Постанова

від 04.03.2025 по справі 910/6296/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2025 р. Справа№ 910/6296/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Сітайло Л.Г.

без повідомлення учасників справи

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик-Плюс» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024

у справі №910/6296/24 (суддя - Блажівська О.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Палет-Трейд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик-Плюс»

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Палет-Трейд» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик-Плюс» про стягнення 314148,24 грн заборгованості, що виникла внаслідок порушення відповідачем своїх обов`язків за усним договором поставки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 відкрито провадження у справі №910/6296/24, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 вирішено здійснювати розгляд справи №910/6296/24 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Палет-Трейд» відмовлено повністю.

29.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Логістик-Плюс» подало до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, згідно якої спросило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Палет-Трейд» витрати на правничу допомогу у розмірі 10400 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 (повне рішення складено 20.12.2024) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістік-Плюс» задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Палет-Трейд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик-Плюс» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7400 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Логістик-Плюс» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати додаткове рішення та ухвали нове, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Палет-Трейд» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10400 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач стверджує про порушення судом першої інстанції вимог ст. ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), порушення принципів диспозитивності, змагальності, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. На його думку, суд безпідставно зменшив заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу, оскільки розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, тоді як суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Враховуючи, що відповідачем належним чином підтверджено розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу, вказані витрати мають бути компенсовані у повному обсязі за рахунок позивача.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.01.2025 апеляційну скаргу у справі №910/6296/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик-Плюс» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі №910/6296/24, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

В межах встановлених судом процесуальних строків позивачем не було надано відзиву на апеляційну скаргу відповідача, що в свою чергу не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення, відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 16 ГПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Колегія суддів відмічає, що впровадження наведеного принципу має на меті забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постановах Верховного Суду від 14.05.2024 у справі №909/130/23, від 13.02.2024 у справі №926/2551/23, від 10.01.2024 у справі №910/1692/23, від 01.11.2023 у справі №911/4670/13.

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1, 2 статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані із правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Практична реалізація принципу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України); - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України). Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постановах Верховного Суду від 14.05.2024 у справі №909/130/23, від 13.02.2024 у справі №926/2551/23, від 27.06.2023 у справі №910/8510/21.

Як слідує з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Логістик-Плюс» подаючи до суду першої інстанції 14.08.2024 першу заяву по суті позову вказало, що попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести у зв`язку з розглядом справи становить 30000 грн.

Також до завершення судових дебатів представник відповідача заявив клопотання про намір подати докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в строк, встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Водночас у своїй заяві про розподіл судових витрат відповідач просив суд стягнути на його користь 10400 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем надано: копію договору про надання професійної правничої допомоги №02/24-35945717 від 22.02.2024; додаткову угоду №1 від 26.04.2024 до договору №02/24-35945717 про надання професійної правничої допомоги від 22.02.2024; рахунок №29-11 від 29.11.2024.

Так, 22.02.2024 між Адвокатським бюро «Олег Зудінов та партнери» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістик-Плюс» (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги №02/24-35945717, відповідно до п. 1.1 якого бюро надає клієнту професійну правничу допомогу у вигляді складання документів правового характеру та представництва з питань стягнення належної клієнту від Товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль-Стиль», Товариства з обмеженою відповідальністю «Нольтепартнер», Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтєк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Внєшснаб 2012», Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянспак» заборгованості за господарськими договорами та штрафних санкцій (неустойки, пені, інфляційних втрат тощо (далі - заборгованість).

26.04.2024 між Адвокатським бюро «Олег Зудінов та партнери» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістик-Плюс» укладено додаткову угоду №1 до договору про надання професійної правничої допомоги, відповідно до якої п. 1.1 договору викладено в наступній редакції: « 1.1. бюро надає клієнту професійну правничу допомогу у вигляді складання документів правового характеру та представництва з питань: 1.1.1 стягнення належної клієнту від Товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль-Стиль», Товариства з обмеженою відповідальністю «Нольтепартнер», Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтєк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Внєшснаб 2012», Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянспак» заборгованості за господарськими договорами та штрафних санкцій (неустойки, пені, інфляційних втрат тощо (далі - заборгованість); 1.1.2 інших питань, пов`язаних з господарською діяльністю клієнта, не зазначених в пп. 1.1.1. п. 1.1. розділу 1 цього договору».

