 000 грн,

- за травень 2022 року у розмірі 70 000 грн,

- за червень 2022 року у розмірі 20322,58 грн (як залишок суми з урахуванням 70 000 грн авансового платежу за останній місяць оренди в рахунок суборендної плати за липень 2022 року та часткової оплати за червень 2022 року).

Тобто, судом відмовлено в позові в частині стягнення заборгованості з суборендної плати у розмірі 140 000 грн.

Також місцевий суд відмовив позивачу у стягненні витрат зі збереження майна в орендованому приміщенні в розмірі 31 310,00 грн, оскільки умовами укладеного сторонами по справі Договору №010 суборенди нерухомого майна №010 від 18.04.17 покладення на суборендаря обов`язку з відшкодування заявлених позивачем витрат не передбачено.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем рішення в частині відмови у стягненні заборгованості з суборендної плати у розмірі 140 000 грн за два місяці та в частині витрат зі збереження майна в орендованому приміщенні в розмірі 31 310,00 грн не оскаржується.

Як слідує зі змісту апеляційної скарги, у цій справі рішення суду першої інстанції відповідачем оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 300 322,58 грн суборендної плати: - за лютий 2022 року у розмірі 70 000 грн, - березень 2022 року у розмірі 70 000 грн,- за квітень 2022 року у розмірі 70 000 грн, - за травень 2022 року у розмірі 70 000 грн, - за червень 2022 року у розмірі 20322,58 грн (як залишок суми з урахуванням 70 000 грн авансового платежу за останній місяць оренди в рахунок суборендної плати за липень 2022 року та часткової оплати за червень 2022 року), в іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

При цьому колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В спірному випадку між сторонами по справі виникли правовідносини на підставі Договору суборенди, який за правовою природою є договором оренди.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні визначення містить норма ст.759 Цивільного кодексу України, яка зокрема зазначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини третьої статті 285, частин першої та четвертої статті 286 Господарського кодексу України орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

В силу статті 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Матеріалами справи, зокрема, копією Акту приймання-передачі від 24.05.2017 підтверджується виконання позивачем своїх зобов`язань щодо передачі в оренду предмета договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (стаття 286 Господарського кодексу України).

Таким чином, оскільки сторонами було погоджено, що орендна плата за місяць складає - 70 000 грн, а матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем сплачувалася орендна плата з лютого 2022 по 09.07.2022, місцевим судом було правильно присуджено до стягнення з відповідача 300 322,58 грн суборендної плати за лютий 2022 року у розмірі 70 000 грн, березень 2022 року у розмірі 70 000 грн, за квітень 2022 року у розмірі 70 000 грн, за травень 2022 року у розмірі 70 000 грн, за червень 2022 року у розмірі 20322,58 грн (як залишок суми з урахуванням 70 000 грн авансового платежу за останній місяць оренди в рахунок суборендної плати за липень 2022 року та часткової оплати за червень 2022 року).

Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що сталися події (війна та протиправні перешкоди з боку позивача), через які вона не могла користуватися орендованим приміщенням, а отже в силу приписів закону вона звільняється від обов`язку по сплаті орендного платежу колегія зазначає таке.

Так, відповідачка в своїй апеляційній скарзі стверджує, що звільняється від обов`язку по сплаті орендного платежу за березень, оскільки було пошкоджено вітрину в орендованому приміщенні в наслідок ворожої агресії з боку військ РФ, а відповідно до Договору суборендна плата не сплачується, протягом всього періоду здійснення капітального ремонту.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано розрахунок вартості аварійного ремонту та укріплення вітрин фасадної частини магазину «Сіріус» в ТЦ «Прогрес», пошкоджених та знищених під час бойових дій (а.с. 51 Т1), відповідно до якого зазначені роботи виконані у березні 2022 року, тобто відповідно до вказаного розрахунку неможливо встановити скільки тривали роботи по ремонту та укріпленню вітрин фасадної частини магазину.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідачка у своїй апеляційній сказі вказує, що в лютому, березні та квітні 2022 року її не було в місті Чернігові через фактичне оточення міста Чернігова ворожими військами та постійні обстріли міста, а отже, наприкінці лютого, березні і на початку квітня 2022 року відповідачка не користуватися орендним приміщенням через ворожу агресію з боку РФ.

