КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/13674/2024
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2024 року м. Київ
Справа № 757/18347/23-ц
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,
за участю секретаря судового засідання Мех В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 травня 2024 року, ухвалене у складі судді Козлова Р.Ю.,
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
встановив:
У травні 2023 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Просив суд ухвалити рішення, яким розірвати шлюб між ним та відповідачем, зареєстрований 22 вересня 2007 року у Відділ реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №717.У шлюбі у сторін народилися діти - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сторони проживали однією сім`єю, проте як зазначає позивач, вони як подружжя тривалий час не підтримують сімейних відносин, не ведуть спільного господарства, не мають взаємних прав та обов`язків. Позивач зазначає про відсутність намірів відновлювати шлюбні стосунки з відповідачем.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 травня 2024 року позов задоволено.
Розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований 22 вересня 2007 року за актовим записом №717, у Відділ реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму судового збору у розмірі 1073 грн. 60 коп.
Не погоджуючись з рішенням, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вважає, що суд першої інстанції розглянув справу з порушенням норм процесуального права та моральних засад. Стверджує, що позивач жодного разу не повідомляв про намір розірвати шлюб. Відповідач докладає максимум зусиль щодо врегулювання спірних питань для збереження шлюбу, оскільки подружжя має двох спільних дітей, а тому бажає, щоб діти росли та розвивались в повноцінній родині. Звертає увагу на те, що дрібні непорозуміння стосовно ведення спільного господарства рідко переходять у конфлікт та мають тимчасовий характер. Відповідач наголошує, що зацікавлена у збереженні сім`ї, а відтак, відсутні підстави для розірвання шлюбу.
У відзиві та додаткових поясненнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_3 - Левківський Б.К. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін та визнати звернення відповідача до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення першої інстанції про розірвання шлюбу - зловживанням процесуальними правами.
Зазначає, що фактично шлюб між сторонами припинений у 2022 році. Доводи відповідача про намір збереження повноцінної сім`ї не відповідають дійсності та вводять суд апеляційної інстанції в оману, оскільки відповідач протягом двох років не має бажання врегулювати спори мирним шляхом, що підтверджується поданням трьох позовних заяв до суду першої інстанції з різних підстав, тому просить визнати звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою по даній справі зловживанням процесуальними правами.
Звертає увагу на те, що позивач в двох судових справах, в яких вона була позивачем, стверджувала, що їх шлюб переживає складні часи, подружжя проживає окремо, спільного господарства не ведуть та шлюб фактично припинився з 2022 року.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати.
Відповідач в судове засідання не з`явилась, будучи повідомленою про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомила.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явились будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі, у зв`язку з зайнятістю адвоката Левківського Б.К. в іншій справі, тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за його відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебувають у шлюбі, який був зареєстрований 22 вересня 2007 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, виданим 22 вересня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві (актовий запис №717).
Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сторони не ведуть спільне господарство, не підтримують шлюбно-сімейні стосунки та втратили один до одного почуття поваги та любові. З часу припинення шлюбних відносин та часу знаходження позову в суді примирення між сторонами не відбулось. Кожна із сторін не вважає можливим збереження сім`ї.
За таких обставин суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя та збереження їх сім`ї неможливе, оскільки буде суперечити інтересам кожної із сторін.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (ч.1 ст.24 СК України).
Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч.2 ст. 36, 51 СК України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
Відповідно до ч.3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст. 110 цього Кодексу.
Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Відповідно до ст.112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечили б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Таким чином, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про розірвання шлюбу між сторонами, повно встановив обставини справи та фактичні взаємини подружжя, причини розірвання шлюбу, та дійшов обґрунтованого висновку про неможливість збереження шлюбу та наявність правових підстав для його розірвання.