Відповідно до даної додаткової угоди, п. 4 договору викладено в наступній редакції, зокрема, унормовано, що за надання правничої допомоги, зазначеної в п. 1.1.2. п. 1.1. розділу 1 цього договору, клієнт сплачує бюро гонорар за погодинною ставкою в розмірі 2000 грн (п. 4.1.2).

Згідно п. 4.4 договору, з урахуванням способу обчислення гонорару акти прийому-передачі правничої допомоги (виконаних робіт) за взаємною згодою сторін можуть не складатися, а належним підтвердженням надання передбаченої цим договором допомоги є матеріали відповідної судової справи.

29.11.2024 бюро виставлено клієнту рахунок №29-11 на оплату правничої допомоги у даній справі на суму 10400 грн (із поміткою, що рахунок має бути сплачений протягом 30 календарних днів від дати набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі №910/6296/24).

У вказаному рахунку адвокатським бюро наведено детальний опис робіт вчинених під час надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Логістик-Плюс» професійної правничої допомоги.

Так, під час розгляду даної справи судом першої інстанції, відповідачу було надано наступну правничу допомогу:

- складання 13.06.2024 заяви про виклик свідків та заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (0,5 години вартістю) - 30 хв. - 1000 грн;

- складання 13.08.2024 пояснень у справі - 2 год. - 4000 грн;

- складання 28.08.2024 додаткових пояснень у зв`язку із запереченнями позивача на пояснення від 13.08.2024 - 1 год. - 2000 грн;

- участь 17.07.2024 у підготовчому засіданні - 5 хв. - 66,70 грн;

- участь 07.08.2024 у підготовчому засіданні - 38 хв. - 1266,70 грн;

- участь 11.09.2024 у підготовчому засіданні - 5 хв. - 66,70 грн;

- участь 13.11.2024 в судовому засіданні - 22 хв. - 733,30 грн;

- участь 26.11.2024 в судовому засіданні - 32 хв. - 1066,60 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик-Плюс» під час розгляду справи в суді першої інстанції здійснювалось адвокатом Зудіновим О.О., який діяв на підставі ордеру серія АІ №1488898 від 11.05.2024, виданого на підставі договору про надання правової допомоги №02/24-35945717 від 22.02.2024.

Отже, Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістик-Плюс» належним чином підтверджено понесення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції. В свою чергу позивачем не подано до суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Оцінивши подані відповідачем докази на підтвердження понесених ним витрат, враховуючи незначну складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову, виходячи з критерію реальності адвокатських послуг та розумності їх розміру, суд першої інстанції дійшов висновку, що справедливою та реальною сумою, яка підлягає компенсації позивачу на професійну правничу допомогу є 7400 грн. При цьому суд відмітив, що такі види послуг адвоката, як: складання 13.08.2024 пояснень у справі (2 год. - 4000 грн) та складання 28.08.2024 додаткових пояснень у зв`язку із запереченнями позивача на пояснення від 13.08.2024 (1 год. - 2000 грн), є завищеними, оскільки зважаючи на предмет спору у даній справі та наявність судової практики їх написання не потребувало додаткових зусиль.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Логістик-Плюс» не погоджується з рішенням суду першої інстанції та вказує, що суд безпідставно зменшив заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу, оскільки розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, тоді як суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Північний апеляційний господарський суд проаналізувавши наведені висновки, на які посилається відповідач в обґрунтування апеляційної скарги, зазначає, що чинне процесуальне законодавство визначає критерії, які повинен застосовувати суд при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, відповідно до наведених норм для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 та постанові Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №926/2551/23.

Відповідно до положень ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту наведених положень ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що узгоджується із принципом змагальності сторін.

Тобто, у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постановах Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №926/2551/23, від 14.05.2024 у справі №909/130/23.

Водночас у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц).