З цього приводу колегія суддів зауважує, що Договір №010 від 18.04.2017 містить розділ 7. Обставини непереборної сили (форс-мажор), відповідно до якого сторони звільняються від відповідальності за невиконання зобов`язань, якщо сторона протягом 3 днів від дати, коли відбулися обставини непереборної сили (форс-мажор) повідомить про це іншу сторону. Проте, матеріали справи не містять повідомлення відповідача про те, що вона не може виконувати свої зобов`язання з оплати орендної плати у зв`язку з настанням обставин непереборної сили, навпаки, матеріали справи містять заяву відповідача адресовану позивачу від 22.06.2022, в якій остання просить звільнити її від оплати орендної плати або зменшити їй на 90% за березень та квітень. Позивач відповіді на вказану заяву не надав, а отже, не пристав на пропозицію відповідача.

Надалі відповідач стверджує, що після повернення в кінці квітня 2022 до м. Чернігова, спробувала відновити свою діяльність з травня 2022 року, однак, не змогла цього зробити через протиправні дії вже самого позивача, який перешкодив їй у доступі до орендного приміщення, її магазину. Саме тому, на думку апелянта, з травня 2022 року і по день припинення Договору відповідач не могла користуватися об`єктом оренди через дії самого позивача, а отже в силу вимог ч. 6 ст. 762 ЦК України звільнена від оплати за орендоване приміщення.

На підтвердження того, що відповідач не могла користуватися орендованим приміщенням надає такі докази:

- довіреність уповноважених представників відповідача - Шапара Ю.М., Барбаша Т.В., Кирієнка С.М;

- акти від 20.05.2022 р. та від 02.06.2022 р.,

- заява Шапара Ю.М. від 23.05.2022 р. на ім`я начальника ЧРУП ГУНП в Чернігівській області;

- лист Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області. вих. 3387/124/49/10/2022 від 07.06.2022 р.;

- довідка № 3387 від 07.06.2022 р. про результати перевірки інформації, викладеній у повідомленні,

- рапорт ДОП ЧРУП ГУНП в Чернігівській області О.Вохмяніна,

- заява Кирієнко С.М. від 02.06.2022 р.,

- лист заступника начальника ВД ЧРУП ГУНП в Чернігівській області старшого лейтенанта поліції Вікторії Кустенко від 02.06.2022 р. № 3199/124/48/3/2022, рапорт о/у ВКП ЧРУП ГУНП в Чернігівській області старшого лейтенанта поліції Романа Яцини;

- акт про недопуск від 24.06.2022 р.,

- рапорт ДОП ЧРУП ГУНП в Чернігівській області ст. лейтенанта поліції О.Вохмяніна;

- лист тво начальника СВ ЧРУП ГУНП в Чернігівській області Володимира Кушніра від 24.06.2022 р. № 87/124/48/5/2022,

- пояснення Демченко В.М. від 24.06.2022 р. (відібрані слідчим о/у ВКП ЧРУП ГУНП в Чернігівській області Ромащенко М.О.),

- довідка про результати перевірки інформації від 15.07.2022 року;

- акт про недопуск від 07.07.2022 р.;

- акт про недопуск від 15.07.2022 р.,

- акт про недопуск від 21.12.2022р.

- заява Кирієнко С.М. на ім`я начальника ЧРУП ГУНП в Чернігівській області з проханням провести перевірку від 02.06.2022р.

- заява Кирієнко С.М. на ім`я начальника ЧРУП ГУНП в Чернігівській області з проханням провести перевірку від 02.06.2022р. (написано власноручно на бланку для заяв).

