Рішення

від 03.03.2025 по справі 906/1257/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1257/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді: Кравець С.Г.,

секретаря судового засідання: Виговської Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі заяву представника позивача -

Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" від 18.02.2025

про стягнення витрат на правничу допомогу у справі

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса"

про стягнення 40 155,47грн.

Без виклику сторін.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Житомирський меблевий комбінат" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" про стягнення 40 155,47грн, з яких: 28 425,00грн основного боргу, 8 249,32грн пені, 883,79грн 3% річних та 2 597,36грн інфляційних втрат, а також судових витрат.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 17.02.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" на користь Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат": 28425,00грн боргу, 4 238,44грн пені, 883,79грн 3% річних, 2 597,36грн інфляційних втрат та 2180,44грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

У судовому засіданні 17.02.2025 представник позивача - адвокат Ратушинська І.О. просила суд питання про стягнення судових витрат на послуги адвоката вирішувати після ухвалення рішення у даній справі.

18.02.2025 через систему "Електронний суд" від представника ПрАТ "Житомирський меблевий комбінат" надійшла заява від 18.02.2025 про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 18 000,00грн.

Ухвалою суду від 19.02.2025 призначено судове засідання для розгляду заяви ПрАТ "Житомирський меблевий комбінат" від 18.02.2025 (вх.№01-44/485/25) про стягнення витрат на правничу допомогу на 03.03.2025 без виклику сторін. Роз`яснено відповідачу право подати в строк до 27.02.2025 до суду письмові пояснення (заперечення) на заяву позивача про стягнення судових витрат на правову допомогу, з доказами їх надіслання позивачу.

28.02.2025 через систему "Електронний суд" від представника ТОВ "ДІЄСА" надійшов відзив від 27.02.2025 на заяву позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу, у якому відповідач вважає заявлений розмір витрат на правничу допомогу необґрунтованим. Вказує, що розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження, підготовка до справи не потребувала значного часу, судова практика є сталою, а правовідносини між сторонами не вимагають тривалого консультування. Розмір вартості участі представника позивача у судовому засіданні вважає завищеним, зважаючи на нескладність даної справи.

Сторони про час та місце розгляду заяви про розподіл судових витрат на надання правничої допомоги повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку (а.с.91-92).

Розглянувши заяву представника позивача - ПрАТ "Житомирський меблевий комбінат" від 18.02.2025 про стягнення витрат на правничу допомогу та дослідивши надані позивачем в її обґрунтування докази, господарський суд приймає до уваги вищенаведене та таке.

Відповідно до п.3 ч.1ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України.

Приписами ч.1ст.124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до положень ч.1ст.221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У позовній заяві від 09.12.2024 позивач заявляв про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, вказавши, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становить 15000,00грн (а.с.3).

Судом встановлено, що позивачем дотримані вимоги ч.8ст.129 ГПК України, а саме: представником позивача зроблено заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів та докази понесення витрат пов`язаних із розглядом справи позивачем подані вчасно.

Відповідно до приписів ст.126 ГПК України, за результатами розгляду справи, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.16 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Так, у матеріалах справи міститься свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЖТ №000997 від 07.11.2018 (а.с.10) та ордер на надання правничої допомоги серії №1109368 від 04.12.2024, видані Ратушинській І.О. (а.с.15).

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч.3ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З поданих документів судом встановлено, що 17.05.2021 між Приватним акціонерним товариством "Житомирський меблевий комбінат" (замовник) та адвокатом Ратушинською Іриною Олексіївною (виконавець) укладено договір про надання правових послуг (далі - договір) (а.с.22-23).

За умовами пункту 1.1 договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати правові послуги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до пункту 1.2 договору, виконавець надає замовнику наступні правові послуги: захист та представництво інтересів замовника у правовідносинах відносно стягнення коштів з орендарів замовника по договорам оренди (консультування, збір необхідних документів, звернення до суду, підготовка процесуальних документів, представництво інтересів у суді тощо).

Згідно з пунктом 3.1 договору, порядок та строки оплати послуг виконавця встановлюються Додатком №1 до даного договору, що є його невід`ємною частиною.

Пунктом 3.2 договору сторони перебачили, що замовнику роз`яснено, що оплата за надані виконавцем послуги - це оплата праці адвоката, яка не пов`язана з майбутнім результатом по справі, на який очікує замовник.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором (пункт 5.1 договору).

17.05.2021 між сторонами було укладено Додаток №1 до договору про надання правових послуг №17/05/01 від 17.05.2021 відповідно до якого сторони домовилися, що вартість послуг виконавця по захисту та представництву інтересів замовника у правовідносинах відносно стягнення коштів з орендарів замовника складає суму вартості фактично наданих виконавцем послуг.

За умовами пункту 4 Додатку №1 до договору, оплата за надані послуги здійснюється Замовником шляхом перерахування коштів на рахунок Виконавця протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня підписання Сторонами Акту наданих послуг.