Водночас не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи таке питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та постановах Верховного Суду від 02.07.2024 у справі №910/2871/23, від 16.07.2024 у справі №910/11499/23, від 16.04.2024 у справі №922/1812/23, від 17.01.2024 у справі №910/2158/23, від 06.06.2024 у справі №911/248/21 (911/2367/22).

Досліджуючи обґрунтованість та пропорційність розміру заявлених до стягнення відповідачем витрати на професійну правничу допомогу через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката з огляду на наступне.

Так, суд апеляційної інстанції зауважує, що предметом даного спору було стягнення 314148,24 грн заборгованості за усним договором поставки. При цьому, під час розгляду справи відповідачем було здійснено часткову оплату заборгованості в розмірі 107367,12 грн. За результатами розгляду спору судом відмовлено в задоволенні позовних вимог з огляду на недоведеність наявності у відповідача заборгованості перед позивачем. Судом враховується, що даний спір є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору поставки та спірні правовідносини регулюється нормами ЦК України, ГК України, та відповідно, великої кількості законів і підзаконних нормативно - правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, вказані правовідносини не передбачають.

Дослідивши подані відповідачем під час розгляду справи заяву та пояснення (заяву про виклик свідка та заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, пояснення та додаткові пояснення у справі), колегія суддів встановила, що заява про виклик свідка є заявою незначної складності, а тому для її підготовки не потребується багато часу та зусиль. Водночас, як вірно відмічено судом першої інстанції, складання пояснень у справі (2 год. - 4000 грн) та складання додаткових пояснень у зв`язку із запереченнями позивача на пояснення (1 год. - 2000 грн), є завищеними, оскільки зважаючи на предмет спору у даній справі та наявність судової практики їх написання не потребувало додаткових зусиль.

Разом з тим суд вважає, що участь адвоката Зудінова О.О. у судових засіданнях під час розгляду спору судом першої інстанції є дійсними та необхідними послугами у цій справі, підтверджені належними доказами, а відтак є розумним та обґрунтованим розрахунок адвокатом цих послуг.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені відповідачем до відшкодування судові витрати на правову допомогу у розмірі 10400 грн не відповідають критеріям розумності, співмірності та пропорційності до предмету спору у даній справі.

Північний апеляційний господарський суд наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

З огляду на зазначене, вирішуючи питання про стягнення судових витрат за надання правової допомоги, з урахуванням критеріїв розумності і реальності таких витрат, їх співмірності зі складністю справи та виконаною адвокатами роботою (наданими послугами), наданих стороною доказів на підтвердження таких витрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції до 7400 грн, оскільки цей розмір є доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат з урахуванням складності справи.

При цьому є безпідставними твердження скаржника стосовно того, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, оскільки у відповідності до сталої правової позиції суду касаційної інстанції не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, постанова Верховного Суду від 27.06.2024 у справі №906/465/21).

Крім того, колегія суддів не може взяти до уваги доводи скаржника про порушення судом першої інстанції принципів диспозитивності, змагальності, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, порядку визначення та зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, їх відповідності критеріям, встановленим ст. 129 ГПК України, оскільки процесуальні дії суду першої інстанції відповідають вимогам процесуального законодавства та висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Логістик-Плюс» у поданій апеляційній скарзі не спростувало висновків суду першої інстанції та не довело порушення норм процесуального права цим судом як необхідної передумови для скасування оскаржуваного додаткового рішення. Крім того, за результатами перегляду додаткового рішення апеляційним судом не встановлено неправильного застосуванням місцевим господарським судом приписів ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Таким чином, підстав для скасування чи зміни додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі №910/6296/24, Північний апеляційний господарський суд не встановив. А тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик-Плюс».

Розподіл судових витрат у зв`язку з розглядом даної апеляційної скарги судом не здійснюється, оскільки відповідачем оскаржено додаткове рішення місцевого господарського суду. Сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України «Про судовий збір» не передбачена.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.

Вказана справа є малозначною, а тому прийнята постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 129, 267-285 Господарского процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик-Плюс» залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі №910/6296/24 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

Л.Г. Сітайло