- протокол допиту Кирієнко С.М.

- рапорт за результатом перевірки від 04.07.2022р.

- довідка про результати перевірки від 05.07.2022р. та інше.

Відповідно до приписів ч.3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (постанова Верховного Суду від 01.07.2021 у справі №917/549/20).

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписам ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, дослідивши надані апелянтом акти про не допуск до орендованого приміщення від 20.05.2022 р. та від 02.06.2022 р., 07.07.2022 р.; 15.07.2022 р.; 21.12.2022р, колегія суддів встановила, що зазначені акти підписані лише самою відповідачкою та її уповноваженими представниками, в односторонньому порядку без залучення позивача чи його представників або сторонніх осіб, у зв`язку з чим колегія суддів оцінює дані докази критично.

Як вбачається з матеріалів справи, Борисенко Г.В. та її уповноваженні представники Шалода Ю.М., Кирієнко С.М. неодноразово зверталися до Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області та Чернігівської обласної прокуратури з проханням провести перевірку та вжити заходи щодо Демченка В.М. , який не надає доступу до орендованого приміщення.

З довідок наданих Начальником ЧРУП ГУПН України в Чернігівській області Шульги О. про результати перевірки інформації від 07.06.2022, 05.07.2022,15.07.2022, 28.07.2022 вбачається, що заявникам було порекомендовано звернутися до суду в приватному порядку, так як в даному випадку вбачаються цвіль-правові відносини.

Як слідує з матеріалів справи, Борисенко Г.В. також зверталася до ЧРУП ГУПН у Чернігівській області та до Чернігівської окружної прокуратури з заявами про вчинення злочину та про вчинення кримінального правопорушення.

За результатами перевірки Начальником ЧРУП ГУПН України в Чернігівській області Шульги О. неодноразово було повідомлено про відсутність даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення та неможливість у зв`язку з цим внести відповідну інформацію до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Колегія суддів зауважує, що надані правоохоронними органами відповіді на звернення відповідача та його представників не є релевантними (належними) доказами того, що відповідачка не може здійснювати підприємницьку діяльність в орендованому приміщенні, оскільки зі змісту «письмових реакцій» управляння міліції та прокуратури не слідує, що посадовими особами було досліджено можливість відповідача користуватися приміщенням, а лише зафіксовано факт звернення та встановлення відсутності ознак кримінального правопорушення.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Згідно ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Частиною 6 ст. 762 ЦК України встановлено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Норма права, закріплена в ч. 6 ст. 762 ЦК України, визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у даній статті можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією як орендодавця, так і орендаря.

Верховний Суд у постанові від 27.08.2019 у справі № 914/2264/17 констатує, що для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Позивач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за ці обставини.

Ураховуючи наведене та те, що відповідачем не надано належних та безспірних доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про те, що вона не могла користуватися орендованим приміщенням, а також не надання доказів оплати орендної плати, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача орендної плати за Договором №010 від 18.04.2017 року за період з лютого 2022 року по червень 2022 року.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, надав оцінку поданим сторонами доказам та вірно застосував норми матеріального права при ухвалені оскаржуваного рішення.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993).

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції ФОП Борисенко Г.В. не було подано належних та переконливих доказів на заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.11.2024, прийняте після повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв`язку з правильним застосуванням норм матеріального права, є таким що відповідає нормам закону.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ФОП Борисенко Г.В. слід відмовити, а оскаржуване рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.11.2024 у справі №927/853/24 - залишити без змін.

Судові витрати (судовий збір) розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст.129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Борисенко Галини Василівни на рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.11.2024 у справі №927/853/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.11.2024 у справі №927/853/24 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

4. Справу №927/853/24 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття на яку може бути подано касаційну скаргу в порядку, строки та у випадках передбачених ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 04.03.2025.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді А.О. Мальченко

С.А. Гончаров