В обґрунтування витрат на оплату правничої допомоги представник позивача надала копію Звіту про надану професійну правничу допомогу від 17.02.2025 та Акту приймання-передачі наданих послуг від 18.02.2025, в яких зазначено, що загальна вартість послуг за звітом та актом без ПДВ складає 18 000,00грн, що включає:

1. Згідно умов договору виконавець передав, а замовник прийняв наступні юридичні послуги по представництву інтересів замовника у правовідносинах щодо стягнення з ТОВ "Дієса" в судовому порядку заборгованості та штрафних санкцій за договором оренди місця для реклами №1ЖМКМ190007 від 01.02.2019 року;

1.1. Складання позовної заяви про стягнення з ТОВ "Дієса" заборгованості по договору оренди.

1.1.1. Послуга надавалася 09.12.2024 року.

1.1.2. Загальна вартість послуги склала 12 000,00 (дванадцять тисяч) грн.

1.2. Участь в судових засіданнях по справі №906/1257/24, які відбулися 03.02.2025 року та 17.02.2025 року.

1.2.1. Послуга надавалась 03.02.2025 року та 17.02.2025 року.

1.2.2. Вартість представництва в одному судовому засіданні складає 3 000,00 грн. Загальна вартість послуги склала 6 000,00 (шість тисяч) грн.

Вказані Звіт та Акт підписано сторонами без зауважень та заперечень (а.с.85-86).

За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2статті 126 цього Кодексу). Аналогічних висновків дійшла Об`єднана палата Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У ч.2.ст.126 ГПК України зазначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Водночас, за змістом ч.4ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.5ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст. 126 ГПК України).

При цьому суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).

Крім того, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

Таким чином, подані позивачем документи на підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування їх в зазначеному розмірі за рахунок відповідача, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідні докази згідно ст.86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, відповідно до ст.74 ГПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Оцінивши додані до заяви ПрАТ "Житомирський меблевий комбінат" від 18.02.2025 про стягнення витрат на правничу допомогу документи у сукупності з матеріалами справи в цілому, господарський суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000,00грн не відповідають критеріям обґрунтованості й розумності їхнього розміру, не є співмірними з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості (заявлена позивачем до стягнення заборгованість у сумі 40155,47грн) за договором оренди місця для реклами, що складається основного боргу, штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат. Справа не є складною та не потребувала пошуку та вивчення адвокатом позивача значної кількості судової практики та приписів діючого законодавства України зі спірного питання, аналізу великої кількості доказів, значних затрат часу та зусиль; розрахунки штрафних санкцій здійснюються за допомогою відповідних електронних калькуляторів. Тому, господарський суд прийшов до висновку, що за складання позовної заяви обґрунтованою, співмірною до суми позову та такою, що підлягає стягненню з відповідача є сума 8 000,00грн витрат на правничу допомогу.

Також суд приймає до уваги те, що судові засідання у справі №906/1257/24, які відбулися 03.02.2025 та 17.02.2025 були нетривалими за часом, який адвокат витратила приймаючи участь в цих судових засіданнях, тому суд вважає вартість послуг по 3000,00грн за 1 судове засідання завищеною. Відповідно до витраченого адвокатом часу в судових засіданнях, обґрунтованою в цій частині, на переконання суду, є вартість послуг в загальній сумі 3 000,00грн (по 1500,00грн за 1 судове засідання).

Таким чином, беручи до уваги принципи справедливості й верховенства права, співмірності й розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, господарський суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою сумою витрат ПрАТ "Житомирський меблевий комбінат" на отримання правничої допомоги є сума в розмірі 11 000,00грн.

Водночас, при розподілі судових витрат суд також враховує те, що частина вимог (у розмірі 4 010,88грн пені) судом визнана безпідставною, тому у відповідності з п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, витрати на оплату послуг адвоката підлягають задоволенню пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ПрАТ "Житомирський меблевий комбінат" від 18.02.2025 та стягнення з ТОВ "ДІЄСА" на користь позивача 9901,28грн витрат на професійну правничу допомогу. Решта витрат покладається на позивача.

Керуючись ст.ст.123,126,129,233,244 ГПК України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Заяву представника позивача - Приватного акціонерного товариства"Житомирський меблевий комбінат" від 18.02.2025 про стягнення витрат на правничу допомогу- задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 45; ідентифікаційний код 36483471) на користь Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15; ідентифікаційний код 32744172): 9901,28грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти вимог заяви представника позивача - Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" від 18.02.2025 про стягнення витрат на правничу допомогу- відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового рішення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне додаткове рішення складено: 03.03.25

Суддя Кравець С.Г.

Направити:

1 - позивачу (ЄДРПОУ 32744172) - "Електронний суд",

2 - відповідачу (ЄДРПОУ 36483471) - "Електронний суд",

та представникам сторін через систему "Електронний суд".