Встановивши, що шлюб між сторонами носить формальний характер, суперечить правам та інтересам позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (ст.51 Конституції України), дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову про розірвання шлюбу, що відповідає вимогам ст.ст.24, 56 СК України.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції з`ясував узагальнені причини фактичного припинення шлюбу та мотиви, на підставі яких дійшов висновку про те, що збереження сім`ї є неможливим та дійшов вірного висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї стали неможливим, оскільки сторони не підтримують сімейно - шлюбних стосунків, спільного господарства не ведуть, збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, у березні 2023 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дітей, посилаючись на те, що після припинення фактичних шлюбних відносин позивачки з відповідачем у 2022 році, діти проживають разом з нею та знаходяться на її повному утриманні. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , Печерський районний суд м. Києва у рішенні від 17 липня 2023 року у справі № 757/11465/23-ц встановив, що через повномасштабне вторгнення рф позивачка ОСОБА_1 з синами була вимушена виїхати з України за кордон, де проживала в період з березня по жовтень 2022. Внаслідок цього припинилися фактичні шлюбні відносини позивачки з відповідачем.
Разом з тим, будь-які докази, які б свідчили, що сторони примирилися, проживають однією сім`єю як чоловік та дружина, в матеріалах справи відсутні.
Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі було відкрито ухвалою суду від 25 травня 2023 року та призначено справу до розгляду в судове засідання на 29 червня 2023 року .
29 червня 2023 року справу було знято судом з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, розгляд справи призначено на 17 липня 2023 року.
В судовому засіданні 17 липня 2023 року за участю представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 було постановлено ухвалу, якою сторонам надано строк для примирення - 2 місяці ( а.с. 45-46, т. 1).
Зазначена ухвала була оскаржена відповідачем в апеляційному порядку з мотивів необхідності надання більшого строку для примирення, ніж було надано судом.
Постановою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану в інтересах ОСОБА_1 , було залишено без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 17 липня 2023 року - залишено без змін.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18 грудня 2023 року провадження у справі було поновлено та призначено справу до розгляду в судове засідання на 23 січня 2024 року.
У зв`язку з неявкою сторін та їх представників у судове засідання 23 січня 2024 року розгляд справи було відкладено на 20 березня 2024 року, а у зв`язку з неявкою 20 березня 2024 року - на 10 травня 2024 року.
07 травня 2024 року представник відповідача ОСОБА_7. подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на необхідність приймати участь у розгляді іншої справи.
Представник позивача та його представник в судове засідання 10 травня 2024 року також не з`явились, адвокат Рубцова К.В. подала клопотання про розгляд справи за відсутності сторони позивача, повідомивши, що позивач підтримує позовні вимоги та бажає розірвати шлюб ( а.с. 107, т. 1).
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання 10 травня 2024 року не з`явилась, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, причин неявки суду не повідомила, жодної інформації щодо досягнення примирення між сторонами у період наданого судом строку для примирення та у період розгляду справи судом першої інстанції - не надала.
З огляду на викладене, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов законного та обґрунтованого висновку про те, що з часу припинення між сторонами шлюбних відносин та часу знаходження позову в суді ( 04 травня 2023 року - надійшла позовна заява; 10 травня 2024 року - ухвалено оскаржуване рішення) примирення між сторонами не відбулось.
Отже, доводи відповідача щодо можливості збереження сім`ї суперечать встановленим у справі обставинам, з яких вбачається, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, що у свою чергу свідчить про його стійке бажання розлучитися і не мати сімейних (шлюбних) стосунків із відповідачем.
За таких обставин, примушування одного з подружжя до перебування у шлюбі, який проти цього заперечує, буде порушувати його законні права та інтереси і суперечити вимогам закону.
Інші доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
Клопотання представника позивача про притягнення до відповідальності за зловживання процесуальними правами відповідача за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції про розірвання шлюбу є необґрунтованим, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано норм матеріального і процесуального права, а тому рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374 - 375, 381 - 383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 04 березня 2025 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Кирилюк Г.М.
Рейнарт І.М.
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 18.12.2024 |
Оприлюднено | 07.03.2025 |
Номер документу | 125584090 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них про розірвання шлюбу |
Цивільне
Київський апеляційний суд
Ящук Тетяна Іванівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні